ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 924/417/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Хмельницької області
у складі судді Крамара С.І.
від 06.09.2019
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Петухов М.Г., Бучинська Г.Б., Олексюк Г.Є.
від 02.12.2019
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест"
про стягнення 4411258,72 грн, з яких: 2794313,50 грн - основного боргу, 542085,95 грн - пені, 193611,57 грн - 3% річних, 881247,70 грн - інфляційних втрат
за участю представників:
позивача: Лисенко В.О.
відповідача: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
03.05.2019 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" про стягнення 4411258,72 грн, з яких: 2794313,50 грн - основного боргу, 542085,95 грн - пені, 193611,57 грн - 3% річних, 881247,70 грн - інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №2559/1617-БО-34 від 31.10.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №2559/1617-БО-34 від 31.10.2016 купівлі-продажу природного газу від 08.09.2017 в частині повної та своєчасної оплати за переданий газ. Вимоги позивача щодо стягнення пені заявлені на підставі пункту 7.2. Договору. Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних від суми основного боргу та інфляційних втрат заявлені на підставі пункту 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
31.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №2559/1617-БО-34 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно із п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 газ обсягом до 3360 тис. куб. м.
За умовами п. 2.3. Договору плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.
Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.
Згідно із п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 Договору).
В подальшому, додатковими угодами № 1-4 до Договору сторонами вносилися зміни до умов Договору.
На виконання умов Договору позивачем у період жовтень-листопад 2016 передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 5274535 грн 76 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Згідно виписки банківських операцій позивача, ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" здійснив оплату поставленого газу в розмірі 2480222 грн 26 коп.
Враховуючи, що відповідач за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2794313 грн 50 коп. основного боргу, 542085 грн 95 коп. пені, 193611 грн 57 коп. 3% річних, 881247 грн 70 коп.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019 у справі №924/417/19 позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України 2794313 грн 50 коп. основного боргу, 271042 грн 98 коп. пені, 193611 грн 57 коп. 3% річних, 872271 грн 17 коп. інфляційних втрат, 66036 грн 54 коп. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено умов договору щодо строків розрахунків за поставлений природний газ, а тому з огляду на приписи ст. ст. 525 530 612 629 712 ЦК України ст. ст. 173 193 Господарського кодексу України прийшов до висновку, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за природний газ згідно договору у розмірі 2794313 грн 50 коп., яка підлягає до стягнення.
З огляду на положення ст. ст. 546 549 ЦК України та перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд прийшов до висновку, що сума пені в розмірі 542085 грн 95 коп. є арифметично вірною та обґрунтованою.
В той же час, керуючись ст. ст. 83 233 Господарського кодексу України, ст. 551 ЦК України, місцевий господарський суд оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, взявши до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості згідно договору, обставини несвоєчасного відшкодування різниці в тарифах щодо надання послуг з опалення для населення та бюджетних установ, врахувавши показники фінансового стану підприємства (баланси) щодо збитковості підприємства, відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд зменшив розмір пені на 50% .
Щодо стягнення 881247 грн 70 коп. інфляційних втрат, суд першої інстанції з посиланням на ст. 625 ЦК України, Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" вказав про безпідставність повторного нарахування позивачем інфляційних втрат на суму несвоєчасно погашеного відповідачем боргу, який включає в себе борг, скорегований на індекс інфляції за попередній місяць.
З огляду на вказане суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок прийшов до висновку, що інфляційні втрати, нараховані за визначені позивачем періоди підлягають до стягнення в розмірі 872271 грн 17 коп., а в решті нарахованих сум інфляційних втрат суд відмовив.
Також, суд зазначив, що позивачем вірно здійснено нарахування 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України, а тому прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення 193611 грн. 57 коп. 3 % річних та її задоволенню.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019 у справі № 924/417/19 скасовано в частині відмови в стягненні 8976 грн 53 коп. інфляційних втрат, викладено абзаци 2-4 резолютивної частини рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019 у справі №924/417/19 в наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної сотні, буд. 95, код 37587657) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 2794313 грн 50 коп. основного боргу, 271042 грн 98 коп. пені, 193611 грн 57 коп. 3% річних, 881247 грн 70 коп. інфляційних втрат, 66168 грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору.
В позові про стягнення 271042 грн 97 коп. пені відмовити."
В решті рішення залишено без змін.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 202 грн 23 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Переглядаючи рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019 у справі №924/417/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 271042 грн 97 коп., 8976 грн 53 коп. інфляційних втрат суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.
В той же час, апеляційний господарський не погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 8976 грн 53 коп., оскільки інфляційні витрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, а тому нарахування інфляційних витрат за зобов`язаннями жовтня - листопада 2016 року обґрунтовано здійснено позивачем у сумі 881247 грн 70 коп. з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 8976 грн. 53 коп. інфляційних втрат слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20.12.2019 звернулося до Верховного Суду, через Північно-західний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду 02.12.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019 у справі №924/417/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 271042,97 грн - скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення неустойки у сумі 271042,97 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині зменшення судами розміру неустойки, скаржник, зокрема, зазначає, що беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525 526 551 599 625 Цивільного кодексу України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом касаційного оскарження та, відповідно, касаційного розгляду у цій справі є ухвалені судові рішення в частині відмови у стягненні пені у розмірі 271042,97 грн, у зв`язку зі зменшенням судом її розміру.
Враховуючи встановлені приписами ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору №2559/1617-БО-34 від 08.09.2017, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що заявлена до стягнення пеня є надмірно великою, а сума боргу частково сплачена відповідачем протягом розгляду справи. Дослідивши фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати) господарськими судами вірно встановлено, що наведені факти в сукупності свідчать про наявність виняткових обставин, за яких можливим є зменшення розміру штрафних санкцій.
Позивачем не надано доказів виникнення у позивача (кредитора) значних збитків.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив штрафні санкції на 50%, а не на 70%, як просив відповідач.
Відтак на підставі наведених вище норм, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про можливість зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.
8. Судові витрати
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 924/417/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець