ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 927/179/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 у справі
за позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави
до 1) Козелецької селищної ради,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудсервіс 11",
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту,
(У судове засідання з`явилися: прокурор - Савицька О. В., представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудсервіс 11" - Кутуков С. О., Лабадін І. О., Москалець Г. І. (директор),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області (далі - Козелецька селищна рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудсервіс 11" (далі - ТОВ "Трансбудсервіс 11") про:
- визнання незаконним та скасування рішення 19 сесії 6 скликання Козелецької селищної ради від 21.10.2015 "Про надання в користування земельної ділянки на умовах сервітуту", згідно якого надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансбудсервіс 11" в користування земельну ділянку з кадастровим номером 7422055100:01:003:0282, площею 0,2163 га, розташованою за адресою: вул. Вознесенська, 6-а, смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, на умовах строкового платного особистого сервітуту терміном на 5 років для реконструкції недобудованого 24-х квартирного житлового будинку;
- визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 30.10.2015, укладеного між Козелецькою селищною радою та ТОВ "Трансбудсервіс 11", згідно якого останнє отримало право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7422055100:01:003:0282, площею 0,2163 га, розташованою за адресою: вул. Вознесенська, 6-а, смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, на умовах строкового особистого земельного сервітуту строком на 5 років для реконструкції недобудованого 24-х квартирного жилого будинку та який зареєстрований державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації 19.02.2018.
Позовна заява аргументована тим, що договір про встановлення земельного сервітуту від 30.10.2015 суперечить положенням Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про оренду землі", адже не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені. Крім цього, на думку прокурора вказаний договір вчинено для приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, з огляду на що спірний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої 1 статті 215 ЦК України. З аналогічних підстав підлягає визнанню незаконним та скасуванню спірне рішення Козелецької селищної ради від 21.10.2015 "Про надання в користування земельної ділянки на умовах сервітуту".
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.07.2013 індексний номер 6235382 земельна ділянка площею 0,2163 га з кадастровим номером 7422055100:01:003:0282, що розташована за адресою: вул. Вознесенська, 6-а, смт Козелець, Козелецького району, Чернігівської області на праві комунальної власності належить Козелецькій селищній раді.
Вказана вище земельна ділянка передавалася в оренду Акціонерному товариству закритого типу "Фінансово-промислова компанія "Гарна їжа" для реконструкції недобудованого 24-х квартирного житлового будинку за договором оренди землі, який був зареєстрований 17.06.2009. Цей договір розірваний сторонами, а земельна ділянка повернута Козелецькій селищній раді за актом від 12.08.2013.
Рішенням 19 сесії 6 скликання Козелецької селищної ради від 21.10.2015 "Про надання в користування земельної ділянки на умовах сервітуту" надано ТОВ "Трансбудсервіс 11" в користування земельну ділянку з кадастровим номером 7422055100:01:003:0282 площею 0,2163 га на умовах строкового платного особистого сервітуту терміном на 5 років для реконструкції недобудованого 24-х квартирного жилого будинку та встановлено плату за користування даною земельною ділянкою в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
23.10.2015 між Козелецькою селищною радою (сторона-1) та ТОВ "Трансбудсервіс 11" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність, згідно з яким сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль спільно діяти в сфері будівництва для досягнення наступних спільних господарських цілей: будівництва багатоквартирного житлового будинку в смт Козелець на вул. Вознесенській, 6-а та здачі його в експлуатацію.
Відповідно до розділу 3 договору сторона-1 зобов`язується протягом дня після підписання даного договору передати стороні-2 для проведення будівництва недобудований житловий будинок в смт Козелець на вул. Вознесенській, 6-а; здійснити для проведення сумісної діяльності передачу наявної проектної документації стороні-2; прийняти рішення про відведення земельної ділянки стороні-2 для проведення будівництва у відповідності та на умовах даного договору.
Сторона-2 відповідно до розділу 4 договору зобов`язана після підписання договору прийняти для проведення будівництва недобудований житловий будинок в смт Козелець на вул. Вознесенській, 6-а та приступити до виконання комерційного проекту зі стороною-1; профінансувати виготовлення проекту відведення земельної ділянки, загального проекту будівництва та вжити заходів по найму відповідного персоналу для виконання робіт за даним договором.
У розділі 6 договору визначено внески і частки сторін. Внесок сторони-1 - недобудований житловий будинок в смт Козелець на вул. Вознесенській, 6-а, переданий стороні-2 в період дії договору на цілі сумісної діяльності (п. 6.1 договору).
Сторона-1 визначає, а сторона-2 закріплює за стороною-1 три двокімнатні квартири, які розташовані а в смт Козелець на вул. Вознесенській, 6. За стороною-2 закріплюється решта квартир та підвальне приміщення в смт Козелець на вул. Гершуні, 6 (п. 6.2 договору).
У пункті 10.1 договору сторони визначили, що термін дії договору складає з моменту підписання до оформлення права власності на предмет спільної діяльності відповідно до п.6.2 договору.
Згідно з актом прийому передачі від 23.10.2015 Козелецька селищна рада передала ТОВ "Трансбудсервіс 11" недобудований житловий будинок в смт Козелець на вул. Вознесенській,6 а.
30.10.2015 між Козелецькою селищною радою (відповідачем-1) та ТОВ "Трансбудсервіс 11" (відповідачем-2) укладено договір про встановлення земельного сервітуту (далі - договір сервітуту), згідно з умовами якого ТОВ "Трансбудсервіс 11" отримує право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7422055100:01:003:0282 площею 0,2163 га, розташованою за адресою: вул. Вознесенська, 6-а, смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область на умовах строкового особистого земельного сервітуту для реконструкції 24-х квартирного житлового будинку.
Дія земельного сервітуту, встановленого цим договором, поширюється на всю земельну ділянку, площею 0,2163 га в межах згідно з кадастровим планом земельної ділянки, що є невід`ємною частиною договору (п. 2 договору сервітуту).
За змістом п. 3 договору сервітуту Козелецька селищна рада дає згоду на встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки, яка належить Козелецькій селищній раді відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно - індексний номер 6235382, серія САЕ № 820036, на визначених цим договором умовах.
Цільове призначення земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут: для реконструкції 24-х квартирного житлового будинку (п.4 договору сервітуту).
Відповідно до пунктів 6, 7 договору сервітуту земельний сервітут встановлюється на 5 років. Встановлення земельного сервітуту за цим договором не веде до позбавлення власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею.
Згідно з пунктами 13, 14 договору сервітуту право земельного сервітуту, що встановлюється цим договором реалізується ТОВ "Трансбудсервіс-11" на платній основі. Розмір плати за встановлення особистого сервітуту становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає у грошовій формі 31 996,82 грн на один рік.
Вказаний договір зареєстровано 19.02.2018 державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.01.2021.
Право приватної власності на незавершене будівництво, квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, загальною площею 999,4 кв. м, що розташований за адресою: вул. Вознесенська, 6-а, смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:01:003:0282, зареєстровано за ТОВ "Трансбудсервіс 11" державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації 19.03.2018, номер запису 25355466.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2021 у справі № 927/179/21 (суддя Федоренко Ю. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 (Іоннікова І. А. - головуючий суддя, судді Михальська Ю. Б., Разіна Т. І.) відмовлено у задоволенні позову.
Рішення судів аргументовано тим, що відповідно до змісту прав і обов`язків сторін спірного договору відповідач-2 фактично отримав право користування земельною ділянкою для забудови суперфіцій.
При укладенні договору про встановлення земельного сервітуту від 30.10.2015 відповідач-1 та відповідач-2 діяли в межах своїх повноважень, з дотриманням норм чинного законодавства, зміст укладеного договору не суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, а отже відсутні підстави для визнання договору недійсним.
Обґрунтовуючи позов прокурор посилається на те, що наслідком прийняття спірного рішення стало надання другому відповідачу земельної ділянки у строкове користування без дотримання встановленої процедури та підстав, визначених законодавством; оспорюваний договір є удаваним, оскільки його вчинено для приховування іншого правочину договору оренди земельної ділянки. Вказане обґрунтування не знайшло свого підтвердження у суді, оскільки відповідно до частини другої статті 124 ЗК України (у чинній на дату прийняття спірного рішення редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону (абзац 11 частини другої статті 134 ЗК України).
Між відповідачами укладено договір про спільну діяльність, предметом і метою якого є об`єднання зусиль спільно діяти в сфері будівництва багатоквартирного житлового будинку та здачі його у експлуатацію, вказаний договір є чинним на час розгляду справи у суді, незавершене будівництво житлового будинку зареєстроване на праві власності за відповідачем 2.
Отже, рішення Козелецької селищної ради від 21.10.2015, прийняте в межах компетенції селищної ради та з дотриманням вимог чинного законодавства, не порушує прав та інтересів територіальної громади так як селищна рада отримує плату за користування земельною ділянкою, а тому суди прийшли до висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення 19 сесії 6 скликання Козелецької селищної ради від 21.10.2015.
Крім того, задоволення позову не відповідатиме таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), оскільки відповідач 2 буде позбавлений доступу до об`єкту незавершеного будівництва, який належить йому на праві власності, не зможе виконувати умови чинного договору про спільну діяльність.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 17.09.2018 у справі № 127/1417/16-ц, від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17, від 04.02.2020 у справі № 905/798/19, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17, від 18.01.2021 у справі № 372/1567/17, від 22.09.2021 у справі № 904/144/20 щодо застосування частини першої статті 98, статей 100 116 122 124 134 ЗК України, статей 21, 203, 215, 235, 395, частини першої статті 401, статті 402, частини першої статті 404 ЦК України, статей 13,16 Закону України "Про оренду землі".
У вказаних постановах Верховний Суд наголосив, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь- яким іншим способом.
ТОВ "Трансбудсервіс 11" на момент винесення оспорюваного рішення та укладення договору про встановлення земельного сервітуту не був ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, чи об`єктів нерухомості, прохід до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб`єктом, який має право на звернення про встановлення сервітуту
Однією з підстав для відмови у позові було також посилання суду на договір про спільну діяльність від 23.10.2015. Судами залишено поза увагою, що оскаржуване рішення ради від 21.10.2015 про надання в користування земельної ділянки на умовах сервітуту для реконструкції недобудованого жилого будинку прийнято на два дні раніше від укладення договору про спільну діяльність. Суди обох інстанції виходили також з того, що на час розгляду справи в суді першої інстанції, право власності на вказане незавершене будівництво було зареєстровано за ТОВ "Трансбудсервіс 11" (запис держаного реєстратора від 19.03.2018). Водночас судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.07.2021 у справі № 927/231/21, яке набрало законної сили, державна реєстрація права власності товариства на незавершене будівництво по вул. Вознесенській,6-а в смт Козелець скасована.
Крім того, суди не дослідили зібрані докази, які підтверджують те, що ТОВ "Трансбудсервіс 11" на момент винесення оскаржуваного рішення, воно не мало жодного відношення до спірної земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва, який на ній знаходиться, а отже підстави для встановлення земельного сервітуту для товариства взагалі були відсутні. З витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ТОВ "Трансбудсервіс 11" набуло право власності на незавершене будівництво 19.03.2018. А з оскаржуваного рішення ради від 21.10.2015 та договору сервітуту від 30.10.2015 вбачається, що земельна ділянка з 15.07.2013 зареєстрована на праві власності за Козелецькою селищною радою.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Трансбудсервіс 11" вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що постанови, на які посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження прийняті не у подібних правовідносинах, а аргументи заявника стосуються незгоди із оцінкою судами фактичних обставин справи.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Предметом позовних вимог є скасування рішення Козелецької селищної ради від 21.10.2015 "Про надання в користування земельної ділянки на умовах сервітуту" та визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту.
5.4. У контексті підстав касаційного оскарження, колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Згідно з частиною першою статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Приписами статті 402 вказаного Кодексу унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (частина друга).
Відповідно до частини першої статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
З правового аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що необхідність встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17, від 22.09.2021 № 904/144/20.
5.4. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Саме зазначені обставини необхідно встановити під час розгляду позовних вимог щодо визнання недійсним договору про встановлення сервітуту з підстав невідповідності його приписами ЦК України та ЗК України. Юридична конструкція земельного сервітуту передбачає, що потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном, повинні мати характер вимушених, зумовлювати неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.
5.5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди послалися на наявність укладеного між Козелецькою селищною радою та ТОВ "Трансбудсервіс 11" договору про спільну діяльність, а також вказали на те, що спірне рішення Козелецької селищної ради від 21.10.2015 прийняте в межах компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства, не порушує прав та інтересів територіальної громади так як селищна рада отримує плату за користування земельною ділянкою.
Однак, як слідує із оскаржених рішень, суди не дослідили правову природу спірного договору та не встановлювали обставини саме щодо неможливості ТОВ "Трансбудсервіс 11" задовольнити власні потреби будь-яким іншим способом і внаслідок цього вимушеного укладення договору про встановлення сервітуту. У цьому випадку, прокурор у позовній заяві стверджував про невідповідність укладеного договору цілям, за яких можливе встановлення сервітуту. Однак суди не звернули увагу на відповідні доводи прокурора і залишили без дослідження співвіднесення договору із чіткими критеріями, яким має відповідати право земельного сервітуту.
У той же час, хоча суди стверджували, що задоволення позовних вимог не відповідатиме таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, проте ці висновки не ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні обставин спірних правовідносин. У цьому контексті необхідно було надати оцінку доводам прокурора і доказам на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, з`ясувати яка норма права підлягала застосуванню до вказаних правовідносин. Крім того, фактично поза увагою судів залишилися твердження прокурора про те, що на момент винесення оспорюваного рішення та укладення договору про встановлення земельного сервітуту ТОВ "Трансбудсервіс 11" не було ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, чи об`єктів нерухомості, прохід до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб`єктом, який має право на звернення про встановлення сервітуту
Подібним чином дослідженню підлягають правовідносини, які виникли між відповідачами у контексті періоду їх виникнення, з огляду на те, що оспорюване рішення Козелецької селищної ради Про надання в користування земельної ділянки на умовах сервітуту прийняте 21.10.2015, а договір про спільну діяльність укладений 23.10.2015, на чому також акцентує увагу прокурор.
5.6. Звертаючись із позовними вимогами прокурор стверджував про те, що спірний договір є удаваним, оскільки за своєю суттю є договором оренди. В силу положень статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони фактично вчинили.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 наведеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Верховний Суд звертає увагу на те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. Саме зазначені обставини необхідно дослідити під час оцінки доводів прокурора про те, що спірний договір є удаваним".
На необхідності оцінці вказаних обставин звертав увагу Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі № 914/427/20, прийнятій у подібних відносинах після подання касаційної скарги.
5.7. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73 74 76 77 86 236- 238 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
Оскільки зазначеного суди не зробили, фактично не дослідили у повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.
5.8. Зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені під час розгляду справи № 927/179/21, колегія суддів вважає за доцільне скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 у справі № 927/179/21 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
6.3. Під час нового розгляду справи слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки справа передається на новий розгляд, то розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 у справі № 927/179/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ