Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 0308/2429/2012

провадження № 61-1179св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор м. Луцька в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (у ході розгляді справи змінило назву на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»),

відповідачі: ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2012 року прокурор м. Луцька, в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Державний ощадний банк України», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є Акціонерне товариство (далі - АТ) «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 укладено договір № 2871, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 318 000 грн з кінцевим терміном повернення коштів - 09 квітня 2027 року та сплатою 16 % річних.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань, 11 квітня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку належні йому на праві власності житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0835 га для його обслуговування, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

11 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 , як поручителем, і ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором.

Однак грошові зобов`язання ОСОБА_1 належно не виконав, у зв`язку із чим станом на 23 січня 2012 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 517 926,29 грн, що складається із заборгованості за кредитом - 312 441,92 грн; заборгованості за відсотками - 160 996,07 грн; пеня - 44 488,3 грн.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно вказану суму заборгованості на користь ПАТ «Державний ощадний банк України».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2012 року у складі судді Присяжнюк Л. .М. позов прокурора м. Луцька, в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України», задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитну заборгованість у розмірі 517 926,29 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 визначену суму кредиту, а він та поручитель належно не виконали своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, у наслідок чого виникла заявлена банком заборгованість, яку необхідно стягнути з відповідачів солідарно.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 , як правонаступника після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача - ОСОБА_1 .

Постановою Волинського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов прокурора м. Луцька, в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України», задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитну заборгованість у розмірі 336 658,71 грн у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову прокурора м. Луцька, в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вчинення 23 квітня 2009 року приватним нотаріусом Базалицькою О. Р. виконавчого напису, у якому зазначено, що строк платежу за зобов`язаннями настав 27 жовтня 2008 року та звернуто стягнення на предмет іпотеки, свідчить про те, що кредитор скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, що потягло зміну строку виконання основного зобов`язання, тому банк не мав права в подальшому нараховувати відсотки та пеню. Банк мав право ставити вимоги до позичальника і поручителя про стягнення кредитної заборгованості, яка існувала саме на цей строк і становила 336 658,71 грн, що не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного заочного рішення.

Оскільки, кредитор спадкодавця пред`явив свої вимоги до спадкоємців померлого шляхом подання відповідної заяви до Першої луцької державної нотаріальної контори, а син померлого позичальника - ОСОБА_1 вчинив дії, які свідчать про прийняття ним спадщини, то саме він зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора в межах вартості успадкованого майна.

Крім того, оскільки з ініціативи банку, шляхом вчинення 23 квітня 2009 року нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно, було змінено строк виконання основного зобов`язання, а прокурор в інтересах банку звернувся до суду із зазначеним позовом лише 09 лютого 2012 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, то порука ОСОБА_3 припинилась, то у стягненні кредитної заборгованості у солідарному порядку з поручителя слід відмовити за безпідставністю.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, АТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить: оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_2 скасувати та залишити в цій частині в силі заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2012 року; змінити постанову Волинського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року та стягнути з ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_1 , на користь банку кредитну заборгованість у розмірі 517 926,29 грн у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з нього на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитної заборгованості у розмірі 336 658,71 грн у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати, провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга АТ «Державний ощадний банк України» мотивована тим, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні вимог про стягнення всієї суми заборгованості у зв`язку з тим, що банк змінив строк виконання зобов`язання за договором, посилаючись на роз`яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про те, що вчинення виконавчого напису нотаріуса, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених за несвоєчасну сплату кредиту.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про припинення поруки ОСОБА_2 , не врахувавши, що сторони договору поруки у пункті 4.5. домовилися про збільшення строку позовної давності до трьох років, у тому числі й для пред`явлення вимог до поручителя.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що його незаконно було залучено до участі у справі ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року, як правонаступника батька - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на час розгляду справи він не прийняв спадщину, а тільки подав заяву до нотаріуса, яка відмовила йому в оформленні спадщини, тому вважає, що оскільки не прийняв прав від батька, то не міг отримати від нього обов`язків.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року представники ОСОБА_2 - адвокати Редько О. В. та Бордюженко Е. Р., подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу банку, в якому вказують, що доводи банку, є безпідставними, оскільки він помилково ототожнює поняття строку позовної давності та строку припинення поруки, тому просить залишити касаційну скаргу банку без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ «Державний ощадний банк України» та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

06 липня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступник якого є АТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 318 000 грн з кінцевим терміном повернення коштів - 09 квітня 2027 року, та сплатою 16 % річних.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань, 11 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок із земельною ділянкою для його будівництва і обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 .

11 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 поручилась перед банком за виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором.

23 квітня 2009 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Базалицькою О. Р. винесено виконавчий напис, з огляду на який банк скористався своїм правом дострокового стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, було зазначено, що строк платежу за зобов`язаннями настав 27 жовтня 2008 року. Виконавчим написом передбачено, що звернення стягнення здійснюється у рахунок погашення повної заборгованості за кредитом - 336 658,71 грн, а саме: сума непогашеного кредиту - 312 441,92 грн; 23 367,33 грн - відсотки та користування кредитом; 849,46 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

З оглядну на копію протоколу зустрічі з позичальником від 24 лютого 2011 року, ОСОБА_3 , як поручитель за кредитним договором від 11 квітня 2007 року № 2871 визнала борг у повному обсязі на загальну суму 448 745 грн, і запевнила банк, що вони разом з чоловіком ОСОБА_1 мають намір погасити заборгованість, реалізувавши нерухоме майно.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті у Першій луцькій державній нотаріальній конторі Волинської області 20 травня 2019 року за заявою АТ «Державний ощадний банк України» з грошовими вимогами до спадкоємців померлого була заведена спадкова справа № 253/2019, у матеріалах якої є заява ОСОБА_1 , сина померлого ОСОБА_1 , щодо прийняття спадщини після смерті батька та відповідь державного нотаріуса на вказану заяву із роз`ясненням останньому порядку одержання свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з витягу з актового запису про шлюб, ОСОБА_3 20 серпня 2019 року уклала шлюб з ОСОБА_4 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення АТ «Державний ощадний банк України» вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 725/3981/14 (провадження № 61-10358св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц (провадження № 61-2935св18), від 31 липня 2019 року у справі № 592/9944/13-ц (провадження № 61-10061св18) та від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17 (провадження № 61-27515св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційні скарги АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) викладено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».

Встановивши, що боржник не виконував належно своїх зобов`язань за кредитним договором, а банк скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, шляхом вчинення 23 квітня 2009 року приватним нотаріусом Базалицькою О. Р. виконавчого напису, у якому зазначено, що строк платежу за зобов`язаннями настав 27 жовтня 2008 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що банк не мав права у подальшому нараховувати відсотки та пеню, тому задовольнив вимоги позивача частково, у розмірі 336 658,71 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції також узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18), в якій, зокрема, вказано, що наявність виконавчого напису нотаріуса про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, незалежно від виконання його боржником, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, і у такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що кредитор спадкодавця пред`явив свої вимоги до спадкоємців померлого шляхом подання відповідної заяви до Першої луцької державної нотаріальної контори, а син померлого позичальника - ОСОБА_1 вчинив дії, які свідчать про прийняття ним спадщини - подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, тому саме він зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора в межах вартості успадкованого майна.

Посилання касаційної скарги банку на те, що апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні вимог про стягнення всієї суми заборгованості, у зв`язку з тим, що банк змінив строк виконання зобов`язання за договором, посилаючись на роз`яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про те, що вчинення виконавчого напису нотаріуса, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених за несвоєчасну сплату кредиту, є безпідставними та суперечать наведеним вище правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Безпідставними є й доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться виключно до того, що на час розгляду справи він не прийняв спадщину після батька, тому не повинен відповідати за його зобов`язаннями, оскільки незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України), а заяву про відмову від прийняття спадщини після батька, у порядку, визначеному статтею 1273 ЦК України, ОСОБА_1 не подавав.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що судом апеляційної інстанції була стягнута заборгованість на користь банку з ОСОБА_1 виключно у межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, у разі неприйняття спадщини ОСОБА_1 , у нього не буде обов`язку сплачувати заборгованість на користь банку.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що, оскільки з ініціативи банку, шляхом вчинення 23 квітня 2009 року нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно, було змінено строк виконання основного зобов`язання, а прокурор в інтересах банку звернувся до суду із зазначеним позовом лише 09 лютого 2012 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, то порука ОСОБА_3 припинилась, та у стягненні кредитної заборгованості солідарно з поручителем слід відмовити.

Верховний Суд бере до уваги доводи касаційної скарги банку про те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що сторони договору поруки у пункті 4.5. домовилися про збільшення строку позовної давності до трьох років, у тому числі й для пред`явлення вимог до поручителя, проте вказана обставина не впливає на правильність судового рішення по суті, оскільки порука ОСОБА_3 припинилася.

Так, банк змінив строк повного погашення кредиту на жовтень 2008 року, тобто строк пред`явлення вимог до поручителя сплинув у жовтні 2011 року та порука припинилася, а з позовом у цій справі прокурор в інтересах держави в особі АТ «Державний ощадний банк України» звернувся тільки у лютому 2012 року, після припинення поруки.

Доводи касаційної скарги банку про те, що строк позовної давності до поручителя був перерваний, через визнання нею боргу, є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки заявник помилково ототожнює поняття строку позовної давності зі строком припинення поруки, який є присічним, оскільки нормами ЦК України не передбачено його переривання чи зупинення.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк