№ 924/814/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/814/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Фізичної особи-підприємця Свірського Тараса Володимировича (далі - ФОП Свірський Т.В., скаржник, позивач) - Свірський Т.В.,

відповідача - Староушицької селищної ради (далі - Рада, відповідач) - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Рудик Наталії Петрівни (далі - ФОП Рудик Н.П.) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП Свірського Т.В.

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2021 (головуючий - суддя Кочергіна В.О.) та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 (головуючий - суддя Філіпова Т.Л., судді: Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.)

у справі №924/814/21

за позовом ФОП Свірського Т.В.

до Ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФОП Рудик Н.П.,

про визнання незаконним та скасування рішення про відхилення пропозиції як учасника спрощеної закупівлі та стягнення суми збитків.

ВСТУП

Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання незаконним і скасування рішення про відхилення пропозиції учасника спрощеної закупівлі як такого, що не відповідає умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та вимогам до предмета закупівлі, також, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення збитків у зв`язку з цим.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ФОП Свірський Т.В. звернувся до суду з позовом до Ради про визнання незаконним та скасування рішення про відхилення пропозиції як учасника спрощеної закупівлі та стягнення суми збитків.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач без жодних правових підстав відхилив тендерну пропозицію позивача, чим завдав останньому збитків у сумі 94000,00 грн.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ради про відхилення пропозиції ФОП Свірського Т.В. як учасника спрощеної закупівлі, оформлене протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 09.02.2021 №12. У решті позову відмовлено.

2.2. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, якими позовні вимоги задоволено частково, суди виходили з такого:

- в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі та у Додатку 2 до оголошення не передбачено обов`язкової умови надання учасниками підтверджуючих документів щодо наявності постійного розміщення офісу чи представництва учасника на території міста Кам`янця-Подільського чи Кам`янець-Подільського району;

- поданий позивачем гарантійний лист відповідає умовам, зазначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та не може бути підставою для відхилення тендерної пропозиції, передбаченою частиною тринадцятою статті 14 Закону України "Про публічні закупівлі";

- у відповідача не було законних підстав щодо прийняття рішення від 09.02.2021 №12 у частині відхилення тендерної пропозиції ФОП Свірського Т.В., а відхилення тендерної пропозиції позивача за ознакою невідповідності кваліфікаційним вимогам є таким, що порушує принципи і правила проведення закупівель, з огляду на що вказане рішення в цій частині підлягає визнанню незаконним та скасуванню;

- щодо позовної вимоги про стягнення збитків суди відзначили, що позивачем не доведено наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які є обов`язковими елементами цивільного правопорушення, а, отже, відсутні підстави для відшкодування збитків;

- втрата (неотримання) позивачем доходу (матеріальної вигоди) помилково пов`язується позивачем лише з незаконним відхиленням його пропозиції, без урахування необхідності укладення у майбутньому договору про надання послуг, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає передчасним та безпідставним твердження позивача про наявність втраченого доходу у заявленому розмірі;

- проаналізувавши заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, які складаються з послуг "попередній правовий аналіз матеріалів справи та оцінка обставин і наявних доказів у сумі 2000, 00 грн" та "правовий аналіз законодавства та судової практики у сумі 3000, 00 грн", суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що вказані послуги є складовими однієї послуги "підготовка та подання позовної заяви у сумі 9 000,00 грн" та мають входити до складу її вартості;

- оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критерію реальності понесених витрат та обставин даної справи, господарські суди дійшли висновку, що витрати ФОП Свірського Т.В. на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді, складають14 000,00 грн, з яких 9 000,00 грн - підготовка та подання позовної заяви, а 5 000, 00 грн. - підготовка та подання відповіді на відзив;

- щодо заявленого до відшкодування гонорару успіху у розмірі 10 000, 00 грн господарські суди зазначили, що, оскільки під час розгляду справи позиція позивача була сформована у позовній заяві, а в судових засіданнях участь брав особисто позивач, то в цій частині заявлені витрати не відповідають критерію дійсності та необхідності цих витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, а, отже, їх розмір є необґрунтованим;

- суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що витрати Ради на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді, складають 14 000,00 грн, з яких 10 500, 00 грн - підготовка відзиву на позов, 1500, 00 грн - участь у судовому засіданні 05.10.2021, 2 000, 00 грн - участь у судовому засіданні 19.10.2021;

- у зв`язку з частковим задоволенням позову судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, при цьому у відповідності до частини одинадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) витрати на правничу допомогу підлягають взаємозарахуванню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позову про стягнення збитків та в частині розподілу судових витрат, ФОП Свірський Т.В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати в цій частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №924/814/21, ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 94 000, 00 грн та стягнути в повному обсязі заявлені судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 10.10.2019 у справі №921/346/18, стосовно застосування до спірних правовідносин статей 18, 32, 33 Закону України «Про публічні закупівлі».

4.2. Також із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо питання застосування статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» з точки зору можливості подання скарг до органу оскарження - Антимонопольного комітету України під час проведення процедури спрощеної закупівлі. Крім того, на думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з точки зору наявності передумов для стягнення із замовника спрощеної закупівлі упущеної (втраченої) вигоди на користь учасника такої закупівлі, за умови скасування рішення замовника про відхилення пропозиції такого учасника.

4.3. Щодо відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу у вигляді додаткового гонорару скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

4.3.1. Також, на думку позивача, суди попередніх інстанцій мали відмовити відповідачу у відшкодуванні судових витрат на підставі частини другої статті 124 ГПК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Рада 28.06.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подала відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду, в якому просила касаційну скаргу ФОП Свірського Т.В. залишити без задоволення. Крім того, заявник просив Суд стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в касаційній інстанції.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Відповідно до оголошення про проведення спрощеної/допорогової закупівлі UA-2021-01-21-001449-а (далі - Оголошення), опублікованого Радою як замовником публічної закупівлі предметом закупівлі є Послуги за кодом ДК021:2015:79110000-8: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (11 послуг), строк надання послуг до 31.12.2021, очікувана вартість предмета закупівлі: 144 000,00 грн.

6.2. Додаток 2 до Оголошення містить Інформацію про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі.

6.2.1. Додаток 3 до Оголошення містить Кваліфікаційні вимоги до учасника закупівлі.

6.2.2. Додаток 4 до Договору включає в себе Проект договору про надання правової допомоги.

6.3. Як вбачається зі змісту Додатку 2, предметом закупівлі є послуги з надання юридичної допомоги, код ДК021:2015-79110000-8: послуги з юридичного консультування та юридичного представництва та перелік вказаних послуг.

Учасник/виконавець для забезпечення якісного, своєчасного та повного надання послуг Замовнику за місцем його розташування повинен бути розміщений на території м. Кам`янець-Подільський або Кам`янець-Подільського району, а також за потреби може бути присутнім на сесіях, нарадах, засіданнях робочих груп та надавати консультації з правових питань за місцезнаходженням Замовника, щодо чого учасник у складі його тендерної пропозиції зобов`язаний надати гарантійний лист у довільній формі.

6.4. Відповідно до Протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 09.02.2021 №12, ураховуючи вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", Положення про уповноважену особу, що затверджене рішенням сесії Староушицької селищної ради від 10.04.2020 №05, у зв`язку з наявністю підстав для відхилення пропозиції, поданої на участь у спрощеній закупівлі згідно з предметом закупівлі, код національного класифікатора України ДК021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 79110000-8 "Послуги з юридичного консультування і юридичного представництва" (Послуги з надання юридичної допомоги), та вжиття у зв`язку з цим заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 14 Закону України "Про публічні закупівлі", Рада вирішила:

«Відхилити пропозицію учасника спрощеної закупівлі за предметом закупівлі код національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" -79110000-8 "Послуги з юридичного консультування і юридичного представництва" (Послуги з надання юридичної допомоги) - ФОП Свірський Тарас Володимирович з таких підстав:

1. Відповідно до Додатку 2 до Оголошення учасник мав надати лист у довільній формі, яким гарантує те, що він розміщений на території м.Кам`янець-Подільський або Кам`янець-Подільського району, а також за потреби може бути присутнім на сесіях, нарадах, засіданнях робочих груп та надавати консультації з правових питань по місцезнаходженню Замовника. Учасник ФОП Свірський Т.В. у складі своєї тендерної пропозиції надав гарантійний лист, в якому зазначає, що за потреби буде знаходитися на території м. Кам`янець-Подільський або Кам`янець-Подільського району та буде присутній на сесіях, нарадах, засіданнях робочих груп та надавати консультації за місцезнаходженням Замовника. Але дана вимога передбачала те, що офіс або представництво Учасника має мати постійне розміщення на території м. Кам`янець-Подільський або Кам`янець-Подільського району, про що ФОП Свірський Т.В. не надав документів, які б підтверджували дану вимогу.

Отже, тендерна пропозиція учасника не відповідає кваліфікаційним вимогам, вказаним в Додатку 2 до Оголошення та підлягає відхиленню Замовником.

2. Оприлюднити в електронній системі закупівель протягом одного дня з дня ухвалення цього рішення відповідну інформацію згідно з статтею 10 та статтею 14 Закону України "Про публічні закупівлі".

6.5. Згідно з гарантійним листом ФОП Свірського Т.В. від 29.01.2021:

«ФОП Свірський Т.В. гарантує те, що для забезпечення якісного, своєчасного та повного надання послуг Замовнику за місцем його розташування, він буде розміщений на території Кам`янець-Подільського району або міста Кам`янець-Подільського, а також за потреби буде присутнім на сесіях, нарадах, засіданнях робочих груп та буде надавати консультації з правових питань по місцезнаходженню Замовника».

6.6. Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі від 24.02.2021 UA-2021-01-21-001449-а у процедурі закупівлі брали участь 5 учасників:

- Адвокатське бюро "Владислава Гриценюка" з ціновою пропозицією після закінчення аукціону 48 000,00 грн (пропозиція учасника не відповідає умовам, визначеним в Оголошенні та вимогам до предмета закупівлі);

- ФОП Свірський Т.В. з ціновою пропозицією 94 000,00 грн (пропозиція учасника не відповідає умовам, визначеним в Оголошенні та вимогам до предмета закупівлі);

- ТОВ "Гранд Аполлон" з ціновою пропозицією 94 280,00 грн (пропозиція учасника не відповідає умовам, визначеним в Оголошенні та вимогам до предмета закупівлі);

- Адвокатське об`єднання "Покутній та партнери" з ціновою пропозицією 99000,00 грн (пропозиція учасника не відповідає умовам, визначеним в Оголошенні та вимогам до предмета закупівлі);

- ФОП Рудик Н.П. з ціновою пропозицією 144 000, 00 грн.

6.7. Переможцем торгів визнано - ФОП Рудик Н.П., з яким укладено договір про закупівлю; сума, що визначена у договорі, - 144 000,00 грн.

6.8. За результатом проведеної закупівлі Рада (Клієнт) та ФОП Рудик Н.П. (Виконавець) 24.02.2021 уклали Договір №35 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки Ради.

6.9. ФОП Свірський Т.В. вважає, що відповідач без жодних правових підстав відхилив тендерну пропозицію позивача, чим завдав останньому збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 94 000, 00 грн.

6.10. Позивачем заявлено до відшкодування 29 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, які складаються з послуг:

- попередній правовий аналіз матеріалів справи та оцінка обставин і наявних доказів у сумі 2 000, 00 грн;

- правовий аналіз законодавства та судової практики у сумі 3 000, 00 грн;

- підготовка та подання позовної заяви у сумі 9 000, 00 грн;

- підготовка та подання відповіді на відзив у сумі 5 000, 0,0 грн;

- гонорар успіху в сумі 10 000, 00 грн.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано належним чином завірені копії Договору від 09.07.2021 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Василишиною М.О. та Свірським Т.В.; Акта надання-отримання послуг від 18.10.2021; Рахунка на оплату адвокатських послуг від 18.10.2021.

6.11. Відповідачем також заявлена вимога про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, які складаються з таких послуг:

- підготовка та подання відзиву на позов (вивчення та аналіз обставин і правових підстав позову, вивчення доказів, підготовка відзиву на позов) - 7 год. у сумі 10 500,00 грн;

- участь у судовому засіданні 05.10.2021 (підготовка адвоката до судового засідання, час, витрачений на дорогу до судового засідання, та безпосередня участь адвоката у судовому засіданні) - 1 год. у сумі 1 500,00 грн;

- участь у судовому засіданні 19.10.2021 (підготовка адвоката до судового засідання, час, витрачений на дорогу до судового засідання, та безпосередня участь адвоката у судовому засіданні) - 2 год. у сумі 3 000, 00 грн.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано належним чином завірені копії Договору від 03.09.2021 про надання правової (професійної правничої) допомоги, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Рудик та партнери" та Радою; Акта від 29.10.2021 №1 про надання юридичних послуг за договором; Рахунка-фактури від 29.10.2021 №1; Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.07.2012 №773; Ордера від 04.10.2021 серія ХМ№010196.

6.12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, тривалість судового засідання 19.10.2021 згідно з протоколом судового засіданні становила 1 год., а, отже, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на участь в судовому засіданні 19.10.2021 - 1 год. та часу, витраченого адвокатом на дорогу до судового засідання, зважаючи на територіальні відстані по місту Хмельницькому, заявлена вимога підлягає частковому задоволенню, а саме - 2 000, 00 грн, з яких 1 500, 00 грн - година участі в судовому засіданні та 20 хв (500 грн) - час, витрачений на дорогу до судового засідання. При цьому суди керувались критерієм реальності адвокатських витрат.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.07.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 924/814/21 визначено колегію суддів у складі Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 924/814/21 за касаційною скаргою ФОП Свірського Т.В. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Рада 08.07.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подала до Суду заяву про стягнення судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги, додавши до неї документи.

7.4. ФОП Свірський Т.В. 13.07.2022 через систему «Електронний Суд» подав до Суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.

8.1. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад врегульовано Законом України "Про публічні закупівлі".

8.1.1. Відповідно до пункту 28 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" спрощена закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону.

8.1.2. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про публічні закупівлі" спрощена закупівля проводиться замовником із застосуванням електронного аукціону відповідно до статті 30 цього Закону.

8.1.3. Спрощена закупівля складається з таких послідовних етапів: 1) оприлюднення оголошення про проведення спрощеної закупівлі; 2) уточнення інформації, зазначеної замовником в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі; 3) подання пропозицій учасниками; 4) проведення електронного аукціону відповідно до статті 30 цього Закону; 5) розгляд на відповідність умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі та вимогам до предмета закупівлі, пропозиції учасника; 6) визначення переможця спрощеної закупівлі та укладення договору про закупівлю; 7) розміщення звіту про результати проведення закупівлі відповідно до статті 19 цього Закону (частина друга статті 14 Закону України "Про публічні закупівлі").

8.1.4. Замовник розглядає на відповідність умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та вимогам до предмета закупівлі пропозицію учасника, яка за результатами електронного аукціону (у разі його проведення) визначена найбільш економічно вигідною (абзац перший частини одинадцятої статті 14 Закону України "Про публічні закупівлі").

8.1.5. Відповідно до пункту 1 частини тринадцятої статті 14 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відхиляє пропозицію в разі, якщо пропозиція учасника не відповідає умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та вимогам до предмета закупівлі.

8.1.6. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону "Про публічні закупівлі" переможцем спрощеної закупівлі є учасник, пропозиція якого відповідає всім умовам, що визначені в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, вимогам до предмета закупівлі, і визнана найбільш економічно вигідною та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю.

Щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, підставою виникнення яких є, на думку скаржника, незаконне та необґрунтоване відхилення Радою пропозиції як учасника спрощеної закупівлі.

8.2. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

8.2.1. За змістом частини другої статті 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

8.2.2. Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.2.3. Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

8.2.4. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

8.2.5. Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

8.2.6. Частиною першою статті 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

8.2.7. Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

8.3. Отже, підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох обов`язкових умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

8.3.1. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

8.3.2. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

8.4. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

8.4.1.Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

8.4.2. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

8.4.3. При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто твердження позивача про наявність підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

8.5. Як вже зазначалося, позивач у поданому позові пов`язує заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди з протиправною поведінкою Ради, яка виражалась у неправомірному відхиленні його пропозиції на участь у спрощеній закупівлі, в результаті чого ФОП Свірський Т.В. втратив можливість укласти договір з відповідачем після закінчення аукціону, ціна якого становила 94 000,00 грн (що відповідає ціні його пропозиції).

8.6. Водночас Верховний Суд відзначає, що скаржник помилково ототожнює такі поняття, як «участь у торгах/закупівлі», «переможець торгів/закупівлі» та «безповоротне підписання договору з переможцем торгів/спрощеної закупівлі».

Колегія суддів наголошує, що прийняття до розгляду тендерної пропозиції не гарантує, перш за все перемогу в торгах, а також обов`язкового та безповоротного укладення договору в майбутньому та, відповідно, отримання очікуваного прибутку від підписання договору.

Так, статтею 32 Закону України "Про публічні закупівлі" врегульовано випадки відміни тендеру, статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" врегульовано порядок оскарження процедур закупівлі, а статтею 33 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, - порядок відмови від укладення договору.

Тобто існує низка чинників, незалежних від волі позивача, які можуть вплинути як на процедуру проведення самих торгів, так і на процедуру підписання договору після проведення закупівлі.

А тому стверджувати про завдані збитки у вигляді очікуваного прибутку від підписання договору учасником торгів на стадії прийняття тендерної пропозиції - передчасно та необґрунтовано, враховуючи в тому числі кількісний склад учасників у торгах.

8.7. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено наявності усіх трьох обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди (на стадії прийняття тендерної пропозиції) та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою як необхідної передумови для відшкодування збитків за рахунок відповідача.

8.8. При цьому Верховний Суд враховує, що упущена вигода (неодержаний дохід) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 918/1131/20), від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 15.06.2021 у справі №918/864/20, від 21.04.2021 у справі №913/335/20, від 30.03.2021 у справі №908/2261/17.

8.9. Поряд з цим судами попередніх інстанцій відзначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340.

8.9.1. Господарські суди вказали, що позивач, маючи намір укласти договір за результатами проведення спрощеної закупівлі, вважаючи, що його права порушені, міг скористатись своїм правом на оскарження рішення замовника до органу оскарження закупівлі у порядку, визначеному статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі", та зупинити процедуру укладення договору.

Тобто судами попередніх інстанцій роз`яснено, що задля застосування більш ефективного способу захисту порушеного права позивач не позбавлений також можливості оскаржити не лише протокол відхилення пропозиції учасника закупівлі, а й сам результат закупівлі.

Водночас питання визнання дійсними/недійсними результатів проведення спрощеної закупівлі, визнання дійсним/недійсним укладеного між замовником та переможцем конкурсу договору не є предметом спору та не входить до предмета доказування у даній справі і не оскаржувалось безпосередньо позивачем і в судовому порядку.

При цьому оскарження/не оскарження позивачем результатів спрощеної закупівлі не впливає на висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірного відхилення Радою пропозиції учасника закупівлі (ФОП Свірського Т.В.), а також щодо відсутності правових підстав на даному етапі правовідносин між сторонами для стягнення відшкодування за завдані збитки.

8.9.2. Колегія суддів також враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06. 2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (пункт 14).

8.9.3. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Щодо касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд відзначає таке.

8.10. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.11. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

- для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова).Тому термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші;

- таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України [далі - КАС України]) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України [далі - ЦПК України] (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом;

- суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин (як-от участь банку або іншої фінансової установи у кредитних правовідносинах, що слідує зі змісту частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України [далі - ЦК України]) та/чи їх специфічний об`єкт (об`єктом правовідносин за кредитним договором є кошти);

- якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах;

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. У визначених випадках (частина дев`ята статті 10, пункт 10 частини першої статті 252, пункти 1, 2 і 3 частини другої статті 389, абзаци другий та третій пункту 5 частини другої статті 392 , пункт 5 частини другої статті 394, пункти 4, 5 частини першої статті 396, частини перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 403, частина четверта, шоста-сьома статті 404, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України; частина десята статті 11, пункт 7 частини першої статті 228, пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287, абзаци другий-третій пункту 5 частини другої статті 290, пункт 5 частини першої статті 293, пункти 4, 5 частини першої статті 296, частини перша-четверта, пункти 2, 3 частини шостої статті 302, частини четверта, шоста-сьома статті 303, підпункт 7 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України; частина шоста статті 7, пункт 5 частини другої статті 236, пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328, абзаци другий, третій пункту 4 частини другої статті 330, пункт 6 частини першої статті 333, пункти 4, 5 частини першої статті 339, частини перша-четверта, абзаци другий-третій частини шостої статті 346, частини четверта, шоста-сьома статті 347, підпункт 8 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України) необхідно встановити подібність правовідносин (відносин), що з огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність;

- самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 [пункт 70]). Наприклад, з неналежним відповідачем спору немає, але стороною справи він є. А позивач може помилятися з приводу участі у спірних правовідносинах, проте його процесуальний статус як позивача від цього не залежить. Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин;

- отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Ураховуючи наведені правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.14. Так, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 10.10.2019 у справі №921/346/18.

8.15. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, предметом позову є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. При ухваленні постанови колегія суддів виходила з такого:

- відповідачем проведено закупівлю послуг з юридичного консультування та юридичного представництва, за наслідком якої визначено переможця торгів, та замовником прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів;

- однак згодом, після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів, замовник закупівлі прийняв рішення про відміну процедури відкритих торгів та уклав договори про надання послуг, які були предметом закупівлі з іншим адвокатом;

- переможець торгів вважає дії замовника щодо відміни тендера такими, що спричинили йому заподіяння збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме отримання доходу, на який він розраховував від укладення договору з надання юридичних послуг;

- вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача;

- наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер);

- позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню.

- пред`явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 ЦК України, статтями 224 225 ГК України, покладає на кредитора (позивача) обов`язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків.

- будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тому суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити, чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання;

- визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Тобто предметом спору є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих переможцю неправомірними діями замовника у зв`язку з відміною процедури відкритих торгів, що підпадає під правове регулювання статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі». А, отже, фактичні обставини справи та доказова база різняться з обставинами справи, встановленими судами у справі №924/814/21.

8.16. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №921/346/18, предметом позову є стягнення шкоди, завданої неправомірними діями органу виконавчої влади. При ухваленні постанови Суд виходив, зокрема з такого:

- визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді як його оцінка відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду;

- питання наявності деліктних зобов`язань між сторонами та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

8.17. Проаналізувавши наведені скаржником постанови, колегія суддів доходить висновку, що фактичні обставини цієї справи, що розглядається, різняться як і обставинами, що були встановлені у справах, на які посилається скаржник, так і доказами, які надані та досліджувались судами. При цьому як предмет спору, так і підстави відрізняються від наявних у справі, що розглядається.

8.17.1. Правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах хоча і є схожими в частині застосування статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», але істотно відмінні щодо застосування статей 18, 32, 33 Закону України «Про публічні закупівлі» та за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами. Тобто справи, на які посилається скаржник, розглянуто та в них ухвалено судові рішення за іншої фактично-доказової бази, відмінної від тієї, що з`ясована попередніми судовими інстанціями у цій справі. Відтак встановлення судами різних фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у справі №924/814/21 та у справах, визначених скаржником, за змістовним критерієм подібності (враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

8.17.2. З огляду на викладене посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 та від 10.10.2019 у справі №921/346/18, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

8.18. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Щодо доводів скаржника в частині витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

8.19. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

8.19.1. Практична реалізація відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

8.19.2. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.19.3. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

8.19.4. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

8.19.5. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.19.6. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021р. №910/15621/19.

8.19.7. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

8.20. Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

8.21. Як убачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, колегія суддів виходила з такого:

- розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини;

- разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу;

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268);

- тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін;

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.22. Як убачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, колегія суддів виходила з такого:

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час;

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

8.23. Проаналізувавши постанови у справах, на які посилається скаржник, а також судові рішення у справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані судові рішення у справі №924/814/21 відповідають правовим висновкам, викладеним у справах №910/12876/19 та №904/4507/18, а також не суперечать їм.

З огляду на що твердження скаржника про не врахування правових висновків судами попередніх інстанцій у цій частині відхиляються судом.

8.24. Не заслуговують на увагу і твердження скаржника про необхідність відмови у задоволенні заяви відповідача про відшкодування судових витрат на підставі частини другої статті 124 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Рада при поданні відзиву на позовну заяву, зокрема визначила і попередню суму судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, та просила суд її стягнути з позивача на користь відповідача. Крім того, до початку судових дебатів у справі Рада подала до суду заяву про стягнення судових витрат з детальним описом виконаних робіт.

Щодо доводів касаційної скарги ФОП Свірського Т.В. стосовно відсутності правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає таке.

8.25. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.26. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.27. Водночас, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права та яких саме в контексті спірних правовідносин з урахуванням предмета й підстави заявленого позову.

8.28. Слід відзначити і те, що доводи касаційної скарги у цій частині зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів та до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З огляду на викладене, Верховний Суд звертає увагу на міркування наведені у пунктах 8.2 - 8.9.3. даної постанови, та не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування норм права в аспекті наведеного скаржником у касаційній скарзі, про що зазначено у пункті 4.2 цієї постанови.

8.29. За таких обставин Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень при їх ухваленні.

Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.30. З урахуванням мотивів, які містяться у цій постанові, Касаційним господарським судом частково беруться до уваги аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, що не суперечить даній постанові.

8.31. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.32. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.33. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.34. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.35. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Свірського Т.В. в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Свірського Т.В. в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

10.2. Клопотання ФОП Свірського Т.В. щодо розподілу судових витрат розглядатиметься Судом після подання позивачем, у строк, визначений ГПК України, належних доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

10.3. Щодо клопотання Ради про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн Верховний Суд відзначає таке.

10.3.1. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

10.3.2. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

10.3.3. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

10.3.4. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

10.3.5. З урахуванням наведеного встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення Рада подала у порядку та в межах, які визначені чинним законодавством.

10.3.6. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

10.3.7. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

10.3.8. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

10.3.9. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

10.3.10. До заяви про стягнення судових витрат Рада додає такі документи:.

- Акт від 29.06.2022 №2 про надання юридичних послуг за договором (від 03.09.2021 №05-21/юо про надання правової допомоги), де зазначено, що Раді надані такі послуги: «підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу Свірського Т.В. (вивчення касаційної скарги та аналіз підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, виклад обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги) 4 год. - 6000 грн».

- копію рахунку-фактури від 29.06.2022 №2, відповідно до якого Рада сплатила Адвокатському об`єднанню «Юридична компанія «Рудик та Партнери» 6000 грн (1500 грн*4 год.) за надання правової допомоги Раді згідно договору від 03.09.2021 305-21/юо.

Крім того, Суд враховує, що в матеріалах справи міститься Договір від 03.09.2021 305-21/юо про надання правової допомоги, укладений між Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Рудик та Партнери» та Радою, та те, що суди попередніх інстанцій досліджували дані обставини.

10.3.11. Водночас ФОП Свірський Т.В. 13.07.2022 подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, в яких позивач просив у разі залишення касаційної скарги без задоволення - зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 375 грн на підставі частини четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи позивач не надав.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

ФОП Свірський Т.В., зазначивши про неспівмірність витрат із складністю справи та виконаних робіт, обсягом наданих послуг, вказуючи на явне завищення витрат, аргументовано не обґрунтував та не надав суду доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи. Доводи в цій частині є декларативними, без надання відповідних доказів шодо неспівмірністі витрат із складністю справи.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції відмовляє ФОП Свірському Т.В. у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

10.3.12. Разом з тим, враховуючи, що касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, керуючись такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), та необхідності заява Ради підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Свірського Тараса Володимировича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №924/814/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Свірського Тараса Володимировича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №924/814/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №924/814/21 залишити без змін.

4. Заяву Староушицької селищної ради про стягнення судових витрат задовольнити.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Свірського Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Староушицької селищної ради (32385, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт Стара Ушиця, вул. Українська, 5; ідентифікаційний код 03308388) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

6. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко