ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № П/811/169/16
адміністративне провадження № К/9901/43412/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання - Семопядного О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом приватного підприємства «Агроекстра» до Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою приватного підприємства «Агроекстра» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Мельник В.В., Чепурнов Д.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У лютому 2016 року приватне підприємство «Агроекстра» (далі - ПП «Агроекстра») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення ДКС України, яким відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду, у розмірі трьох відсотків річних від суми 1 663 528,79 грн, починаючи з 01 квітня 2013 року по 25 лютого 2015 року у сумі 95 162,69 грн, що оформлене листом від 11 грудня 2015 року №5-08/4071-31562; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ПП «Агроекстра» зазначену компенсацію за вказаний період у розмірі 95 162,69 грн відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).
2. Позов обґрунтовано тим, з серпня 2012 року на примусовому виконанні у відповідача перебував виконавчий лист № 1170/2а-1603/11 про стягнення з Державного бюджету України 1 663 528,79 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на користь ПП «Агроекстра». Починаючи з січня 2013 року співробітники ДКС України неодноразово повідомляли позивачу про відсутність перешкод для здійснення виплат за вказаним виконавчим листом, однак кошти на рахунок ПП «Агроекстра» надійшли лише 25 лютого 2015 року, тому за правилами частини першої статті 5 Закону № 4901-VI позивач має право на отримання компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду у розмірі трьох відсотків річних від суми боргу. Посилаючись на відмову відповідача виплатити таку компенсацію, ПП «Агроекстра» просило суд задовольнити позов.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. З 25 жовтня 1995 року ПП «Агроекстра» зареєстроване як юридична особа і перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.
4. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі №1170/2а-1603/11 позов задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Кіровоградській області на користь ПП "Агроекстра" суму податку на додану вартість у розмірі 1663528,79 грн за вересень 2009 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року.
5. На виконання вказаного судового рішення Кіровоградським окружним адміністративним судом 08 серпня 2012 року видано виконавчий лист, який з 13 грудня 2012 року перебував на виконанні в ДКС України.
6. У зв`язку з тим, що на виконання судового рішення кошти у розмірі 1663528,79 грн на рахунок ПП «Агроекстра» перераховано відповідачем лише 25 лютого 2015 року, 20 листопада 2015 року позивач звернувся до ДКС України з вимогою виплатити йому компенсацію, передбачену частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI за порушення строків перерахування коштів за рішенням суду.
7. Листом від 11 грудня 2015 року № 5-08/4071-31562 ДКС України повідомило ПП «Агроекстра» про відсутність підстав для виплати такої компенсації, оскільки списання коштів на користь ПП "Агроекстра" здійснено казначейством виключно за рахунок надходжень (доходів) бюджету, а тому позивач не має права на виплату компенсації, передбаченої частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI, виплати за яким здійснюються за рахунок видатків бюджету.
8. Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.
9. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність відмови відповідача виплатити позивачу компенсацію, передбачену частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI за затримку виконання судового рішення про стягнення з Державного бюджету України.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДКС України про відмову у нарахуванні та виплаті компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду, в розмірі трьох відсотків річних від суми 1 663 528,79 грн, починаючи з 01 квітня 2013 року по 25 лютого 2015 року в сумі 95 162,69 грн, що оформлене листом від 11 грудня 2015 року №5-08/4071-31562. Зобов`язано ДКС України відповідно до частини першої статті 5 Законом № 4901-VI нарахувати та виплатити ПП «Агроекстра» компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від суми 1 663 528,79 грн, починаючи з 01 квітня 2013 року по 25 лютого2015 року.
11. Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що строк, передбачений Законом №4901-VI для перерахування ДКС України за рішенням суду у справі № 1170/2а-1603/11, сплинув 31 березня 2013 року, однак кошти, присуджені позивачу перераховано відповідачем 25 лютого 2015 року (а.с.14). Тому, ПП «Агроекстра» має право на нарахування та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми відповідно до Закону №4901-VI.
12. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове - про відмову у позові.
13. Перевіряючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, оскільки за своєю економічно-правовою природою доходи державного бюджету не належать органам Казначейства України, які, у свою чергу, не є їхніми розпорядниками. Органи Казначейства ведуть бухгалтерський облік усіх надходжень державного бюджету та не наділені повноваженнями щодо наповнення бюджету та, відповідно, не несуть відповідальності за наявність (достатність) фінансового ресурсу на оплату відповідних зобов`язань. Отже, у зазначеному випадку має місце списання коштів виключно за рахунок надходжень, а не видатків бюджету, як це, на думку відповідача, передбачено Законом № 4901-VI. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що норми Закону №4901-VI не поширюються на спірні правовідносини, оскільки його приписи стосуються обмеженого кола судових рішень про стягнення коштів, а саме тих, де стягнення здійснюється з визначеного статтею 2 Закону № 4901-VI переліку суб`єктів-боржників.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
14. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ПП «Агроекстра» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
15. Заявник зазначив, що судом неправильно застосовано норми Бюджетного кодексу України, Закону № 4901-VI та Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, частиною другою статті 2 Закону № 4901-VI установлено вичерпний перелік судових рішень, на які не поширюється його дія і судове рішення, прийняте у справі №1170/2а-1603/11 до таких рішень не відноситься.
16. Судове рішення не відповідають приписам статті 159 КАС України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) щодо їх законності та обґрунтованості, оскільки вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам позивача про те, що у виконавчому листі у справі №1170/2а-1603/11 зазначено боржника - державний орган і ДКС України не довела під час розгляду справи правомірність свого рішення.
17. У порушення вимог частини другої статті 8 КАС України, суд апеляційної інстанції не застосував принцип верховенства права, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003.
18. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП «Агроекстра».
19. Заперечення на касаційну скаргу від ДКС України не надійшли.
20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21. Зазначену справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у березні 2018 року.
22. Касаційний розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. У зв?язку з цим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина четверта статті 229 КАС України).
V. Джерела права й акти їхнього застосування
23. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Правовідносини, що виникають у сфері виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів врегульовані Податковим кодексом України Бюджетним кодексом України та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
25. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом № 4901-VI, відповідно до частини другої статті 1 якого (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України «Про виконавче провадження».
26. Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначені статтею 2 Закону № 4901-VI відповідно до частини першої якої держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (частина друга статтею 2 Закону № 4901-VI).
27. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону № 4901-VI, відповідно до частини першої якої виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
28. Так, за визначеннями, наведеними у статті 2 Бюджетного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетні призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункт 8); бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (пункт 6); видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування ( пункт 13).
29. За приписами частини четвертої статті 3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
30. У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (частини перша - друга статті 5 Закону №4901-VI).
31. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення установлений Порядком №845.
32. Так, за приписами підпункту 6 пункту 16 Порядку №845 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.
33. За визначенням наведеним у статті 2 Бюджетного кодексу України надходження бюджету - доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред`явлення цінних паперів (пункт 37).
34. Абзацами 1, 2 пункту 23 Порядку №845 передбачено, що стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження зазначених документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.
35. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів (абзац 4 пункту 23 Порядку №845).
36. Таким чином, установлюючи державні гарантії щодо виконання рішень суду, законодавець передбачив можливість виплати компенсації стягувачу у разі затримки перерахунку коштів за рішенням суду про стягнення коштів. Водночас норми Закону № 4901-VI не пов`язуть виплату такої компенсації з доходами державного бюджету, зокрема з його надходженнями. Тобто для виникнення права на її отримання достатньо лише факту порушення уповноваженим органом строків виконання судового рішення, за яким стягуються кошти з державного бюджету. Недостатність коштів у межах бюджетних видатків також не є підставою відмови у нарахуванні компенсації.
VI. Позиція Верховного Суду
37. Як встановлено судами, на примусовому виконанні у відповідача перебувало судове рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Агроекстра» 1663528,79 грн податку на додану вартість. Строк, передбачений Законом № 4901-VI для перерахування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду у справі 1170/2а-1603/11 сплив 31 березня 2013 року, однак суму заборгованості перераховано на рахунок ПП «Агроекстра» лише 25 лютого 2015 року. Період прострочки складає 696 днів (з 01 квітня 2013 року по 25 лютого 2015 року). Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
38. Положення Закону № 4901-VI щодо виплати компенсації поширюються не лише на випадки несвоєчасного виконання судових рішень про стягнення коштів з визначеного Законом кола суб`єктів (зокрема, державних органів), а і держави (державного бюджету), оскільки держава уособлюється через її відповідні органи.
39. Як правильно встановлено судом першої інстанції, виконавчому документі №1170/2а-1603/11 боржником є державний орган, який здійснює функцію казначейського обслуговування бюджетних коштів, тому суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для виплати компенсації, передбаченої Законом №4901-VI.
40. Системний аналіз наведених норм дає підстави до висновку про те, що механізм виплати коштів за судовими рішеннями, що передбачають стягнення з державного бюджету розроблено з метою вчасного та безумовного виконання державою своїх зобов`язань щодо виконання рішень суду. Однією із таких гарантій є запровадження додаткової відповідальності за несвоєчасне виконання судових рішень у вигляди виплати компенсації, передбаченої статтею 5 Закону № 4901-VI. Це означає, що у разі порушення органом Казначейства строків виплат, що здійснюються за судовими рішеннями, що передбачають виплати за рахунок бюджетних асигнувань, стягувач має право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виключенням є лише випадки, коли стягувачами за судовими рішеннями є організації, що фінансуються та утримуються за рахунок коштів державного бюджету.
41. Враховуючи те, що нормами Закону №4901-VI визначений вичерпний перелік стягувачів за судовими рішеннями, на які не поширюються його норми і позивач не відноситься до переліку осіб, перелічених у частині другій статті 2 Закону № 4901-VI, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у ПП «Агроекстра» права на виплату компенсації, передбаченої статтею 5 Закону № 4901-VI.
42. Частиною першою статті 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
43. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
VІI. Судові витрати
44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 343 349 352 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу приватного підприємства «Агроекстра» задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасувати, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська