ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
Київ
справа №П/811/2179/15
адміністративне провадження №К/9901/10163/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області до Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради про стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2016, прийняту у складі головуючого судді Жука Р.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, постановлену у складі колегії суддів: Щербака А.А. (головуючий), Суховарова А.В., Баранник Н.П.
І. Суть спору
1. У липні 2015 року Державна фінансова інспекція в Кіровоградській області (далі - ДФІ в Кіровоградській області) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (далі - Управління), в якому просила суд стягнути в дохід державного бюджету кошти, отримані без встановлених законом підстав та з порушенням законодавства в сумі 467781,62 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ДФІ в Кіровоградській області зазначила, що в результаті проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності Управління за період з 01.01.2011 по 01.01.2015, встановлено ряд порушень, які зафіксовані в акті від 31.03.2015 №08-09/8. З метою усунення виявлених порушень Інспекцією винесено лист-вимогу від 14.04.2015 №11-08-14-14/2053.
3. Позивач також зазначає, що в ході ревізії встановлено факт нанесення збитків виявлених порушень, які залишилися невідшкодованими, на загальну суму 467781,62 грн.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 02.02.2015 по 24.03.2015 посадовими особами ДФІ в Кіровоградській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління за період з 01.01.2011 по 01.01.2015.
5. За результатами проведеної перевірки ДФІ в Кіровоградській області складено такі документи:
5.1. - акт ревізії фінансово-господарської діяльності Управління від 31.03.2015 № 08-09/9;
попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 14.04.2015 № 11-08-14-14/2055;
5.2. -лист-вимога від 14.04.2015 № 11-08-14-14/2053 «Про усунення порушень, виявлених при проведенні ревізії».
6. Не погодившись з листом-вимогою від 14.04.2015 № 11-08-14-14/2053, відповідач оскаржив його в судовому порядку.
7. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 по справі №П/811/1511/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, в задоволені позовних вимог підприємства відмовлено в повному обсязі (том 2, а.с.170-172, 180-183).
8. У зв`язку з тим, що відповідачем не було в добровільному порядку відшкодовано завдані збитки, ДФІ в Кіровоградській області звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 позов задоволено частково. Суд першої інстанції постановив стягнути з Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради в дохід державного бюджету кошти, отримані без установлених законом підстав та з порушенням законодавства в сумі 364699,67 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовив.
10. Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції зазначив, що позивач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність та обґрунтованість завданих збитків у розмірі 364699,67 грн., добровільно збитки відшкодовані не були, відтак підлягають стягненню.
11. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.06.2016 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційні скарзі ДФІ в Кіроворгадській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. У доводах касаційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що лист-вимога ДФІ в Кіровоградській області не покладає обов`язку на Управління щодо стягнення збитків у судовому порядку, а тому підстави для такого звернення відсутні. Натомість, контролюючий орган мав сам звернутися до суду в інтересах держави з вимогами про стягнення з винних осіб матеріальної шкоди, з орендарів збитків та довести у суді правомірність та обґрунтованість своїх вимог, викладених у акті ревізії та листі-вимозі.
14. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939).
17. Згідно зі статтею 2 Закону України № 2939, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообовязкового державного соціального страхування, бюджетних установах і субєктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усуненнявиявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
21. Статтею 10 Закону України № 2939 визначені права органу державного фінансового контролю, серед яких зокрема надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
22. Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
23. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.
24. Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
18. Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
19. Пунктом 6 Положення передбачено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
20. Також Положенням передбачено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
VI. Оцінка Верховного Суду
21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
22. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
23. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
24. Його право вимоги передбачено статтею 10 Закону № 2939-XII може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
25. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
26. Судами першої та апеляційної інстанцій при наданні правової оцінки порушенням, виявленим під час ревізії та зафіксованим в акті та листі вимозі встановлено таке.
27. Згідно Методики оцінки об`єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 N 629 послуги з проведення незалежної оцінки об`єкта оренди (активів, що входять до складу об`єкта оренди) та аудиторської перевірки об`єкта оренди оплачує орендар.
28. Протягом 2013 року здійснено незаконні видатки на проведення експертної оцінки по готелю «Київ», що знаходиться в оренді та оцінка якого повинна проводитись за рахунок коштів орендаря, на загальну суму 8000грн., чим завдано збитків установі на відповідну суму. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 8000 грн. підлягають задоволенню, оскільки орендарем виступає колективне підприємство «Центр Готель», то воно і повинно було здійснювати оплату експертної оцінки по готелю «Київ».
29. Щодо порушень пунктів 3,4 Вимоги судами попередніх інстанцій установлено зайве включення площі в кошторис відшкодування витрат на утримання спільного майна по АДРЕСА_1 та здійснено розрахунок безпідставно сплачених коштів Управлінням власності по охороні приміщення за період 2014 року відповідно до укладеного договору з ПП «Кіровоградський медіа Центр» від 27.01.2014 № 1, за результатами якого встановлено, що площа на яку надаються послуги з охорони завищена на 18,26 м.кв., що в свою чергу призвело до зайвого перерахування коштів ПП «Кіровоградський медіа Центр» на загальну суму 774,36 гривень та здійснено покриття витрат сторонніх юридичних осіб (орендаторів) на загальну суму 17587,03 грн.
30. Крім того, ревізією було встановлено зайве перерахування коштів за ненадані послуги автотранспорту в сумі 1900,22 грн, що відображено в пункті 5 Вимоги. Оскільки такі висновки контролюючого органу відповідачем спростовані не були, то судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про необхідність стягнення зайве перерахованих коштів за ненадані послуги автотранспорту в сумі 1900,22 грн.
31. Щодо порушень, визначених у пункті 6 Вимоги судами вірно зазначено, що згідно з рішенням Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 № 2099 «Про управління майном, що належить до комунальної власності теритоіальної громади м. Кіровограда» орендна ставка за нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 (орендоване для розміщення салону-магазину) повинна застосовуватись у розмірі 18% від проведеної незалежної оцінки майна у рік. Враховуючи вартість незалежної оцінки майна орендна ставка складає 1840,99 грн (без урахування ПДВ) за перший місяць оренди проти встановленої у додатковій угоді від 27.07.2012 № 79/17 - в розмірі 306,83 грн.
32. Також судами установлено порушення викладені в пункті 7 Вимоги, а саме: недоотримання доходів від оренди нежитлове приміщення площею 299,7 кв.м. по вул. Яновського, 151 для розміщення проектного інституту в сумі 47791,01 грн.
33. Стосовно порушення визначеного у пункту 8 Вимоги, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок, що надане в оренду ПП «Спорт-Інвест» нежитлове приміщення площею 484,8 кв.м. по вул. Н. Пятихатській, 24 для розміщення оздоровчого закладу для дітей та молоді використовується не за призначенням, визначеним пунктом 1.1. Договору оренди від 11.07.2008 № 47/17.
34. Як наслідок орендна ставка за фактичне використання цього приміщення протягом 2013-2014 років повинна складати 10% від незалежної оцінки даного майна в рік, як це визначено під порядковим номером 14 Таблиці 2 до Положення про порядок надання в оренду цілісних майнових комплексів та індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кіровограда, затвердженої рішенням сесії КМР від 11.12.2012 № 2099, а саме - розміщення фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту, а не 5%, як для розміщення оздоровчих закладів для дітей та молоді. Отже, суди дійшли висновку про стягнення недорахованої суми орендної сплати в розмірі 111430, 76 грн.
35. Крім того, ревізією було встановлено укладання між КРЕПом № 6, ЖЕКом № 10 та операторами мобільного звязку без участі та погодження Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради договорів оренди, внаслідок чого недоотримано надходжень в сумі 131500 грн (пункт 10 Вимоги).
36. За наслідками надання правової оцінки вказаного порушення судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що відповідачем недотримані вимоги статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункту 2.2.16 Положення про управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради та пункту 3 Положення про порядок надання в оренду цілісних майнових комплексів та індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кіровограда, затверджених рішенням сесії Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 № 2099. Як наслідок протягом 2011-2012 років та січня-жовтня 2013 року не отримано доходів на загальну суму 131500 грн.
37. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності завдання Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради збитків на суму 364 699,67 грн. Оскільки вказані збитки добровільно відшкодовані не були, відтак підлягають стягненню у судовому порядку.
38. Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду, встановлених частиною першою статті 250 ГК України, суд зазначає таке.
39. Відповідно до частини першої статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
40. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що встановлені статтею 250 ГК України строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не стягнення у судовому порядку спричинених збитків, що здійснюється в межах строків звернення, встановлених статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час взернення з позовом).
41. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 10.07.2012 у справі № 21-147а12, від 03.02.2015 у справі № 21-10а15, та постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 802/470/17-а.
42. Крім того, порушення строку звернення до суду не встановив і Вищий адміністративний суд України під час відкриття провадження у цій справі.
43. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
44. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
45. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
46. Відповідно до статті 375 КАС України, Суд уважає за необхідне поновити виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, виконання яких було зупинене ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.08.2016.
VII. Судові витрати
47. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року у справі № П/811/2179/15 залишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко