ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2022 року

м. Київ

справа №0340/1743/18

касаційне провадження № К/9901/3471/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 (суддя - Валюх В.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.)

у справі № 0340/1743/18

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Гал-Кат»

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю «Гал-Кат» (далі - ТДВ «Гал-Кат», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області та просило визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області про включення ТДВ «Гал-Кат» до переліку ризикових платників податків; зобов`язати комісію Головного управління ДФС у Волинській області виключити ТДВ «Гал-Кат» з цього переліку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство не відповідає жодній із вимог підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризикованості, тому оскаржуваним рішенням його безпідставно та протиправно включено до переліку ризикових платників податків, що призвело до зупинення реєстрації податкових накладних.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області прийнято передчасно (тобто до закінчення граничного строку подання фінансової звітності за І півріччя 2018 року) та за відсутності правових підстав. Також суди вказали, що оскаржуване рішення порушує права та обов`язки позивача, оскільки воно має наслідком зупинення реєстрації податкових накладних, спричиняє негативні наслідки для контрагентів позивача та їх бажання вступати в ділові стосунки з позивачем, для господарської діяльності позивача, його ділової репутації тощо.

Не погодившись із зазначеними судовими рішенням, Головне управління ДФС у Волинській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, в якій відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що, враховуючи приписи чинного законодавства, право на реєстрацію податкових накладних встановлено законом за наявності певних підстав (здійснення господарської операції та вчинення певних дій платником податків щодо реєстрації податкової накладної), отже єдиним наслідком для позивача, пов`язаним із предметом спору, може бути зупинення реєстрації податкової накладної. Наслідком прийняття рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків є лише можливість зупинення реєстрації податкових накладних платника податків в майбутньому, яка сама по собі не порушує його прав та обов`язків. Отже, на думку податкового органу, оскаржуване рішення не порушує прав позивача.

Верховний Суд ухвалою від 05.02.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №0340/1743/18.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 08.08.2018 ТДВ «Гал-Кат», який є платником податку на прибуток, засобами електронного зв`язку подало контролюючому органу баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2018 та звіт про фінансові результати за І півріччя 2018 року, а 09.08.2018 податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 року з додатками, що підтверджується квитанціями про їх отримання № 2 від 09.08.2018 та № 2 від 10.08.2018, а також витягом з ІС «Податковий блок».

Рішенням Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, оформленим протоколом від 31.07.2018 № 88, ТДВ «Гал-Кат» включено до переліку ризикових платників податків на підставі абзацу шостого підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку згідно з листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 (платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітній період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначене рішення, податковим органом було зупинено реєстрацію податкової накладної № 286 від 30.07.2018.

Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що оскаржуване рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області, оформлене протоколом від 31.07.2018 № 88, в частині внесення до переліку ризикових платників податків ТДВ «Гал-Кат» порушує права позивача як платника податку, прийняте за відсутності правових підстав та передчасно, оскільки строк подачі фінансової звітності за І півріччя 2018 року закінчувався 09.08.2018.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частини перша та друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до підпункту 20.1.45 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначає, що податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1 статті 71 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 74.1, 74.3 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII (далі - Закон №2245-VIII), яким змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр).

Згідно з пунктом 2 Порядку №117 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства;

критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик;

ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а»/«б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а»/«б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 5 Порядку №117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №117).

Згідно з пунктом 7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

В пункті 10 Порядку №117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає Державна фіскальна служба та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає Державній фіскальній службі на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, Державна фіскальна служба інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Листом ДФС України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18 визначені «Критерії ризиковості платника податку» та «Критерії ризиковості здійснення операцій» (попередня редакція лист ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18).

Відповідно до пункту 1 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, цей Порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), а також права та обов`язки її членів.

Комісії контролюючих органів також приймають рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, а комісія центрального рівня розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Пункт 17 вказаного Порядку визначає, що під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Згідно з пунктом 23 зазначеного Порядку протокол засідання комісії контролюючого органу повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

З огляду на викладені вище положення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Контролюючий орган здійснює моніторинг податкових накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС з метою виявлення ризиків порушення норм податкового законодавства.

Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням Податкового кодексу України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання комісії Головного управління ДФС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому Податковим кодексом України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Обов`язковою ознакою дій/бездіяльності/рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної), рівно як і протокол комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків.

Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2019 у справі №480/4006/18.

Суд також зауважує, що на користь цієї позиції свідчить аналіз положень підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, яка вже не діяла на час спірних правовідносин, проте чітко визначала, що саме рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Після внесення змін до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України Законом від 07.12.2017 № 2245-VIII законодавець виключив зазначену норму з Кодексу, надавши повноваження Кабінету Міністрів України визначати порядок та підстави реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2018 №117 затвердив Порядок розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що платник податків має оскаржити в адміністративному або судовому порядку саме рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з дня набрання таким рішенням чинності.

Суд зазначає, що віднесення комісією контролюючого органу Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є передумовою зупинення податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування.

Отже, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27.08.2019 у справі №540/2077/18.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що використання контролюючим органом податкової інформації наявної в інформаційних системах ДПС або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певних спосіб здійснення податкового контролю, зокрема, віднесення Товариства до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку таких платників, які відповідають критеріям ризиковості, без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань не порушує права та інтереси позивача.

На переконання колегії суддів, лист ДФС України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18, яким визначені «Критерії ризиковості платника податку» та «Критерії ризиковості здійснення операцій» (попередня редакція лист ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18) не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, прийнятий всупереч пункту 10 Порядку №117, а отже не є джерелом права, яке застосовується судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, враховуючи неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, колегія суддів зазначає, що це не впливає на оцінку Судом спірних відносин за результатом аналізу наведених в цій постанові норм права.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд зазначає, що у цій справі суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, надана помилкова правова оцінка обставинам, які повно встановлені під час судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, що є підставою для скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі № 0340/1743/18.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Гал-Кат» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова