Постанова

Іменем України

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 0805/4947/2012

провадження № 61-30530св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року в складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Позовна заява мотивована тим, що в жовтні 2006 року він позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 375 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України на той час становило 1 875 000,00 грн, на придбання механічного току та переоформлення договорів оренди земельних ділянок.

18 жовтня 2006 року ОСОБА_2 оформив розписку, в якій зобов`язався повернути гроші до 01 жовтня 2009 року, однак у визначений сторонами строк гроші не повернув.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі

11 062 500,00 грн та витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справу суди переглядали неодноразово.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 лютого

2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 вересня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що при розгляді справи було проведено експертизу Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз,

з висновків якої не вбачається, що експертами було однозначно надано відповідь з приводу встановлення черговості нанесення на розписку друкованого тексту, підпису, печатки ТОВ «Компанія Фенікс 2009». Також зазначено на суперечливість обставин, як то посилання відповідачем ОСОБА_2 , що він в борг кошти від ОСОБА_1 не отримував взагалі,

а в подальшому, що борг ним погашено згідно розписки від 15 вересня

2011 року.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого

2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за проведення судових експертиз

у розмірі 14 000,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з безпідставності, недоведеності та необґрунтованості позовних вимог позивача у цій справі. Зокрема зазначив, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 375000 дол. США у зв`язку з суперечливістю тексту та змісту наданої боргової розписки, оскільки вона одночасно датована двома датами: 18 жовтня 2010 року та 18 жовтня 2006 року, а повернути кошти повинен до 2009 року за цією ж розпискою, що є фактично взаємовиключною обставиною.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі

11 062 500,00 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі

47 562,20 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, при новому розгляді цієї справи проігнорував висновки і мотиви суду касаційноїінстанції, з яких були скасовані попередні судові рішення у цій справі про відмову позивачеві

у задоволенні його позову.

Аргументи учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, надав перевагу останній експертизі, яка є суперечливою, незаконною та необґрунтованою і не може сприйматись судом як доказ обґрунтування вимог позивача у справі. Позивач не надав належних та допустимих доказів, які ставили б під сумнів повернення відповідачем

в повному обсязі грошових коштів, отриманих за втраченою розпискою

від 18 жовтня 2006 року.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 01 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі, зупинено виконання постанови Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

01 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_2 за договором позики від 18 жовтня

2006 року отримав від ОСОБА_1 у сумі 375 000,00 дол. США на придбання механічного току та переоформлення договорів оренди земельних ділянок кошти, які зобов`язався повернути до 01 жовтня 2009 року, що підтверджується розпискою позичальника ОСОБА_2 від 18 жовтня 2006 року.

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов у цій справі про визнання договору позики недійсним, а розписки від 18 жовтня

2006 року безгрошовою, де зазначав, що грошові кошти від ОСОБА_1 він не отримував, розписку не складав і підпис у розписці від його імені виконаний іншою особою, тому він не має жодних зобов`язань перед ОСОБА_1 .

Згідно висновку судового експерта Дніпропетровського науково- дослідного інституту судових експертиз від 13 березня 2014 року зазначено, що підпис від імені ОСОБА_2 під текстом розписки від 18 жовтня 2010 року про взяття в борг грошових коштів у ОСОБА_1 - виконаний ОСОБА_2 .

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 вересня

2014 року за заявою представника ОСОБА_2 його зустрічний позов було залишено без розгляду.

Під час розгляду справи представник відповідача ОСОБА_2 надав розписку від 15 вересня 2011 року за підписом ОСОБА_1 з печаткою

ТОВ «Компанія Фенікс 2009», за змістом якої ОСОБА_2 повернув

ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 375 000,00 дол. США за розпискою від

18 жовтня 2006 року, і у ОСОБА_1 відсутні претензії до позичальника.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи, проведеної Львівським науко-дослідним інститутом судових експертиз 28 листопада 2014 року, визначено зокрема, що друкований текст розписки від імені ОСОБА_1 із датою складання 15 вересня 2011 року про підтвердження ним сплати боргу ОСОБА_2 виконаний електрофотографічним способом друку з використанням знакосинтезуючого пристрою ПК - лазерного принтера або ж копіювально-розмножувального апарату типу " ХЕК . ОХ "; відтиск круглої печатки від імені ТзОВ «Компанія ФЕНІКС 2009» нанесений високим друком за допомогою рельєфної еластичної (гумової, фотополімерної) друкарської форми; підпис від імені ОСОБА_1 виконаний від руки за допомогою кулькової ручки, спорядженої гелевим чорнилом. Послідовність нанесення відтиску круглої печатки від імені ТзОВ «Компанія ФЕНІКС 2009» та виконання підпису від імені ОСОБА_1 в розписці від імені ОСОБА_1 із датою складання 15вересня 2011 року про підтвердження ним сплати боргу ОСОБА_2 встановити неможливо через відсутність перетинів між ними. Послідовність нанесення друкованого тексту та відтиску круглої печатки від імені ТзОВ «Компанія ФЕНІКС 2009», а також друкованого тексту та підпису від імені ОСОБА_1 в цій же розписці встановити неможливо через відсутність необхідного обладнання.

Згідно висновку фізико-хімічної судової експертизи, проведеної ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» 13 жовтня 2016 року, давність виконання запису, засвідченого підписом від імені ОСОБА_3 на розписці, датованій двома датами

18 жовтня 2006 року та 18 жовтня 2010 року, становить більше 5 років, тобто, його виконано раніше жовтня 2011 року. Встановити конкретний період-рік (2011,2010 ... 2006) виконання підпису від імені ОСОБА_2 та запису, засвідченого підписом від імені ОСОБА_3 на розписці, датованій двома датами

18 жовтня 2006 року та 18жовтня 2010 року, не уявляється можливим. Встановити відповідність (невідповідність) давності виконання підпису від ОСОБА_2 та запису, засвідченого підписом від імені ОСОБА_3 , датам зазначеним в розписці - 18 жовтня 2006 року та 18 жовтня 2010 року не уявляється можливим. Встановити чи виготовлена розписка, датована двома датами 18 жовтня 2006 року та 18 жовтня 2010 року способом монтажу, не уявляється можливим, в зв`язку з відсутністю перетинів реквізитів (тексту, підписів, записів).

Згідно висновку фізико-хімічної судової експертизи, проведеної ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» 17 жовтня 2016 року, в розписці датованій 15вересня 2011 року відсутні ознаки монтажу, шляхом нанесення тексту на аркуш паперу із вже наявному на ньому відбитку печатки ТОВ «Компанія Фенікс 2009» та підписом від імені ОСОБА_1 . Наявні в розписці датованій 15вересня 2011 року нашарування мікрочастинок тонеру на ділянках паперу, де розташовані штрихи підпису від імені ОСОБА_1 і відбитку печатки ТОВ «Компанія Фенікс 2009», не дозволяють встановити послідовність нанесення реквізитів, отже встановити чи виконано документ способом монтажу не уявляється можливим.

Апеляційним судом за клопотанням сторін призначено додаткову судову фізико-хімічну експертизу, відповідно до висновку якої № 1 від 12 липня 2017 року

у розписці про повернення боргу від 15 вересня 2011 року спочатку був нанесений підпис від імені ОСОБА_1 , а потім нанесена електрографічним способом текстова частина розписки; є ознаки монтажу документа, а саме текстова частина розписки виконана після нанесення підпису.

У розписці «про взяття в борг грошових коштів у ОСОБА_1 », яка датована двома датами 18 жовтня 2006 року та 18 жовтня 2010 року, ознак монтажу не виявлено. У цій розписці спочатку була нанесена електрографічним способом текстова частина розписки, потім виконаний підпис від імені ОСОБА_2 та запис від імені ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти

у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі

№ 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним

в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним

з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються

в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки

з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження

№ 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;

(2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору

в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;

(4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд встановив, що розписка від 18 жовтня 2006 року є борговим документом і підтверджує зобов`язання ОСОБА_2 повернути

ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 375 000,00 дол. США у погоджені сторонами строки. Надану ОСОБА_2 розписку від 15 вересня 2011 року про повернення боргу апеляційний суд визнав неналежним доказом, оскільки відповідно до висновку додаткової судової фізико-хімічної експертизи від

12 липня 2017 року № 1 вона має ознаки монтажу документа. При цьому, апеляційний суд додатково врахував, що розписка кредитора про повернення боргу між фізичними особами не потребувала нанесення печатки підприємства, керівником якого є позикодавець ОСОБА_1 , що додатково свідчить про її монтаж; ОСОБА_2 у цій справі посилався на суперечливі обставини, що він в борг кошти від ОСОБА_1 не отримував взагалі, а в подальшому наполягав, що борг (який він не отримував) він повернув (розписка від

15 вересня 2011 року).

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача неповернену суму позики.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції ? без змін.

У зв?язку з цим підлягає поновленню виконання постанови Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року, зупинене ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2018 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.

Керуючись статтями 400 401 410 416 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Запорізької області від

22 березня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат