ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № Б-11/45-3/270-21/145 (909/560/15)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.,
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
ТзОВ "Самсон-ІФ": Подоляк В. Г.,
Офісу Генерального прокурора: Штін Д. С.,
Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості: Грици Ю. Ю. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021
у складі колегії суддів: Желіка М. Б. - головуючого, Скрипчук О. С., Марка Р. І.
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021
у складі судді Михайлишина В. В.
у справі за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі:
1. Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
2. Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
3. Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "Житлотехсервіс"
про визнання недійсним договору від 25.10.2012 № 36 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, укладеного між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ"; визнання за Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості право співвласності на знак для товарів та послуг за Свідоцтвом № 73383
у межах справи № Б-11/45-3/270-21/145
про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог
1. Господарським судом Івано-Франківської області здійснюється провадження у справі № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, провадження у справі порушене ухвалою суду від 10.04.2003.
2. 21.05.2015 Заступник прокурора м. Івано-Франківська (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ" (далі - ТзОВ "Самсон-ІФ", відповідач, скаржник) про:
- визнання недійсним договору від 25.10.2012 № 36 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, укладеного між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТОВ "Самсон-ІФ";
- визнання за Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості виключного права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг за Свідоцтвом № 73383.
3. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, прокурор мотивував таким:
- знак для товарів та послуг за свідоцтвом № 733383 створений та зареєстрований за державні кошти та став державною власністю, однак, в порушення норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" під час укладення договору від 25.10.2012 № 36 обов`язкова незалежна оцінка вартості майнових прав на знак для товарів і послуг до укладення договору не проводилась;
- відповідно до звіту про визначення вартості майнових прав на знаки для товарів і послуг від 30.11.2013, ринкова вартість майнових прав на товарний знак за Свідоцтвом № 73383 складає 7 612 000,00 грн, що значно перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника, однак, в порушення статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна не надавав погодження на укладення спірного договору;
- Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та є йому підзвітним, однак питання укладення спірного договору, в порушення пункту 5 статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України), із Міністерством не погоджувалося;
4. З урахуванням наведеного, прокурор стверджує, що т.в.о. генерального директора Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, при укладенні спірного договору, вийшов за межі своєї компетенції щодо розпорядження майном, що свідчить про порушення вимог частин першої, другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Тож договір укладено в порушення вимог статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), статті 75 ГК України, статті 6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 .
5. Крім того, прокурор зазначає, що спірний договір суперечить пункту 7 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" та призводить до порушення ділової репутації Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, оскільки створює оманливе уявлення щодо дійсного виробника продукції, зазначеної у Свідоцтві № 73383. Зазначений знак представляє продукцію Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, розташованого в місті Івано-Франківськ та викликає у споживача асоціацію з конкретним державним підприємством та з географічною назвою, зазначеною як місце виробництва зазначених у свідоцтві товарів та стає розрізняльним при купівлі ним продукції. Товарний знак, використаний іншим суб`єктом господарювання, розташованим в іншому регіоні України вводить споживача в оману, оскільки створить неправильні асоціації про географічне походження продукції.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
6. Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості засновано на основі державної власності і входить до складу Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України і є підзвітним йому.
7. Об`єднання є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном (пункт 4.1. статуту Об`єднання); у відповідності до пункту 4.6. статуту об`єднання може мати знаки для товарів та послуг, які реєструються у встановленому законодавством порядку; в пункті 5.1. статуту об`єднання зазначено, що його майно є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання; об`єднання не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів Об`єднання має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом (пункт 5.5. Статуту); укладати мирові угоди, що передбачають відчуження об`єктів, які належать до основних фондів, об`єднання має право тільки за попередньою згодою Уповноваженого органу управління. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, у тому числі передавати майно в оренду, об`єднання має право лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України (пункт 5.5. Статуту).
8. Об`єднання володіє на праві власності знаком для товарів і послуг, засвідченим у відповідності до статті 157 ГК України свідоцтвом № 73383.
9. 25.10.2012 між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТзОВ "Самсон-ІФ" укладено договір № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, за умовами якого Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості передає у спільну власність ТзОВ "Самсон-ІФ", а останнє приймає у співвласність майнові права на наступний знак для товарів і послуг: свідоцтво на знак для товарів і послуг № 73383, зареєстроване 15.03.2007 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти у повному обсязі, на які зареєстровано Знак.
10. У пункті 1.2. договору сторони погодили, що співвласник (ТзОВ "Самсон-ІФ") з моменту підписання цього договору отримує право самостійно позначати згаданим Знаком продукцію згідно з переліком товарів, що вказані в Свідоцтві.
11. Пунктом 2.2. Договору визначено обов`язок Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості не передавати третім особам майнові права на Знак без згоди співвласника.
12. Відповідно до пункту 3.1. Договору, співвласник має право використовувати Знак у власній господарській діяльності на власний розсуд, в тому числі й щодо надання дозволу на використання Знаку (видачу ліцензій) та передачу права власності на нього іншим особам.
13. Крім того, 25.10.2012 між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТзОВ "Самсон-ІФ" укладено угоду про внесення змін і доповнень до договору № 36 від 25.10.2012, якою договір про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність доповнено пунктом 1.4. такого змісту: "винагорода, в розмірі 500 грн без ПДВ сплачується протягом 3-х років з моменту підписання цієї угоди".
14. Державною службою інтелектуальної власності України 09.08.2013 прийнято рішення про опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак за свідоцтвом № 73383 у співвласність ТзОВ "Самсон-ІФ". Згідно з зазначеним рішенням та випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 27.08.2013 № 14937 власниками знаку за свідоцтвом від 15.03.2007 № 73383 є Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТзОВ "Самсон-ІФ".
15. 23.09.2015 ТзОВ "Самсон-ІФ" перерахувало на рахунок Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 500,00 грн з призначенням платежу: винагорода згідно з договором від 25.10.2012 № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг. Зазначені кошти повернуті Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості ТзОВ "Самсон-ІФ", з посиланням на помилковість їх перерахування; 23.10.2015 ТзОВ "Самсон-ІФ" повторно перерахувало зазначену суму коштів на рахунок Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.
16. У 2003 році щодо Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості порушено провадження у справі про банкрутство за № Б-11/45-3/270-21/145. Станом на час укладення договору про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність з ТзОВ "Самсон-ІФ", Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості перебувало в процедурі розпорядження майном, обов`язки розпорядника майна виконував Градюк О. І.
17. Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішень суду, ухвалених під час первинного розгляду справи
18. 14.12.2016 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/560/15 позов задоволено частково: визнано недійсним договір від 25.10.2012 № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, який укладений між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТзОВ "Самсон-ІФ", в решті позову відмовлено.
19. 11.04.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 у справі № 909/560/15 скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсним договору від 25.10.2012 № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, який укладений між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості і ТзОВ "Самсон-ІФ. У скасованій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. У решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 залишено без змін.
20. 07.11.2017 постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та постанову Львівського апеляційного Господарського суду від 11.04.2017 у справі № 909/560/15 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області з огляду на те, що в порушення приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суди не вирішили питання про призначення у справі судової експертизи для роз`яснення питань, що виникли у вирішенні даного господарського спору і потребують спеціальних знань, судові акти попередніх інстанцій, прийняті без призначення у справі судової експертизи.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених під час нового розгляду справи
21. 23.05.2019 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/560/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Прокуратури Івано-Франківської області на користь ТзОВ "Самсон-ІФ" 30 888,00 грн витрат по сплаті вартості судових експертиз.
22. 08.10.2019 постановою Західного апеляційного господарського суду у справі № 909/560/15 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 залишено без змін, апеляційні скарги Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості б/н від 21.06.2019 та першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишено без задоволення.
23. 10.09.2020 постановою Верховного Суду у справі № 909/560/15 касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 у справі № 909/560/15 скасовано, справу № 909/560/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду, в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції за результатами повторного нового розгляду справи
24. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 (909/560/15) позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до відповідача ТзОВ "Самсон-ІФ" про визнання недійсним договору від 25.10.2012 № 36 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, укладеного між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТзОВ "Самсон-ІФ" та визнання за Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості право співвласності на знак для товарів та послуг за свідоцтвом № 73383 - задоволено частково. Визнано недійсним договір № 36 від 25.10.2012 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, укладений між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТзОВ "Самсон-ІФ". У частині визнання за Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості права співвласності на знак для товарів та послуг за свідоцтвом № 73383 - відмовлено. Стягнуто з ТзОВ "Самсон-ІФ" в дохід Державного бюджету України 1 218,00 грн судового збору.
25. Суд першої інстанції дійшов висновку, що договір від 25.10.2012 № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність не відповідає критеріям розумності та добросовісності, оскільки відчужує майнові права за значно зниженою ціною та фактично є направленим на збільшення розміру боргових зобов`язань боржника, що порушує вимоги частини п`ятої статті 203 ЦК України. Крім того, договір укладено керівником Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з порушенням встановленого нормами, чинного на момент його укладення, законодавства порядку відчуження майна державної власності, з урахуванням чого він суперечить частині другій статті 203 ЦК України, оскільки вчинений керівником Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості в 2012 році без погодження з розпорядником майна боржника, що в сукупності є підставою для визнання такого договору недійсним у відповідності до частини першої статті 215, статті 234 ЦК України.
26. Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги прокурора про визнання за Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості права співвласності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № 73383, оскільки задоволення вимоги про визнання договору про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність виключає можливість задоволення вимоги про визнання за позивачем права співвласності на знак для товарів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції за результатами повторного нового розгляду справи
27. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ "Самсон-ІФ", залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021.
28. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору від 25.10.2012 № 36 з огляду його невідповідність частинам другій, п`ятій статті 203, частині першій статті 215, статті 234 ЦК України.
29. Щодо вимоги прокурора про визнання за Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості право співвласності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № 73383, у задоволенні якої суд першої інстанції відмовив, апеляційний господарський суд зазначив, що в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а зі змісту процесуальних заяв учасників апеляційного провадження випливає, що сторони погоджуються з висновками суду в цій частині.
КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
Короткий зміст вимог, підстав та доводів касаційної скарги ТзОВ "Самсон-ІФ"
30. 22.11.2021 ТзОВ "Самсон-ІФ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 (909/560/15), у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, не передаючи справи на новий розгляд.
31. ТзОВ "Самсон-ІФ" в якості доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цих підстав на:
- відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, у випадку неподання арбітражним керуючим позову про визнання спірної угоди за участю боржника (банкрута) недійсною та подання такого позову прокурором без повідомлення арбітражного керуючого;
- відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, коли позов прокуратури стосується виключно збільшення ліквідаційної маси боржника, а не інтересів держави у процедурі банкрутства;
- неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури
32. 13.12.2021 до Верховного Суду від заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури надійшов відзив щодо залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 (909/560/15) без змін, з огляду на безпідставність доводів касаційної скарги ТзОВ "Самсон-ІФ".
Доводи Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості
33. 15.12.2021 на електронну адресу Верховного Суду від представника Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості надійшов відзив, в якому останнім наведено спростування доводів касаційної скарги ТзОВ "Самсон-ІФ" та зазначено, що оскаржувані рішення є законними та такими, що підлягають залишенню в силі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Предмет судового розгляду та об`єкт касаційного перегляду
34. Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, укладеного між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТзОВ "Самсон-ІФ".
35. Об`єктом касаційного перегляду є рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, в частині задоволених позовних вимог щодо визнання недійсним договору від 25.10.2012 № 36 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 частини другої статті 287 ГПК України
36. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
37. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
38. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 з поміж іншого, дійшла висновків, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
40. Відмінність предмета розгляду у справі, що переглядається судом та у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
41. Доводи скаржника у цій частині зводяться до посилання на прийняття постанови суду апеляційної інстанції без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
42. Проаналізувавши висновок, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, на який посилається ТзОВ "Самсон-ІФ" у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зважає на таке.
43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 викладено висновок, в якому суд звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
44. У вказаній справі позов прокурора був поданий у 2020 році на підставі абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2021 № 1697-VІІ, який набув чинності 15.07.2015.
45. Водночас, позов у справі № Б-11/45-3/270-21/145 (909/560/15) заявлено прокурором 21.05.2015 в порядку, встановленому статтею 121 Конституції України (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом), статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" (від 05.11.1991, який частково втратив чинність з 15.12.2015), статей 2 29 ГПК України (в редакції 1992 року з наступними змінами).
46. Отже, правовідносини у справі наведені скаржником та у справі, що розглядається, є неподібними, оскільки у цих справах є різними правові підстави заявлених вимог, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
47. За таких умов, помилковими є аргументи ТзОВ "Самсон-ІФ" щодо незастосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновків щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постанові Великої Палати Верховного Палати від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
48. Отже аналіз змісту зазначеної вище постанови свідчить, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.
49. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
50. З урахуванням наведеного, Верховний Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
51. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
52. Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
53. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
54. Доводи ТзОВ "Самсон-ІФ" у цій частині обґрунтовані відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, у випадку неподання арбітражним керуючим позову про визнання спірної угоди за участю боржника (банкрута) недійсною, та подання такого позову прокурором без повідомлення арбітражного керуючого, а також відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, коли позов прокуратури стосується виключно збільшення ліквідаційної маси боржника, а не інтересів держави у процедурі банкрутства.
55. Розглядаючи та надаючи оцінку наведеним доводам скаржника суд враховує, що прокурор звернувся з позовом до суду у цій справі у травні 2015 року (21.05.2015).
56. Тому оцінка доводів скаржника в цій частині надається судом касаційної інстанції з урахуванням законодавства, яке було чинне на момент звернення прокурора з позовом до суду. На час звернення прокурора до суду з позовом правовий статус органів прокуратури було визначено статтями 121 - 123 Конституції України та Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII.
57. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
58. Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду) на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
59. Згідно із частиною першою статті 361 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.
60. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина друга статті 29 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення до суду).
61. Відповідно до частини третьої статті 361 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду) підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
62. За наявності зазначеної підстави з метою представництва держави прокурор має, зокрема, право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами (пункт 1 частини п`ятої статті 361 Закону України "Про прокуратуру", в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 2-5633/11, від 23.07.2020 у справі № 902/862/15, від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15, від 01.09.2021 у справі № 904/4933/15 тощо.
63. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
64. Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
65. У справі, що розглядається прокурор в позовній заяві зазначив, що використання торгового знаку відповідачем завдає значних збитків Івано-Франківському обласному державному об`єднанню спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та порушує ділову репутацію останнього, що в свою чергу є порушенням інтересів держави з огляду на те, що за положеннями статуту: Об`єднання засновано на основі державної власності і входить до складу Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України і є підзвітним йому; володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном, яке є державною власністю; не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом; відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів Об`єднання має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах тощо. Також вказував, що обставини неправомірного укладення оспорюваного договору від 25.10.2012 № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, ціна майна за умовами якого склала 500,00 грн із відстроченням платежу, в той час як ринкова вартість майна становила 7 612 000,00 грн, стали відомі йому за результатами вивчення звернення Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до прокуратури.
66. Провадження у справі № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на момент звернення прокурора з позовом до суду перебувало на стадії розпорядження майном та здійснювалося відповідно до Закону про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції від 04.11.2012), положення якої не містили норм щодо визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника.
67. Натомість норма статті 20 "Визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника" була закріплена в Законі про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI, який набрав чинності 19.01.2013.
68. Відповідно до пункту 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
69. Оскільки провадження у справі про банкрутство у справі № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості було порушено у квітні 2003 року та на момент звернення прокурора з позовом до суду перебувало в процедурі розпорядження майном, положення Закону про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI, який набрав чинності 19.01.2013, зокрема статті 20 "Визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника" цього Закону не підлягають застосуванню під час оцінки підстав звернення прокурора з позовом до суду про визнання недійсним договору від 25.10.2012 № 36 в силу конституційного принципу незворотності дії закону в часі.
70. Аналогічне стосується і застосування статті 42 КУзПБ, введеного в дію 21.10.2019.
71. Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII учасниками провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.
72. Із встановлених обставин справи вбачається, що прокурор є учасником справи про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості прокурор з 2006 року.
73. За змістом частини першої статті 29 ГПК України (в редакції, чинній станом на день звернення до суду) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
74. Ураховуючи наведені обставини справи, самостійне обґрунтування прокурором у позовній заяві необхідності захисту інтересів держави у визначений спосіб, суд дійшов висновку про наявність у прокурора на момент звернення з позовом до суду (травень 2015 року) повноважень для представництва у спірних правовідносинах інтересів держави в силу закону.
75. Тому безпідставними є доводи щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення до з позовом до суду, обґрунтовані із посилання на приписи статті 20 Закону про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI, статті 42 КУзПБ щодо суб`єктів наділених правом визнавати недійсними правочини вчиненні за участі боржника та необхідності повідомлення арбітражного керуючого про таке звернення, адже у цьому разі прокурор був наділений правом на звернення з позовом до суду в силу закону, а наведені норми не підлягають застосуванню під час оцінки такого звернення з огляду на здійснення провадження у справі про банкрутство відповідно до Закону про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції від 04.11.2012).
76. З огляду висновки до яких дійшла колегія суддів під час касаційного перегляду оскаржених судових рішень у цій справі доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, у випадку неподання арбітражним керуючим позову про визнання спірної угоди за участю боржника (банкрута) недійсною та подання такого позову прокурором без повідомлення арбітражного керуючого відхиляються судом як юридично неспроможні та не можуть слугувати підставою для скасування обгрунтованих та законних рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Щодо суті касаційної скарги
77. Доводи ТзОВ "Самсон-ІФ" наведені в скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
78. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
79. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
80. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржені судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
81. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.
Щодо судових витрат
82. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 (909/560/15) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Висновки щодо застосування норм права
83. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
84. Відповідно до частини третьої статті 361 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду) підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності зазначеної підстави з метою представництва держави прокурор має, зокрема, право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами (пункт 1 частини п`ятої статті 361 Закону України "Про прокуратуру", в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду).
На підставі наведеного та керуючись статтями 286 296 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Закрити касаційне провадження у справі № Б-11/45-3/270-21/145 (909/560/15) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 (909/560/15) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. І. Картере
В. Г. Пєсков