ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/417/21
Провадження № 11-450заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року (суддя Радишевська О. Р.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Представництва ООН в Україні, Уповноваженого ВРУ з прав людини, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
-зобов`язати ВРУ усунути бездіяльність та вжити дії щодо усунення проявів дискримінації прав громад Житомирщини з боку Уповноваженого ВРУ з прав людини;
-зобов`язати ВРУ усунути бездіяльність та створити парламентську слідчу комісію щодо бездіяльності Уповноваженого ВРУ з прав людини за фактами збору коштів АТ «Житомиргаз» з громад Житомирщини та безкоштовного користування АТ «Житомиргаз» газовою мережею держави; допитати екс-президента ОСОБА_2 та мера міста Києва ОСОБА_3 щодо переговорів з олігархом ОСОБА_4, долучити до справи експертів ООН та докази із сайтів:
ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- на час слідства відсторонити від зайняття посади Уповноваженого ВРУ з прав людини, бездіяльність якого призвела до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо справ жертв Майдану, затримання в Австрії з 2014 року громадянина ОСОБА_4 , безкоштовної оренди газогону;
-винести окрему ухвалу, якою застосувати вимоги статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо допомоги і накласти 9-річний мораторій депутатам ВРУ минулих восьми скликань (з 1990 по 2019 роки) на зайняття керівних посад у державних органах влади, у тому числі бути Президентом України, депутатом ВРУ;
-винести окрему ухвалу, якою зобов`язати ВРУ звернутися до ООН з приводу надання оцінки арешту і утримання в Австрії громадянина України ОСОБА_4 , 1965 року народження.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 жовтня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
3. ОСОБА_1 не погодилась із цим рішенням суду і подала до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року та задовольнити позовні вимоги. Серед іншого, аргументує доводи тим, що Верховний Суд оскаржуваною ухвалою відмовив їй у доступі до правосуддя, а ВРУ не здійснює парламентського контролю за дотриманням вимог законодавства державними службовцями. Вважає, що питання про те, що її права не були порушені, не може бути вирішене на стадії відкриття провадження у справі, а має бути з`ясоване у процесі розгляду справи.
4. Велика Палата ухвалою від 15 листопада 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року та ухвалою від 30 листопада 2021 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачки ВРУ просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.
5. Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити рішення про задоволення позову, з огляду на таке.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАСУкраїни адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ встановлені статтею 266 КАС України. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої цієї статті її правила поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України.
6. Велика Палата звертає увагу на те, що положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19та частини першої статті 266 КАС України слід розуміти так, що у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема ВРУ, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких парламент реалізує свої владні (управлінські) функції.
7. Як можна зрозуміти зі змісту позовної заяви і це відзначив суд першої інстанції, позивачка просить визнати протиправною бездіяльність ВРУ, яка полягає у невжитті заходів щодо усунення проявів дискримінації прав громад Житомирщини з боку Уповноваженого ВРУ з прав людини та в нестворенні парламентської слідчої комісії щодо бездіяльності ВРУ за фактами збору коштів АТ «Житомиргаз» із громад Житомирщини.
Як на підставу позову ОСОБА_1 посилається на те, що АТ «Житомиргаз» безкоштовно користується державною газотранспортною системою, водночас отримує від територіальної громади кошти за свої послуги, які через посередників спрямовуються до Австрії на утримання армії охоронців та юристів олігарха ОСОБА_4 .
Отже, аргументи ОСОБА_1 ґрунтуються на оціночних судженнях суб`єктивного характеру щодо порушення її прав як члена громади Житомирщини, що свідчить про те, що між позивачкою та відповідачем немає публічно-правового спору, який належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
8. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine).
Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАСУкраїни регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
9. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі від 18 жовтня 2021 року дійшов обґрунтованого висновку про те, що означена позивачкою бездіяльність ВРУ не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції, оскільки вона не належить до правовідносин, в яких ВРУ реалізовує свої владні (управлінські) функції.
Суд першої інстанції також обґрунтовано зауважив, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У зв`язку з наведеним Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 18 жовтня 2021 року дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 слід відмовити.
Стосовно доводів ОСОБА_1 про відмову їй у доступі до правосуддя для захисту порушених прав Велика Палата вважає, що законодавчі обмеження можливості оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки така бездіяльність, зокрема, ВРУ, може бути оскаржена в суді, якщо вона допущена у правовідносинах, у яких парламент реалізує свої владні (управлінські) функції.
10. Міркування і твердження позивачки в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
11. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що по суті суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому підстав для втручання й скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року немає.
Керуючись статтями 266 292 311 315 316 321 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет
Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко
І. В. Григор`єва К. М. Пільков
Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко
Ж. М. Єленіна Л. І. Рогач
І. В. Желєзний О. М. Ситнік
О. С. Золотніков В. М. Сімоненко
Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач
В. С. Князєв С. П. Штелик