ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 120/2277/19-а

провадження № К/9901/35949/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Желєзного І.В., Стеценка С.Г.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2019 (суддя Слободонюк М.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді Іваненко Т.В., Граб Л.С.)

у справі №120/2277/19-а

за позовом ОСОБА_1

до начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького Ігоря Олександровича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму села Метанівка Теплицького району Вінницько - Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)"

про визнання протиправним та скасування наказу.

І. РУХ СПРАВИ

1. У липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького І.О., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму села Метанівка Теплицького району Вінницько - Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про визнання протиправним та скасування наказу від 19.06.2019 № 95 "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Успенського храму с.Метанівка Теплицького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви" (у новій редакції) з підстав його протиправності.

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.08.2019 залучено до участі у справі №120/2277/19-а третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Успенського храму села Метанівка Теплицького району Вінницько - Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)".

3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2019, яку було залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019, закрито провадження у справі №120/2277/19-а з тих мотивів, що спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має розв`язуватися в порядку господарського судочинства.

4. ОСОБА_1 із зазначеними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №120/2277/19-а й скерувати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Від відповідача і третьої особи надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2019 року до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації надійшло дві заяви від 16.04.2019 (№526-25-17 та № 527-25-17) голови загальних зборів релігійної громади Свято-Успенської храму с. Метанівка Теплицького району Тульчинської єпархії УПЦ Пащенка Г.С. з повідомленням про проведення 09.03.2019 загальних зборів релігійної громади Свято-Успенської храму с. Метанівка Теплицького району Тульчинської єпархії УПЦ, на яких прийнято рішення про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях та перехід у підпорядкування Православній Церкві України та інша заява з проханням зареєструвати статут релігійної громади у новій редакції, прийнятий у зв`язку із зміною підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях, зміну найменування та керівних органів релігійної громади. До заяв додано необхідний пакет документів.

7. Наказом начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації від 19.06.2019 № 95 проведено реєстрацію Статуту релігійної громади Свято-Успенського храму с. Метанівка Теплицького району Тульчинської єпархії Української Православної церкви у новій редакції із зміною найменування на релігійну організацію "Релігійна громада Свято - Успенського храму с. Метанівка Теплицького району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)".

8. На підставі ст.ст. 14, 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Управлінням внесено зміни у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни найменування, місцезнаходження та керівника юридичної особи - релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенського храму села Метанівка Теплицького району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)».

9. Позивач зазначає, що рішення оформлене протоколом від 09.03.2019 № 1 під назвою "загальні збори релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму с.Метанівка Теплицького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви", що послугувало підставою для видачі наказу від 19.06.2019 № 95 «Про реєстрацію Статуту релігійної громади Свято-Успенського храму с. Метанівка Теплицького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви" (у новій редакції), не відповідає вимогам ч.ч. 2, 3, 4 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», як таке, що було ухвалено її неповноважними зборами, сторонніми особами, які не є членами їх релігійної громади і не мають ніякого відношення до загальних Парафіяльних зборів громади Свято-Успенського храму с. Метанівка Теплицького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви.

10. Як вказує позивач з посиланням на положення Статуту, зібрання, рішення якого лягло в основу наказу від 19.06.2019 №95, не були парафіяльними зборами громади Свято-Успенського храму с. Метанівка Теплицького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, що, в свою чергу, в правовому розумінні нівелює будь- яке по змісту рішення прийняте ними, а також, в тому числі, і ті, що були використані для реєстрації відповідачем статуту третьої особи у новій редакції та послугували підставою для видання оскаржуваного наказу від 19.06.2019 № 95.

11. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказав на порушення відповідачем вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», при прийнятті оскаржуваного рішення, що потягло за собою порушення прав позивача на вільну зміну конфесійної приналежності.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що спір не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки спір виник саме між членами релігійної громади Свято-Успенського храму с. Метанівка та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.

13. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, хоч і мав владні - управлінські повноваження (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. У свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює порядок та спосіб скликання парафіяльних зборів (зборів членів релігійної громади) та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту. Тобто, наданню правової оцінки наказу суб`єкта владних повноважень передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації. Окрім того, оскаржуване рішення зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму села Метанівка Теплицького району Вінницько - Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)".

14. Суд апеляційної інстанції також вказав, що фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії та рішення відповідача щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНІ СКАРГИ

15 Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим і апеляційним адміністративними судами норм процесуального права, невірним тлумаченням предмету позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що суди не врахували того, що позивач оспорював дії відповідача у вигляді реєстрації змін до статуту з підстав їх не законності, не відповідності вимогам Закону, а саме, за відсутності рішення про перехід релігійної громади в іншу конфесію, той документ що було надано не відповідав вимогам яким має відповідати рішення про перехід з точки зору Закону та Статуту громади, а також заявниками не було подано усіх необхідних інших документів для проведення реєстрації змін, та ін. порушення, що виключають можливість реєстрації таких запропонованих змін та є перешкодою видачі оспорюваного наказу.

Відповідачем позивач вказав начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецького І. О. , який, в розумінні п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, безумовно є суб`єктом владних повноважень.

Правовими підставами позову при цьому позивач зазначав недотримання відповідачем в момент видачі ним оспорюваного наказу вимог ст.ст. 12. 13, 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», внаслідок чого таке рішення відповідача порушило гарантоване ст. 35 Конституції України та ст. З Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» право позивача та очолюваної ним релігійної громади на свободу віросповідання.

16. У відзивах на касаційну скаргу відповідач і третя особа зазначають про законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій. При цьому відповідач наголошує на тому, що матеріалами справи підтверджено наявність спору між членами релігійної громади щодо підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях і переходу до іншого релігійного центру.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

18. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Cловосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

19. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

20. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу № 95 від 19.06.2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Успенського храму с. Метанівка Теплицького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви" (у новій редакції).

24. Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію з питань юрисдикції спорів, які виникають щодо проведення реєстрації статуту (положення) релігійної організації, зокрема, у постанові від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19.

25. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що позов у справі № 910/8132/19 було подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної організації. Правовідносини, які виникли у справі між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, слід визначати відповідно до ч. 21 ст. 14, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

26. Зважаючи на наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час розв`язання питання про юрисдикцію спору врахував вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, яка наділена повноваженнями вирішувати юрисдикційні спори, аргументи касаційної скарги стосовно цих питань не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

27. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини пов`язані з необхідністю захисту релігійних прав, тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

28. Доводи касаційної скарги стосовно того, що позивач оскаржує тільки управлінські функції відповідача спростовуються вищенаведеними висновками Верховного Суду.

29. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених ст. 341 КАС України, не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.

31. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №120/2277/19-а - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя І.В. Желєзний

Суддя С.Г. Стеценко