ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 120/14178/23
адміністративне провадження № К/990/11148/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 (судді - Сало П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді: Граб Л.С., Полотнянко Ю.П.) у справі №120/14178/23.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» (далі - ТОВ «ВІКІТАН») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області) від 18.07.2023 № 10948/02-32-09-01/30641728 та №10947/02-32-09-01/30641728.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що фактична перевірка проведена контролюючим органом з істотними порушеннями вимог чинного податкового законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ від 19.06.2023 № 1765к, відповідно якого проводилась фактична перевірка товариства, не відповідає приписам статей 80 81 Податкового кодексу України та не містить чітких підстав для проведення перевірки. Зокрема позивач наголошує на тому, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави для проведення перевірки, тоді як зазначення у ньому норм підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України не свідчать про наявність інформації про порушення платником вимог податкового законодавства, яка може слугувати підставою для здійснення податкового контролю у формі фактичної перевірки.
Крім того, позивач вказує на те, що наказ про проведення фактичної перевірки до початку її проведення не було вручено під розписку уповноваженому представнику ТОВ «ВІКІТАН» або особі, яка фактично проводила розрахункові операції, оскільки особа, зазначена в акті перевірки, а саме Лоївський О.Ф. , займає посаду оператора-заправника АГЗП, а тому не мав жодних повноважень на отримання від контролюючого органу будь-яких документів.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «ВІКІТАН» звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2023, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування підстав оскарження ТОВ «ВІКІТАН» посилається на те, що на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18, від 30.01.2018 у справі № 821/1957/16, від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16, від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18, від 27.03.2019 у справі № 2040/8252/18, від 15.05.2020 у справі № 816/3238/15, від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18, від 02.09.2020 у справі № 821/1828/16, від 04.09.2020 у справі № 821/1274/18, від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 22.09.2020 у справі № 520/1304/20, від 19.11.2020 у справі № 160/7971/19, від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18.
За доводами позивача помилковість застосування судами попередніх інстанцій підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України полягає в тому, що фактична перевірка ТОВ «ВІКІТАН» була проведена ГУ ДПС у Вінницькій області без наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення (можливі порушення) вимог законодавства, зокрема без відображення в наказі контролюючого органу посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.
Також позивач зазначає, що, окрім юридичної підстави для проведення перевірки (норми права), відповідач зобов`язаний у наказі про проведення перевірки також детально розкрити зміст фактичної підстави (фактичних обставин). Тільки за наявності двох цих складових наказ про проведення перевірки буде уважатися таким, що складений у відповідності до норм податкового законодавства.
Окрім цього, позивач зазначає, що перевірка була проведена за відсутності уповноваженої особи або особи, яка здійснює розрахункові операції, що свідчить про порушення норм податкового законодавства, яке гарантує право особи бути присутньою при проведенні фактичної перевірки.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ТОВ «ВІКІТАН» (ідентифікаційний код юридичної особи 30641728) здійснює свою діяльність за КВЕД 47.30 «Роздрібна торгівля пальним». Одне з фактичних місць провадження товариством своєї господарської діяльності - АГЗП за адресою: вул. Незалежності, 114В, м. Іллінці, Іллінецький район, Вінницька область.
19.06.2023 заступником начальника ГУ ДПС у Вінницькій області О. Мартинюк, з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України та Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального в Україні, з урахуванням доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області від 16.06.2023 № 991/02-32-09-01, керуючись статтями 20, 61, 62, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України видав наказ № 1765к «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН», яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Незалежності, 114в з 20.06.2023 тривалістю 10 діб, за період діяльності з 01.09.2020 по дату закінчення перевірки.
Направлення на проведення перевірки були пред`явлені, а копію наказу ГУ ДПС у Вінницькій області № 1765к від 19.06.2023 вручено оператору АГЗП ТОВ «ВІКІТАН» Лоївському О.Ф. 20.06.2023.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 10941/02-32-09-01/30641728 від 23.06.2023, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДПС у Вінницькій області 18.07.2023 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 10948/02-32-09-01/ НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20000,00 грн;
№10947/02-32-09-01/ НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, яка визначає повноваження контролюючих органів, контролюючі органи мають, зокрема, право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 Податкового кодексу України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; а підпункту 80.2.5 цього пункту - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства.
У постановах від 05.04.2023 у справі № 200/1354/21-а, від 11.01.2023 у справі № 160/2357/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16, від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17 Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата акцентувала увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
В обґрунтування своєї позиції щодо протиправності проведення фактичної перевірки, позивач, зокрема посилається на те, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави для проведення перевірки, тоді як зазначення у ньому норм підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України не свідчать про наявність інформації про порушення платником вимог податкового законодавства, яка може слугувати підставою для здійснення податкового контролю у формі фактичної перевірки.
Судами встановлено, що наказом ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.06.2022 № 1765к призначено фактичну перевірку ТОВ «ВІКІТАН» за фактичним місцем здійснення господарської діяльності за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Незалежності, 114в, з 20.06.2023 тривалістю 10 діб, за період діяльності з 01.09.2020 по дату закінчення перевірки.
Правовою підставою для призначення вказаної перевірки стали положення підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, тоді як фактичною - доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області від 16.06.2023 № 991/02-32-09-01 та лист ДПС України від 23.05.2023 № 11639/7/99-00-09-03-01-07, з яких, зокрема, вбачається наявність у контролюючого органу інформації, яка потребує перевірки, з електронних баз даних щодо реалізації та зберігання суб`єктом господарювання пального без обладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального, що, відповідно, свідчить про можливе порушення вимог законодавства, контроль за яким здійснюється органами ДПС.
При вирішенні даного спору судами враховано, що за змістом положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, зазначені правові норми дозволяють проведення фактичної перевірки платника податків, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, які покладені на відповідача.
З огляду на викладене, та враховуючи наявну у відповідача податкову інформацію, Верховний Суд погоджується висновком судів попередніх інстанцій про те, що наказ про призначення фактичної перевірки щодо позивача був винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, і під час розгляду справи контролюючий орган довів наявність підстав для проведення фактичної перевірки, передбачених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Щодо доводів позивача про проведення фактичної перевірки без участі уповноваженої особи ТОВ «ВІКІТАН», судами враховано, що в силу пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Надаючи оцінку доводам позивача про проведення фактичної перевірки без участі уповноваженої особи ТОВ «ВІКІТАН», судами встановлено, що згідно вимог пункту 81.1 статті 81, пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, 20.06.2023 об 11:45 год оператору АГЗП ТОВ «ВІКІТАН» Лоївському О.Ф. було вручено під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки, а також вищевказана особа була ознайомлена під розписку у направленнях на перевірку. При цьому будь-яких інших посадових осіб товариства за цією адресою здійснення господарської діяльності на момент проведення перевірки не було, що спростовує твердження позивача про здійснення розрахунково-касової операції на цій АГЗС іншою особа, ніж Лоївський О.Ф . До того ж сам Лоївський О.Ф. цього факту не заперечив, погодився отримати від ревізорів необхідні документи, допустив до перевірки та жодних застережень щодо свого статусу як уповноваженої особи товариства не висловлював, так само як і не звертав увагу на те, що відповідною особою є хтось інший.
Таким чином, вручення під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки Лоївському О.Ф. як особі, яка в момент проведення перевірки проводила розрахункові операції, хоча й займала посаду оператора-заправника АГЗП, є належним дотриманням контролюючим органом положень статті 81 Податкового кодексу України, що надавало відповідачу можливість розпочати фактичну перевірку.
Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. У цілому доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України виходять за межі касаційного перегляду.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 344 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» - залишити без задоволення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі №120/14178/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова