ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 0240/2551/18-а
адміністративне провадження № К/9901/13031/19, № К/9901/13685/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2018 (у складі: головуючого судді Мультян М.Б.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 (у складі колегії: головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г.)
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 31 липня 2018 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - ДВБ НПУ, відповідач 1), Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області, відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , з посиланням на норми Кодексу законів про працю України (статті 34, 116, 177), зазначав, що відповідачі допустили простій у проходженні служби позивача, в результаті чого мають зарахувати весь час такого пропуску з вини роботодавця до загального стажу, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби позивача; у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні - виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також усі належні кошти при звільнені у зв`язку із переведенням; грошове забезпечення за період простою та середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення за період простою по день фактичного розрахунку; заборгованість відповідача по виплаті грошового забезпечення; середній заробіток за весь час затримки виплати нарахованого, але не виплаченого грошового забезпечення тощо.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2018, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019, позовні вимоги задоволено частково:
Зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати час простою з 31 жовтня 2017 року по 04 січня 2018 року до загального трудового стажу ОСОБА_1 ;
Стягнуто з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період простою з 30 жовтня 2017 року по 04 січня 2018 року в сумі 89600 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок із відрахуванням загальнообов`язкових платежів;
Стягнуто з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення за період простою з 30 жовтня 2017 року по 04 січня 2018 рік в сумі 21731 (двадцять одну тисячу сімсот тридцять одну) гривню 04 копійки із відрахуванням загальнообов`язкових платежів;
Стягнуто з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати нарахованого, але не виплаченого грошового забезпечення з 01 січня 2017 року по 01 липня 2017 рік у сумі 56591 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто одну) гривню 25 копійок із відрахуванням загальнообов`язкових платежів;
Стягнуто з Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період простою з 05 січня 2018 року по 20 червня 2018 року в сумі 194134 (сто дев`яносто чотири тисячі сто тридцять чотири) гривень 00 копійок із відрахуванням загальнообов`язкових платежів;
Стягнуто з Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення за період простою з 05 січня 2018 по 21 грудня 2018 року в сумі 89414 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 16 копійок із відрахуванням загальнообов`язкових платежів;
У решті позовних вимог відмовлено.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення прав позивача виникло внаслідок спільних дій Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби у ГУНП у Вінницькій області, в результаті чого у даному випадку мав місце простій, що був викликаний відсутністю саме організаційних умов, необхідних для виконання посадових обов`язків.
5. Суди попередніх інстанцій вказували, що кількість днів простою у Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України становить 48 робочих днів (з 30 жовтня 2017 року по 04 січня 2018 року), посадовий оклад за останній місяць роботи згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення №145 від 27 вересня 2018 року та грошового атестату № 176 ОСОБА_1 складає 2800 грн., у зв`язку з чим сума грошового забезпечення за період простою становить 89600 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот) гривень. (48 днів х 2800 х 2/3); кількість днів простою у Головному управлінні Національної поліції України у Вінницькій області становить 112 робочих днів (з 05 січня 2018 року по 20 червня 2018 рік ), посадовий оклад за останній місяць роботи згідно наказу №100 о/с від 21 червня 2018 року складає 2600 грн., у зв`язку з чим сума грошового забезпечення за період простою становить 194134 (сто дев`яносто чотири тисячі сто тридцять чотири) гривні. (112 днів х 2600 х 2/3).
6. Суди попередніх інстанцій також визначили грошове забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення за період простою з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а саме 21731 грн. 04 коп. (48 днів х 452,73 грн.); середнє грошове забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення за період простою з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області України становить: 89414 грн. 16 коп. (242 дня х 369,48 грн.); середнє грошове забезпечення за весь час затримки виплати нарахованого, але не виплаченого грошового забезпечення за період з 01 січня 2017 року по 01 липня 2017 року - 56591 грн. 25 коп. (125 днів х 452,73).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - касатор-1) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2018 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі №0240/2551/18-а та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, а також задовольнити заяву, подану разом із касаційною скаргою про зупинення виконання судових рішень, що оскаржуються.
8. В обґрунтування даної касаційної скарги зазначається, що позивач просив вирішити спір, пов`язаний із проходженням публічної служби в поліції, а тому для звернення до суду повинен встановлюватись місячний строк.
9. Разом з тим, касатор-1 вказує, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено початок перебігу строку звернення позивача до суду, позаяк позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України; позивач дізнався і повинен був дізнатись про неотримання свого грошового забезпечення одразу після того, коли воно повинно було бути виплачене, а отже з цього часу у позивача виникало право на звернення до суду із відповідними позовними вимогами; для реалізації цього права, згідно частини другої статті 122 КАС України, існував окрім місячного та тримісячного терміну ще шестимісячний строк; з адміністративним позовом за захистом свого порушеного права на виплату грошового забезпечення починаючи з 31 травня 2017 року позивач звернувся до суду лише 31 липня 2018 року.
10. Зазначенні обставини, на думку Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, вказують на наявність обґрунтованих підстав для залишення позовних вимог та позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
11. Крім того, касатор-1 вважає, що судами першої та апеляційної інстанції у цій справі безпідставно прийнято рішення про наявність простою у Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України, так як, простій у останнього не оголошувався, відповідач роботу не зупиняв, будь-який наказ про простій не приймався та позивач про простій не повідомляв і не довів, що він не виконував свою роботу у зв`язку з наявним у відповідача простоєм не з його вини.
12. Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України вказує, що спеціальним законодавством визначено поняття «вимушений прогул», а не «простій».
13. Також, касатор-1 звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій неправильно здійснено розрахунок стягнених коштів на користь ОСОБА_1 , оскільки: по-перше, взято до уваги кількість робочих днів для обрахунку середнього грошового забезпечення; по-друге, неправильно застосовано формулу для проведення такого розрахунку.
14. Із касаційною скаргою до Верховного Суду звернулось також Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - касатор-2), в якій, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2018, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі №0240/2551/18-а та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, а також зупинити виконання судових рішень, що оскаржуються.
15. В обґрунтування даної касаційної скарги касатор-2 зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки діям ГУНП у Вінницькій області стосовно призначення на посаду ОСОБА_1 та залишилось поза увагою суду твердження щодо відсутності порушень при призначенні, не надано оцінку тому факту, що у відповідача був відсутній обов`язок станом на 05 січня 2018 року щодо прийняття позивача на службу.
16. Щодо наявності обставин, які вказують на простій Головного управління Національної поліції у Вінницькій області касатор-2 звертає увагу, що позивачем не надавались докази звернення до роботодавця з повідомленням про простій, однак всупереч доводам про відсутність обставин, що вказували б на простій, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки вказаним фактам, а обов`язкові для дослідження обставини залишились поза увагою.
17. Окрім того, касатор-2 вважає, що при винесенні рішення щодо виплат, поняття компенсації за період простою судами підмінено поняття вимушеного прогулу; судами попередніх інстанцій допущено помилку, яка призвела до завищення розміру сум майже у 30 разів, так як суд першої інстанції використав місячну величину окладу як денну, не вирахувавши середньоденну суму грошового забезпечення.
18. Від представника позивача до Верховного Суду надійшов відзив, в якому позивач просить залишити без задоволення касаційні скарги Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі №0240/2551/18-а - без змін.
19. Обґрунтовуючи вказаний відзив, позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, а тому такі рішення є законними та справедливими; вказував, що позивачем не пропущено місячний строк для звернення до суду, оскільки з Наказом від 30.10.2017 останній ознайомився лише на початку липня 2018 року, коли приступив до виконання службових обов`язків у Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області.
20. Позивач зазначає, що так як питання простою поліцейських не обумовлено спеціальним законодавством, то в даному випадку підлягають застосуванню норми трудового законодавства, врегульованих Кодексом законів про працю України.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
21. Касаційна скарга Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України до Верховного Суду надійшла 07 травня 2019 року, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - 13 травня 2019 року.
22. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі № 0240/2551/18-а (провадження № К/9901/13031/19) та відмовлено в задоволенні заяви Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у даній адміністративній справі.
23. Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі № 0240/2551/18-а (провадження № К/9901/13685/19) та відмовлено у зупиненні виконання судових рішень, що оскаржуються.
24. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.09.2020 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
25. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.09.2021 дана адміністративна справа прийнята до провадження зазначеною колегією суддів, ухвалено проводити розгляд касаційних скарг Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в одному касаційному провадженні та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював у Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України.
27. Наказом Голови Національної поліції України № 220 від 13.03.2017 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України" оголошено перелік змін у штатах Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Посаду, яку обіймав ОСОБА_1 було скорочено.
28. 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 було письмово попереджено про наступне звільнення з посади заступника начальника відділу оперативної роботи управління внутрішньої безпеки у Вінницькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
29. У період з 10 квітня 2017 року по 27 жовтня 2017 року позивач перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується відповідними листками непрацездатності.
30. Відповідно до рапорту від 31.08.2017 року ОСОБА_1 просив ГУНП у Вінницькій області вирішити питання про його переведення для подальшого проходження служби на посаді заступника начальника відділу боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами у сфері суспільної моралі управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми ГУНП у Вінницькій області.
31. Листом від 25.10. 2017 вих. № 3345/01/12-2017 Головне управління Національної поліції у Вінницькій області повідомило ДВБ НПУ про пропозицію ОСОБА_1 посади заступника начальника відділу боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП та запропоновано вирішити питання щодо його наступного переведення для подальшого проходження служби в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області.
32. Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 265 о/с від 30.10.2017 ОСОБА_1 з 31 жовтня 2017 року переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
33. Витяг з наказу № 265 о/с від 30.10.2017 надійшов до відділу документального забезпечення ГУНП у Вінницькій області 04 січня 2018 року та зареєстровано за № 58 о/с від 05 січня 2018 року.
34. Головне управління Національної поліції у Вінницькій області листом від 23.01.2018 № 159/01/12-2018 повідомило Департамент про неможливість призначення ОСОБА_1 на запропоновану раніше посаду у зв`язку із її укомплектуванням. Також запропоновано змінити дату переведення ОСОБА_1 на 01 січня 2018 року, про що внести відповідні зміни до наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 30.01.2017 № 265 о/с.
35. Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України листом № 1452/4202/04-18 від 21.02.2018 повідомив ГУНП у Вінницькій області, що можливості унесення зазначених змін до наказу № 265 о/с від 30.10.2017 щодо переведення по службі підполковника поліції ОСОБА_1 не знайдено.
36. У подальшому листом від 07.03.2018 № 595дск/01/12-2018 Головне управління Національної поліції у Вінницькій області повернуло особову справу ОСОБА_1 та відкликало свій лист від 25.10.2017 № 3345/01/12-2017 про його переведення на посаду заступника начальника відділу боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП.
37. Наказом ГУНП у Вінницькій області №100 о/п від 21.06.2018 призначено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з незаконною легалізацією іноземців УБЗПТЛ ГУНП у Вінницькій області з 05 січня 2018 року.
38. Наказом ГУНП у Вінницькій області №100 о/п від 21.06.2018 підполковника поліції ОСОБА_1 переведено на посаду старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконною легалізацією іноземців УБЗПТЛ ГУНП у Вінницькій області з 17 квітня 2018 року.
39. За період служби з 01 липня 2017 року по 20 червня 2018 року ОСОБА_1 грошове забезпечення не нараховувалося та не виплачувалося.
40. Відповідно до довідки про доходи Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1765/29/01-18 від 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 з 21 червня 2018 року грошове забезпечення нараховується та виплачується.
41. Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 31 липня 2018 року звернувся до суду з адміністративним позовом до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
42. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
42.1. Частини 1-3, 5 статті 122 КАС України. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
43. Закон України «Про національну поліцію» (далі - Закон)
43.1. Стаття 58 Закону. Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.
Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
43.2. Частини 1 та 2 статті 59 Закону. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
43.3. Пункт 4 частини 10 статті 62 Закону. Поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
43.4. Частини 6, 7 статті 67 Закону. Поліцейський, якого звільнено з посади і зараховано в розпорядження, вважається таким, що перебуває в розпорядженні відповідного органу (установи, закладу), з дня, що настає за днем звільнення з посади, до дня, з якого він почав виконувати обов`язки за новою посадою, на яку його призначено, або до дня зарахування в розпорядження іншого органу (закладу, установи) поліції для подальшого проходження там служби.
Грошове забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
43.5. Частини 1-2 статті 94 Закону. Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
44. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)
44.1. Стаття 34 КЗпП України. Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
44.2. Стаття 113 КЗпП України. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Час простою з вини працівника не оплачується.
На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.
44.3. Стаття 116 КЗпП України. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
44.4. Частина 1 статті 117 КЗпП України. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
45. Постанова Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988).
45.1. Абзац перший пункту 1 Постанови № 988. Грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
45.2. Пункт 2 Постанови № 988. Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
46. «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 (далі - Порядок № 260).
46.1. Пункт 9 розділу І Порядку № 260. При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
46.2. Абзац перший пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260. Поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
47. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100).
47.1. Пункт 8 Порядку № 100. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
48. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».
49. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
50. Оскільки касаційні скарги подані до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
51. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
52. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
53. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
54. Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. (стаття 34 КЗпП України).
55. Згідно з частинами першою-четвертою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.
56. Верховний Суд не ставить під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про те, що Закон України "Про Національну поліцію" є спеціальним законом, який регламентує вузький спектр суспільних правовідносин, має пріоритетне застосування порівняно із іншими законодавчими актами; водночас, в питаннях, пов`язаних із гарантіями прийняття, проходження та звільнення зі служби в Національній поліції України, які не врегульовані спеціальним Законом, застосовується нормативно-правовий акт загального характеру, тобто Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України); трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
57. Проте, враховуючи встановлені обставини даної справи, так як, простій у відповідачів не оголошувався, останні роботу не зупиняли, будь-який наказ про простій не приймався та позивачем не надавались докази звернення до роботодавця з повідомленням про простій і водночас, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки вказаним фактам, то Верховний Суд вважає помилковими застосування у даному випадку норм КЗпП України та висновків щодо наявного простою, оскільки спірні правовідносини та ситуація, що склалися між сторонами не містять ознак простою.
58. Окрім того, колегія суддів приймає доводи касаторів про те, що спеціальним законодавством не визначено поняття «простій», а водночас визначено - «вимушений прогул», не передбачено стягнення середнього заробітку за час простою, натомість передбачено стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відповідних виплат у зв`язку із затримкою виплати такого.
59. Так, зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
60. Виходячи зі встановлений обставин, Верховний Суд доходить до переконання, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із неправомірними діями (бездіяльністю) відповідачів щодо несвоєчасного та неналежного переведення позивача на іншу посаду, а тому, такі обставини містять ознаки вимушеного прогулу, а не простою.
61. Відтак, стягненню в таких випадках підлягає середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу.
62. В контексті зазначеного, приймаються доводи касаторів, що судами попередніх інстанцій неправильно здійснено розрахунок стягнених коштів на користь позивача, оскільки неправильно застосовано формулу для проведення такого розрахунку.
63. Так, відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
64. Статтею 12 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань.
65. Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
66. Отже, зі змісту норм спеціального законодавства вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
67. Тому, розрахунок середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу поліцейських здійснюється з урахуванням календарних днів.
68. Окрім того, із доводів касаційної скарги Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України слідує той факт, що відповідачем зверталась увага, на його переконання, про пропущення позивачем строків звернення до суду, а відтак наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви, проте, судами попередніх інстанцій, даному факту, зокрема, правової оцінки надано не було.
69. Верховний Суд погоджується з наявністю підстав вважати, що позивачем пропущено строки звернення до суду, так як відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
70. З приводу наведеного Верховний Суд звертає увагу, що для встановлення всіх обставин даної адміністративної справи, першочерговим постає питання визначення моменту порушення прав позивача, виходячи із кожної позовної вимоги, що були заявлені ОСОБА_1 , а відтак вирішення питання, чи не було пропущено строки звернення до суду, а в разі такого пропущення - надання можливості надати ОСОБА_1 пояснення щодо поважності пропущення таких строків, у відповідності до статтей 121-123 КАС України.
71. А відтак, Верховний Суд доходить до переконання, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджені правовідносини, що виникли між сторонами та всі обставини справи, не надано відповідної правової оцінки, зокрема щодо заявлених доводів про пропущення позивачем строків звернення до суду та відсутності ознак простою у відповідачів, що як наслідок, потягло за собою неправильне вирішення справи.
72. Також, колегія суддів Верховного Суду піднімає питання доцільності залучення судом першої інстанції Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області як співвідповідача, оскільки даний спір виник із трудових правовідносин між ОСОБА_1 із Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України та Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області, про що заявлялось відповідачем-3, а судом першої інстанції цьому оцінки надано не було.
73. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
74. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
75. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права та норм процесуального права, що в сукупності унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
76. Так як наявний ряд обставин, необхідних для встановлення та надання цим обставинам відповідної оцінки, для повного і всебічного вирішення даної адміністративної справи та прийняття обґрунтованого та законного судового рішення, дану адміністративну справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
77. Під час нового розгляду цієї справи суду першої інстанції необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
78. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області задовольнити частково.
3. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі №0240/2551/18-а скасувати.
4. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Вінницького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко