№ 120/14048/21-а - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа №120/14048/21-а

адміністративне провадження № К/990/36841/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №120/14048/21-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності при виконанні судового рішення про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Залімського І.Г., суддів - Сушка О.О., Мацького Є.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року в адміністративній справі №802/4032/14-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, за період з 19 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року включно, в сумі 386 504 грн 64 коп. (триста вісімдесят шість тисяч п`ятсот чотири гривні 64 копійки), з відрахуванням при виплаті установлених законом податків і зборів.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №802/4032/14-а його поновлено на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушення у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року. Також стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, із обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 24жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року в сумі 2 475 544 грн 96 коп.

3. Однак, зазначене рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді в органах прокуратури виконано відповідачем лише 27 вересня 2021 року.

4. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо негайного виконання рішення суду позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 19 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року в загальній сумі 386 504 грн 64 коп.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №802/4032/14-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді;

- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, за період з 19 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року включно, в сумі 386 504 грн 64 коп. з відрахуванням при виплаті установлених законом податків і зборів.

6. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що рішення суду від 18 січня 2021 року, яке підлягало негайному виконанню, про поновлення позивача на посаді, відповідачем фактично виконано 27 вересня 2021 року, коли Генеральний прокурор видав наказ №1376ц.

7. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем протягом певного часу (з 19 січня 2021 року по 26 вересня 2021 року включно) рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (у тому числі і після набрання ним законної сили 10 червня 2021 року відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду) у справі №802/4032/14-а про поновлення позивача на посаді, має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

8. Суд першої інстанції зазначив, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №802//4032/14-а, установлено, що середньоденна заробітна плата позивача, обрахована судом відповідно до Порядку №100, складає 2247 грн 12 коп.

9. З урахуванням викладеного вирішив, що середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19 січня 2021 року по 26 вересня 2021 року включно становить 386504 грн 64 коп. (2247,12 х 172 робочих дні затримки), який підлягає стягненню на користь позивача, з відрахуванням при виплаті установлених законом податків і зборів.

10. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, за період з 19 січня 2021 року по 26 вересня 2021 року включно, в сумі 126 205 грн (сто двадцять шість тисяч двісті п`ять гривень), з відрахуванням при виплаті установлених законом податків і зборів.

11. Так, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем допущено затримку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №802/4032/14-а з 19 січня 2021 року по 26 вересня 2021 року, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, розрахованого за указаний період.

12. Разом з тим, колегія суддів вважала, що суд першої інстанції допустив помилку при визначенні розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.

13. Апеляційний суд указав, що відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора вих. №21-693зп від 29 квітня 2020 року про розмір заробітної плати ОСОБА_1 , його середньоденний заробіток у серпні-вересні 2014 року (два останні календарні місяці роботи, що передували звільненню позивача) становив 733 грн 75 коп.

14. З огляду на викладене констатував, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, за період з 19 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року включно, у розмірі 126 205 грн (733,75 х 172), з відрахуванням при виплаті установлених законом податків і зборів.

15. Апеляційний суд зауважив, що у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №802/4032/14-а середньоденна заробітна плата позивача у розмірі 2247 грн 12 коп. визначена з урахуванням пункту 10 Порядку №100, який втратив чинність 12 грудня 2020 року, а тому його дія не поширюється на спірні правовідносини.

Короткий зміст касаційної скарги

16. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції у грудні 2022 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

17. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

18. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 21 24 29 30 94 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви, яка не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов`язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою.

19. Переконує, що у разі неподання працівником заяви про поновлення на посаді на підставі рішення суду, фактично у подальшому унеможливлюється виконання роботодавцем та працівником вимог статей 29 та 30 КЗпП України.

20. Окремо зауважує, що апеляційний суд у справі №802/4035/14-а визнав незаконним рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Офісі Генерального прокурора, а тому до 10 червня 2021 року [дата ухвалення постанови у справі №802/4035/14-а] у діях Офісу Генерального прокурора відсутні ознаки неправомірності в частині невиконання рішення суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

21. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у суді касаційної інстанції.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

22. 26 грудня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Офісу Генерального прокурора.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2022 року для розгляду справи №120/14048/21-а визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М.

24. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі №120/14048/21-а на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

25. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

26. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року закінчено підготовчі дії, справу №120/14048/21-а призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

27. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року задоволено заяву судді Загороднюка А.В. про самовідвід від розгляду справи №120/14048/21-а.

28. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2024 року для розгляду справи №120/14048/21-а визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

29. Наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №2533-ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України.

30. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року:

- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №2533 від 23 жовтня 2014 року про звільнення з посади старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 ;

- поновлено ОСОБА_1 у Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 24 жовтня 2014 року;

- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у розмірі 1 123 371 грн 25 коп., з вирахуванням при виплаті установлених законом податків і зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

31. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року змінено рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року в частині визначення посади, на якій слід поновити позивача. Вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушення у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року.

32. 27 вересня 2021 року Генеральним прокурором видано наказ №1376ц про поновлення позивача на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушення у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Вінницької області) з 24 жовтня 2014 року. Підставою поновлення зазначено постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №802/4032/14-а.

33. У зв`язку із затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

34. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді.

37. Касаційне провадження у цій справі відкрито у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 21 24 29 30 94 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви, яка не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов`язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою.

38. Переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд зазначає таке.

39. Частина перша статті 235 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

40. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина восьма статті 235 КЗпП України).

41. Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення.

42. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

43. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

44. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

45. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі №440/4314/21, яка стосується подібних правовідносин та є застосовною при вирішенні цього спору.

46. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №802/4032/14-а ОСОБА_1 поновлено у Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 24 жовтня 2014 року. Це рішення у відповідній частині допущено до негайного виконання.

47. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, у тому числі в частині посади, на якій слід поновити позивача. Вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушення у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року [посада, з якої позивача було звільнено].

48. У тексті касаційної скарги відповідач переконує, що оскільки саме постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року стала підставою для винесення наказу від 27 вересня 2021 року №1376ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді [з якої його було звільнено], то у діях Офісу Генерального прокурора відсутні ознаки неправомірності до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 10 червня 2021 року.

49. З цього приводу колегія суддів повторно наголошує, що існування судового рішення про поновлення працівника на роботі породжує у відповідача обов`язок щодо негайного поновлення позивача на указаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.

50. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, та результатів його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

51. При цьому, незгода Офісу Генерального прокурора із рішенням суду першої інстанції у справі №802/4032/14-а та подальше його оскарження в апеляційному порядку чи касаційному порядках не є підставою для невиконання цього рішення, яке в силу імперативних приписів частини восьмої статті 235 КЗпП України і пункту 3 частини першої статті 371 КАС України підлягає негайному виконанню в частині поновлення працівника на роботі/посаді.

52. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21.

53. Оскарження судового рішення про поновлення працівника на посаді та, як наслідок, його подальше скасування або зміна може бути підставою для внесення змін або скасування наказу про поновлення на посаді, проте не змінює обов`язку роботодавця щодо негайного виконання такого судового рішення.

54. Разом з тим, судами попередніх інстанцій установлено, що рішення суду першої інстанції від 18 січня 2021 року у справі №802/4032/14-а фактично виконане відповідачем лише 27 вересня 2021 року шляхом видання наказу №1376ц.

55. Отже, наявний факт затримки виконання відповідачем указаного судового рішення, оскільки відразу після оголошення рішення суду не було виконане.

56. З огляду на це Верховний Суд зауважує, що згідно з приписами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

57. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

58. Отже, положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.

59. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з 19 січня 2021 року [наступний день після ухвалення Вінницьким окружним адміністративним судом рішення про поновлення на посаді] по 26 вересня 2021 року [день, що передує дню видачі наказу Офісом Генерального прокурора про поновлення позивача на посаді] відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

60. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, то він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки.

61. У тексті касаційної скарги відповідач указує, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитись на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі.

62. Однак, зазначає, що позивач не звертався до Офісу Генерального прокурора із заявою про добровільне виконання рішення про поновлення на посаді, а виконавчі документи щодо поновлення ОСОБА_1 до відповідача також не надходили.

63. З урахуванням викладеного вважає, що у діях Офісу Генерального прокурора відсутня протиправна бездіяльність в частині поновлення позивача на посаді за рішенням суду, та відсутні підстави для застосування наслідків такої бездіяльності.

64. Колегія суддів зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.

65. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22 зазначено, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України чітко і однозначно установлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передусім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

66. З урахуванням викладеного колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необхідності формування висновку щодо застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 21 24 29 30 94 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви.

67. Оскільки питання правильності здійсненого судом апеляційної інстанції розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у межах касаційної скарги не оскаржується, то Верховний Суд зазначає про відсутність правових підстав для перевірки указаного під час касаційного перегляду.

68. Підсумовуючи викладене Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому Верховний Суд констатує, що відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

70. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

71. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

IV. Висновки щодо судових витрат

72. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі №120/14048/21-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду