ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 947/12047/23
адміністративне провадження № К/990/27431/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №947/12047/23
за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14.06.2023 (постановлену у складі головуючого судді Бескровного Я.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Семенюка Г.В., суддів: Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.),-
у с т а н о в и в:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
13.04.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі-відповідач, Екологічна інспекція), в якому позивач просив:
скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №000124 від 01.02.2022 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 82 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У позовній заяві також ОСОБА_1 просив поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.02.2022 за № 000124.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24.04.2023 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні на 15.05.2023. Крім цього, судом зазначено, що питання пропуску строків звернення до суду та поважність причин такого пропуску буде з`ясовано під час підготовчого провадження.
Розгляд справи з 15.05.2023 відкладено на 14.06.2023 та за результатами розгляду справи у підготовчому судовому засіданні постановлена ухвала, якою заяву Екологічної інспекції про залишення позову без розгляду задоволено. У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції керувався положеннями частини третьої статті 123 КАС України та виходив з того, що позивач більше року не вживав заходи щодо оскарження постанови до суду, не навів обґрунтованих доводів поважності підстав пропуску строку.
П`ятий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом та постановою від 25.07.2023 залишив без змін ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2023.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі
07.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заявник у касаційній скарзі покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та недотримання норм матеріального права, неврахування правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 30.01.2018 (справа № 210/3915/17) та від 26.06.2018 (справа №473/653/17), яка полягає у тому, що подання скарги до вищого органу та очікування відповіді можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Екологічна інспекція надіслала відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого відповідач заперечує проти її задоволення. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач зазначив, що висновки Верховного Суду, на які послався у касаційній скарзі позивач, не є релевантними до спірних правовідносин.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою вказаної статті КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно зі статтею 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з позовом про скасування постанови № 000124 від 01.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду 13.04.2023, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого статтею 288 КУпАП та статтею 286 КАС України.
Єдиною обставиною, на яку позивач покликався, як на підставу для поновлення йому пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, є звернення зі скаргою 07.02.2022 до Державної екологічної інспекції України, тобто до вищестоящого органу і не отримання протягом року відповіді на скаргу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на адвокатський запит позивачем отримані 03.04.2023 від Державної екологічної інспекції України копії відповідей на його скарги, після чого 13.04.2023 ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку позов до суду.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2023 вказаний позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду та ненаданням позивачем доказів поважності пропуску цього строку.
Суд, в контексті спірних правовідносин зазначає, що як було зазначено вище, відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому, звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.
Зазначена позивачем обставина, а саме оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу, носить суб`єктивний характер, оскільки пов`язана з обраним способом порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та не має відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про накладення адміністративного стягнення.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 23.09.2022 у справі №750/10714/21 та від 16.02.2023 у справі № 697/1044/22.
З приводу доводів касаційної скарги про незастосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30.01.2018 (справа № 210/3915/17) та від 26.06.2018 (справа №473/653/17), колегія суддів зазначає, що у цих судових рішеннях Верховний Суд вказав на неповноту дослідження обставин, якими позивачі у цих справах обґрунтовували поважність причин пропуску строку. Водночас, у цих же постановах, на які послався заявник касаційної скарги, Верховний Суд також вказував на те, що звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є саме альтернативним способом захисту своїх прав.
Таким чином, наведені доводи каспаційної скарги є безпідствними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів підкреслює, що звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
За наведених підстав, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення частини четвертої статті 122 КАС України, якою передбачений тримісячний строк на звернення до суду, який відраховується з дати вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги за результатами досудового порядку вирішення спору.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 (справа № 210/3915/17) йдеться про те, що подання скарги до вищого органу та очікування відповіді можуть вважатися поважними причинами пропуску строку.
Колегія суддів зазначає, що, дійсно, наведені обставини мають розглядатись судом при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку, але не в межах строку, передбаченого частиною четвертою статті 122 КАС України та у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Так, у цій справі судами встановлено, що постанову № 000124 від 01.02.2022 позивач оскаржив 08.02.2022 шляхом направлення скарги до Державної екологічної інспекції України. Листами від 14.04.2022, 15.04.2022 та 23.04.2022 Державна екологічна інспекція України повідомила ОСОБА_1 про залишення його скарги без задоволення.
Отже, направлення 14.03.2023 (більше, ніж через рік після звернення) адвокатського запиту про рух розгляду скарги, а також отримання відповіді на цей запит 03.04.2023 не можуть вважатись належними доказами поважності причин пропуску строку на звернення до суду, оскільки позивачем не доведено існування перешкод протягом тривалого (більше року) періоду часу, які унеможливлювали з`ясування обставин розгляду його скарги.
З приводу доводів заявника про те, що причиною пропуску строку слугувало введення воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Далі воєнний стан продовжувався. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Останнім днем строку на звернення до суду при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.02.2022 було 11.02.2022, тобто строк оскарження постанови закінчився до введення воєнного стану. Понад це, позивач, вказуючи таку підставу поважності причин пропуску строку, обмежився лише посиланням на сам факт введення воєнного стану на території України, не обґрунтував та не надав доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на можливість звернення до суду.
У відповідності до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як слідує з матеріалів справи, у судовому засіданні 14.06.2023 були присутні представники сторін у справі, судом ставились на обговорення клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду та заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Отже, судом першої інстанції після відкриття провадження у справі, вивчення заяв учасників справи, надана представникам сторін можливість навести доводи та подати докази на підтвердження їх аргументів щодо строку звернення до суду, після чого ухвалено рішення, яким застосовані наслідки пропуску строку на звернення до суду.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені у касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023 у справі № 947/12047/23- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко