ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 120/11680/23
адміністративне провадження № К/990/3654/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №120/11680/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» про визнання бездіяльності протиправною, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року (головуючий суддя Поліщук І.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року (суддя-доповідач Кузьмишин В.М., судді - Сапальова Т.В., Сушко О.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність адміністрації Державної установи «Стрижавська виправна колонія №81» по невчиненню дій щодо негайного звільнення 08 травня 2022 року ОСОБА_1 з-під варти, по закінченню дії ухвали судової колегії суддів Слов`янського міськрайонного суду від 10 березня 2022 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчився 08 травня 2022 року.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.
3. Так, суди попередніх інстанцій установили, що у провадженні Слов`янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №1202050510002060 від 06 грудня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною другою статті 15, пунктом 13 частини другої статті 115 КК України.
4. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 10 березня 2022 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до 08 травня 2022 року включно.
5. При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначав, що не дивлячись на закінчення строку дії ухвали Слов`янського міськрайонного суду від 10 березня 2022 року, позивач досі перебуває під вартою.
6. Відповідні обставини, на переконання представника позивача, указують на протиправну бездіяльність Державної установи «Стрижавська виправна колонія №81», яка полягає у не вчиненні дій щодо негайного звільнення позивача з під-варти.
7. Водночас, суди попередніх інстанцій констатували, що правовідносини з приводу розгляду судом справ про захист прав особи, котра тримається під вартою, унормовані виключно статтею 206 Кримінального процесуального кодексу України.
8. У силу положень частини дев`ятої статті 539 КПК України у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту права та інтереси осіб, котрі відбувають покарання.
9. Зазначили, що у спірних правовідносинах позивач діє у статусі особи під вартою, а не засудженого, а тому не має публічних прав та публічних інтересів, захист яких повинен відбуватись у порядку адміністративного судочинства, оскільки захист усіх прав і інтересів осіб під вартою у відносинах з установою ув`язнення відбувається у порядку кримінального судочинства згідно з статті 206 КПК України та приписами Закону України «Про попереднє ув`язнення».
10. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
11. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
12. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначив, що підставою для звернення позивача до суду стало те, що у період з 08 травня 2022 року по 28 червня 2022 року ОСОБА_1 утримувався відповідачем під вартою без відповідної ухвали суду або постанови прокурора на його тримання його під вартою, тобто без будь-якого документу визначеного у статті 3 Закону України «Про попереднє ув`язнення» для перебування під вартою.
13. Предметом позову є протиправна бездіяльність відповідача з приводу невиконання ним покладених на нього законом функцій.
14. Оскільки у період з 08 травня 2022 року по 28 червня 2022 року адміністрація Державної установи «Стрижавська виправна колонія №81» не мала імперативно визначених статтею 3 Закону України «Про попереднє ув`язнення» документів для тримання ОСОБА_1 під вартою, то вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо невиконання припису частини третьої статті 20 Закону України «Про попереднє ув`язнення», протиправною, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.
15. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не ураховано, що саме на відповідача згідно з Інструкцією про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, зареєстрованою Міністерством юстиції України 14 червня 2012 року за №957/21269, покладено контроль за строками тримання та звільнення ув`язнених.
16. Переконує, що відповідач по відношенню до позивача є суб`єктом владних управлінських функцій.
17. Уважає, що жодних вимог щодо порядку кримінального провадження, або оскарження процесуальних дій позовні вимоги за позовом не містять, а ці правовідносини є публічними та покладені на відповідача не КПК України, а Інструкцією №957/21269.
18. Від Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» відзиву на касаційну скаргу позивача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
19. 29 січня 2024 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2024 року для розгляду справи №120/11680/23 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
21. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №120/11680/23.
22. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року призначено справу №120/11680/23 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
23. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
25. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
26. Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
27. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
29. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
32. Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
33. Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
34. Частиною першою статті 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
35. Параграфом 1 глави 18 КПК України установлено порядок застосування запобіжних заходів, затримання особи у порядку кримінального провадження.
36. Кожен слідчий суддя суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (частина перша статті 206 КПК України).
37. Відповідно до частин другої-п`ятої статті 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
38. Статтею 22 Закону України «Про попереднє ув`язнення» установлено, що нагляд за додержанням законів у місцях попереднього ув`язнення здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
39. Окрім того, частиною першою статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318- 380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
40. Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невчиненні дій щодо негайного звільнення 08 травня 2022 року ОСОБА_1 з-під варти по закінченню дії ухвали Слов`янського міськрайонного суду від 10 березня 2022 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
41. Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що оскільки оскаржувана бездіяльність мала місце під час судового розгляду кримінального провадження №12020050510002060 від 06 грудня 2020 року, відповідно до положень КПК України, то і її оскарження здійснюється у порядку кримінального судочинства, зокрема, відповідно до положень статті 206 КПК України.
42. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Філіппова О.В. про поширення на цей спір юрисдикції адміністративного суду Суд відхиляє як необґрунтовані, натомість уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність розгляду питання про оскарження бездіяльності Державної установи «Стрижавська виправна колонія №81» у порядку кримінального судочинства.
43. Касаційна скарга не містить відомостей, які свідчили б про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
44. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
45. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
46. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для задоволенні касаційної скарги відсутні.
V. Висновок щодо розподілу судових витрат
47. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №120/11680/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду