Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 947/28884/19
провадження № 61-18282 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба»,
треті особи: професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби, заступник директора з операційної діяльності Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «Морська пошуково-рятувальна служба»), треті особи: професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби, заступник директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 травня 2016 року він перебував у трудових відносинах з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та обіймав посаду психолога служби охорони праці.
06 листопада 2019 року наказом виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 № 752-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом без поважних причин.
Вважав своє звільнення незаконним, оскільки воно відбулось під час його тимчасової непрацездатності. Крім того, він не допускав прогул без поважних причин, про що також зазначав у наданих відповідачу поясненнях, так як він перебував на роботі. Відповідачем навмисно було підроблено табель робочого часу від 06 листопада 2019 року, в якому зазначена неправдива інформація про його відсутність на робочому місці з 28 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року, з метою його звільнення. Таким чином, вищевказаними протиправними діями відповідача було порушено його трудові права. Крім того, його звільнено без отримання попередньої згоди профспілкової організації, головою якої він був.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд визнати наказ виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 від 06 листопада 2019 року № 752-к незаконним та скасувати його; поновити його на посаді психолога служби охорони праці КП «Морська пошуково-рятувальна служба»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 06 листопада 2019 до моменту поновлення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 06 листопада 2019 року № 752-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади психолога служби охорони праці відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді психолога служби охорони праці КП «Морська пошуково-рятувальна служба». Стягнуто з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 07 листопада 2019 року по 13 лютого 2020 року включно у розмірі 89 968,30 грн, з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді психолога служби охорони праці КП «Морська пошуково-рятувальна служба».
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням трудового законодавства, так як він прогулу без поважних причин не допускав, ці обставини належними та допустимими доказами не спростовано. На користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Профспілковою організацією, керівником якої був позивач, згода на його звільнення не надавалась, тому при винесенні відповідачем оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 було порушено положення статті 252 КЗпП України.
Крім того, 13 лютого 2020 року представником відповідача у судовому засіданні було визнано позов.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що табель робочого часу за жовтень 2019 року, корегований 06 листопада 2019 року працівником КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_3 , про відсутність у спірний період позивача на роботі, спростовується поясненнями працівників відповідача і наявними у справ доказами, які підтверджують факт того, що позивачем прогули у спірний період допущено не було, так як він перебував на навчанні. Таким чином, наказ відповідача про звільнення позивача винесено з порушенням положень трудового законодавства, тому ОСОБА_1 вірно поновлено на роботі зі стягненням з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі третя особа у справі - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 947/28884/19 з Київського районного суду м. Одеси.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки відсутні докази залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи. Витяг з протоколу судового засідання від 24 грудня 2019 року не відповідає протоколу судового засідання від 24 грудня 2019 року, оскільки сам протокол не містить інформації щодо залучення ОСОБА_2 третьою особою. Їй не було направлено судом копії позовної заяви та уточненої позовної заяви, чим порушено її процесуальні права, а направлення на юридичну адресу КП «Морська пошуково-рятувальна служба» копій вказаних документів не свідчить про виконання судом вимог ЦПК України.
Службова записка працівника КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_3 не містить незаконних підстав коригування ним табелю робочого часу, оскільки, як керівник підрозділу, де працював позивач, він мав усі повноваження його підписати, що є звичайним процесом коригування обліку робочого часу після виявлення нових обставин.
У колективі КП «Морська пошуково-рятувальна служба» існує конфлікт між працівниками, у тому числі між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , якого рішенням суду поновлено на посаді директора підприємства. У справі відсутній предмет спору, оскільки комісією відповідача було надано висновок про незаконність оспорюваного наказу КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 06 листопада 2019 року № 752-к про звільнення позивача та зазначено про порушення заступником директора з операційної діяльності ОСОБА_2 трудового законодавства. Таким чином, директор КП «Морська пошуково-рятувальна служба» Сударев В. О. мав можливість поновити позивача на роботі, скасувавши оспорюваний останнім наказ, проте директор підприємства має на меті стягнення з ОСОБА_2 суму коштів, яку виплачено ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу. Судом безпідставно не зупинено провадження у справі до надання чи ненадання згоди профспілкою на звільнення позивача. Судами порушено положення законодавства при визначенні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогул.
Судом першої інстанції не повідомлено ОСОБА_2 про розгляд справи 13 лютого 2020 року, а направлення тексту судової повістки SMS-повідомленням можливе лише після подачі учасником справи до суду відповідної заяви.
Доводи осіб, які подали відзиви
У січні 2021 року професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Звільнення відповідача відбулось з порушенням його трудових прав, унаслідок чого судами вірно скасовано оскаржуваний ним наказ про звільнення та поновлено його на роботі. ОСОБА_2 залучена у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, тобто правовідносини виникли лише між позивачем і відповідачем, які правильно вирішено судом. Посилання ОСОБА_2 на те, що цей спір є трудовим, тому обов`язок по доведенню наявності вини працівника для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, несе роботодавець, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 не є роботодавцем позивача, так як вона лише виконувала обов`язки директора підприємства. Фактично роботодавцем ОСОБА_1 є КП «Морська пошуково-рятувальна служба», спір з яким вичерпано, позивача поновлено на роботі.
У січні 2021 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з порушенням положень трудового законодавства, оскільки позивач прогул без поважних причин не допускав, його звільнено без попередньої згоди профспілкової організації, головою якої він був. Спір між сторонами у справі ОСОБА_1 та КП «Морська пошуково-рятувальна служба» вичерпано, оскільки на виконання оскаржуваних судових рішень відповідачем було поновлено позивача на роботі. Питання щодо прав та обов`язків третьої особи судами не вирішувалися.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 04 травня 2016 року ОСОБА_1 працював у КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на посаді психолога служби охорони праці.
ОСОБА_1 був головою Професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби (а.с. 9, т. 1).
17 жовтня 2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ № 12-ПД «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України» від 17 жовтня 2019 року № 9-ПД», яким внесено зміни до вказаного наказу шляхом зміни пункту 1, яким покладено на заступника директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 виконання обов`язків директора з 18 жовтня 2019 року на період до призначення керівника цього підприємства в установленому порядку (а.с. 35, т. 1).
06 листопада 2019 року начальником відділу внутрішньої безпеки ОСОБА_5 (призначений на зазначену посаду 05 листопада 2019 року) подано рапорт на ім`я виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 , в якому останню повідомлено, що ним було проведено вибіркову перевірку дотримання працівниками підприємства правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених додатком № 2 до Колективного договору між адміністрацією КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та трудовим колективом на 2016-2019 роки за період з 06 жовтня 2018 року по 06 листопада 2019 року, у результаті якої за допомогою автоматизованої системи керування доступом СКУД «SIGUR» було встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці більше трьох годин з 28 жовтня 2019 року до 31 жовтня 2019 року. До зазначеного рапорту було надано журнал подій системи автоматизованого контролю доступу (а.с. 60-72, т. 1).
06 листопада 2019 року виконуючою обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 винесеного наказ № 753-к «Про переведення», яким тимчасово переведено ОСОБА_3 , інженера з охорони праці І категорії служби охорони праці, на посаду виконуючого обов`язки начальника служби охорони праці з 06 листопада 2019 року, на період тимчасової непрацездатності виконуючої обов`язки начальника служби охорони праці ОСОБА_6 (а.с. 73, т. 1).
06 листопада 2019 року ОСОБА_3 відкоригував табель робочого часу за жовтень 2019 року, в якому відобразив інформацію про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 28 жовтня 2019 року до 31 жовтня 2019 року.
06 листопада 2019 року виконуючою обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 з метою дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку було видано доручення № 6-19 про надання ОСОБА_1 пояснень щодо відсутності на роботі у вищевказаний період (а.с. 77, т. 1).
06 листопада 2019 року ОСОБА_1 на виконання вказаного доручення надано пояснення, в якому повідомлено, що у період з 28 жовтня 2019 року до 31 жовтня 2019 року правила внутрішнього трудового розпорядку він не порушував та був присутній на роботі (а.с. 26, т. 1).
06 листопада 2019 року наказом виконуючої обов`язки директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 звільнено ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, прогул (а.с. 85, т. 1).
Відповідно до листа КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 серпня 2019 року адресованого на ім`я начальника Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», у тому числі ОСОБА_1, як голову профспілки, затверджено до переліку осіб, яких направлено на навчання у період з 28 жовтня 2019 року по 01 листопада 2019 року, яке проводилось державним підприємством «Адміністрація морських портів України», на підставі укладеного з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» договору №188-В-19 про надання послуг (а.с. 107-108, т. 1).
28 жовтня 2019 року Херсонською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надано відповідь КП «Морська пошуково-рятувальна служба» № 2345/26-01-07/вих./26, в якій повідомлено графік навчань, зокрема про їх початок 28 жовтня 2019 року о 14:00 годин (а.с. 109, т. 1).
01 листопада 2019 року ОСОБА_1 надано посвідчення № НОМЕР_1 на підтвердження проходження навчання і перевірку знань законодавчих актів з охорони праці, гігієни праці, електробезпеки, пожежної безпеки, надання домедичної допомоги потерпілим та інших нормативно-правових актів з охорони праці, а саме: НПАОП0.00-7.15-18 (а.с. 110, т. 1).
24 грудня 2019 року виконуюча обов`язки начальника служби охорони праці КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_6 надала письмові пояснення, в яких зазначила, що вона відповідно до своїх посадових обов`язків два рази на місяць заповнює табель обліку робочого часу та надає його до відділу управління персоналом за власним підписом. Працівником відповідача ОСОБА_6 підтверджено, що ОСОБА_1 був присутнім на роботі у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року відповідно до табелю обліку використання робочого часу станом на 31 жовтня 2019 року, який ОСОБА_6 підписаний. Крім того, зазначила, що відкликає та просить вважати свої службові записки від 14 листопада 2019 року та 15 листопада 2019 року щодо начебто відсутності ОСОБА_1 - недійсними, оскільки вони були складені під тиском виконуючої обов`язки директора ОСОБА_2 (а.с. 87, т. 1).
Начальник відділу управління персоналом КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_7 у поясненнях зазначила, що 30 жовтня 2019 року нею був перевірений табель обліку робочого часу служби охорони праці за жовтень 2019 року, складений виконуючою обов`язки начальника служби охорони праці ОСОБА_6, в якому було зазначено усі робочі дні у жовтні 2019 року в ОСОБА_1 . Проте 06 листопада 2019 року до відділу управління персоналом надійшов коригуючий табель обліку робочого часу за жовтень 2019 року підписаний інженером з охорони праці І категорії служби охорони праці ОСОБА_3 на вимогу виконуючої обов`язки директора підприємства ОСОБА_2 з зазначенням неявок ОСОБА_1 , в останні робочі дні жовтня 2019 року з нез`ясованих причин. Також повідомлено, що був наданий табель за 4 дні у листопаді 2019 року за період роботи ОСОБА_1 з 01 листопада 2019 року по 06 листопада 2019 року (а.с. 90, т. 1).
26 грудня 2019 року інженером І категорії служби охорони праці КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_3 надано пояснювальну записку, згідно з якою 06 листопада 2019 року його у кінці робочого часу викликали до кабінету виконуючої обов`язки директора підприємства ОСОБА_2, де повідомили про те, що ОСОБА_1 звільнено, у зв`язку з відсутністю протягом чотирьох робочих днів на роботі, з 28 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року. Також його було повідомлено, що у зв`язку з перебуванням ОСОБА_6 на лікарняному, йому, як виконуючого обов`язки начальника служби охорони праці необхідно подати уточнюючий табель, який подається при звільненні працівника в бухгалтерію, в якому зазначено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з нез`ясованих причин. На підставі зазначених обставин, ОСОБА_3 було заповнено відповідний табель і передано його до відділу кадрів (а.с. 88, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
За приписами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Статтею 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).
Отже, системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року (справа № 21-319 а 13), від 25 березня 2014 року (справа № 21-44 а 14).
Установлено, що КП «Морська пошуково-рятувальна служба»не надано доказів щодо звернення до професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби та отримання висновку профспілки щодо згоди, чи не згоди на звільнення позивача.
Разом з тим, згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що суд, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення при час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16, провадження № 61-30894 сво 18.
Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону, встановивши, що позивач був головою професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби, проте відповідач із поданням про надання згоди на його звільнення до цієї профспілки не звертався, не виконав вимог частини дев`ятої статті 43 КЗпП України, тобто не зупинив провадження у справі для отримання згоди або відмови виборного профспілкового органу, а також вищого виборного органу профспілки у дачі згоди на звільнення працівника, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
У частинах першій та другій статті 211 ЦПК України передбачено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться згідно з вимогами статей 128-130 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої та шостої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відсутні докази отримання заступником директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 судової повістки про розгляд справи судом першої інстанції 13 лютого 2020 року.
Судом першої інстанції 07 лютого 2020 року було направлено заступнику директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 SMS-повідомлення про призначення справи до розгляду 13 лютого 2020 року о 09.00 год., на відповідний номер мобільного телефону, що підтверджується довідкою Київського районного суду м. Одеси (а. с. 144, т. 2).
Відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Матеріали справи не містять доказів того, що заступник директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 подавала заяву про направлення їй повісток SMS-повідомленням.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону, встановивши, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено третю особу - ОСОБА_2 - про розгляд справи 13 лютого 2020 року, відповідно до вимог частини четвертої статті 367 ЦПК України мав би скасувати судове рішення першої інстанції й ухвалити нове рішення з наданням оцінки доводам та запереченням ОСОБА_2 , а не залишати рішення суду без змін.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12 128-130 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.
З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції
у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.
Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець