ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 925/552/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Лук`яненко Г.О.,
відповідача-1 - Когутенко М.Г.,
відповідача-2 - не з`явились,
третьої особи -Сілко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 (головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2021 (суддя Грачов В.М.)
у справі №925/552/20
за позовом Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго"
до 1.Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Смілянської міської ради,
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" (далі - КП "Смілакомунтеплоенерго") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (далі - ТОВ "Сміла Енергоінвест") про визнання недійсним договору про переведення боргу від 26.12.2018 №14/3527/18.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір про переведення боргу є недійсним на підставі частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як такий, що суперечить нормам актів цивільного законодавства, а саме частини третьої статті 73-2, частини п`ятої статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Крім того, КП "Смілакомунтеплоенерго" зазначає про наявність підстав для визнання договору недійсним відповідно до статті 233 ЦК України, оскільки наявні тяжкі обставини, які зумовили укладення оскаржуваного договору на невигідних умовах.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ТОВ "Сміла Енергоінвест", як покупцем, 18.12.2014 укладено договір купівлі-продажу природного газу №3220/15-БО-36 з додатковими угодами до нього, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
2.2.Відповідно до актів приймання-передачі природного газу постачальник передав, а покупець прийняв вказаний у актах природній газ, проте у визначений договором строк покупець повністю за нього не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
2.3.Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, основний вид економічної діяльності позивача - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
2.4.Рішенням Смілянської міської ради від 29.03.2018 №67-20/VII затверджено статут КП "Смілакомунтеплоенерго" (нова редакція), відповідно до якого засновником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради (власник).
2.5.Відповідно до пункту 2.4 статуту позивача, КП "Смілакомунтеплоенерго" несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу управління, а власник та орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями підприємства, крім випадків передбачених діючим законодавством України.
2.6.Згідно з пунктом 3.1 статуту КП "Смілакомунтеплоенерго" підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб, створення і покращення економічних і соціальних умов трудового колективу підприємства.
2.7.Пунктом 5.1 статуту визначено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок майнових внесків засновника, створюється статутний капітал у розмірі 8813220,00 грн.
2.8.Згідно з підпунктами 6.1.1, 6.1.5 статуту підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку за погодженням із власником. Також позивач здійснює економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради "Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств".
2.9.При цьому згідно з пунктом 6.2.1 статуту позивач зобов`язаний виконувати фінансовий план, затверджений виконавчим комітетом міської ради, щоквартально звітує перед Смілянською міською радою про фінансово-господарську діяльність.
2.10.Визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження його планів і звітів про їх виконання є компетенцією власника або органу управління (пункт 7.2 статуту).
2.11.Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 24.10.2018 №357 "Про початок опалювального сезону 2018-2019 р.р. у м. Сміла" встановлено необхідність теплопостачальним організаціям міста розпочати в м. Сміла опалювальний сезон 2018-2019 років з 25.10.2018, в першу чергу забезпечивши подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним установам (пункт 1).
2.12.Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 12.11.2018 №393 "Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти міста" визначено Управлінню освіти, молоді та спорту тимчасово призупинити освітній процес у закладах загальної середньої освіти №1, 2, 4, 6, 7, 11, 13, навчально-виховних комплексах "Загальноосвітня школа I ступеня - гімназія імені В.Т. Сенатора", "Загальноосвітня школа I-III ступенів №3 - колегіум", "Ліцей - загальноосвітня школа I-III ступенів "Лідер", "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа I-III ступенів №15" у разі відсутності теплопостачання з 12.11.2018 до моменту подачі теплової енергії (пункт 1).
2.13.На позачерговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Смілянської міської ради, оформленого протоколом №28, 13.11.2018 розглядалось питання про невідкладні заходи щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації, спричиненої відсутністю централізованого опалення, забезпечення безперебійного функціонування об`єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла в осінньо-зимовому періоді 2018-2019 років, слухали інформацію міського голови Цибка О.О. про те, що КП "Смілакомунтеплоенерго", яке на сьогоднішній день повинно надавати послуги з теплопостачання 68-тисячному місту, так і не спроможне розпочати опалювальний сезон; АТ НАК "Нафтогаз України" на звернення представників м. Сміла виставляло вимоги: "Потрібно віддати борги приватної компанії і після цього НАК надасть опалення". За результатами обговорення міська комісія з питань ТЕБ та НС вирішила, зокрема: ситуацію, яка склалась на території міста, у зв`язку з відсутністю централізованого теплопостачання, з метою забезпечення безперебійного функціонування об`єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла, визначити як небезпечна подія, яка може привести до надзвичайної ситуації місцевого рівня; КП "Смілакомунтеплоенерго" прийняти природний газ в обсягах, необхідних для стабільного проходження опалювального сезону 2018-2019 р.р. та розпочати подачу теплоносія споживачам в повному обсязі, термін - невідкладно; ПАТ "Черкасигаз" (Буяну С.І.) відновити газопостачання на котельні КП "Смілакомунтеплоенерго" для забезпечення подачі теплоносія до споживачів, термін - невідкладно.
2.14.15.11.2018 на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за участю Президента України П.О. Порошенка, яке оформлене протоколом №9, що відбулося з питання про запобігання виникненню надзвичайної ситуації у м. Смілі Черкаської області, пов`язаної із відсутністю теплопостачання, на якому вирішено: рекомендувати НАК "Нафтогаз України" разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно забезпечити газопостачання джерел теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій м. Сміли і укласти необхідні договори.
2.15. 25.07.2018, 16.11.2018 позивач звертався до відповідача-1 з листами вих. №983, вих. №1420 щодо заключення договорів постачання природного газу, в яких виклав прохання укласти договори з постачання природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення споживачам теплової енергії усіх категорій на опалювальний сезон 2018-2019 р.р., до листів додав документи для забезпечення його виконання. Лист від 16.11.2018 відповідачем-1 отриманий 19.11.2018, проте договори постачання природного газу так і не були укладені.
2.16.Відповідач-1 листом №26-5283/1.2-18 від 20.08.2018 висловив свою готовність розглянути питання щодо забезпечення природним газом об`єктів КП "Смілакомунтеплоенерго" після отримання копій документів, які свідчать про повернення цілісного майнового комплексу для вироблення та постачання теплової енергії КП "Смілакомунтеплоенерго" (на виконання рішення Вищого господарського суду України від 14.12.2017 у справі №925/459/17); підписання тристороннього договору про переведення боргу від ТОВ "Сміла Енергоінвест" на КП "Смілакомунтеплоенерго".
2.17.У зв`язку з неукладенням договору на постачання газу між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Смілакомунтеплоенерго", у листопаді 2018 року останнє скористалося бездоговірним відбором газу, внаслідок чого ПАТ "Черкасигаз" нарахувало комунальному підприємству за листопад 2018 року 30971059,20 грн відшкодування послуг балансування - лист від 27.12.2018 №2755/10.
2.18.АТ НАК "Нафтогаз України", як кредитор, ТОВ "Сміла Енергоінвест", як первісний боржник, та КП "Смілакомунтеплоенерго" в особі в.о. директора Тисленка Ігоря Вікторовича, що діє на підставі статуту, як новий боржник, 26.12.2018 уклали, на підставі статей 520 - 523 ЦК України, договір №14/3527/18 про переведення боргу, за умовами пункту 1.1 якого, за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №3220/15-БО-36, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні.
2.19.Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 спірного договору, сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладення цього договору дорівнює 2184879,26 грн основний борг. Сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1 договору сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.
2.20.Згідно пунктів 3.2, 3.3 спірного договору новий боржник зобов`язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2014 №3220/15-БО-36; первісний боржник зобов`язується протягом двох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором передати новому боржнику всі документи, що стосуються предмету цього договору.
2.21.Позивач, вважаючи, що оспорюваний договір, предметом якого є переведення боргу на комунальне підприємство в сумі 2184879,26 грн, вчинений КП "Смілакомунтеплоенерго" під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, а також, що вказаний правочин укладений без згоди Смілянської міської ради, звернувся до суду з цим позовом.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Черкаської області рішенням від 26.05.2021 у справі №925/552/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021, позов задовільнив повністю; визнав недійсним договір про переведення боргу від 26.12.2018 №14/3527/18, укладений між АТ "НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Сміла Енергоінвест" та КП "Смілакомунтеплоенерго"; стягнув з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Смілакомунтеплоенерго" 1051,00 грн судових витрат; стягнув з ТОВ "Сміла Енергоінвест" на користь КП "Смілакомунтеплоенерго" 1051,00 грн судових витрат.
3.2.Судові рішення обґрунтовані тим, що договір про переведення боргу суперечить нормам діючого законодавства, статуту підприємства та є недійсним відповідно до статті 233 ЦК України, як такий, що вчинений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах для позивача; рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання - спірного договору про переведення боргу, Смілянською міською радою не приймалося, а тому спірний договір в даному випадку було укладено з порушенням частини третьої статті 73-2 ГК України, що є самостійною підставою для визнання його недійсним.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2021 у справі №925/552/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову КП "Смілакомунтеплоенерго" відмовити; передати цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.2.Підставою касаційного оскарження АТ "НАК "Нафтогаз України" визначило пункти 2 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме зазначило:
- про необхідність відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 16.01.2020 у справі №922/1362/17, стосовно застосування статті 233 ЦК України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 233 ЦК України при визнанні недійсними договорів про переведення боргу, укладених в силу приписів частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
4.3.У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, також висловлює заперечення щодо передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
4.4.Третя особа у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника, вважає їх необґрунтованими, такими, що не доведені належними та допустимими доказами та не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, і просить: у задоволенні клопотання про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовити, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.
Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність.
Отже, при дослідженні правовідносин на предмет їх подібності необхідно керуватися зазначеними критеріями: змістовим, суб`єктним та об`єктним. У застосуванні цих критеріїв слід виходити з такого.
Основний - змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників.
Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення і об`єктний критерій.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій), і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.2.Судом встановлено, що у справі №922/1362/17, на яку посилається скаржник, предметом позову було визнання недійсними договорів про переведення боргу, укладених Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" як первісним боржником, КП "Обласний інформаційно-технічний центр" як новим боржником та АТ "НАК "Нафтогаз України" як кредитором.
5.3.Переглядаючи судові рішення у справі №922/1362/17 у касаційному порядку, зокрема, в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 233 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 16.01.2020 вказав, що цією статтею унормовані правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини. За приписами наведеної норми правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.
5.4.Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі №925/552/20, висновки судів не суперечать правовій позиції щодо застосування приписів статті 233 ЦК України, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 922/1362/17.
5.5.Такої ж правової позиції щодо застосування положень статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд і в інших господарських справах, зокрема №925/1545/19, №925/1368/19, №925/553/20, №925/554/20, 925/555/20, №925/561/20, сторони в яких є ідентичними сторонам у цій справі, а їх предметами виступають договори про переведення боргу від 26.12.2018 №14/3525/18, від 26.12.2018 №14/3520/18, від 26.12.2018 №14/3524/18, від 26.12.2018 №14/3523/18, від 26.12.2018 №14/3529/18, від 26.12.2018 №14/3519/18, укладені між позивачем та відповідачами.
5.6.З викладеного вбачається, що правовідносини у справі №925/552/20 та у справі №922/1362/17 є подібними у розумінні критеріїв подібності.
5.7.Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах, і здійснене судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі правозастосування повністю відповідає такій правовій позиції, а тому Суд доходить висновку про закриття касаційного провадження в частині оскарження судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, - з огляду на приписи пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
5.8.Верховний Суд також зазначає, що у постановах від 02.08.2018 у справі №918/341/16, від 14.02.2018 у справі №910/8862/17, від 06.03.2018 у справі №910/8866/17 Верховний Суд неодноразово наголошував, що для застосування статті 233 ЦК України має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
5.9.Крім того, у постанові від 25.07.2018 у справі №487/7703/15-ц Верховний Суд зазначив, що для того, щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні. Отже, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.
5.10.Як встановлено судами попередніх інстанцій, на позивача покладено обов`язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів м. Сміла. У свою чергу, такий обов`язок може бути виконаний підприємством за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії. Законом України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору.
5.11.На підставі встановлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що опорюваний договір був укладений зі сторони КП "Смілакомунтеплоенерго" на вкрай невигідних умовах, а між укладенням спірного договору та договору постачання газу на період 2018-2019 років прослідковується чіткий безпосередній причинно-наслідковий зв`язок.
5.12.При цьому, ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду у справі №922/1362/17, викладені у постанові від 16.01.2020.
5.13.Жодних інших аргументів та/або обставин, які могли б стати підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, скаржником у касаційній скарзі не наведено.
5.14.Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи в касаційному порядку.
5.15.З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, оцінки доказів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень, та з огляду на зміст вимог касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що фактично доводи скаржника у цій частині зводяться до здійснення переоцінки доказів та встановлених господарськими судами обставин, що в силу приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.16.Верховний Суд акцентує увагу на тому, що згідно з абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
5.17.Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити нормативне вмотивування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
5.18.Проте скаржник не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній ним постанові, а саме не довів наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення); посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України взагалі носять декларативний характер, оскільки скаржник у касаційній скарзі не зазначає мотивів необхідності такого відступлення, а тому підстави для задоволення касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, відсутні.
5.19.Що ж до заявленого у касаційній скарзі клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, то Верховний Суд зазначає таке.
5.20.Нормативна підстава клопотання, вказана заявником, - частина перша статті 302 ГПК України.
5.21.При цьому у клопотанні про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке міститься у касаційній скарзі, скаржник наводить доводи та мотиви відступлення від висновків Верховного Суду, вміщених у постанові від 16.01.2020 у справі №922/1362/17, практично ідентичні тим, які стосуються вказаної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК.
5.22.Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
5.23.Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
5.24.Однак АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі не наводить вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2020 у справі №922/1362/17, на підставі якої вже сформована усталена практика, а також яка, як було зазначено, підлягає врахуванню у справі, що розглядається.
5.25.З урахуванням наведеного клопотання скаржника про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не підлягає задоволенню.
5.26.Верховний Суд також зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
5.27.Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
5.28.Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
5.29.Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом "res judicata", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
6.1. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" в цій частині.
6.2.Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3.З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" в частині оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
6.4.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про передачу справи №925/552/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
2.Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2021 у справі №925/552/20, відкрите на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
3.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2021 у справі №925/552/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді Н.М. Губенко
О.А. Кролевець