ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року

м. Київ

справа № 120/15411/21-а

адміністративні провадження № К/990/11716/22, № К/990/14111/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/15411/21-а

за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, третя особа - Вінницька обласна прокуратура, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2022 року (суддя-доповідач - Шидловський В.Б., судді: Курко О.П., Боровицький О.А.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - Кадрова комісія № 16), Офісу Генерального прокурора, третя особа - Вінницька обласна прокуратура про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії № 16 від 27 вересня 2021 року № 6 про неуспішне проходження нею атестації.

На думку ОСОБА_1 , спірне рішення Кадрової комісії № 16 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте без урахування обставин, що мали місце під час складання позивачкою іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Зокрема, під час проходження анонімного тестування відбулися короткочасні технічні збої у роботі комп`ютерної техніки, а саме затримка часу завантаження та оновлення завдань, збій роботи комп`ютерної мишки, що, як наслідок, призвело до необ`єктивної оцінки визначення результату складання іспиту. Про ці обставини ОСОБА_1 повідомила Кадрову комісії № 16 шляхом подання відповідної заяви. Проте відповідач не вжив жодних заходів щодо перевірки обставин, вказаних у заяві позивачки. Крім того позивачка вважає, що спірне рішення є немотивованим, оскільки в ньому відсутні аргументи щодо виставлення саме такої кількості балів та не вказано з яких дійсних підстав виходила Кадрова комісія під час його ухвалення.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачка оскаржила його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою від 03 травня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд зупинив апеляційне провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/19291/19.

5. Зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував неможливістю розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/19291/19, оскільки предметом оскарження у названій справі є наказ Генеральної прокуратури України від 03 жовтня 2019 року № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221). Ураховуючи, що ОСОБА_1 проходила атестацію відповідно до вимог Порядку № 221, то, на думку апеляційного суду, рішення у справі № 640/19291/19 може вплинути на її права та обов`язки.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

10. 16 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2022 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

11. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що наразі наказ Генеральної прокуратури України від 03 жовтня 2019 року № 221 є предметом оскарження у справах № 640/5305/20, № 640/19291/19, № 640/24239/19, № 640/20211/19, які перебувають на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва.

12. Водночас, оскільки відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, то рішення у справі № 640/19291/19 не впливатиме на спірні правовідносини.

13. На переконання скаржника, зібрані у даній справі докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому підстав для зупинення апеляційного провадження до розгляду іншої справи, предметом оскарження у якій є Порядок № 221, немає.

14. За наведених мотивів скаржник уважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 236 242 КАС України, застосування яких призвели до неправильного вирішення питання у справі, що в силу частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

15. Ухвалою від 26 травня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. Окрім того, 07 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2022 року.

17. Доводи та вимоги скаржника є аналогічними тим, що наведені у касаційній скарзі Офісу Генерального прокурора.

18. Ухвалою від 22 червня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

19. Представник ОСОБА_1 - адвокат Люлик Роман Іванович подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу Офісу Генерального прокурора без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2022 року - без змін. Уважає, що оскільки Порядок № 221 не відповідає вимогам Конституції України та іншим нормам міжнародного права, однак є однією із правових підстав для прийняття відповідачем оспорюваного рішення, то рішення у справі № 640/19291/19, де цей Порядок є предметом судового контролю, може вплинути на права та обов`язки сторін у справі, що розглядається.

20. Ухвалою від 27 липня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.

22. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та з метою перевірки доводів відповідачів про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

23. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

24. Зважаючи на вказані норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.

25. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

26. За змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

27. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

28. За правилом пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

29. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

30. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 чинного КАС України).

31. У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), зупинення провадження в адміністративних справах до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі може бути визнано необхідним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

32. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення адміністративним судом рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

33. При цьому згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

34. За правилами статті 6 КАС України та статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ, Суд) є джерелами права для судів України.

35. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (§ 124 рішення у справі «Kudla v. Poland», § 30 рішення у справі «Vernillo v. France», § 43 рішення у справі «Frydlender v. France» , § 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», § 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» та ін.).

36. Не вдаючись до детального аналізу практики ЄСПЛ із питання, що розглядається, Верховний Суд нагадує про відображений у § 45 Рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) висновок Суду, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків (див. Caillot v. France, № 36932/97, § 27, 4 червня 1999 року). Далі Суд знову зазначає, що працівник, який вважає, що роботодавець неправомірно відсторонив чи звільнив його, має важливий особистий інтерес до забезпечення швидкого судового розгляду питання законності цього заходу, оскільки трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, враховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування (див. рішення Obermeier v. Austria від 28 червня 1990 року, § 72, та рішення Caleffi v. Italy від 24 травня 1991 року, § 17)».

37. Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

38. У справі, що розглядається, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваними судовими рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва за наслідками розгляду справи № 640/19291/19 і предметом цього спору. В достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення зазначеної справи та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі.

39. Фактично підставою для зупинення стало те, що позивачка проходила атестацію відповідно до вимог Порядку № 221. У свою чергу наказ від 03 жовтня 2019 року № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації» оскаржується в адміністративній справі № 640/19291/19.

40. На думку Сьомого апеляційного адміністративного суду рішення у вказаній справі може вплинути на права та обов`язки сторін у справі, що розглядається, тому колегія суддів дійшла висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи № 120/15411/21-а до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 640/19291/19.

41. Водночас, у чому саме полягає потреба зупинення провадження та її взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, судом належним чином не обґрунтовано.

42. Верховний Суд зауважує, що у розглядуваному випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 640/19291/19, з огляду на те, що Порядок № 221 наразі є чинним, регулює чіткі правила поведінки для визначеного кола осіб та був чинним на момент прийняття спірного рішення.

43. Подібні висновки щодо застосування згаданих норм процесуального права висловлені у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 240/1284/21.

44. Слід зазначити, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності.

45. Так, орган, з якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні.

46. У зв`язку з цим, для цієї категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду, а саме місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного.

47. Крім того, трудові спори пов`язані з можливістю поновлення особи на роботі. У такому випадку на користь особи підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за рахунок надміру тривалого розгляду справи може сягнути величезних розмірів за відсутності у цьому вини органу.

48. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення не відповідає визначеним КАС України критеріям законності та обґрунтованості.

49. Оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у зазначеній справі, так і в частині того, що зібрані у даній справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить приписам пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.

50. Відтак, суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

51. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

52. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом (частина четверта статті 353 КАС України).

53. Таким чином касаційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Вінницької обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі № 120/15411/21-а скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк