№ 1005/7135/2012 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 1005/7135/2012

провадження № 61-19910св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр В`ячеславович,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Овсія Дмитра Юрійовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року у складі судді Чирки С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (далі - ТОВ «Файненс Компані», товариство) звернулося до суду зі скаргою, в якій просило поновити йому строк на звернення зі скаргою на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В. від 07 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № 39308529 про повернення виконавчого листа № 2/359/101/2013; визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В., а саме - постанову від 07 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № 39308529 про повернення виконавчого листа № 2/359/101/2013; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 39308529 та продовжити дії щодо виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року у справі № 1005/7135/2012 за виконавчим листом № 2/359/101/2013.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ТОВ «Файненс Компані» посилалося на те, що 07 лютого 2013 року на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року у справі № 1005/7135/2012 було видано виконавчий лист № 2/359/101/2013. Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Валявський О. А. постановою від 18 серпня 2013 року відкрив виконавче провадження № 39308529 за вказаним виконавчим листом. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року у справі № 1005/7135/2012 було замінено стягувача у виконавчому листі № 2/359/101/2013 з Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк») на його правонаступника - ТОВ «Файненс Компані».

Через відсутність відомостей щодо виконавчого провадження ТОВ «Файненс Компані» звернулося до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з адвокатським запитом щодо надання актуальної інформації про виконавче провадження № 39308529. Листом від 01 червня 2021 року № 20.1/В-7/39308126 надано відповідь, з якої стало відомо, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В. від 07 квітня 2017 року виконавчий документ був повернутий стягувачу. Підставою для повернення виконавчого листа № 2/359/101/2013 стало те, що зверненню стягнення підлягає земельна ділянка з кадастровим номером 32208840000:03:001:0009 загальною площею 2,6204 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, але через невідповідність законодавства, зокрема ЗК України і Закону України «Про виконавче провадження», немає можливості примусової реалізації майна. Унаслідок неправильного тлумачення норм матеріального права державний виконавець вважав, що землі з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» не можуть бути відчужені, що стало підставою для протиправного повернення виконавчого листа № 2/359/103/2013 стягувачу.

Також товариство вказувало, що строк для звернення до суду зі скаргою був пропущений з поважних причин, оскільки про існування оскаржуваної постанови державного виконавця товариство дізналося лише 01 червня 2021 року з листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 20.1/В-7/39308126. ПАТ «Омега Банк» за результатами укладення договору № 1 про відступлення прав вимоги від 07 березня 2019 року не передало ТОВ «Файненс Компані» жодних документів щодо виконавчого провадження № 39308529, в тому числі і постанови про відкриття. Лише після заміни сторони у виконавчому провадженні № 39308529 товариство отримало право звернутись до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для отримання належних відомостей щодо виконавчого провадження № 39308529. У зв`язку з цим товариство просило поновити строк на звернення до суду зі скаргою та задовольнити її.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 09 серпня 2021 року скаргу задовольнив. Визнав незаконною та скасував постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В. від 07 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № 39308529 про повернення виконавчого листа № 2/359/101/2013. Зобов`язав відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 39308529 з виконання виконавчого листа № 2-359/101/2013, виданого Бориспільським міськрайонним судом, про звернення стягнення на земельну ділянку площею 2,6204 га з кадастровим номером 3220884000:03:001:0009 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 1095-Ф в розмірі 3 101 701,08 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 24 790 351,65 грн.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що державний виконавець неправильно розтлумачив норми ЗК України та безпідставно прийняв постанову від 07 квітня 2017 року, якою повернув виконавчий лист № 2/359/101/2013 стягувачу, а отже, не виконав своїх зобов`язань, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження», чим перешкодив реалізації захисту прав та інтересів позивача (стягувача) у справі № 1005/7135/2012.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Овсія Д. Ю. залишив без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованих висновків про задоволення скарги, оскільки обмеження щодо відчуженням земельних ділянок не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб. У свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, щодо якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, виділена в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) і не є земельною часткою (паєм).

При цьому апеляційний суд виходив з того, що заміна стягувача у виконавчому провадженні № 39308529 відбулась на підставі ухвали суду лише 18 травня 2021 року, водночас про повернення виконавчого листа стягувачу стало відомо з листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 01 червня 2021 року, а зі скаргою стягувач звернувся 07 червня 2021 року, що дає підстави для висновку про обґрунтованість доводів ТОВ «Файненс Компані» про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Овсій Д. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги ТОВ «Файненс Компані» відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 905/64/15, від 25 червня 2021 року у справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 15 липня 2021 року у справі № 924/408/19; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно поновив ТОВ «Файненс Компані» строк на звернення зі скаргою, не звернув уваги на те, що оскаржувана постанова державного виконавця була прийнята 07 квітня 2017 року і не оскаржувалася первісним кредитором - ПАТ «Омега Банк». За наслідками проведення відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 18 лютого 2019 року № UА-ЕА-2019-02-12-000004-b, 07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» як продавцем і ТОВ «Файненс Компані» як покупцем було укладено договір № 1 про відступлення права вимоги та договір № 2 купівлі-продажу майнових прав, на підставі яких ТОВ «Файненс Компані» набуло право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 1095-Ф та іпотечним договором від 31 січня 2008 року № 1095-Ф/ІП-4. Тому ТОВ «Файненс Компані» ще у 2019 році могло звернутися з відповідним запитом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та дізнатися про існування оскаржуваної постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа № 2/1005/1939/2012. Будь-яких причин, які заважали б заявнику звернутися із скаргою на оскаржувану постанову в період з 07 березня 2019 року до червня 2021 року, у скарзі не наведено.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 лютого 2022 року справа № 1005/7135/2012 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року у справі № 1005/7135/2012 задоволено позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 1095-Ф звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку загальною площею 2,6204 га, кадастровий номер 322088400:03:001:0009, розташовану території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Сведбанк» від 29 квітня 2013 року назву цього товариства було змінено на ПАТ «Омега Банк».

На виконання зазначеного рішення суду 20 червня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області видав виконавчий документ.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року у справі № 1005/7135/2012 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Омега Банк» на його правонаступника - ТОВ «Файненс Компані».

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 01 червня 2021 року № 20.1/В-7/39308126 повідомило ТОВ «Файненс Компані», що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв О. В. постановою від 07 квітня 2017 року повернув виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні № 39308529.

Звертаючись до суду з клопотанням про поновлення строку для подання скарги, стягувач посилався на те, що ПАТ «Омега Банк» не передавало ТОВ «Файненс Компані» жодних відомостей про виконавче провадження № 39308529 внаслідок укладення договору від 07 березня 2019 року № 1 про відступлення права вимоги. У свою чергу, набуття ТОВ «Файненс Компані» статусу стягувача у виконавчому провадженні відбулося внаслідок постановлення ухвали Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 18 травня 2021 року, що надало йому право на звернення до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 55 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту «а» частини першої, частини другої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 122 ЦПК України передбачено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 123 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Результат аналізу вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).

Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зазначив, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

У цій справі суди встановили, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв О. В. постановою від 07 квітня 2017 року повернув виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні № 39308529.

У відзиві на скаргу відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вказував на те, що заявник пропустив встановлений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» строк на звернення до суду зі скаргою, оскільки строк на оскарження постанови державного виконавця сплинув 17 квітня 2017 року.

Задовольняючи скаргу ТОВ «Файненс Компані» та скасовуючи постанову від 07 квітня 2017 року про повернення виконавчого листа, місцевий суд виходив з того, що державний виконавець неправильно розтлумачив норми Земельного Кодексу України.

Однак, визнаючи наявність підстав для визнання дій приватного виконавця протиправними, суд першої інстанції не вирішив питання щодо поновлення встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про можливість залишення ухвали місцевого суду без змін.

Крім того, в апеляційній скарзі на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Овсій Д. Ю. посилався на те, що ТОВ «Файненс Компані» пропустило строк на звернення зі скаргою, оскільки оскаржувана постанова державного виконавця була прийнята 07 квітня 2017 року, не оскаржувалася первісним кредитором - ПАТ «Омега Банк»і заявник міг дізнатися про існування цієї постанови у 2019 році, після укладення договору відступлення прав вимоги від 07 березня 2019 року № 1. При цьому ТОВ «Файненс Компані» не навело будь-яких причин, які перешкоджали б йому звернутися до суду зі скаргою на вказану постанову державного виконавця в період з 07 березня 2019 року до червня 2021 року.

Відхиляючи доводи скарги представника ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що заміна стягувача у виконавчому провадженні № 39308529 відбулася на підставі ухвали суду лише 18 травня 2021 року, і стягувачу стало відомо про повернення виконавчого документа з листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01 червня 2021 року, а до суду зі скаргою стягувач звернувся 07 червня 2021 року. Однак апеляційний суд не спростував аргументів представника ОСОБА_2 про те, що постанова державного виконавця від 07 квітня 2017 року не оскаржувалася первісним кредитором - ПАТ «Омега Банк», а також про те, що ТОВ «Файненс Компані» могло дізнатися про існування вказаної постанови державного виконавця після укладення договору відступлення прав вимоги від 07 березня 2019 року № 1.

У справі, яка переглядається, оскаржувана постанова державного виконавця прийнята 07 квітня 2017 року. Цією постановою був повернутий виконавчий лист № 2/359/101/2013 стягувачу ПАТ «Омега Банк», а не ТОВ «Файненс Компані», яке лише на підставі договору відступлення прав вимоги від 07 березня 2019 pоку № 1 набуло прав вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 1095-Ф, укладеним між ОСОБА_2 і ПАТ «Сведбанк», а також за іпотечним договором від 31 січня 2008 року № 1095-Ф/ІП-4, укладеним між ОСОБА_1 і ПАТ «Сведбанк». Тому для правильного вирішення цієї справи судам попередніх інстанцій необхідно було з`ясувати, чи отримував первісний кредитор - ПАТ «Омега Банк» постанову державного виконавця від 07 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № 39308529 про повернення виконавчого листа № 2/359/101/2013, коли він міг дізнатися про її існування, а також, залежно від встановлених обставин справи, - зробити висновки щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску та підстав для поновлення строку подання скарги ТОВ «Файненс Компані».

Зазначене свідчить про те, що місцевий суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Овсія Дмитра Юрійовича задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов