ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 924/57/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Войналович О. М.,
третьої особи - Голдзіцької О. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 (судді: Гудак А. В., Саврій В. А., Олексюк Г. Є.) у справі
за позовом Хмельницької міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,
про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У січні 2019 року Хмельницька міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" (далі - ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва") про зобов`язання відповідача вчинити дії з передачі кімнат НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_2 у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1, у власність територіальної громади м. Хмельницького шляхом підписання акта прийому-передачі.
Позов із посиланням на положення статей 1, 3, 5, 14, 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" обґрунтовано безпідставною відмовою відповідача у передачі позивачеві спірних кімнат у гуртожитку.
1.2. Заперечуючи проти позову, ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" у відзиві на позов наголосило, що саме це товариство є власником спірних кімнат у будинку, розташованому по АДРЕСА_1 , тому вимоги позивача про їх безоплатну передачу є неправомірними. Крім того, спірні кімнати не обліковуються у державному житловому фонді та передані Об`єднанню співвласників багатоквартирного житлового будинку "Росинка" (далі - ОСББ "Росинка").
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2019 (суддя Гладій С. В.) у позові відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив із того, що будинок по АДРЕСА_1 є житловим будинком, який перебуває у власності відповідача; його не було включено до статутного капіталу товариства відповідача, створеного у процесі приватизації, а отже правових підстав для задоволення позову немає.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 (судді: Гудак А. В., Саврій В. А., Олексюк Г. Є.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено; зобов`язано ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" вчинити дії з передачі кімнат НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_1 Хмельницькому у власність територіальної громади м. Хмельницького шляхом підписання акта приймання-передачі.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що гуртожитки, які увійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації і були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, є лише однією із (але не виключною) категорій гуртожитків, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та які, відповідно, мають бути передані у власність територіальних громад. Апеляційний господарський суд установив, що спірна будівля за адресою: АДРЕСА_1 є гуртожитком, який увійшов до статутного фонду товариства, у подальшому реорганізоване у ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва", у процесі приватизації; доказів того, що спірний гуртожиток побудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти, у матеріалах справи немає, отже спірні кімнати у гуртожитку мають бути передані у комунальну власність територіальної громади м. Хмельницького з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, викладеними у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019, ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами для скасування оскарженої постанови у справі ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" зазначає неправильне застосування положень частин 1, 3 статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" і порушення норм процесуального права, а саме статей 75-79 86 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, скаржник вважає недоведеною наявність у відповідача зобов`язання із передачі спірних кімнат і направлення йому актів приймання-передачі об`єкта та наголошує, що спірний будинок не є гуртожитком, а є саме житловим будинком, що підтверджується, у тому числі, актом державної комісії з прийомки в експлуатацію 16-квартирного житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2, Хмельницького БМУ-69, затвердженим рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради депутатів трудящих від 1975 року № 262/Г. Крім того, порядку і строків передачі гуртожитку не визначено, адже не затверджена Загальнодержавна цільова програма передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні, а оскаржену постанову залишити без змін як законну та обґрунтовану.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.2. Як установив апеляційний господарський суд і свідчать матеріали справи, 14.01.1994 між Комітетом економіки обласної державної адміністрації Хмельницької області - продавцем та організацією орендарів Хмельницького орендного дослідно-експериментального заводу - покупцем укладено договір купівлі-продажу державного майна, за умовами якого об`єктом купівлі-продажу є державне майно, здане в оренду організації орендарів Хмельницьким орендним дослідно-експериментальним заводом відповідно до договору оренди від 01.11.1990; адреса підприємства: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 6.
У пункті 1.2 договору зазначено, що розмір викупу державного майна (ціна продажу) згідно з актом цілісного майнового комплексу становить 620 971 крб.
Між сторонами підписано акт передачі майна, придбаного організацією орендарів Хмельницького дослідно-експериментального заводу згідно з договором купівлі-продажу від 14.01.1994, за яким покупець прийняв будівлі та споруди, у тому числі, споруду гуртожитку (малосімейку) за балансовою (залишковою) вартістю 62 371 крб.
Згідно з розпорядженням Хмельницької міської ради народних депутатів від 01.02.1994 № 221 зареєстровано договір купівлі-продажу державного майна організацією орендарів Хмельницького орендного дослідно-експериментального заводу.
Колективне підприємство "Хмельницький дослідно-експериментальний завод", створене організацією орендарів Хмельницького дослідно-експериментального заводу, зареєстровано згідно з розпорядженням Хмельницької міської ради народних депутатів від 29.04.1994 № 1090.
За змістом довідки про перелік об`єктів нерухомості стосовно Закритого акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" (далі - ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва") станом на 01.08.1998 за товариством обліковувався гуртожиток, вартість якого становила 140 070,15 грн.
Згідно з реєстраційним посвідченням від 28.08.1998, виданим Хмельницьким бюро технічної інвентаризації, за ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Хмельницькою нотаріальною конторою 14.01.1994 за № 1-163, зареєстровано приміщення заводу, приміщення гуртожитку НОМЕР_5, АДРЕСА_1.
13.11.1998 виконком Хмельницької міської ради зареєстрував нову редакцію установчого договору про створення ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва", у пункті 3 якого зазначено, що товариство має статутний фонд у розмірі 1 814 139,78 грн, що становить 181 413 978 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,01 грн (1 коп) кожна. Статутний фонд розподілений між акціонерами на акції, розмір яких зазначено у списку в розділі "Засновники".
До моменту реєстрації товариства кожний із акціонерів зобов`язаний внести не менше 50 % зазначеного у договорі вкладу. Акціонери вносять до статутного фонду вклад у розмірі, наведеному в списку в розділі "Засновники" (пункт 6 установчого договору).
Установчий договір містить список засновників товариства із частками в статутному фонді, які визначені у відсотковому співвідношенні до суми грошових коштів (внесків). Кількість засновників, зазначена в установчому договорі - 85 осіб, серед яких і ОСОБА_1
13.11.1998 зареєстровано статут ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва", у пункті 6.1 якого передбачено, що товариство має статутний фонд у розмірі 1 814 139,78 грн, що становить 181 413 978 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,01 грн кожна. Збільшення або зменшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій або збільшення номінальної вартості акцій (пункт 6.2 статуту).
Згідно з витягом із протоколу від 22.07.1999 № 2 загальних зборів акціонерів ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" затверджено рішення профкому про розподіл житлової площі в гуртожитку мешканцям гуртожитку з правом подальшого викупу: вирішено продати кімнати НОМЕР_1, НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1
23.09.1999 Хмельницьким бюро технічної інвентаризації видано довідку-характеристику № 4512, в якій зазначено, що квартира НОМЕР_1, розташована по АДРЕСА_1, перебуває у власності ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва".
За змістом довідки ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" від 05.02.2002 № 13 товариство продає жилу площу мешканцям гуртожитку; станом на 01.02.2002 вартість 1 м2 становить 178,38 грн.
Згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна по Хмельницькій області від 13.02.2006 № 04/01-42-427/06 у 1993 році комітет економіки Хмельницької обласної державної адміністрації здійснював приватизацію Орендного підприємства "Хмельницький дослідно-експериментальний завод" (правонаступник ЗАТ "Хмельницький дослідно-експериментальний завод"), під час якої гуртожиток по АДРЕСА_1 увійшов до статутного фонду ЗАТ і є власністю господарського товариства.
У подальшому ЗАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" було реорганізовано у ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва"; згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2019 будівля гуртожитку по АДРЕСА_1 перебуває у власності зазначеного товариства.
01.03.2013 між ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" та ОСББ "Росинка" підписано акт приймання-передачі будинку за адресою: АДРЕСА_1 з балансу ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" на баланс ОСББ "Росинка".
Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з повідомленням Хмельницького бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 18.08.2016 № 700842 на 14 кімнат у гуртожитку по АДРЕСА_1 набуто право власності внаслідок укладення договорів купівлі-продажу, дарування, отримання у спадщину; кімнати НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_2 у гуртожитку не перебувають на праві власності у фізичних осіб.
Водночас апеляційний господарський суд установив, що ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" зверталося до міського голови (лист від 17.06.2014 № 101/14) із проханням прийняти безоплатно у комунальну власність окремі кімнати (НОМЕР_5, НОМЕР_2) у гуртожитку по АДРЕСА_1 ; згідно з рішенням Хмельницької міської ради від 24.12.2014 № 24 надано згоду на безоплатну, на договірних умовах, передачу у комунальну власність територіальної громади міста кімнат НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_1, що перебувають у власності ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва".
Відповідно до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12.02.2015 № 80 створено комісію з питань безоплатної, на договірних умовах, передачі у комунальну власність територіальної громади міста зазначених кімнат у гуртожитку по АДРЕСА_1, що перебувають у власності ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва".
У листі від 19.10.2018 № 02-14-1381 позивач повідомив ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва, що на виконання вимог Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" міська рада прийняла рішення від 24.12.2014 № 24 "Про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста кімнат в гуртожитку по АДРЕСА_1, що перебувають у власності ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва"; на виконання цього рішення виконавчий комітет міської ради прийняв рішення від 12.02.2015 № 80 "Про створення комісії з питань безоплатної передачі в комунальну власність територіальної громади міста кімнат у гуртожитку по АДРЕСА_1, що перебувають у власності ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва". Позивач у цьому листі також просив повідомити відповідача про причини непідписання і неповернення направлених на його адресу управлінням житлово-комунального господарства актів приймання-передачі об`єкта.
Зазначене звернення відповідач залишив без реагування.
Оскільки відповідач не вчиняє дій із передачі спірних кімнат у гуртожитку у комунальну власність, позивач звернувся із позовом у цій справі.
4.3. Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
За змістом частин 3, 4 статті 1 цього Закону сфера його дії поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, за винятком гуртожитків, що перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ). Разом із цим дія Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організації, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
У розумінні наведених положень всі гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ) та які побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.
Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів, а саме: на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються, зокрема, без згоди власника - за рішенням суду.
Переглядаючи справу відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які увійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації, у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, а отже і на правовідносини, що виникли у цій справі.
Суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи і наявні у ній докази та установив, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 є саме гуртожитком; цей гуртожиток увійшов до статутного фонду ЗАТ "Хмельницький дослідно-експериментальний завод", у подальшому реорганізованого у ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" (відповідач); доказів того, що цей гуртожиток збудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти у матеріалах справи немає, отже спірні кімнати у такому гуртожитку, зважаючи на положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", мають бути передані у комунальну власність територіальної громади м. Хмельницького. При цьому суд апеляційної інстанції урахував, що дія зазначеного Закону спрямована на реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитків, які зверталися щодо забезпечення їх житлових прав, зокрема на приватизацію займаних кімнат, і дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в обраний позивачем спосіб.
Твердження скаржника про те, що спірна будівля є житловим будинком, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються обставинами, установленими судом апеляційної інстанції, і матеріалами справи.
Водночас колегія суддів зазначає, що відсутність затвердженої Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливості задоволення цього позову та не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку, встановленого законом; концепцію Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад відображено у Законі України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки", схвалено розпорядженнями Кабінету Міністрів України, зокрема, від 13.01.2010 № 83-р, вона не втратила чинності та передбачала можливість передачі гуртожитків шляхом поєднання зусиль центральних і місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у власності чи у господарському віданні яких перебувають гуртожитки, з урахуванням складення графіка передачі гуртожитків, які є об`єктами права державної власності, та визначення орієнтовних строків передачі гуртожитків, що не є об`єктами права державної власності та увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації.
Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі, спростовуються встановленими апеляційним господарським судом у справі фактичними обставинами та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги наведені положення законодавства та обставини, установлені апеляційним господарським судом, ураховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що постанову у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для її зміни чи скасування немає.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" залишити без задоволення.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 924/57/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді К. М. Пільков
В. А. Зуєв