№ 923/652/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/652/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області (далі - Рада, позивач, скаржник) - Мурадлі Г.І. (довіреність №03-10/01 від 02.01.2020),

відповідача - Фізичної особи-підприємця Саркісяна Аршак Меружановича (далі - Підприємець, відповідач) - Саркісян А.М., Старчеус С.І. (адвокат, свідоцтво від 24.11.2005 №356),

розглянув касаційну скаргу Ради

на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.09.2019 (суддя Гридасов Ю.В.) та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 (головуючий - суддя Поліщук Л.В., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.)

зі справи № 923/652/19

за позовом Ради

до Підприємця

про зобов`язання вчинити певні дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2019 року Рада звернулася до Господарського суду Херсонської області з позовом до Підприємця про зобов`язання відповідача демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності загальною площею 125,0 кв. м. у місті Скадовськ по вул. Мангубінській.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що комісією з питань впорядкування розміщення та демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Скадовськ, утвореною розпорядженням міського голови від 02.03.2018 № 27-р, складено акт обстеження 22.05.2018 з висновком про те, що стаціонарна тимчасова споруда (далі - ТС) у місті Скадовськ по вул. Мангубінській розміщена Підприємцем з недотриманням вимог паспорта прив`язки № 197-012/17 Т. У зв`язку з допущеним відповідачем відхиленням від паспорта прив`язки 05.07.2018 відділом містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету міської ради винесено рішення про анулювання зазначеного паспорта прив`язки, яке оформлене листом від 05.07.2018 № 03-02-648, та повідомлено Підприємця про необхідність демонтувати ТС в п`ятиденний термін, проте відповідачем не демонтовано ТС.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019: у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Ради на користь Підприємця 2 600 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення вказаного позову, оскільки у відповідача наявні документи, які підтверджують легітимність розміщення (встановлення) тимчасової споруди, дана споруда не є самовільно встановленою, а доказів наявності рішення про анулювання паспорта прив`язки, прийнятого у встановленому законом порядку, суду надано не було.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Рада просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 10.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 923/652/19, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з Підприємця на користь Ради витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

4.1. Рада вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що демонтажу підлягають МАФ та ТС, які розміщені (встановлені) самовільно, тобто без погодження з відповідними органами місцевого самоврядування і отримання відповідної дозвільної документації, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився.

Так, скаржник зазначає, що пунктом 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244) визначено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. У свою чергу пункт 2.27 Порядку № 244 встановлює умови анулювання дії паспорта прив`язки ТС, зокрема: недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні.

Тому, на переконання Ради, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно обмежили підставу демонтажу ТС лише з фактом її самовільного розміщення (встановлення), оскільки, на думку позивача, саме недотримання відповідачем вимог паспорта прив`язки ТС № 197-012/17 Т від 12.12.2017 при її встановленні стало правовою підставою для його анулювання, а анулювання паспорту прив`язки ТС зумовлює демонтаж ТС (пункт 2.30 Порядку № 244), що і є підставою позовних вимог Ради.

4.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, невірно застосувавши норми пункту 2 частини першої статті 26, пункти 19, 20 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", дійшов хибного висновку про те, що повноваження міського голови не передбачає утворення будь-яких комісій ради.

Рада звертає увагу на те, що пунктами 1, 19, 20 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади (у тому числі, Порядку № 244); здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень, а частина перша статті 73 цього ж Закону визначає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Положення пункту 2 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на яку неправильно послався суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, необхідно розуміти так, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій. До комісій рад належать зокрема постійні комісії ради (стаття 47 названого Закону) та тимчасові контрольні комісії ради (стаття 48 названого Закону).

Рада вказує на те, що суд апеляційної інстанції, внаслідок неправильного тлумачення положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", помилково відніс комісію з питань впорядкування розміщення та демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Скадовська до комісій ради, яка мала б бути утворена виключно на пленарному засіданні Міськради, а також не вірно зазначив, що питання її утворення знаходиться поза межами повноважень міського голови. Тому, за твердженням скаржника, складений комісією акт обстеження від 22.05.2018, який містить висновок про те, що ТС розміщена з недотриманням вимог паспорта прив`язки № 197-012/17 Т, є допустимим доказом недотримання Підприємцем вимог вказаного паспорта прив`язки при встановленні ТС.

4.3. Скаржник звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, неправильно застосувавши положення Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про благоустрій населених пунктів" та Порядку № 244, встановили, що законодавство не передбачає повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування щодо вирішення питання щодо анулювання дії паспортів прив`язки тимчасових споруд.

Рада вказує на те, що положення Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" (стаття 28), "Про благоустрій населених пунктів" (пункт 10 частини другої статті 10, пункт 5 частини першої статті 16, частини перша, четверта статті 20), Порядку № 244, наділяють міські ради та їх виконавчі комітети широким спектром контрольних функцій, у тому числі й у разі виявлення порушень в розміщенні ТС - анулювання дії паспорту прив`язки ТС, примусовий демонтаж такої ТС. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 по справі № 903/722/18 (пункт 7.14), від 20.06.2018 по справі № 914/2689/16.

Також скаржник стверджує, що за змістом пунктів 2.2 - 2.7, 2.10, 2.12, 2.27 Порядку № 244 повноваження з оформлення та анулювання паспортів прив`язки ТС належать органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, а згідно з абзацом 7 частини першої статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" до уповноважених органів містобудування та архітектури належать виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. Аналогічна правова позиція закріплена Верховним Судом у постановах від 04.09.2018 по справі № 923/34/18, від 27.03.2018 по справі № 712/16025/13-а

4.4. Рада зазначає, що з аналізу абзацу сьомого статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" вбачається, що самостійні управління відділи виконавчих органів міських рад утворюються лише в містах обласного значення. Разом з тим, місто Скадовськ є містом районного значення. Відділ містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету міської ради міської ради не має самостійного статусу, не є виконавчим органом Міськради, а входить до структури виконавчого комітету Міськради. З аналізу Положення про відділ, відділ не має власного документального забезпечення та діловодства, рахунків, не уповноважений видавати акти, а лише готує проекти нормативно-правових актів Міськради та її виконавчого комітету у сфері містобудування та земельних відносин (пункт 2.9).

Паспорт прив`язки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, оскільки не створює для Відповідача будь-яких правових наслідків, а також не містить обов`язкового для нього припису. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.12.2018 у справі № 283/1721/15-а.

Законодавством не визначено прийняття певного рішення щодо анулювання паспорту прив`язки ТС, тому, лист відділу містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету міської ради від 05.07.2018 № 03-02-648 є допустимим доказом про анулювання паспорта прив`язки ТС від 12.12.2017 № 197-012/17 Т. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2019 у справі № 905/2765/17.

Таким чином, саме відділом містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Скадовської міської ради і було вирішено питання про анулювання паспорта прив`язки ТС, що підтверджується змістом самого листа від 05.07.2018 № 03-02-648. Зазначене рішення було оформлено на бланку виконавчого комітету міської ради в силу вищевикладених обставин з урахуванням специфіки структури виконавчого комітету Міськради, а його підписання секретарем міської ради зумовлене тим, що ця посадова особа здійснює повноваження міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень (частина перша статті 42, пункт 1 частини третьої статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

4.5. Скаржник зазначає, що рішень (дозволів) на спорудження відповідачем так званого "навісу з вітрозахисними конструкціями" площею 102,5 кв. м. (обставини щодо розміру МАФУ встановлені в описовій частині рішення суду першої інстанції при викладі заперечень Відповідача) ні Міськрадою, як власником об`єкта благоустрою, ні її виконавчим комітетом не приймалось (не видавалось). Відділом містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету міської ради був оформлений відповідачу паспорт прив`язки на розміщення ТС площею по зовнішньому контуру 30 кв. м., який у подальшому був анульований у зв`язку з недотриманням ним вимог цього документу.

Разом з тим, Рада наголошує на тому, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

5. Позиція, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. Підприємець 19.02.2020 направив на адресу суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу Ради, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

5.2. Підприємець вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги Ради та зазначає про те, що позивачем не надано ніяких належних та допустимих доказів порушення відповідачем паспорту прив`язки (висновки спеціалістів, експертів). Мається посилання лише на акт обстеження комісії від 22.05.2018, що створена розпорядженням міського голови. При цьому, повноваження міського голови (стаття 42) не передбачають створення ним будь-яких комісій. Тому Підприємець вважає, що акт обстеження комісії від 22.05.2018 є недопустимим доказом в зв`язку з тим, що ухвалений неправомочним органом (комісією).

5.3. Також, Підприємець зазначає про те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради. Тобто саме рада, а не міський голова має право утворювати і інші комісії. В даному Законі взагалі не передбачено право міського голови утворювати будь-які комісії. А тому, на думку Підприємця, утворена міським головою комісія є неправомочним органом і відповідно її рішення, висновки і т.д. не можуть мати правових наслідків.

5.4. Відповідач вважає, що недотримання ним вимог паспорту прив`язки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено жодними належними доказами. Відповідно до паспорту прив`язки тимчасової стаціонарної споруди р.н.197-012/17Т від 12.12.2017 та затверджених ескізів фасаду, відповідачу надано дозвіл на будівництво приміщення кафе площею 30 кв.м. та навісу з вітрозахисними конструкціями. Але позивач чомусь вважає, що вітрозахисних конструкцій немає, що це приміщення кафе.

5.5. Підприємець звертає увагу на те, що особою, яка розробляла проект даної споруди, що був затверджений позивачем, 13.08.2019 проведено перевірку дотримання відповідачем вимог проекту та паспорту прив`язки під час виконання будівельних робіт. У відповіді на запит Підприємця Кислинський А . П. вказує, що по зовнішньому контуру тимчасова споруда має розмір 9,09м х 3,3м., що відповідає нормативній площі для тимчасових споруд, вказаній у паспорті прив`язки від 12.12.2017. Тобто, площа тимчасової споруди по зовнішньому контуру не перевищує 30 кв.м. Крім того, мається навіс із вітрозахисними конструкціями площею 102,5кв.м.(навіс передбачено паспортом прив`язки).

5.6. Відповідач погоджується з висновком господарського апеляційного суду про те, що діючим законодавством, а саме Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку №244 не передбачено повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування вирішувати питання щодо анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд. Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях ухвалених Верховним Судом, постанова від 24.04.2018р. справа №405/1317/15-а, та постанова від 10.10.2018р. у справі №373/2346/16-а.

5.7. Відповідно до вимог Порядку №244 повноваження щодо оформлення та анулювання паспорту прив`язки ТС належать органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради. Крім того, відповідач, звертає увагу суду, на факт про те, що сам паспорт прив`язки ТС оформлено та підписано головним спеціалістом відділу містобудування, архітектури та земельних відносин, в.о. архітектора міста - Проценко С.О., а не міським головою. Тому, на переконання Підприємця, навіть виходячи з цього та відповідно до Порядку №244 анулювати паспорт прив`язки може лише той орган який його оформив. За таких обставин, Підприємець вважає твердження позивача, що відділ містобудування та архітектури не може сам оформлювати та підписувати вказані рішення є безпідставним.

5.8. Додатково Підприємцем надано суду як додатковий доказ витяг з висновку судового експерта у іншій справі де розглядалось питання розташування названої тимчасової споруди відповідно до вимог паспорту прив`язки. Відповідно до висновку судового експерта Гришиної В.М. від 29.01.2020 №186/19 вказано, що тимчасова споруда по вул. Мангубінській в м. Скадовськ відповідає паспорту прив`язки ТС для здійснення підприємницької діяльності від 12.12.2017 №197-012/17 Т.

5.9. Суд касаційної інстанцій приймає до уваги відзив на касаційну скаргу, поданий Підприємцем в межах установленого судом строку, проте зазначає, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції не приймає до уваги нові докази у справі, які не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Рішенням виконавчого комітету Скадовської міської ради від 15.11.2017 № 201 внесено доповнення до рішення цього комітету від 15.03.2017 №57 «Про затвердження комплексних схем розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Скадовську», а саме: затверджено додаткову комплексну схему розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Скадовську по вул. Мангубінській. Так, у комплексній схемі передбачено розміщення у місті Скадовську по вул. Мангубінській стаціонарної тимчасової споруди розміром 8,9 м х 3,1 м.

6.2. До відділу містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету міської ради через відділ надання адміністративних послуг виконавчого комітету міської ради 01.12.2017 надійшла заява від Підприємця щодо оформлення йому паспорта прив`язки тимчасової споруди у місті Скадовську по вул. Мангубінській, 2-А.

6.3. Головним спеціалістом відділу містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету міської ради, в.о. начальника відділу містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету міської ради, в.о. архітектора міста Проценко С.О. 12.12.2017 оформлено та видано Підприємцю паспорт прив`язки № 197-012/17 Т на стаціонарну тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності загальною площею 30,0 кв.м у місті Скадовськ по вул. Мангубінській, місце № 1С, терміном дії до 12.12.2022.

6.4. Відповідно до протоколу від 12.12.2017 № 16 комісії по визначенню обсягів пайової участі власників тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності між Радою як виконавцем та Підприємцем як замовником укладено договір від 12.12.2017 № 183/17 про пайову участь (внесок) власників тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в утриманні об`єктів благоустрою, розвитку інфраструктури, соціально-економічного і культурного розвитку міста Скадовськ (далі - Договір від 12.12.2017 № 183/17).

6.5. За Договором від 12.12.2017 № 183/17 Підприємець зобов`язується сплатити пайову участь (внесок) в утриманні, ремонті та будівництві об`єктів благоустрою, розвитку інфраструктури, соціально-економічного і культурного розвитку міста Скадовськ, на території якого розташована ТС.

Відповідно до схеми розміщення ТС, її встановлено на території міста Скадовськ по вул. Мангубінській.

6.6. Комісією з питань впорядкування розміщення та демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Скадовськ, утвореною розпорядженням міського голови від 02.03.2018 № 27-р (далі - Комісія), 22.05.2018 оглянуто з фотофіксацією ТС Підприємця, проведено заміри та встановлено фактичні розмірі забудови, що становить 125,0 кв.м. Тротуарна плитка викладена вздовж забудови орієнтовною площею 57,2 кв.м.

6.7. У той же день Комісією складено відповідний акт обстеження з висновком про те, що ТС розміщена з недотриманням вимог паспорта прив`язки № 197- 012/17Т. Також Комісією вирішено направити зазначений акт обстеження Підприємцю та зобов`язано його в десятиденний термін усунути виявлені порушення.

6.8. Виконавчим комітетом Скадовської міської ради на адресу Підприємця 06.06.2018 направлено претензію №03-02-502 з вимогою у строк до 20.06.2018 усунути виявлені Комісією порушення, привести ТС у відповідність до вимог виданого паспорта прив`язки № 197-012/17 Т. Також у претензії було зазначено, що у разі невиконання вимог у встановлений строк, вказаний паспорт прив`язки буде анульовано, а ТС підлягатиме демонтажу у встановленому порядку. До претензії долучено копію акта обстеження Комісії від 22.05.2018.

6.9. На адресу Ради 18.06.2018 надійшла відповідь Підприємця, в якій він заперечував проти викладених у претензії виконкому міськради обставин. Крім того, у заяві від 18.06.2018 Підприємець повідомив міськвиконком про те, що вимоги паспорта прив`язки ТС для провадження підприємницької діяльності виконані у повному обсязі.

6.10. Листом виконавчого комітету Скадовської міської ради від 05.07.2018 № 03-02-648, підписаним секретарем міської ради, повідомлено Підприємця про те, що відповідно до пункту 2.27 Порядку відділом містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету міської ради прийнято рішення анулювати паспорт прив`язки № 197-012/17Т, виданий Підприємцю, а також повідомлено останнього про необхідність демонтувати ТС в п`ятиденний термін з дня отримання цього листа.

6.11. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачем вказаний лист отримано 06.07.2018.

6.12. Вимоги виконавчого комітету Скадовської міської ради щодо усунення виявлених порушень і приведення розміщення ТС у відповідність до вимог паспорта прив`язки відповідачем не були виконані, що стало причиною звернення Ради з позовом.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

7.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

7.3. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Відповідно до частини другої статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності загальною площею 125,0 кв. м. у місті Скадовськ по вул. Мангубінській.

8.2. Ухвалюючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: - складений Комісією акт обстеження від 22.05.2018, який містить висновок про те, що ТС розміщена з недотриманням вимог паспорта прив`язки № 197-012/17Т, не є допустимим доказом недотримання Підприємцем вимог вказаного паспорта прив`язки при встановленні ТС, з огляду на вихід за межі своїх повноважень головою міськради під час створення Комісії, яка склала відповідний акт;

- лист від 05.07.2018 № 03-02-648 про анулювання паспорту прив`язки № 197-012/17Т є недопустимим доказом анулювання паспортів прив`язки ТС, оскільки повноваження з оформлення та анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд належать саме органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

8.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених судами обставин справи правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та порушено норми процесуального права щодо дотримання правил юрисдикції господарських судів, з огляду на таке.

8.4. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

8.5. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

8.6. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

8.7. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

8.8. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.9. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсним актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

8.10. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС країни) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

8.11. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

8.12. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

8.13. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

8.14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

8.15. Визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах управлінських функцій.

8.16. Закон України «Про благоустрій населених пунктів» визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

8.17. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

8.18. Відповідно до статті 12 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

8.19. Статтею 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

8.20. Частиною першою статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

8.21. Таким чином, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

8.22. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18.

8.23. У розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об`єкту благоустрою території).

8.24. З огляду на викладене, Скадовська міська рада Скадовського району Херсонської області наділена рядом контролюючих повноважень та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, в тому числі вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою.

8.25. Відповідно до наведених приписів законодавства, спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

8.26. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18.

8.27. Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень щодо демонтажу тимчасових споруд у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога щодо демонтажу тимчасових споруд - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами вчинення відповідних дій у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про здійснення демонтажу тимчасових споруд можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про здійснення демонтажу тимчасових споруд є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень щодо такого демонтажу.

8.28. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок розміщення тимчасових споруд не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.

Для розміщення тимчасової споруди за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов`язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб`єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.

Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16.

8.29. У справі, що розглядається, предметом спору є зобов`язання Підприємця демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності загальною площею 125,0 кв. м. у місті Скадовськ по вул. Мангубінській, оскільки, за твердженням позивача, тимчасова споруда розміщена Підприємцем з недотриманням вимог паспорта прив`язки № 197-012/17 Т.

8.30. Така вимога стосується здійснення контролю за станом благоустрою території міста Скадовськ, забезпечення в ньому чистоти і порядку, усунення порушень, допущених, за твердженням позивача, відповідачем. Земельна ділянка при цьому не є предметом спору у справі; між сторонами немає спору щодо права на тимчасову споруду, оскільки відповідачем не оскаржується право на тимчасову споруду.

8.31. За таких обставин, суд касаційної інстанції доходить висновку про те, що вирішення спору стосовно зобов`язання демонтажу названої тимчасової споруди, не впливає на обсяг прав і обов`язків ні позивача, ні відповідача щодо відповідної земельної ділянки, ні права власності на ТС, оскільки предмет такого спору не стосується ані правомірності набуття цими особами відповідної земельної ділянки, ані правомірності її використання, ані права власності чи користування ТС.

8.32. З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що Рада звернулася до суду як суб`єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю у сфері благоустрою міста, оскільки відповідач не демонтував спірну тимчасову споруду в добровільному порядку.

8.33. Відтак, орган місцевого самоврядування наділений контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою. Спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою є публічно-правовими й мають розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

8.34. Отже, зважаючи на суб`єктний склад правовідносин та характер правовідносин у цій справі, Касаційний господарський суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули цю справу в порядку господарського судочинства.

8.35. Під час касаційного перегляду Верховний Суд, враховуючи статус Верховного Суду, як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, висновки якого щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (стаття 36 та частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») звертається до правової позиції щодо юрисдикції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18 та постанові від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19.

8.36. Враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій у зв`язку з порушенням судами правил юрисдикції господарських судів, які у силу імперативних приписів частини другої статті 313 ГПК України є обов`язковою підставою для їх скасування, вважає передчасним надання оцінки доводам скаржника, викладеним у касаційній скарзі.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

9.3. Згідно з частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

9.4. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій та закриття провадження у справі № 923/652/19.

9.5. З огляду на викладене, касаційна скарга Ради підлягає частковому задоволенню.

10. Судові витрати

10.1. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 301 308 313 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 10.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 923/652/19 скасувати.

3. Провадження у справі № 923/652/19 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос