ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 925/273/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Кирман В.О.,
відповідача: Беленкова В.В.,
Офісу Генерального прокурора: Шелест М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 (колегія суддів у складі: Барсук М.А.- головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2021 (суддя Хабазня Ю.А.)
у справі № 925/273/21
за позовом Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"
про визнання недійсним договору від 25.10.2017 №59 та стягнення 4089105,92 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси у зв`язку із будівництвом заводу з переробки кукурудзи по провулку Комунальному, 29 у м. Черкаси від 25.10.2017 №59, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір), та стягнення з Відповідача на користь Позивача 4089105,92 грн.
2. Позов мотивований посиланням на невідповідність Договору вимогам законодавства (зокрема, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у відповідній редакції) та інтересам держави у зв`язку з тим, що Відповідач як замовник будівництва при зверненні до Черкаської міської ради щодо укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію надав інформацію щодо загальної кошторисної вартості будівництва, яка не відповідає дійсності та є значно меншою від розміру, встановленого в акті готовності об`єкта до експлуатації. У зв`язку з наведеним відповідні кошти підлягають стягненню в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збережене майно.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.08.2021 у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.
4. Рішення мотивоване тим, що з матеріалів справи неможливо встановити момент укладення Договору, при цьому суд першої інстанції не визнав доказом наданий прокурором Договір. Також місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що прокурор не довів обставини затвердження проектної документації на суму 206538000,00 грн. Крім того, суд зазначив, що прокурор виступив як альтернативний суб`єкт звернення через відсутність у Позивача коштів для сплати судового збору за подання позову.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови, резолютивна частина рішення залишена без змін.
6. Постанова мотивована тим, що при зверненні до суду з позовом у цій справі прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, за висновком суду апеляційної інстанції, прокурор не довів, що в момент укладення Договору загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була іншою, ніж вказано у наданому Відповідачем зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта будівництва, або така кошторисна вартість на момент укладення Договору розрахована з порушенням вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
7. Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
8. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди застосували положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 1212 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 11.04.2018 у справі №909/239/17, від 22.09.2020 у справі №925/756/19, від 16.10.2020 у справі №922/3693/18.
9. Прокурор не погоджується з висновком судів про те, що він не довів належними та допустимими доказами обставини, з якими закон пов`язує недійсність Договору в момент його укладення, оскільки згідно з наданими прокурором доказами (зокрема, актом готовності будівництва заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29 в м. Черкаси до експлуатації від 28.08.2018) в момент укладення Договору загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була відома Відповідачу та складала 206538000,00 грн.
10. Прокурор наголошує, що Відповідач з метою заниження розміру пайової участі надав Позивачу лише частину кошторисної документації на будівництво відповідного об`єкту (зведений кошторисний розрахунок по об`єкту "виконання загальнобудівельних робіт, благоустрою та вертикальне планування території при будівництві заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29 в м. Черкаси", тоді як розрахунок пайової участі повинен здійснюватися саме із загальної кошторисної вартості будівництва, затвердженої наказом Відповідача від 01.10.2015 №56.
11. Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України не надав належної оцінки наявним у справі доказам, які впливають на визначення розміру пайової участі за Договором.
12. На думку прокурора, ухилення Відповідача від обов`язкової сплати правильно нарахованої суми пайового внеску є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
13. Крім того, прокурор 28.05.2022 надав письмові пояснення, які за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги та підлягають залишенню без розгляду відповідно до вимог статей 118 298 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подані після закінчення строку на касаційне оскарження.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
14. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
15. Відповідач заперечує проти доводів прокурора та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо недоведеності прокурором того, що на момент укладення Договору загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була іншою, ніж вказана у наданому Відповідачем зведеному кошторисному розрахунку. При цьому Відповідач зазначає, що акт готовності об`єкту до експлуатації від 28.08.2018 та вказана в ньому кошторисна вартість відповідного об`єкту не існували на момент укладення Договору.
16. Також Відповідач вважає, що за наявності між сторонами договірних зобов`язань застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України є неможливим.
17. Позивач у встановлений Судом термін відзив на касаційну скаргу не надав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
18. 25.10.2017 між Позивачем та Відповідачем (замовник) укладено Договір, предметом якого є пайова участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси у разі виконання загальнобудівельних робіт, благоустрою та вертикального планування території при будівництві заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) у м. Черкаси.
19. Відповідно до пункту 1.2 Договору пайова участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси складає 5716840,90 грн.
20. Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що замовник зобов`язується до прийняття об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців з дати укладення Договору сплатити пайову участь у сумі 5716840,90 грн єдиним платежем до спеціального фонду міського бюджету.
21. Відповідно до додатку №1 до Договору розрахунок величини пайової участі здійснений на підставі наданого Відповідачем зведеного кошторисного розрахунку об`єкта будівництва - заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) у м. Черкаси на суму 5716840,90 грн.
22. Згідно з протоколом розбіжностей до Договору викладено пункти 1.1, 1.2, 2.2.1 в іншій редакції щодо предмету договору та розрахунку розміру пайової участі: замість 5716840,90 грн - 1627734,98 грн. У примітках зазначено про врахування витрат Відповідача на влаштування внутрішніх та примайданчикових інженерних мереж і споруд (6408042 грн), виключення їх відповідно до формули розрахунку пайової участі згідно з Договором. Відкоригований розмір пайової участі в подальшому зменшено на вартість побудованих доріг (3448301,72 грн), передачу яких передбачено договором оренди землі від 29.09.2010.
23. Відповідач згідно з платіжним дорученням №990 від 27.08.2018 з призначенням платежу "Пайова участь згідно договору №59 від 25.10.17р. Без ПДВ" сплатив до міського бюджету 1627734,98 грн.
24. У матеріалах справи міститься акт готовності об`єкту (будівництво заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29 у м. Черкаси) до експлуатації від 28.08.2018, в якому зазначено, що кошторисна вартість об`єкту складає 206538000,00 грн (у тому числі: витрати на будівельні матеріали - 57168000,00 грн, витрати на машини, обладнання, інвентар - 149370000,00 грн).
Позиція Верховного Суду
25. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
26. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
27. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
28. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст.ст. 628 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180 189 Господарського кодексу України).
29. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).
30. За загальним правилом, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Водночас у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 632 Цивільного кодексу України).
31. Укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту передбачено статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з частиною 9 якої істотною умовою договору є, зокрема, розмір пайової участі. Розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є невід`ємною частиною договору. Порядок його розрахунку встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
32. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
33. Згідно з частиною 5 зазначеної статті Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
34. Водночас встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, зокрема, 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд (ч. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
35. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками (ч. 8 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
36. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону (ч. 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
37. Згідно з частиною 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.
38. Отже, на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов`язковим. Зазначений обов`язок реалізується замовником будівництва шляхом укладення відповідного договору у визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування порядку. Подібні за змістом висновки наведені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №925/756/19 та постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №909/239/17 і від 16.10.2020 у справі №922/3693/18, на які послався прокурор у касаційній скарзі.
39. При цьому в зазначеній постанові у справі №909/239/17 Верховний Суд підкреслив, що розмір пайового внеску замовника повинен розраховуватись з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.
40. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (яка була оприлюднена 06.01.2022, тому підлягає врахуванню відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України) дійшла висновку, що замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
41. При прийнятті до уваги наведеного Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
42. Водночас зі змісту мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що під час їх ухвалення суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не врахували відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування положень, зокрема, статті 40 Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності", якою встановлений обов`язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту у відповідному розмірі з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта з огляду на таке.
43. Так, звертаючись з позовом у цій справі прокурор доводив наявність передбаченої статтями 203 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсним Договору через невідповідність його умов вимогам статті 40 Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення замовників пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2021 №2-621, оскільки згідно з відомостями акту готовності об`єкту до експлуатації від 28.08.2018 кошторисна вартість Заводу становить 206538000,00 грн, а отже, Відповідач повинен був сплатити пайову участь у розмірі 10% вказаної суми, що становить 20653800,00 грн.
44. Відхиляючи зазначені доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність прокурором того, що в момент укладення Договору загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була іншою, ніж вказано у наданому відповідачем зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта будівництва, або така кошторисна вартість на момент укладення договору розрахована з порушенням вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".
45. При цьому суд апеляційної інстанції, зазначивши про надання прокурором на підтвердження позовних вимог, зокрема, належним чином завіреної копії акту готовності об`єкта до експлуатації від 28.08.2018, не надав жодної правової оцінки цьому доказу по суті викладених у ньому відомостей з урахуванням правової природи такого документу.
46. Тобто, не зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, що містять неоднакові відомості щодо загальної кошторисної вартості відповідного об`єкту (206538000,00 грн відповідно до акта від 28.08.2018 і 57168409,00 грн відповідно до зведеного кошторисного розрахунку), суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності відповідно до вимог статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України із урахуванням правової природи кожного з цих документів, осіб, відповідальних за їх видання, повноти та достовірності викладених у них відомостей, а також взаємозв`язку доказів у сукупності.
47. При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Однак у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
48. Однак суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору обмежився посиланням на недоведеність того, що загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була іншою саме на момент укладення Договору, без наведення жодних підстав для висновку про те, що на момент складання та затвердження акта готовності об`єкта до експлуатації від 27.08.2018 його загальна кошторисна вартість змінилася порівняно із моментом укладення Договору, із зазначенням певних об`єктивних підстав та правових наслідків такої зміни (в разі її наявності).
49. Наявність або відсутність таких обставин не встановлена також судом першої інстанції, який теж не надав належної правової оцінки наданим учасниками справи доказам, у зв`язку з чим Суд не може прийняти до уваги викладені Відповідачем у відзиві на касаційну скаргу доводи про те, що акт готовності об`єкту до експлуатації від 28.08.2018 та вказана в ньому кошторисна вартість відповідного об`єкту не існували на момент укладення Договору
50. Разом з тим за відсутності встановлення судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наданих учасниками справи доказів з урахуванням вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України наведених, суттєвих для вирішення цього спору, обставин щодо дійсної загальної кошторисної вартості об`єкту, яка має бути базою для обчислення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до вимог законодавства, Суд вважає передчасними будь-які висновки як щодо відповідності Договору вимогам закону (його дійсності), так і щодо наявності чи відсутності у зв`язку з цим правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
51. Крім наведеного, Суд також вбачає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали жодної правової оцінки правомірності визначення у Договорі розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі саме 1627734,98 грн (з урахуванням протоколу розбіжностей), зокрема, не з`ясували наявність чи відсутність згідно з наданими учасниками справи доказами підстав, передбачених частиною 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", для зменшення розміру пайової участі на визначену в протоколі розбіжностей суму.
52. Отже, за висновком Суду, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дотримались вимог статей 74 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права.
53. Вказані порушення не можуть бути усунуті Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи, згідно з якими суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними відповідні обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, досліджувати надані сторонами докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300 310 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
55. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
56. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Розподіл судових витрат
57. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.08.2021 у справі №925/273/21 (911/1116/21) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді В. Білоус
В. Пєсков