ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 1140/2785/18

адміністративне провадження № К/9901/16820/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 (головуючий суддя: Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі №1140/2785/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібр ЛТД" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фібр ЛТД" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2018 №0028565203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 46616,21грн. та застосовано штрафну санкцію - 11654,06грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Тобто зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 17.12.2018 позовні вимоги залишив без задоволення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки землі, котра підлягає обов`язковій індексації в силу приписів Податкового кодексу України, а відтак її величина у грошовому виразі є змінною і не залежить від волі сторін. Так, у разі індексації нормативної грошової оцінки землі у сторін не виникає обов`язку внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, оскільки на час укладення правочину мають усвідомлювати, що вона буде змінюватись у грошовому виразі з причини, яка не залежить від їхньої волі.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 14.05.2019 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 скасував та прийняв нове про задоволення позовних вимог.

Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що податковий орган при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не врахував положення пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та необґрунтовано змінив умови договору і збільшив розмір орендної плати. Також зазначив, що станом на 2018 рік зміни до договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати сторонами не погоджувались та не вносились. При цьому жодною умовою договору не надано права стороні за цим договором, зокрема, орендарю, в односторонньому порядку змінювати умови договору, а відтак вважає, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого в договорі розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2018 рік за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції суду апеляційної інстанції, адже позивач при обчисленні орендної плати не ураховував того, що у разі індексації нормативної грошової оцінки землі розмір орендної плати збільшується незалежно від внесення змін до договору оренди.

Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2007 між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 №1590 надає, а орендар приймає в строкове користування земельну ділянку для розміщення автомобільної стоянки, яка знаходиться по проспекту Перемоги в м. Кропивницькому.

Пунктом 4 вказаного правочину встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (щомісячний платіж у сумі 739,16грн.).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

На кожний наступний рік орендна плата переглядається протягом січня-лютого такого року у разі, зокрема, зміни коефіцієнтів індексації.

Пунктом 13 договору оренди встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

03.09.2012 сторони договору уклали додаткову угоду, за змістом якої орендна плата встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно розрахунку щомісячного розміру орендної плати, який становить 4329,76грн., у його формуванні враховувався добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки.

22.03.2018 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) на 2018 рік, за результатами якої складено акт № 0007/11- 28-52-03/22211743.

Під час перевірки встановлено, що орендна плата позивачем декларується та сплачується у відповідності із додатковою угодою №51 від 03.09.2012 до договору оренди землі, а саме в розмірі 51957,08грн., тобто 4329,76 щомісяця (4329,72грн. грудень місяць).

При цьому за даними листа Держгеокадастру № 6-28-0.22-244/2-18 від 11.01.2018 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становив: за 2012 рік-1,0; за 2013 рік - 1,0; за 2014 рік - 1,249; за 2015 рік - 1,433; за 2016 рік - 1,06; за 2017рік-1,0.

Виходячи з вказаної інформації, контролюючий орган дійшов висновку, що сума грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2018 рік повинна складати 51957,08*1,249*1,433*1,06 = 98573,29грн., що свідчить про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Фібр ЛТД" суми податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях, і відповідальність за дане порушення передбачена пунктом 123.1 статті 123 Розділу II Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомленням - рішення №0028565203 від 05.05.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 58270,27грн., в тому числі за основним платежем - 46616,21грн. та за штрафними санкціями - 11654,06грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з такого.

Пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Водночас положеннями підпункту 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до абзацу другого пункту 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Тобто в Типовому договорі безальтернативно зазначено про обчислення орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності виключно з урахуванням коефіцієнтів індексації, а сторони договору обмежені у визначенні оцінки земельної ділянки обов`язком враховувати вказаний коефіцієнт індексації.

Розмір та умови внесення орендної плати відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У даному випадку сторони встановили мінімальний розмір орендної плати у 3% від її нормативної грошової оцінки.

Отже зміст наведених норм свідчить про те, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено індексацію нормативної грошової оцінки земель, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У відповідності до підпункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (підпункт 289.3 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що нормами Податкового кодексу України й самим договором оренди землі від 28.12.2007 передбачено проведення індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, проте, всупереч приписам закону, позивач при обчислені розміру орендної плати цього не врахував, що й стало підставою для податкового органу здійснити відповідні донарахування. Позиція ж суду апеляційної інстанції про фактичну зміну умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з цим його постанова підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, що відповідає закону й було скасовано помилково.

Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 скасувати, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду