№ 924/1277/20 (924/1224/21)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/1277/20 (924/1224/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: ТОВ "Серединецьке" - адвоката Земляної І.О., СТОВ "Довіра" - адвоката Оніщука В.В., учасника (засновника) ТОВ "Серединецьке" ОСОБА_1 - адвоката Савчука Ю.М., ТОВ "Агротек" - адвоката Пономаренко Н.А.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022

у справі № 924/1277/20 (924/1224/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра"

про стягнення 16 508 870, 53 грн безпідставно набутих коштів

в межах справи № 924/1277/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке",-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває позовна заява ТОВ "Серединецьке" до СТОВ "Довіра" про стягнення 16 508 870,53 грн. безпідставно набутих коштів (в межах справи № 924/1277/20 про банкрутство ТОВ "Серединецьке").

Одночасно з позовною заявою ТОВ "Серединецьке" подало заяву від 13.12.2021 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні СТОВ "Довіра" на загальну суму 16 508 870,53 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2021 у справі № 924/1277/20 (924/1224/21) (суддя Танасюк О.Є.) задоволено заяву ТОВ "Серединецьке" від 13.12.2021 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно СТОВ "Довіра", а саме: грошові кошти, належні відповідачу, які зберігаються чи будуть зберігатися на рахунках СТОВ "Довіра", що відкриті чи будуть відкриті в усіх фінансових та банківських установах України на загальну суму 16 508 870,53 грн.

23.12.2021 до місцевого господарського суду надійшло клопотання СТОВ "Довіра" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2021.

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що внаслідок накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках СТОВ "Довіра" заблоковано господарську діяльність відповідача, зокрема, накладений арешт створює перешкоди для виплати поточних зобов`язань товариства, утруднює виплату заробітної плати працівникам відповідача, який є роботодавцем для більше ніж 480 осіб, а також перешкоджає процесу сплати відповідачем податків, тоді як відповідач є одним із найбільших платників податків у відповідній територіальні громаді.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.12.2021 (суддя Танасюк О.Є.) клопотання СТОВ "Довіра" від 23.12.2021 про скасування заходів забезпечення позову задоволено частково. Скасовано частково заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2021 у справі № 924/1277/20 (924/1224/21) щодо накладення арешту на грошові кошти, які зберігаються на рахунках СТОВ "Довіра", в частині здійснення виплат заробітної плати працівникам та здійснення розрахунків з бюджетом по сплаті податків.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 (колегія суддів: Тимошенко О.М. - головуючий, Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) ухвали Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2021 та від 28.12.2021 у справі № 924/1277/20 (924/1224/21) скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Серединецьке" про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надаючи оцінку обставинам та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, передбаченим ст. ст. 136 137 ГПК України, місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема ст. ст. 74 86 ГПК України щодо дослідження доказів як окремо так і у сукупності. Посилання позивача на ті обставини, якими він обґрунтовує свою заяву про забезпечення позову, не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.

Не погодившись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Серединецьке" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 та залишити в силі ухвали Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2021 та від 28.12.2021 у справі № 924/1277/20 (924/1224/21).

Підставою касаційного оскарження ТОВ "Серединецьке" зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заявник касаційної скарги доводить, що апеляційний господарський суд порушив правила ч. 1 ст. 269 ГПК України, вийшовши під час розгляду справи за межі доводів апеляційної скарги, та не виконав вимоги ст. 86, ч.2 ст. 269 ГПК України в частині повноти та всебічності дослідження доказів, наданих сторонами, що призвело до помилкового скасування ухвал суду першої інстанції від 17.12.2021 та від 28.12.2021.

Так, як зазначає позивач, правова природа забезпечення позову перебуває в площині регулювання саме господарського процесуального законодавства, оскільки регулюється виключно нормами глави 10 ГПК України, тому при вирішення даного питання суд першої інстанції мав користуватися виключно правилами ГПК України, які наведені у вищевказаній главі процесуального закону (Глава 10 ГПК України).

Виходячи із цього, на думку ТОВ "Серединецьке", апеляційний суд мав здійснювати перевірку дотримання саме процесуальних норм, які регулюють правовідносини із забезпечення позову, на які послався скаржник в апеляційній скарзі, тоді як Північно-західний апеляційний господарський в порушення ч. 1 ст. 269 ГПК України вийшов за межі доводів апеляційної скарги.

Разом з цим, скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.05.2021 у справі № 907/491/17 (907/440/20), від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21) про те, що забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому позивач наголошує, що загальний обсяг зобов`язань відповідача перед третіми особами є значно більшим за грошову суму, на яку накладено арешт з метою забезпечення позову, тому судом першої інстанції був зроблений вірний висновок про реальної загрози невиконання судового рішення в майбутньому.

Крім зазначеного, за твердженням позивача, судом апеляційної інстанції проігноровано, що стосовно ТОВ "Серединецьке" порушено провадження у справі про банкрутство, а за рахунок коштів, які є предметом позову у справі № 924/1277/20 (924/1226/21) мають бути погашені (частково погашені) вимоги кредиторів, адже саме з цією метою подано вказаний позов. Водночас, скасування заходів забезпечення позову значно утруднить виконання судового рішення, якщо позов буде задоволено у майбутньому, що в першу чергу негативно відобразиться саме на кредиторах ТОВ "Серединецьке".

Від СТОВ "Довіра" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 у справі № 924/1277/20 (924/1224/21) - залишити без змін, посилаючись на те, що зазначена постанова є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята із повним з`ясуванням всіх обставин справи.

Разом з цим, СТОВ "Довіра" було подано до Суду письмові пояснення з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.06.2022 у справі № 924/1277/20 (924/1226/21).

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ТОВ "Серединецьке", СТОВ "Довіра", ТОВ "Агротек", учасника (засновника) ТОВ "Серединецьке", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі, поданого у межах справи № 924/1277/20 про банкрутство ТОВ "Серединецьке", є вимоги ТОВ "Серединецьке" про стягнення з СТОВ "Довіра" 16 508 870,53 грн. безпідставно набутих коштів.

Подана разом із позовною заявою заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти СТОВ "Довіра" на загальну суму 16 508 870,53 грн. обґрунтована відсутністю у відповідача вільного від обтяжень рухомого і нерухомого майна, наявністю великої кількості зобов`язань, а також сезонним характером та високою ризикованістю його діяльності, які загалом можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. До заяви додані відповідні докази (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, а також витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна).

ТОВ "Серединецьке" вважає, що незастосування заходів забезпечення позову істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на те, що:

- СТОВ "Довіра" є боржником за Генеральним кредитним договором № 13/2017 від 18.04.2017, укладеним з ПАТ АБ "Укргазбанк", строк виконання основного зобов`язання 15.04.2027. Звертає увагу, що загальний розмір зобов`язань за даним договором, із урахуванням усіх змін та доповнень, складає 45 000 000,00 доларів США, що станом на 07.12.2021 у гривневому еквіваленті складає 1 232 059 500,00 грн.;

- у відповідача існують зобов`язання за кредитними договорами № АС2014-00022 від 10.02.2014 та № АС2014-00023 від 10.02.2014, укладеним з АБ "Південний", строк виконання яких закінчується 08.02.2024. З метою забезпечення виконання таких зобов`язань відповідач передав в іпотеку нерухоме майно загальною площею 7692 кв.м. - СТОВ "Довіра" виступило майновим поручителем перед АБ "Південний" за зобов`язаннями ТОВ "Сварог-Буковина", які виникли на підставі Кредитного договору № АС2014-00090 від 21.03.2014. З метою забезпечення виконання таких зобов`язань відповідач передав в іпотеку нерухоме майно загальною площею 7692 кв.м., те саме, що є предметом іпотеки і за зобов`язаннями СТОВ "Довіра" за кредитними договорами № АС2014-00022 від 10.02.2014 та № АС2014-00023 від 10.02.2014;

- невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за кредитними договорами як СТОВ "Довіра", так і ТОВ "Сварог-Буковина" за виконання зобов`язань яких поручився відповідач, може слугувати підставою для дострокового повернення кредитних коштів та застосування відповідальності за порушення фінансового зобов`язання, зокрема, відшкодування завданих збитків та нарахування штрафних санкцій. При цьому, обсяг зобов`язань тільки за Генеральним кредитним договором укладеним із ПАТ АБ "Укргазбанк" в гривневому еквіваленті складає 1 232 059 500,00 грн, який у порівнянні із сумою про стягнення якої подано позов (16 508 870,53 грн), є надмірно великим;

- згідно інформації, яка міститься у витягах із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, майно відповідача перебуває у заставі за його зобов`язаннями перед ТОВ "Епіцентр К", BOSAINVEST LIMITED, і СТОВ "Довіра" вже допускало порушення виконання грошових зобов`язань, оскільки на заставлене майно зверталося стягнення 23.08.2019, про що є відповідні записи у реєстрі; що порушення зобов`язання може слугувати додатковою підставою для вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань, відшкодування завданих збитків та нарахування штрафних санкцій;

- оскільки ціна договорів, за якими СТОВ "Довіра" має грошові зобов`язання, є значною, це вказує на наявність реальних підстав вважати, що рішення суду може бути не виконане відповідачем у зв`язку з недостатністю грошових коштів. При цьому, всі зобов`язання СТОВ "Довіра" забезпечені його рухомим майном;

- СТОВ "Довіра" здійснює господарську діяльність, яка безпосередньо пов`язана з сільськогосподарським вирощуванням та реалізацією: зернових та бобових культур, насіння олійних культур, овочів і баштанних культур, коренеплодів. Така діяльність не тільки вимагає значних фінансових витрат, та ще являє собою високоризикову галузь, оскільки має сезонний характер.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Аналогічна правова позиція з питання застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, викладена Верховним Судом у постановах від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 29.01.2021 у справі №910/10957/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 19.05.2021 у справі №916/3638/20 та інших.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст. ст. 13 15 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Водночас, принцип змагальності, закріплений у ст. 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, СТОВ "Довіра", звертаючись до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2021, посилалося на те, що внаслідок накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках СТОВ "Довіра" заблоковано господарську діяльність відповідача, зокрема, накладений арешт створює перешкоди для виплати поточних зобов`язань товариства, утруднює виплату заробітної плати працівникам відповідача, який є роботодавцем для більше ніж 480 осіб, а також перешкоджає процесу сплати відповідачем податків, тоді як відповідач є одним із найбільших платників податків у відповідній територіальні громаді.

При цьому, СТОВ "Довіра" було зазначено, що його кредитні зобов`язання перед ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Епіцентр К" є поточними, за ними відсутні судові спори чи будь-які стягнення, СТОВ "Довіра" не внесено до реєстру боржників, щодо відповідача немає відкритих виконавчих проваджень, за якими б здійснювалось стягнення, окрім як виконавчого провадження, відкритого на виконання ухвали суду від 17.12.2021 у даній справі.

Також відповідач повідомив, що зобов`язання СТОВ "Довіра", строк виконання яких настав 30.11.2021, виконані в повному обсязі та станом на дату цього клопотання кредитор вживає заходів для виключення запису про обтяження із державних реєстрів; погашеними також є зобов`язання СТОВ "Довіра" перед компанією BOSAINVEST LIMITED та відповідно із Державного реєстру обтяжень рухомого майна виключено запис обтяження на користь компанії BOSAINVEST LIMITED.

Разом з цим, СТОВ "Довіра" наголосило на сумлінному виконанні своїх договірних зобов`язань та вказало на те, що скасування вжитих заходів забезпечення є необхідним для нормальної господарської діяльності відповідача, яка є важливою для збереження платоспроможності боржника, зокрема, і для того, щоб виконати рішення суду у майбутньому у разі задоволення позову.

Верховний Суд акцентує, що для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 914/2555/18).

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення. (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №911/1159/14).

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в заяві про забезпечення позову посилається на наявність у СТОВ "Довіра" кредитних зобов`язань перед іншими особами та зазначає про відсутність у нього (позивача) договорів, на підставі яких виникли зобов`язання у СТОВ "Довіра", їх умов та доказів на підтвердження стану їх виконання.

Водночас, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що такі твердження позивача не дають підстав вважати, що відповідач неналежно виконує свої зобов`язання.

До того ж, апеляційний господарський суд на підставі поданих як позивачем, так і відповідачем доказів встановив, що стверджуючи в заяві про забезпечення позову про наявність у СТОВ "Довіра" кредитних зобов`язань, ТОВ "Серединецьке" жодними доказами не підтвердив їх прострочення (відкриті судові справи, виконавчі провадження щодо такого боржника, як СТОВ "Довіра" тощо). Аналогічно відсутні відомості щодо примусового стягнення або судових спорів в інших наведених заявником боргових зобов`язаннях відповідача (перед ТОВ "Епіцентр К", BOSAINVEST Limited), що могло б вказувати на порушення прав контрагентів. Саме лише посилання на існування кредитних зобов`язань (або господарських зобов`язань) перед іншими контрагентами не є належними підставами для накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Поряд з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання заявника на ведення СТОВ "Довіра" сільськогосподарської діяльності, яка фактично має сезонний характер та являє собою високоризикову галузь, або існування інших забезпечених кредитних зобов`язань у відповідача, не можуть слугувати доказами того, що відповідач має намір ухилятися від виконання рішення суду у цій справі, якщо позовні вимоги будуть задоволені.

Отже, надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам позивача в обґрунтування поданої ним заяви та запереченням відповідача, апеляційний суд встановив, що заявником на момент подання заяви про забезпечення позовних вимог не доведено вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації відповідачем), або які б свідчили про можливе невиконання (утруднення виконання) судового рішення за наслідками розгляду спору.

З огляду на наведене вище, встановивши, що заява ТОВ "Серединецьке" не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо принципів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а накладений судом першої інстанції арешт на грошові кошти СТОВ "Довіра" порушить права останнього, зокрема, створить перешкоди для його господарської діяльності та утруднить виплату поточних зобов`язань товариства, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність у цьому випадку підстав для вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "Серединецьке" шляхом накладання арешту на належні СТОВ "Довіра" грошові кошти у розмірі 16 508 870, 53 грн.

При цьому, дійшовши вказаного висновку, апеляційний суд правильно скасував обидві як ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2021, так і ухвалу від 28.12.2021 з тих підстав, що хоча скасування заходів в частині здійснення виплат заробітної плати працівникам та здійснення розрахунків з бюджетом по сплаті податків, і відповідає принципам розумності та справедливості, однак з огляду на відсутність у заявника окремого (спеціального) рахунку для виплати заробітної плати, скасування заходів в цій частині без вказання банківського рахунку та сум коштів, які можуть бути використані заявником, призводить до неможливості практичної реалізації ухвали суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Так, заявник касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд порушив правила ч. 1 ст. 269 ГПК України, вийшовши під час розгляду справи за межі доводів апеляційної скарги відповідача, який вказував на конкретні норми процесуального законодавства, які, на його думку, були порушені судом першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову (ч. 1 ст. 2, ч.1 ст. 7 КУзПБ, , п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, п.п. 7, 8, 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України). Водночас, на думку скаржника, усі зазначені норми стосуються не забезпечення позову, а пов`язані із процесуальними правилами подання позову, з чого слідує, що вказані апелянтом процесуальні на мають жодного відношення до ухвалення рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках, в обсязі, який відповідає обсягу заявлених позовних вимог.

Разом з цим, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "Серединецьке" наголосило, що правова природа забезпечення позову перебуває в площині регулювання саме господарського процесуального законодавства, оскільки регулюється виключно нормами глави 10 ГПК України, і у цій справі не може бути допущено порушення норм матеріального права.

Однак, вказані доводи заявника касаційної скарги жодним чином не доводять порушення апеляційним судом норм процесуального права та не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у цій справі.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що апеляційний суд, дотримавшись вимог ст. 86 ГПК України, правильно застосував ст. ст. 136 137 ГПК України, що містяться у главі 10 ГПК України, якою врегульовано питання забезпечення позову, та водночас, підставно скасував ухвали місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи ТОВ "Серединецьке" про порушення судом апеляційної інстанції вимоги ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Відтак, виходячи з аналізу наведених норм, враховуючи встановлені судами обставини справи та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Серединецьке" про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти СТОВ "Довіра".

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені ТОВ "Серединецьке" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення апеляційним судом норм процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судом апеляційної інстанцій при розгляді питання про забезпечення позову та переглядів апеляційному порядку оскаржуваних відповідачем ухвал місцевого господарського суду.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 у справі № 924/1277/20 (924/1224/21) прийнята судом у відповідності до фактичних обставин та вимог закону і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" - залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 у справі № 924/1277/20 (924/1224/21) - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.