ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 924/544/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - не з`явився,
третьої особи 1 на стороні відповідача 1 - не з`явився,
третьої особи 2 на стороні відповідача 1 - не з`явився,
третьої особи 3 на стороні відповідача 1 - не з`явився,
третьої особи 4 на стороні відповідача 1 - не з`явився,
третьої особи 5 на стороні відповідача 1 - не з`явився,
третьої особи 6 на стороні відповідача 1 - не з`явився,
третьої особи 7 на стороні відповідача 1 - не з`явився,
третьої особи 8 на стороні відповідача 1 - не з`явився,
третьої особи 9 на стороні відповідача 1 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємства "Буд Кепітал Менеджмент",
на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 21.03.2023 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023
за позовом приватного підприємства "Буд Кепітал Менеджмент"
до: обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівненська брама"; дочірнього підприємства "Градобуд-Рівне"
про визнання правочину недійсним,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. У серпні 2022 року приватне підприємство "Буд Кепітал Менеджмент" (далі - ПП "Буд Кепітал Менеджмент", позивач) звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівненська брама" (далі ОК "ЖБК "Рівненська брама", відповідач 1 ) та дочірнього підприємства "Градобуд-Рівне" (далі - ДП "Градобуд-Рівне", відповідач 2 ) про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 18.06.2015 у редакції від 06.09.2016 (далі - Договір уступки вимоги), укладеного між відповідачами.
1.2. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.11.2022 у справі №924/544/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору уступки вимоги .
1.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 зі справи змінено рішення місцевого господарського суду, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови.
1.4. Після ухвалення судового рішення судом першої інстанції до господарського суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ПП "Буд Кепітал Менеджмент" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000,00 грн, з посиланням на наявність укладеного між адвокатом Курило Р.М. та Бадигою С.І. договору про надання правової допомоги від 12.08.2022 №12/08/22.
1.5. Заява мотивована тим, що Бадигою С.І. понесено витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких вона вважає співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови та ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Додатковим рішенням від 21.03.2023 у справі №924/544/22 (суддя Видобовський О.Д.), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 (колегія суддів: Олексюк Г.Є., Василишин А.Р., Мельник О.В.) заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ПП "Буд Кепітал Менеджмент" витрат на правову (правничу) допомогу адвоката в сумі 34 000,00 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Буд Кепітал Менеджмент" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. У стягненні 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та покладення на позивача витрат Бадиги С.І. на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПП "Буд Кепітал Менеджмент" (далі - скаржник), не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.03.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023, звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить її скасувати повністю; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/544/22.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга ПП "Буд Кепітал Менеджмент", подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини тринадцятої статті 129 ГПК України та частини першої статті 126 ГПК України у спірних правовідносинах.
4.1.3. За твердженням скаржника, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частин першої, другої статті 126 та частини тринадцятої статті 129 ГПК України.
4.1.4. У цьому контексті скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача в частині того, що положення частини тринадцятої статті 129 ГПК України та частини першої статті 126 ГПК України співвідносяться, як загальна та спеціальна норма. При цьому, положення частини першої статті 126 ГПК України є спеціальною нормою яка детально урегульовує відносини щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та наділяють таким правом лише сторін процесу. Разом з тим, оскільки в силу положень статті 45 ГПК України третя особа не є стороною спору, то, відповідно витрати понесені третьою особою на професійну правничу допомогу, як складова судових витрат не можуть бути стягнуті з позивача на її користь.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Відповідачі та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 не скористались своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
6.1. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
6.2. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
6.3. Зокрема, відповідно до положень частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
6.4. Положеннями статті 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
6.5. Частиною п`ятою статті 50 ГПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
6.6. В силу положень частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
6.7. Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
6.8. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
6.9. Відповідно до приписів частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
6.10. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
6.11. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.12. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
6.13. Згідно з положеннями частини тринадцятої статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
6.14. У розгляді даного спору Верховний Суд звертається до власної правової позиції щодо можливості стягнення судових витрат третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору зі сторони, визначеної відповідно до вимог статті 129 ГПК України, яка викладена у постанові від 12.09.2019 у справі №910/9784/18.
6.15. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 (далі - третя особа), суд першої інстанції з яким погодився апеляційний господарський суд, керуючись положеннями частини тринадцятої статті 129 ГПК України дійшов висновку, що витрати третьої особи на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн підлягають стягненню з позивача.
6.16. Як вже було зазначено вище, відповідно до приписів частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
6.17. Таким чином системний аналіз положень статей 41, 45, 126 та частини тринадцятої статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача). Водночас у силу приписів частини тринадцятої статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
6.18. Відтак, доводи касаційної скарги в частині того, що третя особа, яка не заявляє самостійних на предмет спору не є учасником справи та в силу положень частини першої статті 126 ГПК України не наділена правом розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) є такими, що не ґрунтуються положеннях наведених вище норм.
6.19. У контексті доводів касаційної скарги Суд зазначає про те, що наведені вище положення ГПК України (частина тринадцята статті 129 та частини першої статті 123 ГПК України) є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
6.20. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №530/1731/16-ц.
6.21. Таким чином, з огляду на результати вирішення спору у цій справі, за наслідками якого відмовлено у задоволенні позовних вимог, які треті особи не підтримували, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що судові витрати, понесені ОСОБА_1 (третьою особою 1) на професійну правничу допомогу у справі, як складова судових витрат підлягають стягненню з позивача (сторони не на користь якої ухвалено судове рішення).
6.22. За таких обставин за доводами касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій частини тринадцятої статті 129 ГПК України, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях судів попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних додаткового рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, їх висновки повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.05.2020 зі справи №530/1731/16-ц, а доводи касаційної скарги в цій частині зводяться лише до вільного тлумачення скаржником положень статей 41 45 126 129 ГПК України.
6.23. Інших доводів касаційна скарга позивача не містить, а тому в частині застосування судами попередніх інстанцій положень частини п`ятої статті 129 ГПК України Верховний Суд перевірку дотримання положень наведеної норми не здійснює.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
7.2. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.3. Аргументи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій, тому Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення - без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Буд Кепітал Менеджмент" залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 21.03.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 зі справи №924/544/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова