ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

справа № 120/13533/23

адміністративне провадження № К/990/13728/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О. О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, ухвалене суддею Альчуком М.П. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суд від 05 березня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Боровицького О. А., Курка О.П., Шидловського В.Б., у справі № 120/13533/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетону» (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0079110406 від 26.05.2023 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16185449,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям відповідачем протиправного повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 16185449,03 грн. Наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування принципу правової визначеності, шляхом обрання для позивача найменш сприятливого правового регулювання. Серед іншого, акцентує увагу на тому, що перевірка податкових декларацій на додану вартість, які були охоплені попередніми перевірками, свідчить про повторне притягнення до відповідальності за вчинення одного й того самого правопорушення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суд від 05 березня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Вінницькій області від 26.05.2023 № 0079110408 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 13790781,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у контексті цієї справи, розрахунок штрафу з урахуванням кількості днів затримки до 01.01.2021 свідчить про те, що контролюючий орган до цих правовідносин застосував зворотню дію закону в часі, що суперечить вимогам ст. 58 Конституції України.

Відтак, ураховуючи норми чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу штраф за спірні періоди.

Окрім того суди наголосили, що законодавством фактично встановлено, що платники, які протягом визначеного часового проміжку встигли закрити свої зобов`язання перед бюджетом за звітні (податкові) періоди - 2021 року та січень - травень 2022 року, - звільняються від відповідальності.

Крім того, з моменту набрання чинності Законом № 2120-IX, яким ПК України доповнено п. 102.9 ст. 102 ПК України та до моменту набрання чинності Законом № 3219-IX, яким, відповідно, вказану норму виключено - зупинено перебіг строків зі сплати грошового зобов`язання.

Таким чином, включення до розрахунку суми штрафних санкцій періодів за податковими деклараціями, у яких граничний термін сплати податкових зобов`язань припадав на період з початку воєнного стану до 01.08.2023, без урахування зупинення строків сплати таких зобов`язань, є протиправним.

Крім цього, зважаючи на наявність в матеріалах справи детального розрахунку застосування штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення за кожною сумою із відповідної декларації, суди констатують часткову правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за періоди несвоєчасної сплати сум грошових зобов`язань за деклараціями, а саме: штрафна санкція у розмірі 565204,90 грн за податковою декларацією №9351402657 від 19.11.2021 (окрім періоду в частині сплати грошового зобов`язання у розмірі 18783,21), та штрафна санкція у розмірі 1829462,52 грн № 9422749723 від 20.01.2022.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Головним управління ДПС у Вінницькій області була проведена камеральна перевірка Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзаліобетону» щодо порушень правил сплати (перерахунку) узгодженої суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період лютий-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року та січень 2022 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки №7613/02-32-04-06/00282435 від 02.05.2023, відповідно до якого встановлено, що платником податку в порушення вимог п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ, п. 203.2 ст. 203 розділу V ПК України несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період лютий-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року та січень 2022 року.

На підставі складеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0079110406 від 26.05.2023 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16185449,03.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржив указане рішення в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня.

За результатами розгляду цієї скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 11.08.2023 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0079110406 від 26.05.2023 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з указаним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Так, згідно з пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 № 2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03.01.2023, платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання, зокрема обов`язку щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), І квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Тобто, законодавець чітко визначив податкові періоди за які платник податків звільняється від відповідальності за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року - річний звіт та квартальний, а саме -1 квартал 2022 року та окремо місячний - січень травень 2022 .

Так, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою Акт перевірки та обґрунтування ГУ ДПС у Вінницькій області своєї позиції викладеної у відзиві, апеляційній скарзі, зі змісту яких убачається, що ГУ ДПС у Вінницькій області були застосовані штрафні санкції за податкові періоди, які не підпадають під звільнення від відповідальності згідно з пп, 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 №2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України».

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з оподаткування, чинними як до 01.01.2021 так і після, а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.

Верховний Суд ухвалою від 08.05.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки вищенаведених доводів скаржника.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетону», уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Цим Кодексом передбачено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, як установлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

На виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно зі статтею 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сплачуючи податкові зобов`язання за межами вказаного строку платник податків неналежно виконує вимоги ПК України, що становить закінчене податкове правопорушення.

Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (п. 124.3 ст. 124 ПКУ).

Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПКУ граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним ст. 102 ПКУ.

Пунктом 102.1 ст. 102 ПКУ визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення (абз. 3 п. 102.1 ст. 102 ПК України).

Аналіз абзацу 3 п. 102.1 ст. 102 ПК України у вказаній вище редакції свідчить, що наявна у ньому норма застосовується у разі виявлення порушень тих положень податкового законодавства, які безпосередньо не пов`язані з декларуванням платником податків податкових зобов`язань та впливає виключно на повноваження контролюючого органу з визначення тільки штрафних санкцій, на відміну від положень абзацу 1 цієї норми ПК України.

Під декларуванням ПК України розуміє виконання платником податків обов`язку, передбаченого п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу, а саме - подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи складає окремий обов`язок платника податків, що передбачається п.п.16.1.4. п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу.

Порушення строків сплати податків безпосередньо не пов`язано з декларуванням податкових зобов`язань, оскільки декларування, як процес, закінчується подачею декларації.

Абзаци 1 та 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України містять два темпоральних обмеження повноважень контролюючого органу - 1095 днів від граничного строку подання податкової декларації та 1095 днів від вчинення правопорушення, не пов`язаного з декларуванням.

Перше з них встановлене абзацом 1 та стосується права контролюючого органу визначити суму грошових зобов`язань платника податків та містить конкретне формулювання щодо граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Друге встановлене абзацом 3 та обмежує право контролюючого органу визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків.

З вищевикладеного убачається, що за даних конкретних обставин, нормою права, якою обмежуються у часі повноваження контролюючого органу з накладення на платника податків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань є абзац 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України.

Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст. 124 ПКУ у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 124 ПКУ, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст. 124 ПКУ є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.

Ураховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанції обґрунтовано відхилили доводи позивача щодо порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, оскільки факти несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов`язань мали місце в межах 1095 днів до прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Крім того, є помилковим твердження позивача щодо повторного притягнення до відповідальності за одне й теж порушення за період - лютий 2020 року.

З аналізу акту перевірки № 7613/02-32-04-06/ 00282435 від 02.05.2023 (а.с. 16-32), акту перевірки № 809/02-32-04-/01/00282435 від 20.01.2023 (а.с. 43-54) та акту документальної перевірки № 152/0515/00282435 від 21.01.2020 (а.с. 193-207а) встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0079110406 від 26.05.2023 стали зокрема грошові зобов`язання за лютий 2020 року, визначені у податковій декларації №9055449592 від 17.03.2020, за лютий 2020 року, у частині погашеної (сплаченої) недоїмки у сумі 1865997,61 грн.

Податкові повідомлення-рішення № 0042810411 від 29.10.2020 та № 0015620406 від 08.02.2023 прийняті за несвоєчасну сплату інших узгоджених сум грошового зобов`язання за цією декларацією та нараховані відповідно до сплачених сум та кількості прострочення днів сплати із відповідним коригуванням, про що свідчить облікова картка платника податку ПДВ.

За приписами ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 2 змісту Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 1-рп/99 від 09.02.1999 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У п. 5 рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) від 12.07.2019 у справі № 5-р(I)/2019 зазначено, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Застосуванню такого підходу при правовому регулюванні накладення штрафних санкцій на юридичних осіб відповідають положення пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, згідно з яким санкції застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття відповідного рішення контролюючого органу, а не на день вчинення податкових правопорушень.

Разом з тим, у сукупності з наведеним, такі санкції, у випадку вчинення триваючого правопорушення не можуть розрахуватися за період часу, що виник до набрання чинності відповідного закону.

Тобто, у контексті цієї справи, розрахунок штрафу з урахуванням кількості днів затримки до 01.01.2021 свідчить про те, що контролюючий орган до цих правовідносин застосував зворотню дію закону в часі, що суперечить вимогам ст. 58 Конституції України.

Як слідує зі змісту оспорюваного податкового повідомлення-рішення та змісту акту камеральної перевірки, до події (факту) несвоєчасної сплати позивачем сум грошового зобов`язання зараховано такі зобов`язання по наступних податкових деклараціях з податку на додану вартість: № 9055449592 від 17.03.2020, № 9138585152 від 17.06.2020, № 9152600639 від 02.07.2020, № 9169799477 від 16.07.2020, № 9204532094 від 18.08.2020, № 9236668072 від 18.09.2020, № 9267187814 від 15.10.2020, № 9303037461 від 17.11.2020, № 9322207678 від 07.12.2020, № 9337511427 від 17.12.2020.

Відтак, ураховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу штраф за зазначені періоди.

Указане також стосується періодів по податкових деклараціях № 9080124957 від 14.04.2020, №9109591760 від 18.05.2020, № 9127382074 від 09.06.2020, що зареєстровані та розраховані контролюючим органом 05.04.2021 з урахуванням висновків суду у справі № 120/3202/20-a.

Крім того, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Законом України від 12.04.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон № 2260), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Згідно з пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03.01.2023, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання, зокрема обов`язку щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (абзац сьомий пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України).

Метою запровадження зазначеної норми є убезпечення платників податків, які постраждали від негативних наслідків збройної агресії від застосування штрафів, у зв`язку із несвоєчасним поданням звітності, сплати податків тощо.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Головним управлінням ДПС України у Вінницькій області до оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0079110406 було зараховано ряд податкових декларацій, фактична сплата, яких здійснена до 01.08.2022, а саме: № 9369075648 від 18.01.2021, № 9028787614 від 18.02.2021, № 9056599317 від 19.03.2021, № 9091067929 від 20.04.2021, № 9131762362 від 20.05.2021, № 9148174569 від 07.06.2021, № 9162871918 від 17.06.2021, № 9197661566 від 19.07.2021, № 9239685153 від 19.08.2021, № 9273396678 від 20.09.2021, № 9310427082 від 20.10.2021 та № 9351402657 від 19.11.2021 у частині суми 18783,21 грн.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що згідно з пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 № 2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03.01.2023, платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання, зокрема обов`язку щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), І квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Тобто законодавець чітко визначив, зокрема, що платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язку щодо строків сплати податків та зборів за звітний (податковий) період 2021 рік для річного звітного (податкового) періоду.

Разом із тим, суд касаційної інстанції вказує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не дослідили обставину, за які саме податкові періоди була подана позивачем податкова звітність за 2021 рік відповідно до вищевказаних декларацій, тобто не було встановлено та досліджено податкові періоди, які підпадають під звільнення від відповідальності згідно з пп, 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 №2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України».

Указані обставини позбавляють можливість встановити правомірність/протиправність штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення норм таких законів.

Крім того, Верховний Суд ураховує і встановлені судами обставини про те, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області разом з відзивом було надано розрахунок штрафних санкцій, як додаток до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.05.2023 № 0079110406, що відрізняється від фактичного розрахунку застосованого до позивача розміру штрафної санкції.

Зокрема, вказаний розрахунок здійснений на підставі абз. 3 п. 124.1 ст. 124 ПК України, виходячи з розміру штрафної санкції - 10% погашеної суми податкового боргу.

Натомість фактичний розрахунок штрафної санкції здійснений на підставі п. 124.3 ПК України, виходячи з 50% грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Ураховуючи, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суд від 05 березня 2024 року у справі №120/13533/23 в частині задоволених позовних вимог- скасувати.

Адміністративну справу № 120/13533/23 в цій частині направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Дашутін

Судді: О.О. Шишов

М.М. Яковенко