ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
Київ
справа №П/811/1015/16
касаційне провадження №К/9901/40911/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 (суддя Богданенко І.Ю.) у справі № П/811/1015/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у серпні 2016 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0000131701.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 21.12.2016 позовні вимоги задовольнив.
Вперше з апеляційною скаргою на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 Новоукраїнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області звернулася 30.12.2016.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 20.01.2017 постановив ухвалу, якою:
відмовив у задоволенні клопотання податкового органу про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що обмежене фінансування суб`єктів владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору;
залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк для усунення вказаних недоліків - протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4900049806200 копію ухвали від 20.01.2017 податковим органом отримано 01.02.2017.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.02.2017 на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) повернув апеляційну скаргу скаржнику, у зв`язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.
Новоукраїнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області 20.03.2017 повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.12.2016. При цьому відповідачем було долучено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку подання апеляційної скарги відповідач посилався на наявність закріпленого частиною шостою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України права на повторне звернення до суду. Крім того, наголосив на тому, що отримав копію ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 про повернення вперше поданої апеляційної скарги лише 09.03.2017.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 31.03.2017 постановив ухвалу, якою:
відмовив податковому органу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору;
залишив апеляційну скаргу без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, а також з огляду на визнання наведених податковим органом підстав пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.
Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції запропонував у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору та звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4900051447889 копію вказаної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2017 отримано відповідачем 11.04.2017.
На адресу суду апеляційної інстанції 17.05.2017 надійшло клопотання від 10.05.2017 про продовження процесуального строку, встановленого ухвалою від 31.03.2017, з огляду на неможливість усунення недоліків апеляційної скарги.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 23.05.2017 постановив ухвалу, якою:
відмовив у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки податковим органом не обґрунтовано та не подано доказів щодо неможливості чи наявності перешкод усунути недоліки апеляційної скарги у встановлений ухвалою від 31.03.2017 строк, а також не зазначено яким чином додатковий час сприятиме виконанню пропозиції суду сплатити судовий збір чи вказати підстави для поновлення строку апеляційного оскарження;
відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали).
Новоукраїнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 7 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Зокрема, вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав можливості відповідачу реалізувати своє невід`ємне процесуальне право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина перша статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) надавала сторонам та іншим, зазначеним у ній суб`єктам, право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, які б свідчили, що суб`єкт владних повноважень дійсно бажає реалізувати право на апеляційне оскарження у справі.
При цьому такі дії повинні вчинятися у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого процесуальним законом строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і т.д.
У ситуації, що розглядається, податковим органом при первинному зверненні до суду з апеляційною скаргою на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 проігноровано виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, що свідчить про нівелювання встановлених процесуальним законом послідовних способів реалізації права на судовий захист.
Більше того, Новоукраїнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області за наслідками повторного оскарження судового рішення суду першої інстанції, ініціюючи продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, не надала суду жодних доказів вчинення дій, спрямованих на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а також не вказала причин неможливості виконати вимоги такої ухвали в установлений строк.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
Труднощі в організації своєчасного виконання обов`язків представників суб`єкта владних повноважень не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.
Підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі № П/811/1015/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк