ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 120/210/23
адміністративне провадження № К/990/31217/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників адміністративну справу № 120/210/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сушка О.О., суддів: Залімського І.Г., Мацького Є.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та суть спору
1. У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ НП в Вінницькій області), у якому просив:
1.1. визнати протиправними та скасування наказу начальника ГУ НП у Вінницькій області від 02.12.2022 № 1196 в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції до майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника сектору кримінальної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Вінницькій області від 06.12.2022 №214 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника сектору кримінальної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
1.3. поновити з 07.12.2022 ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній тій, яку позивач обіймав до звільнення;
1.4. визнати недійсним в трудовій книжці запис №4 від 06.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника сектору кримінальної поліції Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», зроблений на підставі наказу начальника ГУПН у Вінницькій області від 06.12.2022 №214 о/с у трудовій книжці позивача;
1.5. стягнути з ГУПН у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.12.2021 по дату винесення судового рішення.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що при прийнятті зазначених наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідач не врахував обставини, визначені у статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), зокрема, вини у вчиненні ним ймовірного дисциплінарного поступку, його особи, попередню поведінку та його ставлення до служби, а також не забезпечив повне, всебічне та об`єктивне проведення службового розслідування із встановленням усіх фактичних обставин справи. Позивач підкреслює, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
2.1. Зауважує, що рішення суду, яке б набрало законної сили, з висновком про наявність в його діях вини відсутнє. До того ж відповідач не конкретизував в чому полягало порушення Присяги поліцейського та Дисциплінарного статуту в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України і чому саме такий крайній та найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, є єдиним можливим засобом виховання поліцейського та недопущення нових дисциплінарних проступків.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з 19.08.2002 по 06.11.2015 перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 06.12.2022 перебував на службі в Національній поліції та з 17.09.2021 займає посаду заступника начальника сектору кримінальної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області.
4. На підставі наказу ГУ НП у Вінницькій області від 28.11.2022 №1569 дисциплінарною комісією було проведено службове розслідування за фактом можливого скоєння дисциплінарного проступку окремими поліцейськими Гайсинського районного управління поліції, та складено висновок службового розслідування від 02.12.2022 (далі - висновок службового розслідування).
5. Під час службового розслідування з`ясовано, що 27.11.2022 майор поліції ОСОБА_1 разом з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2 , перебуваючи поза службою, в цивільному одязі, вживали алкогольні напої в кафе « Маріо » у м. Гайсин. Під час відпочинку лейтенанту поліції ОСОБА_3 стало зле, у зв`язку з чим він разом із майором поліції ОСОБА_4 вийшли із закладу на вулицю. Лейтенант ОСОБА_3 присів біля дерева, неподалік кафе, а майор поліції ОСОБА_15 відійшов на декілька метрів від нього. У цей час, поліцейський ІТТ №3 ГУ НП у Вінницькій області старший сержант поліції ОСОБА_6 (перебував поза службою, в цивільному одязі), який знаходився у припаркованому неподалік автомобілі, помітив невідому особу, яка сиділа біля дерева та вирішив надати їй допомогу. Підійшовши до невідомого, він впізнав лейтенанта поліції ОСОБА_7 та допоміг останньому підвестися. Через декілька хвилин до них підійшли особи, які також перебували неподалік кафе, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , з метою надання допомоги.
6. До вказаних осіб підійшов позивач та, нерозбірливо говорячи (перебував у стані алкогольного сп`яніння), дістав вогнепальну зброю. Старший сержант ОСОБА_14 попросив останнього заспокоїтися, однак, майор ОСОБА_15 почав приводити зброю у бойову готовність. Зрозумівши що відбувається, ОСОБА_14 наказав усім тікати.
7. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 сіли до припаркованого неподалік автомобіля, який належить ОСОБА_8 та розпочали рух. Старший сержант ОСОБА_14 також сів до свого автомобіля. У цей час майор поліції ОСОБА_15 почав стріляти із закріпленої за ним табельної зброї (ПМ серія НОМЕР_1 , 185 р.в.), спорядженої бойовими набоями. Однак, з причин, що не залежали від волі ОСОБА_16 , пострілів не відбулося.
8. Далі майор ОСОБА_15 , перезарядив пістолет та, діючи умисно, здійснив постріл у бік громадянина ОСОБА_17 , який перебував на задньому сидінні з права транспортного засобу марки АЗ 21118 д.н.з. НОМЕР_2 , чим заподіяв останньому вогнепальне поранення останньої третини правого передпліччя. ОСОБА_17 госпіталізовано до травматологічного відділення Гайсинської центральної районної лікарні.
9. По приїзду на місце події слідчо-оперативної групи Гайсинського РУП Поліцейські почули ще один постріл. У подальшому встановлено, що куля влучила у стійку автомобіля марки «Renault Magane» д.н.з. НОМЕР_3 , який проїздив повз.
10. Окрім того, установлено, що майор поліції ОСОБА_15 27.11.2022 о 22:49 та 22:59 здійснив два завідомо неправдивих повідомлення за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» щодо його незаконного затримання та вилучення табельної зброї ПМ-2606. Указані повідомлення зареєстровані в підсистемі «Єдиний облік» ІКС ІПНП Гайсинського РУП ГУПН у Вінницькій області від № 6262 та № 6263 від 27.11.2022.
11. За вказаним фактом територіальним управління ДБР відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62022240040000169 від 27.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, пунктів 1, 7 частини другої статті 115 КК України. Майора поліції ОСОБА_15 затримано у процесуальному порядку, відповідно до статті 208 КПК України та поміщено в ІТТ №1 м. Вінниці.
12. Відповідно до статей 40 42 276 277 278 КПК України 28.11.2022 майору поліції ОСОБА_18 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, пунктів 1, 7 частини другої статті 115 КК України, тобто у закінченому замаху на вчинення умисного убивства двох або більше осіб з хуліганських мотивів.
13. Вінницьким міським судом Вінницької області 30.11.2022 майору ОСОБА_18 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 діб з 28.11.2022 по 26.01.2023.
14. Крім того, в ході судового розслідування установлено, що з 30.11.2022 в мережі Інтернет та інших засобах масової інформації широко розповсюджено інформацію критичного характеру щодо протиправних дій майора поліції ОСОБА_15 .
15. За оцінкою дисциплінарної комісії поліції ОСОБА_1 дискредитував звання поліцейського внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке створювало потенційну загрозу життю та здоров`ю громадян та полягало в перебуванні у громадському місці з ознаками алкогольного сп`яніння, неспроможності у повній мірі усвідомлювати та контролювати свої дії, висловлювати думки. Підірвав довіру громадян не тільки до поліції Вінниччини, а до всього правоохоронного відомства, особливо зважаючи на його роль як посадової особи, яка безпосередньо відповідає за стан службової дисципліни в Гайсинському РУП.
16. У висновку, серед іншого, зазначено, що відповідно до відомостей від 14.01.2022 майор поліції ОСОБА_15 , будучи ознайомлений під особистий підпис із наказом МВС України у Вінницькій області від 01.02.2016 № 70 «Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю» (далі - Інструкція № 70), не зважаючи на це, 27.11.2022 своїми діями порушив вимоги підпунктів 1, 2, 3, 5, 6 пункту 10 розділу І цієї Інструкції.
17. У підсумку дисциплінарна комісія констатувала, що при проведенні службового розслідування було встановлено порушення позивачем службової дисципліни, а саме: скоєння дисциплінарного проступку, порушення статті 27 Конституції України, Присяги поліцейського, вимог частини 1 пунктів 1, 3, 6, 10, 11, 13 частини третьої статті 1, пункту 5 статті 15 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила етичної поведінки), пунктів 1-3 частини першої статті 18, частини першої статті 42, частини четвертої, дев`ятої статті 46 Закону України "Про Національну поліцію", підпунктів 1, 2, 3, 5, 6 пункту 10 розділу І Інструкції № 70, пункту 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.
18. На підставі висновку службового розслідування наказом Головного управління Національної поліції в Вінницькій області від 02.12.20221 № 1196 вирішено застосувати до заступника начальника сектору кримінальної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
19. На виконання наказу від 02.12.2022 № 1196 ГУ НП у Вінницькій області був виданий наказ від 06.12.2022 № 214 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
20. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
20.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив із того, що позивач порушив вимоги Інструкції № 70, а саме не забезпечив належні умови зберігання табельної вогнепальної зброї та боєприпасів, що призвело до її носіння позивачем поза межами виконання службових обов`язків та повноважень, а також спричинило взяття ним до рук вогнепальної зброї і приведення її у готовність за обставин, критичність яких, як і об`єктивність відповідної реакції позивача, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.
20.2. Суд цієї інстанції зауважив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, яких він має дотримуватися безперервно (як у робочий, так і в неробочий час) і порушення яких утворює факт порушення службової дисципліни.
20.3. За оцінкою суду першої інстанції, матеріалами справи підтверджуються обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні під час воєнного стану вимог Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту, Правила етичної поведінки та Інструкції № 70, тож така поведінка позивача безумовно підриває авторитет поліції, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства.
20.4. При цьому, суд цієї інстанції акцентував увагу на тому, що позовна заява не містить обґрунтування позивачем відсутності в діях поліцейського дисциплінарного поступку, а судом не встановлено обставин, що пом`якшують відповідальність позивача. Натомість, обставинами, що обтяжують відповідальність позивача, є факт перебування такого у стані алкогольного сп`яніння.
20.5. Суд також дійшов висновку про дотримання відповідачем процедури провадження службового розслідування стосовно позивача.
20.6. У підсумку суд першої інстанції констатував, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, який з урахуванням загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків на службі в органах поліції. Отже, відповідач правомірно та обґрунтовано застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
21. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023, з урахування ухвали від 21.08.2023 про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2023 скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково:
21.1. визнані протиправними та скасовані наказ начальника ГУ НП у Вінницькій області від 02.12.2022 № 1196 в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції до майора поліції ОСОБА_1 та наказ начальника ГУ НП у Вінницькій області від 06.12.2022 №214 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 , зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
21.2. поновлено з 06.12.2022 ОСОБА_1 на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області та стягнуто з ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.12.2022 по дату винесення судового рішення в сумі 130488,45 грн;
21.3. у задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.
22. Задовольняючи позов в означеній частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції не врахував приписи Дисциплінарного статуту, зокрема статті 29 якою визначені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. Так, за приписами частини першої статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
22.1. За висновком суду апеляційної інстанції, оскільки позивач на час виникнення спірних правовідносин не мав діючого дисциплінарного стягнення, а застосування до нього такого виду стягнення як звільнення зі служби в поліції, яке є більш суворим, відбулося без врахування приписів частини першої статті 29 Дисциплінарного статуту, тобто всупереч чітко встановленим нормам, наявні правові підстави для скасування наказу відповідача про застосування такого стягнення та поновлення позивача на посаді з якої його було звільнено.
22.2. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним запису про звільнення у трудовій книжці, суд цієї інстанції зазначив, що вона задоволенню не підлягає, оскільки порядок внесення відповідних записів до трудової книжки врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом від 29.07.1993 № 58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, згідно пункту 2.10 якої такі записи вносяться власником або уповноваженим ним органом.
22.3. Вирішуючи позовну вимогу про стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції при її обрахунку виходив із того, що час вимушеного прогулу позивача становить 235 днів (з 06.12.2022 до 28.07.2023 включно), середньоденна заробітну плату - 555,27 грн, отже загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить (555,27х235) 130488,45 грн (без утримання податків та обов`язкових платежів).
22.4. При вирішенні позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд цієї інстанції зазначив, що надані позивачем докази не можуть свідчити про оплату наданих адвокатом послуг, і в свою чергу - про понесені судові витрати на правничу допомогу, а тому суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір витрат на правничу допомогу, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.
Короткій зміст вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
23. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції ГУ НП у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
24. Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
24.1. На обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України касатор вказує, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 19 Дисциплінарного статуту без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18.
24.2. Як зазначає відповідач, у постанові від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18 Верховний Суд сформував висновок щодо застосування статті 19 Дисциплінарного статуту у цій категорії спорів, відповідно до якого застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
24.3. Касатор зауважує, що відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
24.4. Акцентує увагу на тому, що у цій справі підставою для призначення службового розслідування став факт вчинення позивачем дій, сутність яких полягає у порушенні службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості та дій, які суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського та указують про реальну наявність у поведінці ОСОБА_16 ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, яка спричинила шкідливі наслідки та причинного зв`язку між ними і дією порушника дисципліни.
24.5. Так, службовим розслідування підтверджено, що позивач - працівник поліції у вечірній позаробочий час, перебував в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці, маючи при собі табельну вогнепальну зброю. На пропозицію перехожих, які запропонували йому та його колезі допомогу, поліцейський відреагував неадекватно та безпричинно почав стрілянину зі зброї, спорядженої бойовими набоями, у напрямку людей, серед яких були і діти. Внаслідок чого одним із пострілів завдав вогнепального поранення 18-річному юнакові, кількома іншими - пошкодив автомобілі громадян.
24.6. За таких обставин, оцінивши зібрані під час службового розслідування стосовно позивача докази, дисциплінарна комісія дійшла висновку застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
24.7. Як вказує відповідач, суд апеляційної інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 29 Дисциплінарного статуту, якою врегульовано застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, фактично розтлумачив вказану норму як обов`язок ГУ НП у Вінницькій області, у цьому випадку, застосовувати дисциплінарне стягнення до позивача починаючи з найменшого яким є зауваження.
24.8. Водночас, на переконання відповідача, вказану норму необхідно застосовувати таким чином, що у разі застосування до поліцейського якогось із видів дисциплінарного стягнення, визначеного в статті 13 Дисциплінарного статуту, в подальшому до нього не може бути застосовано менш суворе ніж попереднє.
24.9. Касатор уважає, що за обставин цієї справи посилання суду апеляційної інстанції виключно на статтю 29 Дисциплінарного статуту є необґрунтованим, адже відповідно до статті 19 цього статуту визначення виду стягнень залежить від тяжкості дисциплінарного проступку та належить до дискреційних повноважень дисциплінарної комісії.
24.10. У цьому аспекті відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частин першої та другої статті 29 Дисциплінарного статуту у подібних правовідносинах.
25. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2023 визнано поважними причини пропуску ГУ НП у Вінницькій області строку на касаційне оскарження, поновлено відповідачу строк звернення до суду касаційної інстанції та відкрите касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
26. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція інших учасників справи
27. Від представника ОСОБА_1 адвоката Менчука Максима Володимировича надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона позивача просить відмовити у задоволенні її вимог з огляду на необґрунтованість доводів останньої та залишити в силі оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції.
27.1. У цьому відзиві вказується, що частина друга статті 29 Дисциплінарного статуту, якою визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції, є чіткою за розумінням та не допускає неоднозначного тлумачення.
27.2. Представник позивача, зауважує на тому, що на момент проведення службового розслідування у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень, а тому, на його переконання, обраний вид дисциплінарного стягнення у виді звільнення є незаконним та таким, що обраний з порушенням положень статті 29 Дисциплінарного статуту.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
28. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
29. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
30. Спір у цьому провадженні виник через звільнення поліцейського зі служби в поліції у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності. Спірним питанням на стадії касаційного провадження є застосування статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
31. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
32. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
33. До основних принципів діяльності поліції належать верховенство права, дотримання прав і свобод людини, законність, відкритість та прозорість, політична нейтральність, взаємодія з населенням на засадах партнерства, безперервність.
34. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Закону № 580-VIII).
35. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина перша статті 8 Закону № 580-VIII).
36. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
37. Відповідно до частини першої, другої статті 19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
38. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
39. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
40. Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
41. Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
42. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
43. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
44. Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
45. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
46. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
47. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
48. Згідно частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
49. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
50. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (пункт 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту).
51. Спірним у межах цього касаційного провадження є питання правомірності обрання відповідачем до поліцейського найсуворішого з видів стягнень, що передбачені статтею 13 Дисциплінарного статуту, а саме звільнення зі служби в поліції з урахуванням особливостей застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, що визначені у статті 29 цього Статуту.
52. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в аспекті порушеного питання колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував висновок щодо застосування означених норм права у постановах від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 та від 29.02.2024 у справі № 260/5566/22. Висновки Верховного Суду у цих постановах є застосовними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків і надалі зауважує таке.
53. Згідно усталеної практики Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.)
54. Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
55. Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
56. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту).
57. Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
58. При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.
59. Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, частина восьма статті 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
60. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
61. Тут, насамперед, варто мати на увазі, що обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплірного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
62. Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.
63. У справах № 420/14443/22 та № 260/5566/22, аналізуючи положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
64. Верховний Суд зауважив на тому, що повноваження керівника стосовно обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
65. Повертаючись до обставин цієї справи зазначимо, що висновок суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних наказів, якими до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, ґрунтувався виключно на тому, що на час виникнення спірних правовідносин позивач не мав діючого дисциплінарного стягнення, а застосування до нього такого виду стягнення, яке є більш суворим, відбулося без врахування чітко визначених приписів частини першої статті 29 Дисциплінарного статуту, у зв`язку з чим суд уважав, що наявні підстав для поновлення позивача на посаді.
66. Водночас такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають наведеним висновкам Верховного Суду щодо правозастосування статті 29 Дисциплінарного Статуту у цій категорії спорів.
67. Суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від у постанові від 21.09.2018 у справі №824/227/17-а, та вказував на те, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку та наявність підстав для застосування до нього такого заходу дисциплінарного впливу, як звільнення з органів внутрішніх справ, було підтверджено, адже обставини поведінки позивача, встановлені у ході службового розслідування, безумовно підривають авторитет поліції, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції.
68. При цьому, надаючи оцінку оскаржуваним наказам суд першої інстанції правильно застосував положення статей 13, 19 та 29 Дисциплінарного Статуту у взаємозв`язку із встановленими ним обставинами справи та дослідженими доказами.
69. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції у цій справі дійшов правильного висновку про те, що спірні накази начальника ГУ НП у Вінницькій області від 02.12.2022 № 1196 та від 06.12.2022 №214 о/с є такими, що прийняті у межах, спосіб та порядку, визначенні чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні.
70. Підсумовуючи наведене, Суд доходить висновку про помилковість скасування судом апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та надав їм правильне тлумачення.
71. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
72. Відповідно до приписів статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
73. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі № 120/210/23 - скасуванню, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2023 - залишенню в силі.
74. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області задовольнити.
2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 120/210/23 скасувати, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов