ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 10/24/2011/5003(902/28/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючий, Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представників ТОВ ВКП "Моріс" - адвоката Лябах О.О. та ліквідатора -арбітражного керуючого Куліченка М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021
та рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021
у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича
до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада
про витребування майна
у межах справи №10/24/2011/5003
за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Вінницької області на стадії ліквідаційної процедури, відкритою постановою Господарського суду Вінницької області від 21.11.2013, перебуває справа № 10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс".
У січні 2020 року до Господарського суду Вінницької області від ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченка М.В. надійшла позовна заява про витребування у КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" рухомого майна (згідно переліку), що знаходиться на території котельні КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса),18а, м. Вінниця.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20) (суддя Тісецький С.С.) відмовлено у задоволенні позовної заяви ТОВ ВКП "Моріс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Куліченка М.В. до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада, про витребування майна.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 (колегія суддів: Коломис В.В. - головуючий, Миханюк М.В., Дужич С.П.) рішення Господарського суду першої інстанції від 04.02.2021 у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) - залишено без змін.
Ліквідатор ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражний керуючий Куліченко М.В. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 у справі № 10/24/2011/5003(902/28/20); направити справу на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Підставою касаційного оскарження ліквідатор ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражний керуючий Куліченко М.В. зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховної о Суду.
Не погоджуючись з висновком про апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ст. ст. 317 319 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України, внаслідок чого порушено право приватної власності позивача .
Крім того, за твердженням ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс", оскаржуваною постановою порушено права, інтереси та обов`язки забезпеченого кредитора у справі - AT "Дельта Банк", якого до участі у розгляді справи не залучено.
Скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд порушив та неправильно застосував ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування", не з`ясував підстави набуття права комунальної власності та не встановив чи взагалі мала місце зміна власника спірного майна.
Ліквідатор ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражний керуючий Куліченко М.В., наголошуючи у касаційній скарзі на тому, що жодного рішення щодо прийняття у комунальну власність належного ТОВ ВКП "Моріс" майна Вінницькою міською радою не приймалось, посилається на неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.05.2018 у справі № 914/340/17.
Також, як вказує скаржник, апеляційним господарським судом, окрім спірних котлів Vitomax, не було надано оцінки іншому майну ТОВ ВКП "Моріс", до якого увійшло 12 одиниць відповідно до Актів огляду та перевірки, серед якого огорожа, станки, тощо.
При цьому, арбітражний керуючий Куліченко М.В. доводить наявність порушеного права власності ТОВ ВКП "Моріс" та зазначає, що ним як ліквідатором ТОВ ВКП "Моріс" відповідно до принципу реалізації повноти дій арбітражного керуючого в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство №10/24/2011/5003 подано позов про витребування майна боржника, що знаходиться у третіх осіб, з метою формування ліквідаційної маси, реалізації майна боржника та задоволення вимог кредиторів.
До того ж, скаржник наголошує, що вказаний позов було подано в межах позовної давності.
Водночас, ліквідатор ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражний керуючий Куліченко М.В. вказує на те, що висновки Північного апеляційного господарського суду про наявність підстав для застосування позовної давності протирічать позиції, сформованій у численних рішеннях Великої Палати Верховного Суду (від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. 73); від 28.11.2018 у справі № 504/2864/1 3-ц (п. 80), від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (п. 61), № 522/2201/15-ц (п. 62) і № 522/2110/15-ц (п. 61), від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12 (п. 71), від 18.12.2019 у справі N 522/1029/18 (п. 134), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (п. 51)), відповідно до яких суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся.
Від Вінницької міської ради надійшли пояснення на касаційну скаргу ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченка М.В., в якій міська рада просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20) - без змін, посилаючись на те, що зазначені судові рішення є законними та обґрунтованими.
КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в якій також просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ТОВ ВКП "Моріс" та ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченка М.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс" є вимоги ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про витребування у КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" рухомого майна, що знаходиться на території котельні КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса),18а, м. Вінниця, а саме:
1) Огорожа залізобетонна з металевими воротами;
2) ГРП-200/1-Л на рамі;
3) Котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський №714380700211, реєстр. № 674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою;
4) Котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський №714380800167, реєстр. № 675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою;
5) Котел водогрійний Vitomax 200. М-241006, зав.№714.380900169, потужністю 6,6 МВт;
6) Котел водогрійний Vitomax 200, М-241006. зав№714380900170, потужністю 6,6 МВт;
7) Насосна група та щити управління теплоносіями, у складі: насосів Wilo II. 150/340-45/4 - 2 одиниці, запірна арматура з електроприводами d300 - 2 од.; щитовідборки управління в комплексі - 2 штуки;
8) Обчислювач об`єму газу "Універсал-02";
9) Станок зварювальний ВД-502-2 УЗ;
10) Станок труборізний;
11) Ультразвуковий тепловий лічильник РУ-300 з обчислювачем;
12) Токарний станок 1М61П
Зазначені вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно вибуло із володіння власника - ТОВ ВКП ''Моріс" та було передано на баланс КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" поза волею власника.
Позивач доводить, що вказане майно належить на праві власності ТОВ ВКП ''Моріс" та підлягає реалізації в межах справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги про витребування рухомого майна, яке знаходиться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м. Вінниця, є необґрунтованими, і разом з цим, дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності у зв`язку з пропуском ліквідатором строку звернення з відповідними позовними вимогами.
Апеляційний суд погодився з наведеними висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування рухомого майна, а саме котлів, які знаходяться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м. Вінниця.
Водночас, апеляційний суд погодився і з висновками місцевого господарського суду про те, що ТОВ ВКП "Моріс" в особі ліквідатора звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння з пропуском позовної давності за відповідними позовними вимогами.
Однак, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони є передчасними та зроблені з порушенням вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, розглядаючи даний спір, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції за результатами розгляду позову ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про витребування у КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" рухомого майна (згідно переліку), що знаходиться на території котельні КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса),18а, м. Вінниця, в порушення ст. 269 ГПК України не здійснив належний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідачем - КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" подано заяву про застосування позовної давності до вимог ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про витребування майна в межах провадження у справі № 10/24/2011/5003 про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс".
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та захистить порушене право.
Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право).
Таким чином, за змістом названих норм, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, дійшовши висновку про недоведеність позовних вимог, а отже, і не встановивши у мотивувальній частині оскаржуваної постанови обставин порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, одночасно застосував до позовних вимог ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченка М.В. позовну давність та зазначив про її пропуск позивачем.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, не врахувавши наведеного вище, в порушення приписів ч.1 ст. 261 ЦК України застосував позовну давність при розгляді спору у даній справі за відсутності встановленого факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Висновки апеляційного господарського суду, як і суду першої інстанції, щодо підстав відмови у позові є суперечливими та взаємовиключними, тоді як судове рішення має бути зрозумілим та однозначним, без можливості подвійного тлумачення.
З мотивувальної частини оскаржуваної постанови неможливо однозначно встановити підстави відмови у задоволенні вимог ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченка М.В. про витребування у КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" рухомого майна - у зв`язку зі спливом позовної давності або ж з підстав необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Як було зазначено вище, у відповідності до ст. 269 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, суд апеляційної інстанції покликаний не лише перевіряти та оцінювати правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, а може і усунути недоліки ухваленого судового рішення, самостійно встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при вирішенні спору, застосувавши відповідні норми матеріального та процесуального права.
Однак, у цьому випадку, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції та ухваленим рішенням про відмову у задоволенні позову, в порушення вимог ст. 269 ГПК України, не здійснив належний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, що стало наслідком неусунення недоліків, допущених місцевим господарським судом.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідає.
Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частини, при цьому, у резолютивній частині зазначається висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
При цьому слід враховувати і те, що в резолютивній частині судового рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.
У резолютивній частині постанови апеляційного господарського суду зазначається висновок апеляційного суду про зміну, скасування чи залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражний керуючий Куліченко М.В. звертався до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20).
Водночас, резолютивна частина постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 не містить висновку суду щодо рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021, натомість, судом апеляційної інстанції прийнято постанову про залишення без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.02.2021 у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20).
Відсутність у резолютивній частині постанови відповідного висновку (рішення) стосовно оскаржуваного в апеляційному порядку рішення місцевого суду свідчить про те, що судом апеляційної інстанції фактично не було переглянуто в апеляційному порядку рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20), яке оскаржувалось.
У зв`язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про не здійснення належного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а відтак, передчасність здійснених висновків про відмову у задоволенні позову ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченко М.В.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).
Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, застосовуючи принцип процесуальної економії, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, здійснити належний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У зв`язку з направлення справи на новий апеляційний розгляд відповідно до ст.129 ГПК України розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" - арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича - задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 10/24/2011/5003 (902/28/20) - скасувати.
Справу № 10/24/2011/5003 (902/28/20) направити на новий апеляційний розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.
Судді Білоус В.В.
Жуков С.В.