ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

07 квітня 2020 року

справа №0440/5905/18

адміністративне провадження №К/9901/4710/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк»

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у складі суддів Сафронової С. В., Чепурнова Д. В., Мельника В. В.,

у справі № 0440/5905/18

за позовом Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк»

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,

Державної фіскальної служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Мале підприємство «Богдан»

про часткове визнання протиправними та скасування наказів від 29.03.1999 за №196 та від 13.07.2006 за №102/269, -

У С Т А Н О В И В :

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 03.08.2018 Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку, перший відповідач у справі, є правонаступником Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, другий відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати: наказ Мінекономрозвитку № 196 від 29.03.1999 "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності" в частині застосування до МП "Богдан", що стосується зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи 21322127, який належить Акціонерному товариству «Акціонерний банк «Радабанк», як ідентифікаційного коду юридичної особи МП "Богдан", до якого застосовані спеціальні санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності; наказ Мінекономрозвитку № 102/269 від 13.07.2006 "Про переведення суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності" в частині застосування до МП "Богдан", що стосується зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи 21322127, який належить Акціонерному товариству «Акціонерний банк «Радабанк», як ідентифікаційного коду юридичної особи МП "Богдан", до якого застосовані спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що накази в частині застосування спеціальних санкцій - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до МП «Богдан», ідентифікаційний код юридичної особи 21322127, який належить АТ «АБ «Радабанк», є такими, що прийняті безпідставно по відношенню до позивача, оскільки АТ «АБ «Радабанк» (ЄДРПОУ 21322127) не є ані покупцем, ані продавцем товарів за умовами зовнішньоекономічних контрактів по взаємовідносинах з ТОВ «Бонтранс», а тому факт порушення вимог статті 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», частини шостої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відсутній.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 10.06.2019 Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позовну заяву Товариства задовольнив.

4. 07.11.2019 Третій апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Мінекономрозвитку задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовив у повному обсязі.

5. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, встановив, що Товариством (позивачем у справі) як суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності не було допущено порушень Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов`язаних з ним законів України, проте спірні накази містять код ЄДРПОУ, який належить АТ «АБ «Радабанк», тобто містять невірну (неправдиву) інформацію відносно позивача, що само по собі свідчить про порушення його прав та законних інтересів і створює перешкоди при провадженні діяльності як суб`єкта господарювання - юридичної особи приватного права, незалежно від того чи було реалізовано застосування спеціальних санкцій чи ні.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що відповідачами не заперечується факт належності зазначеного в Наказах ідентифікаційного коду юридичній особі - позивачу у справі, відносно якого спеціальних санкцій не застосовано, разом з тим при наявності такої інформації, яка мала б бути підставою для скасування наказів в частинах, що безпосередньо стосуються АТ «АБ «Радабанк» дія окремих частин наказів дотепер триває.

6. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір на користь відповідачів, виходив з того, що визначені статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спеціальні санкції до позивача не застосовувалися та на час вирішення спору по суті взагалі не можуть вважатися такими, що продовжують діяти, рішення суду першої інстанції у цій справі суд апеляційної інстанції визнав таким, що ґрунтується на неправильній юридичній оцінці фактичних обставин. Суд зазначив, що позивач не довів належними доказами факт порушення спірними наказами його прав або інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №0440/5905/18 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2019.

8. 20.03.2020 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, справу №0440/5905/18 витребувано з суду першої інстанції. Підставою для відкриття провадження слугувало відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

9. 27.03.2020 справа № 0440/5905/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» зареєстровано 03.12.1993 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи (код ЄДРПОУ) 21322127, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за № 1 1224 120 0000 015915.

12. Згідно з внесенням подання Державної податкової адміністрації України вих. №1266/5/22-1119 від 23.02.1999 вх.№3723 від 24.02.1999 за порушення чинного законодавства України, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, 29.03.1999 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято Наказ № 196 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності», яким відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», починаючи з 1 квітня 1999 року застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності до вітчизняних підприємств згідно з додатками №1-№24 (п.1).

13. Згідно додатку № 20 до Наказу № 196 від 29.03.1999 під № 8 зазначено МП «Богдан», адреса реєстрації: м. Хмельницький, вул. Майборського, 18/46, код ЄДРПОУ 21322127, код валюти 840, сума дебіторської заборгованості 2000 од. (том 1, а. с. 182).

14. 13.07.2006 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято Наказ №102/269 «Про переведення суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», яким відповідно до частини шостої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", починаючи з 20 липня 2006 року скасовано дію спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності та застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, визначених у додатках №1 - №364 до цього наказу (п.1); розгляд зовнішньоекономічних контрактів та видачу ліцензій на здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, визначених у додатках №1 - №364, починаючи з 20 липня 2006 року здійснювати в межах компетенції, передбаченої Положенням про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. № 47 (п.2).

15. Згідно додатку №295 до Наказу № 102/269 від 13.07.2006 під №2289 зазначено МП «Богдан», адреса реєстрації: м. Хмельницький, вул. Майборського, 15/46 , код ЄДРПОУ 0021322127, валюта долар США, сума дебіторської заборгованості 2000 од., назва та адреса контрагента-нерезидента: «Бонтранс», Білорусь, м. Мінськ, тип порушення: ст. 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», № наказу, за яким була застосована спеціальна санкція: 196 від 29.03.1999 (том 1, а. с. 59).

16. Таким чином, спірними наказами визначено застосування спеціальних санкцій до юридичної особи - МП «Богдан», проте код ЄДРПОУ вказаний 21322127, який фактично належить ПАТ «АБ «Радабанк».

17. Не погоджуючись з законністю та обґрунтованістю застосованих до МП «Богдан», ідентифікаційний код юридичної особи 21322127, який належить АТ «АБ «Радабанк» спеціальних санкцій, позивач звернувся до першого відповідача з письмовим клопотанням про виправлення помилки в частині виправлення коду ЄДРПОУ у наказах від 29.03.1999 за № 196 та від 13.07.2006 за №102/269, оскільки невірно зазначений код ЄДРПОУ (21322127), що належить АТ «АБ «Радабанк» заважає останньому оформити імпорт валютних цінностей щодо митного оформлення вантажу срібних та золотих монет, постачальником яких є «Голд Корп Австралія» на загальну суму 16 898,00 доларів США та 12 442,77 доларів США (без транспортних витрат та витрат на митне оформлення), що надійшли на адресу АТ «АБ «Радабанк» (лист за вих. № 5987/02 від 18.12.2017, лист за вих. №5904/02 від 12.12.2017), (том 1, а. с. 21-22).

18. Листом від 21.12.2017 року № 4102-11/48050-03 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило позивача про необхідність звернення до ДФС України із запитом щодо точної ідентифікації суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності МП «Богдан» (найменування, ідентифікаційний, податковий та реєстраційні номери, інформацію зазначену у контрактах та ту, що міститься у реєстрі підприємств), (том 1, а. с. 26).

19. Листом від 22.12.2017 року за вих. № 4102-13/48202-07 (вх. № 148 від 10.01.2018 року) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомила позивача, що у зв`язку з відсутністю інформації, відповідно до якої можливо точно ідентифікувати суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності України МП «Богдан» (за інформацією Державної фіскальної служби України; код згідно з ЄДРПОУ 21322127), до якого застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до ініціатора застосування спеціальної санкції, з метою отримання додаткових реквізитів вказаного підприємства.

20. За результатами розгляду заяви АТ «АБ «Радабанк» директором Департаменту аудиту Державної фіскальної служби України Удачиної І. М. встановлено, що повідомити більш детальну інформацію про реквізити МП «БОГДАН» (м. Хмельницький, вул. Майборського, буд. 18, кв. 46) немає можливості, оскільки після подання пропозицій про застосування спеціальної санкції минуло більше 17 років. Згідно з інформаційними базами ДФС код платника податків 21322127 присвоєно АТ «АБ «Радабанк» (Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. О. Поля, 46). Державна реєстрація АТ «АБ «Радабанк» у департаменті адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведена 03.12.1993 за № 1 224 120 0000 015915. АТ «АБ «Радабанк» знаходиться на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Дніпра з 14.02.1997 за № 284. Подання про застосування спеціальної санкції до АТ «АБ «Радабанк» згідно зі статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не направлялось. Отже, спеціальна санкція була застосована наказами Міністерства економіки України від 29.03.1999 року № 196 та від 13.07.2006 року № 102/269 до МП «Богдан» (том 1, а. с. 24).

21. Листом Державної фіскальної служби України від 19.01.2018 за №1950/6/99- 99-14-06-02-15, було повідомлено АТ «АБ «Радабанк» про те, що листом від 03.01.2018 №4102-11/250-03 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило ДФС, що спеціальні санкції, відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до ПАТ «АБ «Радабанк» (код 21322127, 49054, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 46) не застосовувались (том 1, а. с. 28).

22. З урахуванням листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.12.2017 за №4102-13/49219-07 та Державної фіскальної служби України від 19.01.2018 за №1950/6/99-99-14-06-02-15, АТ «АБ «Радабанк» 13.06.2018 за №3621/02-2 звернулося до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної фіскальної служби України із проханням повідомити інформацію чому відомості стосовно АТ «АБ «Радабанк» (код ЄДРПОУ 21322127) не виключені з Переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (том 1, а. с. 31).

23. Листом Державної фіскальної служби України від 06.07.2018 за №22685/6/99-99-14-06- 02-15 Товариство повідомлено про те, що Перелік суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, не містить назви суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності АТ «АБ «Радабанк» (том 1, а. с. 32).

24. Листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.07.2018 №4102-13/29474-07 повідомлено Товариство про те, що листом від 29.12.2017 №4102-13/49219-07, до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності з назвою АТ «АБ «Радабанк» спеціальні санкції не застосовані (том 1, а. с. 33).

25. Станом на час розгляду справи відомості стосовно ідентифікаційного коду юридичної особи 21322127, який належить АТ «АБ «Радабанк», не виключені із Переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію. Причини зазначення ідентифікаційного коду позивача у згаданому Переліку не вказані.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

26. У доводах касаційної скарги Товариство аналізує правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18, висновки Конституційного Суду України висловлені в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011, положення статті 55 Конституції України, частини першої статті 2, пункту 19 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, та приходить до висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі щодо якої його прийнято або щодо прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Позивач вважає, що він є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваних наказів, а тому такі накази породжують для Товариства й право на захист, тобто право на звернення до суду з цим позовом.

27. Товариство доводить, що його права порушено вказаними наказами, оскільки при ідентифікації юридичної особи при встановленні будь-яких заборон, здійснюється перевірка юридичної особи як за назвою, так і за ідентифікаційним кодом, тому при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності позивачем, до нього суб`єктом владних повноважень може бути застосована спеціальна санкція, передбачена для МП «Богдан».

28. В касаційній скарзі позивач посилається на норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» в редакціях на час прийняття спірних наказів та приписи Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», вказує підстави видання спірних наказів, та наголошує на тому, що позивачем як суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності не було допущено порушень вказаного Закону та пов`язаних з ним законів.

29. Позивач вважає, що скасування наказів в частині, що стосуються АТ «АБ «Радабанк», є єдиним встановленим законодавством способом належного відновлення порушених прав особи, яка звернулася до суду, у відносинах, які склалися між сторонами.

30. Відзив від відповідачів на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

31. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

32. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

33. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

34. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

35. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

36. Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

37. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

38. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права/інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

39. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

40. Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

41. Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» оскаржує накази Мінекономрозвитку про застосування до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (МП «Богдан») спеціальних санкцій в частині визначення ідентифікаційного коду. Ці накази за своєю правовою природою є актами індивідуальної дії, які видані суб`єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій, та які стосуються прав або інтересів визначених в акті осіб, та можуть бути предметом судового оскарження особами, права або інтереси яких такі накази порушують, в порядку адміністративного судочинства.

42. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що публічно-правовим спором за нормами Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір, що свідчить про можливість розгляду в порядку адміністративного судочинства не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів, або до вирішення спору у іншому позасудовому порядку. А право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Відповідно, для того, щоб особі було надано судовий захист, адміністративний суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

43. Суд апеляційної інстанції в постанові звернув увагу на випадок оформлення Товариством на Київській міській митниці ДФС пакету документів щодо митного оформлення вантажу срібних і золотих монет, постачальником яких є «Голд Корп Австралія» на загальну суму 16898 доларів США та 12442,77 доларів США, та вказав, що ці обставини не підтверджені позивачем належними доказами, а також не пов`язані з допущеною відповідачем помилкою в зазначенні ідентифікаційного коду юридичної особи МП "Богдан" в Додатку до наказу № 196 від 29.03.1999.

44. Суд першої інстанції в рішенні вказав про те, що права позивача спірними наказами порушено, оскільки при ідентифікації юридичної особи при встановленні будь-яких заборон, здійснюється перевірка юридичної особи як за назвою, так і за ідентифікаційним кодом, тому при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності позивачем, до нього суб`єктом владних повноважень може бути застосована спеціальна санкція, передбачена для МП «Богдан». При цьому, суд першої інстанції послався на обставини, зазначені в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у цій же справі, як на такі, що не підлягають доказуванню відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на правове навантаження наведеної норми кодексу, а саме, не доказуються лише ті обставини, які встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В даному ж випадку суд першої інстанції посилається на обставини, зазначені в постанові суду апеляційної інстанції в цій же справі, ухваленої внаслідок перегляду ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви. Отже, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 фактичні обставини не встановлювались, правова оцінка спірним правовідносинам не надавалась.

45. Суд визнає, що позивачем у справі не доведено факт порушення спірними наказами прав або інтересів Товариства. Доказів того, що позивач позбавлений внаслідок дії цих актів (наказів) можливості здійснювати митне оформлення вантажу срібних та золотих монет, Товариством до судів попередніх інстанцій не надано, а доводами касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не спростовані. Відсутність об`єктивних обставин, які свідчать про порушені права/інтереси Товариства обумовлює невизначеність того, які саме права чи інтереси банку будуть відновлені у разі визнання протиправними та скасування цих наказів (в частині).

46. Аналізуючи положення статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, Суд зазначає, що найменування юридичної особи так само як і ідентифікаційний код юридичної особи є відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі та використовуються для ідентифікації такої особи, а також вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, проте Товариством не доведено того, що «помилкове» зазначення ідентифікаційного коду Товариства в наказах Мінекономрозвитку у правовідносинах з іншим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності має негативні наслідки для Товариства.

47. Згідно з визначенням «індивідуальний акт», яке надає Кодекс адміністративного судочинства України, дія такого акта вичерпується його виконанням або має визначений строк. Відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII в редакції, чинній на час прийняття наказу відповідачем від 29.03.1999 №196 (тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності), санкції, зазначені в цій статті, які застосовуються Міністерством зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України, діють до моменту застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону. На час прийняття відповідачем наказу від 13.07.2006 № 102/269 (тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності та застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності) положення частини п`ятої статті 37 Закону №959-XII встановлювали, що індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

48. Зважаючи на те, що положення статті 37 Закону №959-XII виключено на підставі Закону № 2473-VIII від 21.06.2018, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що подальше застосування спеціальних санкцій неможливе.

49. Суд зазначає, що Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 не містить прямої норми, яка б скасовувала санкції застосовані Мінекономрозвитку до набрання цим Законом чинності, проте вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1180 Про скасування дії спеціальних санкцій, застосованих відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (набрала чинності 05.03.2020), якою скасовано дію спеціальних санкцій, застосованих до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" до 7 лютого 2019 року. Отже, на час касаційного провадження спірні індивідуальні акти вичерпали свою дію.

50. Позивач, обираючи такий спосіб судового захисту як визнання протиправними та скасування в частині зазначення ідентифікаційного коду наказів суб`єкта владних повноважень, дія яких направлена на іншого суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

51. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові, та відзиві на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені Товариством доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 0440/5905/18 слід залишити без задоволення.

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №0440/5905/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер