ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 120/2005/19-а
адміністративне провадження № К/9901/35193/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2019 (головуючий суддя Т.М. Шаповалова)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 (головуючий суддя В.Ю. Сторчак, судді Т.В. Іваненко, Л.С. Граб)
у справі № 120/2005/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації грошового забезпечення та стягнення розміру грошового забезпечення за час затримки при звільненні,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення нарахування та виплати у період з 03.10.2015 по 07.04.2016 індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення нарахованого за період 03.10.2015 по 07.04.2016;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення 07.04.2016 із ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні із військової служби у запас Збройних Сил України;
- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період із 08.04.2016 по день постановлення судом першої інстанції рішення у даній справі.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 04.04.2016 його було звільнено з військової служби за підпунктом «є» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 07.04.2016 № 129-ос позивач був знятий з усіх видів забезпечення та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . 13.05.2019 адвокатом в інтересах позивача був надісланий адвокатський запит № 523 та була отримана відповідь 23.05.2019, у якій вказано, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача у період у 2015-2016 роках не здійснювалась. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у неправомірному ненарахуванні та невиплаті йому індексації грошового забезпечення і в частині непроведення своєчасного розрахунку при звільненні його з військової служби, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення нарахування та виплати у період з 03.10.2015 по 07.04.2016 індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . Стягнуто із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення нарахованого за період 03.10.2015 по 07.04.2016. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення 07.04.2016 із ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні із військової служби у запас Збройних Сил України. Стягнуто із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період із 08.04.2016 по день постановлення судом першої інстанції рішення у даній справі.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця. Крім того, суди прийшли до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що полягає у непроведенні 07.04.2016 остаточного розрахунку при звільненні позивача з військової служби в Державній прикордонній службі України у запас Збройних Сил України, що відповідно до норм трудового законодавства є підставою для виплати роботодавцем працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку є передчасною; позовні вимоги в частині нарахування та виплати середньомісячного грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок спрямовані на урегулювання тих правовідносин, які вібудуться в майбутньому, лише після виконання судового рішення про виплату індексації, у разі наявності такого. Крім того, зазначає, що проходження військової служби врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, а тому норми Кодексу законів про працю України на військовослужбовців не поширюються.
Позиція інших учасників справи
7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України.
9. Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. 04.04.2016 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «є» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 07.04.2016 № 129-ос позивач був знятий зі всіх видів забезпечення та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
11. 13.05.2019 адвокатом Балтаком В.О. в інтересах позивача був надісланий адвокатський запит № 523 до відповідача щодо роз`яснення чи нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.07.2015 по 07.04.2016.
12. Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) № 11/3309 від 23.05.2019 надано відповідь, у якій вказано, що за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 03.10.2015 по 07.04.2016 ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалася і не виплачувалась. Кошторисними призначеннями військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України не передбачалась виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям з липня 2015 року.
13. Позивач вважає, що в даному випадку мав місце факт порушення відповідачем прав та інтересів позивача в частині ненарахування та невиплаті йому індексації грошового забезпечення і в частині непроведення своєчасного розрахунку при звільненні його з військової служби.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 48 Конституції України визначено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
16. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
17. Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
18. Частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
19. Частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
20. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
21. Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
22. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
23. Пунктами 1-3 Порядку № 159 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
24. Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
25. Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
26. Згідно із статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при звільненні з військової служби відповідач не здійснив усіх належних позивачу виплат, а саме індексації грошового забезпечення, а відтак прийшли до висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 03.10.2015 по 07.04.2016.
30. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
31. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
32. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України регулюються низкою спеціальних актів, а саме: Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (яка діяла на момент звільнення позивача з військової служби), Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425.
33. Однак, вказані акти не містять норм щодо регулювання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку в зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.
34. За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
35. Закріплені у статтях 116 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
36. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Державної прикордонної служби України, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з Державної прикордонної служби України.
37. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.
38. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав і для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби.
39. При цьому, статтею 117 Кодексу законів про працю України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.
40. Суд першої інстанції, встановлюючи право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не визначив розмір такого відшкодування. Судом апеляційної інстанції вказаного порушення не усунуто.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Відповідно до частин першої- третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
42. Відповідно до частин другої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
43. Враховуючи, що суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а суди попередніх інстанцій, прийшли до правомірного висновку щодо наявності у позивача права на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак не визначили розмір такого стягнення, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
44. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Висновки щодо розподілу судових витрат
45. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
46. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити частково.
2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 120/2005/19-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції Вінницького окружного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жука
Н.М. Мартинюк