ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 947/14653/23
провадження № 61-1402св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року у складі судді Петренко В. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Дришлюка А.І ., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), в якому просила:
визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос «З особового складу» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
поновити з 01 квітня 2022 року дію трудового договору начальника Одеського регіонального відділу Департаменту екологічної та техногенної безпеки АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1.;
стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 квітня 2022 року до 01 листопада 2022 року в розмірі 183 415,36 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що працює на посаді начальника Одеського регіонального відділу Департаменту екологічної та техногенної безпеки АТ «Українська залізниця».
Наказом АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ОС призупинено дію укладеного з нею трудового договору. Копію вказаного наказу вона не отримувала, його зміст їй не був відомий, а про його наявність та відповідні обставини повідомлена в месенджері.
Вважала такий наказ протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, незважаючи на введення та дію на території України правового режиму воєнного стану, АТ «Укрзалізниця», в тому числі і її регіональна філія «Одеська залізниця», будучи об`єктом критичної інфраструктури, свою діяльність не призупинило та здійснює її і надалі протягом усього часу. За таких обставин у роботодавця була і є можливість забезпечити її роботою, дійсних причин та підстав для призупинення дії трудового договору не було.
Зазначала, що з дня призупинення дії трудового договору вона не отримує заробітної плати, страховий стаж їй не зараховується. Безпідставне та необґрунтоване призупинення дії трудового договору порушує права та її інтереси, є вимушеним прогулом, оскільки працівник позбавлений можливості працювати з вини роботодавця.
Окрім того, при прийняті рішення роботодавцем щодо призупинення дії трудового договору, не враховано, що вона є одинокою матір`ю, сама виховує доньку, 2016 року народження. Призупинення дії трудового договору відбулося лише відносно неї, водночас надано безпідставну перевагу на користь двох інших працівників.
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ОС «З особового складу» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Поновлено з 01 квітня 2022 року до 31 жовтня 2022 року дію трудового договору начальника Одеського регіонального відділу Департаменту екологічної та техногенної безпеки АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 квітня 2022 року до 31 жовтня 2022 року в розмірі 183 415,36 грн із відрахуванням від цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.
У решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги і свідчили б про неможливість надання ним роботи позивачці за її посадовими обов`язками, станом на час прийняття оспорюваного наказу. Відповідач не довів неможливості надання роботи позивачці, з огляду на те, що АТ «Українська залізниця» здійснює свою господарську діяльність, Одеський регіональний відділ Департаменту екологічної та техногенної безпеки АТ «Українська залізниця» працює, працівники цього департаменту виконують свої функції. Суд не встановив, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
Суд зазначив, що сама по собі обставина незатвердження Наглядовою радою АТ «Українська залізниця» планів аудиту не є беззаперечним доказом неможливості відповідача забезпечити позивача роботою з незалежних від нього причин або перевести його на іншу роботу, чи залучити до роботи за дистанційною формою організації праці.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 січня 2025 року представник АТ «Укрзалізниця» - Килівник Р. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714/23 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що, починаючи з 24 лютого 2022 року, позивачка перебувала у простої. Тобто, до призупинення з нею дії трудового договору вона не виконувала роботу у зв`язку з її відсутністю. Отже період із 01 квітня 2022 року до 31 жовтня 2022 року не можна вважати вимушеним прогулом, оскільки якщо б з позивачкою не було призупинено дію трудового договору, вона б, у такому разі,- не працювала, а перебувала б у простої і отримувала б дві третини встановленого їй посадового окладу, а не середній заробіток.
Мотивуючи свої судові рішення, суди помилково тлумачили норми статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
АТ «Укрзалізниця» за жодних обставин не могло припинити свою діяльність, оскільки це б мало катастрофічні наслідки для всієї держави, проте, у зв`язку з військовою агресією, зупиняло роботу структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі завдання, що засвідчено актом простою від 24 лютого 2022 року та проігноровано судом апеляційної інстанції. Позивачка була працівником саме такого структурного підрозділу (Департаменту екологічної та техногенної безпеки Акціонерного товариства «Українська залізниця»), робота якого була зупинена.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» покликаний забезпечити інтереси не лише працівників, а і допомогти роботодавцям здійснювати господарську діяльність, хоч і обмежено, в складних умовах воєнного стану та не припинити свою діяльність, що, в свою чергу, допоможе економіці держави функціонувати під час війни та в подальшому зберегти робочі місця. Оцінюючи правомірність видання оспорюваного наказу, необхідно виходити, перш за все, з обставин, у яких опинилося АТ «Укрзалізниця» на початку військової агресії російської федерації проти України і в якому стані підприємство перебувало саме в період видання оспорюваного наказу.
Приймаючи рішення про запровадження простою, а, в подальшому, і про призупинення дії трудових договорів з працівниками апарату управління АТ «Укрзалізниця», зокрема і з позивачкою, відповідач виходив із того, які категорії професій були першочергово необхідні для виконання перевізного процесу в період воєнного стану. Забезпечити роботою всіх працівників та оплатити їх працю АТ «Укрзалізниця», в умовах збройної агресії весною 2022 року, не мало змоги.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 947/14653/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про призупинення трудового договору незаконним та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження.
Матеріали справи № 947/14653/23 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що на підставі наказу (розпорядження) від 11 березня 2021 року № 587/ос ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника Одеського регіонального відділу Департаменту екологічної та техногенної безпеки АТ «Українська залізниця»з 12 березня 2021 року.
Відповідно до наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою» для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця» встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до скасування, про що складено відповідний акт, згідно якого з 24 лютого 2022 року зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі задачі.
Наказом АТ «Укрзалізниця» від 24 березня 2022 року № Ц-42/12-В внесено зміни до додатку 1 наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою».
Згідно додатку 1 до наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В (в редакції наказу від 24 березня 2022 року № Ц-42/12-В) ОСОБА_1 встановлено режим простою з: 24 лютого - 28 лютого 2022 року; 01 березня - 31 березня 2022 року.
Наказом від 01 квітня 2022 року № 389/ос з ОСОБА_1 призупинено трудовий договір із 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану, у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталась у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінного організовувати процеси діяльності товариства.
Згідно з наказом (розпорядження) від 31 жовтня 2022 року № 1902/ос ОСОБА_1 переведено на посаду начальника Одеського територіального відділу Департаменту безпеки руху, охорони праці та екологічної безпеки АТ «Українська залізниця».
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714/23 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Вказаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом (частини друга, третя статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року №389/ос).
Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин (частина перша статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу)).
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» » (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року №389/ос) відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23)).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) зробив висновок про те, що сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію.
Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «Українська залізниця» від01 квітня 2022 року №389/ос ) є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.
У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом із тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України
Відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватися не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми статті 235 КЗпП України.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов`язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.
У справі, яка переглядається, відповідач прийняв рішення про призупинення дії укладеного з позивачкою трудового договору та припинення виплати заробітної плати. Позивачка, обґрунтовуючи підстави позову, вважала, що оспорюваний нею наказ АТ «Українська залізниця» про призупинення дії трудового договору є незаконним, оскільки у відповідача була можливість надавати їй роботу, а у неї була можливість її виконувати.
Суди попередніх інстанцій установили, щовідповідач не припиняв своєї господарської діяльності після запровадження воєнного стану. При цьому,відповідач не надав відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги і свідчили б про неможливість надання ним роботи позивачці за її посадовими обов`язками, станом на час прийняття оспорюваного наказу. Відповідачем не доведено неможливості надання роботи позивачці, з огляду на те, що АТ «Українська залізниця» здійснює свою господарську діяльність, Одеський регіональний відділ Департаменту екологічної та техногенної безпеки АТ «Українська залізниця» працює, працівники цього департаменту виконують свої функції. Суд не встановив, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
Суди обґрунтовано вважали, що сама по собі обставина незатвердження Наглядовою радою АТ «Українська залізниця» планів аудиту не є беззаперечним доказом неможливості відповідача забезпечити позивача роботою з незалежних від нього причин або перевести його на іншу роботу, чи залучити до роботи за дистанційною формою організації праці.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про визнання незаконним та скасування оскарженого наказу АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ОС «З особового складу» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
При стягненні середнього заробітку суди правильно застосували положення статті 235 КЗпП України за аналогією до правовідносин у зв`язку з призупиненням дії трудового договору. У випадку незаконності призупинення дії трудового договору обов`язок виплатити працівнику середній заробіток за період призупинення покладається на роботодавця.
Суди врахували, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору.
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суди попередніх інстанцій задовольнили позов у повному обсязі. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому аргументи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
Безпідставним є посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на наведені у цій постанові відповідні висновки Верховного Суду.
Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Клопотання учасника справи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для передачі, визначені статтею 403 ЦПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Враховуючи викладене, аргументи касаційної скарги про наявність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714//23 є необґрунтованими, тому суд касаційної інстанції їх відхиляє, оскільки заявник не довів існування виключної правової проблеми при вирішенні цієї справи.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявником не наведено мотивів та аргументів для такої передачі, наведені заявником обґрунтування у розумінні положень частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі
Представник АТ «Українська залізниця» Килівник Р. С. звернувся до Верховного Суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, яка переглядається, до перегляду судового рішення у подібних правовідносинахВерховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24).
Клопотання мотивоване тим, що правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду в справі № 758/4178/22.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22, тому клопотання АТ «Українська залізниця» про зупинення провадження у цій справі до завершення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 758/4178/22 задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження, то виконання зазначених судових рішень на підставі статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» Килівника Руслана Сергійовича про зупинення провадження у справі відмовити.
У задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» Килівника Руслана Сергійовича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року в частині, що не підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун