ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

справа № 120/13379/23

адміністративне провадження № К/990/38810/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/13379/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Сушко О.О., Залімський І.Г ),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07.04. по 25.06.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у таких діях або заходах;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що, виконуючи завдання у районах бойових дій у складі Військової частини НОМЕР_2 (у відряджені), він має право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно згідно з постановою Кабінету Міністрів №168 від 28.02.2022, проте командування військової частини НОМЕР_1 виплатило йому лише 30 000 грн за кожен місяць участі у бойових діях (квітень, травень, червень 2022 року), що, на його думку, є протиправною бездіяльністю.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенанта ОСОБА_2 позивача направлено у відрядження з 07.04.2022 (наказ №5-вв від 07.04.2022) до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Позивач перебував у службовому відряджені у НОМЕР_3 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ), який входить до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Довідка В/ч НОМЕР_2 № 1584 від 05.08.2022 засвідчує, що ОСОБА_1 (який проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 ) брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях:

- 07.04.2022- 30.04.2022,

- 01.05.2022- 31.05.2022,

- 01.06.2022- 25.06.2022.

Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56 (гриф).

Позивач вважає, що НОМЕР_4 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_1 ) допустив бездіяльність щодо ненарахування додаткової винагороди, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови КМУ №168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 такої додаткової винагороди за спірний період в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах та з врахуванням проведених виплат за цей період. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що довідка від 05.08.2022 № 1584, видана на ім`я позивача, є належним, достовірним та достатнім доказом його безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Вона видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф. Це підтверджує його право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди зазначеній у ній. Жодна зі сторін не оспорювала цей факт, а єдиною підставою для невиплати винагороди було ненадіслання інформації (списків військовослужбовців) у встановленій формі та строки, як того вимагає пункт 4 Наказу №164-АГ.

Суд не погодився з аргументами В/ч НОМЕР_1 про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Він підкреслив, що надсилання цих списків є процедурним елементом, а право позивача на отримання винагороди підтверджується наданою довідкою. Відтак, позивач не може бути позбавлений цього права через невиконання іншою військовою частиною формальних процедур.

З огляду на це, суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди та зобов`язав відповідача здійснити нарахування і виплату належних сум. Водночас, суд відмовив у зазначенні точної суми доплати, оскільки обчислення її розміру (з урахуванням пропорційності, встановленої п. 1 Постанови КМУ № 168) відноситься до повноважень відповідача.

Сьомий апеляційний адміністративний суд 07 жовтня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подана позивачем довідка № 1584 чинна, не відкликана та не скасована, а тому є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах. Водночас вона не підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі у вказані у такій довідці періоди, бо підставою для виплати є саме Списки військовослужбовців.

Цей суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував надані відповідачем дані про додаткову винагороду позивача (за червень 2022 року у розмірі - 4666, 67 грн) та підтвердження участі окремих військовослужбовців у бойових діях, яке хоч і було здійснено із запізненням, однак у визначеному законом порядку (шляхом направлення листом від 26.08.2022 № 22/2658-22-Вих. Списків, передбачених додатком 2 до наказу №164-АГ).

Суд апеляційної інстанції зауважив, що надана позивачем довідка військової частини не є офіційним підтвердженням його участі у бойових діях для прикордонного загону, а лише особистим документом для формування статусу учасника бойових дій.

Враховуючи ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім обставинам справи та помилково задовольнив позов. Тому рішення суду першої інстанції було скасовано, а в задоволенні позову відмовлено через відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди позивачу.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.

Позиція інших учасників справи

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду (п.1 частини четвертої статті 328 КАС України), викладених у постановах у подібних правовідносинах, а саме: постанови Верховного Суду від 01.08.2024 у справі № 200/1994/23; від 05.09.2024 у справі № 200/3161/23; від 08.08.2024 у справі № 200/737/23; та інші.

Зокрема, суд апеляційної інстанції проігнорував правові позиції, за якими порушення або недоліки в передачі документів між військовими частинами, а також відсутність певних формальних даних у довідках, не позбавляють військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди. На противагу цьому, Верховний Суд у низці постанов прямо вказував на необхідність з`ясування реальних обставин участі позивача у бойових діях чи заходах та можливість підтверджувати ці обставини альтернативними документами, навіть якщо вони не відповідають суворій формі, затверджених наказами.

Позивач акцентує на тому, що із цих судових рішень Верховного Суду (№ 200/1994/23, № 200/3161/23, № 200/737/23, № 280/603/23, №200/494/23, № 200/3997/23, №200/1575/23, № 200/694/23) узагальнюється, що позивач може підтверджувати свою безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони не лише через строго визначену форму довідок або посилання виключно на журнали бойових дій. Верховний Суд вказує, що в разі відсутності таких документів, суд повинен докладати зусиль для з`ясування всіх обставин справи, аналізуючи альтернативні джерела інформації і, за необхідності, витребовуючи їх з власної ініціативи.

Верховний Суд ухвалою від 07 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін. Основним обґрунтуванням відзиву є те, що у В/ч НОМЕР_1 не було належно підтвердженої інформації про безпосередню участь позивача у бойових діях, оскільки військова частина, до якої він був відряджений (В/ч НОМЕР_2 ), не надала відповідні списки згідно з вимогами наказу №164-АГ. Крім того, надана довідка не містить конкретного переліку днів та деталей участі, а лише загальний період, що унеможливлює пропорційне нарахування додаткової винагороди у підвищеному розмірі. Така довідка військової частини є персональним підтвердженням участі військовослужбовця у бойових діях. Її видають лише військовослужбовцю, без дублювання для прикордонного загону.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , військовослужбовець Держприкордонслужби, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у спірний період (період відрядження).

Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» №661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.

На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.

Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 внесено зміни до Постанови № 168, зокрема, замінено формулювання « 30 000 грн щомісячно» на «додаткова винагорода до 30 000 грн пропорційно» та визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди встановлюються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Ключовим у цій справі є питання підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди за період з 07.04 по 25.06.2022.

Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.

Протягом періоду, за який позивач просить стягнути додаткову винагороду, діяв наказ № 164-АГ, що застосовується з 24.02.2022.

Пункт 1 наказу № 164-АГ передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, а при безпосередній участі у бойових діях або заходах, її збільшують до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.

Відповідно до пункту 2 наказу № 164-АГ, «безпосередня участь» означає виконання військовослужбовцем бойових завдань (у т.ч. поза районами бойових дій), зокрема у складі угруповань, при забезпеченні оборони, відбитті збройного нападу тощо.

Пункт 3 наказу № 164-АГ визначає, що документальне підтвердження участі здійснюється на підставі одного з документів: бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій або рапорту начальника (командира).

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Пунктом 4 наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

Надалі наказами № 392-АГ та № 628 -АГ внесено зміни в перелік бойових дій і заходів, але перелік документів для підтвердження участі залишився незмінним.

Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що позивача було направлено у відрядження до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (В/ч НОМЕР_2 ). В/ч НОМЕР_2 видала довідку № 1584 від 05.08.2022, де зазначено, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях у Чернігівській і Сумській областях у визначені періоди.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав цю довідку належним та достатнім доказом, оскільки жодна сторона не заперечує сам факт участі позивача у бойових діях, а єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди за вказані у довідці періоди, було ненадіслання В/ч НОМЕР_2 інформації - Списків військовослужбовців у формі за додатком № 2 до наказу № 164-АГ.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав для задоволення позову, вказуючи, що довідка № 1584 чинна, не відкликана та не скасована, а тому є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, водночас вона не є підставою для виплати додаткової винагороди, позаяк такою є - Списки військовослужбовців. При цьому суд вказав, що довідка В/ч НОМЕР_2 № 1584 є лише особистим підтвердженням для військовослужбовця й не замінює офіційних документів, необхідних для визнання його учасником бойових дій.

Позивач у доводах касаційної скарги наголошує, що позиція суду апеляційної інстанції суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у справах №200/1994/23, №200/3161/23, №200/737/23, №280/603/23, №200/494/23, №200/3997/23, №200/1575/23, №200/694/23, де відмова у виплаті збільшеної винагороди була визнана передчасною, бо суди нижчих інстанцій не з`ясували всіх обставин і не надали належної оцінки доказам. А отже, Верховний Суд скасував такі рішення, - повернув справи на новий розгляд.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що практика Верховного Суду є сталою: виплата у збільшеному розмірі до 100 000 грн обумовлена участю у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.

Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 на підставі аналізу положень наказу № 164-АГ зазначив, що підставою для виплати додаткової винагороди є відповідний наказ командира, а процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3) здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) та базується на одному з визначених документів (бойовому наказі, журналі бойових дій чи рапорті). Таким чином, навіть якщо підтверджувальні докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування додаткової винагороди.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, довідка військової частини, видана на підставі належних документів, підтверджує право військовослужбовця на підвищену додаткову винагороду. Відсутність чи ненадання окремих списків не спростовує право на винагороду. Надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою, видана на підставі одного із підтверджувальних документів, передбачених пунктом 3 наказу №164-АГ (бойовому наказі, журналі бойових дій чи рапорті).

Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду (висновки Верховного Суду у справах № 120/4387/23; № 120/4967/23; № 120/5170/23; № 560/3159/23).

Між тим Верховний Суд у справі № 200/4100/23 постанова від 05.08.2024 наголосив, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

У постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_3 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_2 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).

Переглядаючи висновки суду апеляційної інстанції в контексті доводів касаційної скарги, Суд звертає увагу на таке.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи довідку № 1584 належним доказом підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах, водночас відхилив її як достатню підставу для виплати підвищеної додаткової винагороди, не навів обґрунтування чому обставини, які визнаються сторонами, потребують додаткового підтвердження.

Із судового рішення апеляційного суду не вбачається наведення обґрунтованих мотивів, виходячи з яких була надана інша правова оцінка обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, та які були покладені в основу його рішення про задоволення позову.

Апеляційний суд не здійснив комплексної оцінки наявних доказів та не з`ясував усіх фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

Він обмежився формальним аналізом довідки, не дослідив мету та підстави її видачі, не перевірив, які саме документи стали її основою та не встановив, чи підтверджується "безпосередня участь" військовослужбовця у бойових діях іншими доказами.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції поспішно не врахував довідку та визначені в ній періоди, не встановивши, чи підтверджується участь позивача у бойових діях цією довідкою у поєднанні з іншими доказами у справі (згідно усталеної практики Верховного Суду).

Такий висновок суду апеляційної інстанції не враховує доводів позивача про те, що він брав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей у періоди, вказані у довідці В/ч НОМЕР_2 .

Зокрема, суд апеляційної інстанції в обґрунтуванні свого рішення зазначив, що суд першої інстанції не врахував надані відповідачем (з відзивом) докази щодо додаткової винагороди позивача (за червень) та підтвердження (Списками військовослужбовців) участі окремих військовослужбовців у бойових діях, а також вказав на відсутність документального підтвердження безпосередньої участі самого позивача.

Водночас Суд апеляційної інстанції не здійснив жодної перевірки цієї інформації, не дослідив первинні документи, на які посилається відповідач, та не з`ясував, чи дійсно такі документи існують і чи вони були належним чином оформлені та збережені.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінку усім документам, наданим на виконання ухвали про витребування доказів, зокрема, рапортам (витяг) за квітень, травень 2022 року та іншим. Водночас, оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони є одним із визначених документів, на підставі яких, відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Ігнорування змісту цих документів позбавляє суд можливості повно та об`єктивно встановити всі обставини справи, що суперечить принципам адміністративного судочинства, закріпленим у статтях 2 та 9 КАС України.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях.

Також апеляційний суд не встановив, які саме завдання виконував позивач у складі іншої військової частини, під чиїм оперативним підпорядкуванням перебував та чи складалися інші належні документи (журнали бойових дій, тощо), що є ключовим для підтвердження права на додаткову виплату. З відзиву відповідача та періодів, зазначених у довідці видно, що позивач міг перебувати у підпорядкуванні іншого командира або перебувати під оперативним контролем іншого органу чи військової частини. Встановлення цих фактичних обставин є критично важливим для визначення, чи дійсно позивач належав до категорії військовослужбовців, які мають право на підвищену додаткову винагороду у спірний період, що зазначений в довідці № 1584 від 05.08.2022.

Отже, через неповне з`ясування всіх обставин та без встановлення, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією довідкою у сукупності з іншими доказами, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність права у позивача на виплату збільшеної винагороди є передчасним.

Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у бойових діях або заходах.

Держава не може відмовляти у виплаті, якщо законодавчі норми передбачають її, а військовослужбовець відповідає цим умовам.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов`язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та 9 КАС України.

У низці постанов Верховний Суд зазначив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.

Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність його висновків загалом по суті спору.

З урахуванням викладеного, Суд вважає за необхідне направити цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного дослідження вищевказаного.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а справу - направити на новий розгляд до цього ж суду.

VI. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року скасувати, а справу № 120/13379/23 направити на новий судовий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк