27.04.2024

№ 924/149/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/149/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

прокуратури - Костюк О. В. (офіс Генерального прокурора);

позивача - не з`явились;

відповідача - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 (судді: Грязнов В. В. - головуючий, Розізнана І. В., Мельник О. В.)

та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2019 (суддя Смаровоз М. В.)

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради

до Приватного підприємства "Автоцентр "Леон-Поділля"

про стягнення 2 336 135,00 грн безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Перший заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі - Рада, Позивач) до Приватного підприємства "Автоцентр "Леон-Поділля" (далі - ПП "Автоцентр "Леон-Поділля", Відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив стягнути з Відповідача на користь ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2 336 135,00 грн за фактичне використання земельної ділянки площею 3,5698 га на вул. Вінницьке шосе 12/2 Д у м. Хмельницькому без належних правових підстав.

1.2. Позов було обґрунтовано неоформленням Відповідачем права користування (оренди) земельною ділянкою комунальної власності на вул. Вінницьке шосе, 12/2 Д у м. Хмельницькому, на якій знаходяться належні ПП "Автоцентр "Леон-Поділля" будівлі та споруди.

1.3. В обґрунтування підстав представництва інтересів держави в суді прокурор вказав потребу у захисті інтересів держави, яка надала органам місцевого самоврядування право розпорядження землями територіальних громад в порядку та спосіб, визначені Земельним кодексом України. При цьому прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з цим позовом в інтересах Позивача, вказував, що раді стало відомо про триваюче правопорушення у грудні 2017 року, однак самостійно Хмельницька міська рада не вживала заходи для усунення вказаного порушення.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2019, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, позов Першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Вказані судові рішення обґрунтовані тим, що прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та, відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності), оскільки є непідтвердженими обставини щодо невиконання або неналежне виконання радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав держави. При цьому господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що сама по собі обставина незвернення Позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

2.3. Крім того, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що прокурор не надав належних та допустимих доказів не здійснення або здійснення неналежним чином уповноваженим органом відповідних повноважень, а саме доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вироку суду щодо службових осіб; доказів накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі заступника прокурора Рівненської області просить скасувати зазначені судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів, а справу направити на розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

3.2. Касаційну скаргу мотивовано тим, що прокурор довів бездіяльність ради, яка є уповноваженим органом щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, але всупереч цим інтересам не зверталася до суду за їх захистом, не дивлячись на тривале порушення Відповідачем земельного законодавства, а навпаки звернулася до прокуратури з проханням захистити інтереси держави шляхом вжиття заходів представницького характеру.

3.3. Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд, залишаючи позовну заяву без розгляду, дійшов до необґрунтованого висновку, що прокурор повинен надати докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) чи вирок суду щодо службових осіб ради, оскільки судом помилково ототожнено два різних юридичних аспекти: притягнення посадової особи уповноваженого органу до відповідальності та наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Автоцентр "Леон-Поділля" просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

4.2. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.3. Оскільки касаційну скаргу подана до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

4.4. Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2019 у справі № 924/149/18 було відкрито ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2019 та одночасно зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження у справі № 924/149/18 у зв`язку з оприлюдненням 30.09.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

4.6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2019 було зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

4.7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 поновлено провадження у справі № 924/149/18 та постановлено здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвали Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2019 у справі № 924/149/18 у порядку письмового провадження.

4.8. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/1773 від 21.08.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 924/149/18 у зв`язку з відпусткою судді Могила С. К.

4.9. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.08.2020 для розгляду справи № 924/149/18 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Міщенко І. С.

4.10. При цьому ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2020, зважаючи на норми частини шостої статті 301 Господарського процесуального кодексу України, а також характер спірних правовідносин та обґрунтування касаційної скарги, Суд постановив здійснити розгляд справи №924/149/18 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

4.11. Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.08.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

4.12. При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

4.13. Ураховуючи викладене, з огляду на неодноразове зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, складність справи, а також необхідність опрацювання значної кількості правових позицій для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Обґрунтовуючи підстави подання позову, прокурор посилався на неоформлення ПП "Автоцентр "Леон-Поділля" права користування (оренди) земельною ділянкою комунальної власності за адресою Вінницьке шосе, 12/2-Д, м. Хмельницький, на якій розташовані нежитлові будівлі та споруди, що належать Відповідачу на праві власності.

5.2.Так, за результатами обстеження вказаної земельної ділянки представниками Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради складено акт від 05.06. 2017, в якому зазначено, що право користування на спірну земельну ділянку згідно з чинним законодавством не оформлено, а доступ до неї обмежений.

Відповідно до протоколу засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувача від 26.09.2017 вирішено скласти акт визначення розміру завданих Відповідачем збитків.

09.11.2017 зазначений акт від 28.09.2017 затверджено рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 804.

17.11.2017 вказаний акт було надіслано радою Відповідачу разом з повідомленням в якому запропоновано добровільно сплатити кошти у 10-денний строк.

Однак, станом на час подання позову ПП "Автоцентр "Леон-Поділля" оплату не здійснило.

5.3. В обґрунтування підстав представництва прокурором визначено потребу у захисті інтересів держави, яка надала органам місцевого самоврядування право розпорядження землями територіальних громад в порядку та спосіб, визначені Земельним кодексом України. За твердженням прокурора, звернення з позовом у цій справі спрямоване на відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо оплатності користування землею, враховуючи тривале невжиття Хмельницькою міською радою заходів для усунення порушення вказаних інтересів.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з цим позовом в інтересах Позивача, зазначив, що про триваюче правопорушення Раді стало відомо у грудні 2017 року, однак самостійно Хмельницька міська рада не вживала заходи для усунення зазначеного порушення, а звернулася до прокуратури з листом від 18.12.2017 № 3680/02-01-11 в якому зазначила про надсилання документів з метою звернення прокуратури до суду з позовом в інтересах держави в особі ради.

6.3. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

6.4. Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

6.5. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

6.6. Одночасно згідно з положеннями частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

6.7. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

6.8. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

6.9. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

6.10. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

6.11. Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

6.12. З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав намір та відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

6.13. Як вже зазначалося, своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради Прокурор обґрунтовував необхідністю захисту інтересів держави, зокрема щодо відновлення законності при вирішенні питання оплатності користування землею, враховуючи тривале невжиття Хмельницькою міською радою заходів для усунення порушення вказаних інтересів.

6.14. Так, прокурор зазначав, що за результатами обстеження представниками Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради земельної ділянки комунальної власності за адресою Вінницьке шосе, 12/2-Д, м. Хмельницький, на якій розташовані нежитлові будівлі та споруди Відповідача, було складено акт від 05.06. 2017 в якому зазначено, що право користування на вказану земельну ділянку згідно з чинним законодавством не оформлено, а доступ до неї обмежений.

09.11.2017 зазначений акт від 28.09.2017 затверджено рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 804.

17.11.2017 акт визначення розміру збитків було надіслано радою Відповідачу разом з повідомленням в якому запропоновано добровільно сплатити кошти у 10-денний строк.

При цьому у вказаному повідомленні Рада зазначила, що у разі відмови добровільно відшкодувати завдані збитки, необхідні матеріали будуть направлені до органів прокуратури для проведення перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування в інтересах Хмельницької міської ради (а.с. 22 т. 1).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2017 Позивач звернувся до прокуратури з листом № 3680/02-01-11 в якому повідомив про вищезазначене порушення земельного законодавства, додавши копії документів щодо осіб, які завдали шкоду, з метою звернення прокуратури до суду з позовом в інтересах держави в особі Позивача (а.с. 13 т. 1).

6.15. Вказані обставини було розцінено прокурором як бездіяльність, про що він зазначив в позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради.

6.16. Однак, господарські суди попередніх інстанцій викладеного не врахували та не надали оцінку зазначеним обставинам, зокрема повідомленню від 17.11.2017 та листу від 18.12.2017 № 3680/02-01-11, у зв`язку з чим дійшли до передчасних висновків про відсутність в матеріалах справи доказів неналежного здійснення радою функцій щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

6.17. При цьому посилання місцевого господарського суду на те, що Прокурором не подано належних та допустимих доказів нездійснення або здійснення неналежним чином Позивачем своїх повноважень щодо захисту інтересів держави (як то доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вироку суду щодо службових осіб; доказів накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду в органі державної влади, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків) колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

6.18. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

Так, місцевий господарський суд лише зазначив, що перед зверненням з цим позовом Прокурор листом від 01.03.2018 № 82-28-18 повідомив Позивача про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Однак, ні суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд не дослідили дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

6.19. Що стосується залишення без розгляду позовної заяви прокурора на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що прокурор не набув процесуального статусу органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності), враховуючи відсутність правових підстав для представництва, колегія суддів зазначає наступне.

6.20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо його подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

6.21. Процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на вказане помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду.

6.22. Отже, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

6.23. Однак, місцевий господарський відкрив провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Приватного підприємства "Автоцентр "Леон-Поділля" про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 2 336 135,00 грн, та, дійшовши до висновку про непідтвердження обставин щодо неналежного виконання радою своїх функцій відносно захисту інтересів держави, залишив вказану позовну заяву без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

6.24. З огляду на викладене висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову Прокурора без розгляду є передчасними, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.2. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста стаття 310 Господарського процесуального кодексу України).

7.3. Таким чином, оскільки господарські суди попередніх інстанцій допустили порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідно до статті 310 цього Кодексу ухвала Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2019 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 підлягають скасуванню, а справа - направленню до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2019 у справі №924/149/18 скасувати.

3. Справу № 924/149/18 направити до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

І. С. Міщенко