ПО С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/508/21
Провадження № 11-1заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 9901/508/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Український графіт» до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та нечинним в частині Указу Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Український графіт» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року (суддя Гончарова І. А.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. 13 грудня 2021 року Приватне акціонерне товариство «Український графіт» (далі - ПрАТ «Український графіт», позивач) звернулось до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О. (далі - відповідач), у якому просило:
- визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - оскаржуваний Указ) у частині введення в дію пунктів 526 та 527 додатка № 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині, що призвела до застосування цього Указу до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, і, як наслідок, до протиправного втручання (порушення) у право приватної власності ПрАТ «Український графіт» на грошові кошти в сумі 140 272,60 доларів США, які були заблоковані банком на підставі цього Указу;
- визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка полягає у протиправному незакріпленні в оскаржуваному Указі перехідних положень про те, що обмеження (санкції), введені ним, не застосовуються до українських юридичних осіб в частині отримання останніми коштів за фактично та законно експортовану за межі митної території України продукцію на підставі зовнішньоекономічних договорів за умови, що експорт такої продукції відбувся до набрання чинності цим Указом;
- зобов`язати Президента України вчинити дії щодо внесення змін до оскаржуваного Указу шляхом його доповнення перехідними положеннями про те, що обмеження (санкції), введені оскаржуваним Указом, не застосовуються до українських юридичних осіб у частині отримання останніми коштів за фактично та законно експортовану за межі митної території України продукцію на підставі зовнішньоекономічних договорів за умови, що експорт такої продукції відбувся до набрання чинності цим Указом.
2. На обґрунтування позовних вимог ПрАТ «Український графіт» зазначило, що оскаржуваним у частині Указом відповідача протиправно порушено його права та законні інтереси, оскільки відбулося втручання відповідача в його право власності. Стверджує, що 10 грудня 2019 року між позивачем (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА» («АВІСМА» - філія Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА») (далі - покупець) укладено контракт № 804/23-16/20010005/15. Згідно з умовами цього контракту позивач як продавець зобов`язався постачати покупцю відповідно до специфікацій, які є частиною контракту, товар та документи, що до нього відносяться, а останній повинен був сплачувати суму за товар. На виконання контракту між продавцем та покупцем були підписані відповідні специфікації, у тому числі специфікація № 2 від 25 грудня 2019 року, та додаткова угода № 1 від 20 листопада 2020 року. З метою їх виконання продавець поставив покупцю товар загальною вартістю 140 272,62 доларів США згідно з такими товаросупровідними документами: митна декларація від 17 червня 2021 року № UA110230/2021/012236, рахунок-фактура від 17 червня 2021 року № 06/762, сертифікат про походження № RU12300R2016, виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою 17 червня 2021 року, пакувальний аркуш від 17 червня 2021 року № 670; сертифікат якості від 17 червня 2021 року № 21510617, залізнична накладна № 45678067 з відміткою митних органів України про перетин митного кордону України 24 червня 2021 року. На підставі оскаржуваних Указу та бездіяльності сплачені кошти в сумі 140 272,609 доларів США за легально експортований за межі митної території товар до моменту прийняття оскаржуваного Указу заблоковані банком безстроково.
3. Також зауважує, що позивачу на підставі положення частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні цінності» нараховуватиметься пеня за порушення строків розрахунку в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором за кожен день прострочення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ПрАТ «Український графіт» до Президента України Зеленського В. О. про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 у частині.
5. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд виходив з того, що ПрАТ «Український графіт» оскаржує Указ Президента України, яким застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) в частині введення в дію пункту 526 (відносно Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА») та пункту 527 (відносно «АВІСМА» філія Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО - АВІСМА») додатка № 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Оскаржуваний Указ є актом індивідуальної дії. При цьому право на його оскарження надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Оскільки ПрАТ «Український графіт» не є учасником (суб`єктом), на якого розповсюджується дія оскаржуваного Указу, то він не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, щорозгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, а тому підстав для роз'яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
6. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням суд позбавив його права на доступ до суду, чим порушив статті 55 124 Конституції України, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції та положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
8. Суд першої інстанції помилково не врахував, що оскаржуваним у частині Указом відповідача порушено права позивача, передбачені статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції, статтями 13, 17, 18 Конвенції.
9. ПрАТ «Український графіт» звертає увагу, що суд першої інстанції не вирішив питання про відкриття провадження у справі щодо всіх заявлених у цій справі позовних вимог, а саме залишено поза увагою позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його вчинити дії.
Рух апеляційної скарги
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 січня 2022 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Український графіт» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 9901/508/21.
11. Ухвалою від 01 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
12. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.Зазначає, що ПрАТ «Український графіт» не є учасником (суб`єктом), на якого розповсюджується дія оскаржуваного Указу, а тому він не породжує для нього права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
13. Від позивача до суду надійшли заперечення на відзив, у яких просить апеляційну скаргу задовольнити. Зазначає про необґрунтованість доводів, викладених відповідачем у відзиві, та помилковість висновків суду першої інстанції. Наголошує, що оскаржуваним актом відповідача та його бездіяльністю порушено права, свободи та інтереси позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені учасниками справи доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
15. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
16. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom), SeriesA, № 93).
17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
20. Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Порушення прав має стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
21. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
22. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
23. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
24. Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
25. Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
26. Згідно з положеннями пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
27. Індивідуально-правові акти адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
28. Як правильно встановив суд першої інстанції, оскаржуваний у частині Указ Президента України є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення Ради національної безпеки і оборони України, яке ним введено в дію, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб; адресований цим особам; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення конкретних правовідносин.
29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або щодо прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
30. Позивач вважає, що оскаржуваний в частині Указ відповідача порушує право власності ПрАТ «Український графіт», оскільки його застосування до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, призвело до протиправного втручання (порушення) у право приватної власності ПрАТ «Український графіт». Зазначає, що між ним та Публічним акціонерним товариством «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА» («АВІСМА» філія Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО АВІСМА») 10 грудня 2019 року укладено контракт № 804/23-16/20010005/15, згідно з умовами якого позивач як продавець зобов`язався постачати останньому відповідно до специфікацій, які є частиною контракту, товар та документи, що до нього відносяться, а покупець повинен був сплачувати суму за товар. На виконання контракту між продавцем та покупцем були підписані відповідні специфікації, у тому числі специфікація № 2 від 25 грудня 2019 року та додаткова угода № 1 від 20 листопада 2020 року. З метою їх виконання продавець поставив покупцю товар загальною вартістю 140 272,62 доларів США. На підставі оскаржуваних Указу та бездіяльності сплачені кошти в зазначеній сумі за легально експортований до моменту прийняття оскаржуваного Указу за межі митної території товар заблоковані банком безстроково.
31. При цьому позивач зазначає, що кошти в сумі 140 272,60 доларів США сплачені ПАТ «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА», «АВІСМА» філія Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА» згідно з платіжним дорученням № 101 від 27 серпня 2021 року (тобто, після набрання чинності оскаржуваним Указом - 03 липня 2021 року).
32. Позивач оскаржує Указ відповідача в частині, у якій введено в дію пункти 526 та 527 додатка № 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА» та «АВІСМА» філія Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА».
33. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
34. Як убачається із матеріалів справи, ПрАТ «Український графіт» не є учасником (суб`єктом), на якого розповсюджується дія оскаржуваногов частині Указу, оскільки він адресований іншим особам (Публічному акціонерному товариству «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА»та «АВІСМА» філія Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА»), його видання безпосередньо не зачіпає конкретних прав позивача, не створює для нього жодних юридичних прав та/чи обов?язків, не зумовлює прийняття жодного рішення щодо нього. Неможливість виконання розрахункового документа, а саме платіжного доручення № 101 від 27 серпня 2021 року, про яку зазначає позивач, не може свідчити про порушення його прав відповідачем, оскільки в цій справі Президент України не здійснював відносно нього публічно-владних управлінських функцій, а відтак видання оскаржуваного в частині Указу відповідача не призвело до виникнення публічно-правових відносин.
35. Як вбачається із наведених ПрАТ «Український графіт» обґрунтувань позовних вимог, позивач не оспорює правомірність застосування санкцій щодо Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА» та «АВІСМА» філії Публічного акціонерного товариства «Корпорація «ВСМПО-АВІСМА» згідно з оскаржуваним в частині Указом, як і не наводить жодних доводів щодо порушення процедури його прийняття. Натомість позивач не згоден саме із наслідками, які настали відносно нього в результаті виконання рішення Ради Національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом.
36. Наведене свідчить про те, що між позивачем та відповідачем відсутній публічно-правовий спір, що, своєю чергою, означає відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між виданням оскаржуваного в частині УказуПрезидента України і порушеними правами, як їх ідентифікує позивач.
37. З огляду на викладене, такий Указ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.
38. Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 9901/26/21 та від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21.
39. При цьому безпідставними є доводи позивача щодо неврахування судом першої інстанції заявлених ним вимог про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити дії.
40. Суд першої інстанції у вступній та резолютивній частинах оскаржуваної ухвали зазначив про здійснення ним перевірки матеріалів позовної заяви та про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ПрАТ «Український графіт» до Президента України Зеленського В. О. про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 в частині. Системний аналіз викладених у позовній заяві вимог свідчить про те, що таке формулювання, вжите Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, є узагальнюючим відносно всіх заявлених ПрАТ «Український графіт» у позові вимог.
41. Наведене підтверджується також тим, що в описовій частині цієї ухвали Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду конкретизував позовні вимоги відповідно до вказаних позивачем у прохальній частині позову та в мотивувальній частині ухвали навів мотиви, які свідчать про здійснення судом першої інстанції перевірки питання щодо можливості відкриття провадження у справі відносно всіх заявлених ПрАТ «Український графіт» вимог у повному обсязі.
42. Таким чином, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та з`ясовуючи на підставі пункту 4 частини першої статті 171 КАС України, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного Суду дійшов висновку про відсутність у позивача права на звернення із цим адміністративним позовом, а не конкретною позовною вимогою.
43. Відсутність підстав для відкриття провадження у справі щодо визнання протиправним та нечинним оскаржуваного в частині Указу Президента України Зеленського В. О. виключає можливість самостійного розгляду вимог ПрАТ «Український графіт» як про визнання протиправною бездіяльності щодо незакріплення в цьому ж акті певних положень, так і щодо зобов`язання відповідача внести зміни в цей же Указ.
44. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що в цьому випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому суд першої інстанції правомірно не роз`яснив позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з цим позовом.
45. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведене не позбавляє позивача права звернутися до суду за захистом своїх порушених (на його думку) майнових прав/інтересів у інший спосіб, аніж визнання протиправним та нечинним оскаржуваного в частині Указу Президента України, визнання його бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
47. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
48. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 20 грудня 2021 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
49. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
50. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 266 308 311 316 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український графіт» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор'єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Ж. М. Єленіна Л. І. Рогач О. С. Золотніков В. М. Сімоненко Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач В. С. Князєв С. П. Штелик Г. Р. Крет