ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 120/2322/24
адміністративне провадження № К/990/27101/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, постановлену суддею Поліщук І. М., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Сушка О. О., Залімського І. Г., Мацького Є. М., у справі № 120/2322/24 за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фермерського господарства «НАДБУЖАНСЬКЕ-С» та ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі території України,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
26 лютого 2024 року Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач, скаржник, контроюючий орган, податковий орган) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фермерського господарства «НАДБУЖАНСЬКЕ-С» (далі - ФГ «НАДБУЖАНСЬКЕ-С») та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), у якому просило суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику ФГ «НАДБУЖАНСЬКЕ-С» ОСОБА_1 .
Підставою позову слугувало виникнення у підприємства податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, який не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із встановленням факту пропущення позивачем строку звернення до суду, що встановлений статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головне управління ДПС у Вінницькій області подало до суду першої інстанції клопотання про усунення недоліків позовної заяви, в якому зауважило, що заява подана не у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає спеціальний, скорочений строк звернення до суду, а в порядку статті 289-2 цього Кодексу, яка не передбачає жодних особливостей при обчисленні строку звернення до суду, з огляду на що у таких спорах встановлюється загальний шестимісячний строк, визначений статтею 122 Кодексу, який не був пропущений позивачем.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, позовну заяву повернуто на підставі частини третьої статті 283 КАС України.
Висновок судів попередніх інстанцій мотивований тим, що у спірних правовідносинах заява або позовна заява має бути подана виключно з підстав, визначених пунктом 87.13 статті 87 Податкового Кодексу України, та в разі її подання, з дотриманням вимог статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України - у строк не більше 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Ураховуючи, що матеріали позову свідчать про те, що податкова вимога уважається такою, що вручена, 20 квітня 2023 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право на звернення до суду виникло у податкового органу після спливу 240 днів з дня вручення такої вимоги, тобто з 07 грудня 2023 року, в той час як до суду податковий орган звернувся лише 26 лютого 2024 року, тобто з пропуском 24 годинного строку звернення до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із зазначеними судовими рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані рішення в цій справі, помилково вважали, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо встановлення 24 годинного строку звернення до суду), оскільки встановлений цією статтею особливий порядок розгляду окремих адміністративних справ є альтернативним загальному порядку розгляду справ, які мають також свої особливості позовного провадження.
Податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або у спеціальному відповідно до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в заяві.
Скаржник зауважує, що оскільки Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду із позовною заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівникові юридичної особи саме в загальному порядку відповідно до статті 289-2 КАС України, а не у передбаченому статтею 283 цього Кодексу, то строк звернення до суду має обчислюватися згідно вимог статті 122 Кодексу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
Так, підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Пунктом 87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовуються у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Статтю 87 ПК України доповнено наведеними вище пунктами 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01 січня 2022 року (далі - Закон № 1914-IX).
Крім цього, Законом № 1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
Також, цим Законом КАС України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».
Згідно з частиною першою цієї статті, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є:
- наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень;
- несплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
При цьому, з 01 січня 2022 року, положеннями КАС України унормовано, що провадження у справах щодо тимчасового обмеження керівника суб`єкта господарювання у виїзді за межі України розглядаються судами як за правилами статті 283, так і за правилами статті 289-2 цього Кодексу.
При порівняльному аналізі наведених норм та інших положень КАС України, що їх супроводжують, можна дійти висновку про існуючу суттєву відмінність з притаманними у кожному конкретному випадку своїх особливостей з розгляду позовного провадження в однопредметній категорії адміністративних справ.
Це стосується, в тому числі, і мети застосування положень 283 у порівнянні зі статтею 289-2 КАС України щодо швидкоплинності та негайного здійснення процесу з метою попередження уникнення особи від виконання покладеного на нього обов`язку шляхом виїзду за кордон тощо.
Згідно зі статтею 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:
1) найменування адміністративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника;
3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;
4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;
5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;
6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.
Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;
2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.
У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.
Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.
Рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.
У рішенні суду зазначаються:
1) дата ухвалення рішення;
2) найменування суду, прізвище та ініціали судді;
3) найменування сторін, їх місцезнаходження;
4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;
5) порядок вчинення дій, визначених рішенням;
6) відомості про порядок апеляційного перегляду справи, строки апеляційного оскарження.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Частиною першою статті 269 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
При цьому КАС України для справ, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, встановлює окремий порядок обчислення процесуальних строків (стаття 270), проголошення та вручення судових рішень (стаття 271), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (стаття 272).
Водночас згідно статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені ПК України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Адміністративна справа, передбачена цією статтею, розглядається судом протягом 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви.
Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк із дня їх проголошення.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
У контексті викладеного варто звернути увагу на те, що норма статті 289-2 КАС України, як і норма пункту 7 частини першої статті 283 цього Кодексу, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена пунктом 87.13 статті 87 ПК України.
Разом з тим, стаття 87 ПК України не визначає з заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що статі 283 та 289-2 КАС України для регулювання одного і того ж предмета визначають різні види судового провадження.
Порівняльний аналіз статей 283 та 289-2 КАС України свідчить про суттєві відмінності вказаних судових проваджень:
- відповідно до статті 283 КАС України звернення контролюючого органу відбувається шляхом подання відповідної заяви, в той час як згідно статті 289-2 КАС України позовної заяви;
- положеннями статті 289-2 КАС України встановлено терміни розгляду судом відповідної категорії заяв (48 годин), а положеннями статті 283 КАС України - не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).
- стаття 283 КАС України встановлює окремі вимоги до заяви щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України, судового рішення за наслідками розгляду такої заяви, його негайне виконання, а також визначає окремі умови щодо залишення без руху, повернення та відмови у відкритті провадження за такими заявами, тоді як положеннями статті 289-2 КАС України такі вимоги та умови не передбачено.
Ще однією суттєвою відмінністю звернення до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статей 283 та 289-2 КАС України, є те що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених зокрема статтею 283 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. При цьому судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Тобто, для судового провадження в порядку статті 283 КАС України не передбачено можливості касаційного оскарження судових рішень. водночас щодо статті 289-2 цього Кодексу такі застереження відсутні.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що звернення до суду з заявою щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статті 283 КАС України є окремим видом судового провадження, яке має бути ініційоване контролюючим органом протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Тобто звернення в порядку статті 283 КАС України відбувається лише з метою термінового розгляду заяв.
Водночас норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
При цьому норми КАС України не містять застережень щодо пріоритетності вказаних видів судових проваджень.
Колегія суддів вважає, що з огляду на те, що у цьому випадку Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду в порядку статей 160 289-2 КАС України, то у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залишення її без руху з метою приведення у відповідність з вимогами статті 283 КАС України.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно частини п`ятої статті 270 КАС України днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Встановлене указаною статтею правило щодо неможливості поновлення строків подання позовних заяв стосується категорій справ, встановлених статтями 273-277 280-283 283-2 КАС України.
При цьому встановивши, що заяву, зокрема в порядку статті 283 КАС України, подано з пропущенням встановленого строку, суд має імперативний обов`язок залишити таку заяву без розгляду. Зі свого боку, суд першої інстанції залишає подану позовну заяву без руху, а згодом - повертає її.
Отже, неправильно застосувавши вимоги статей 122 160 161 169 270 283 289-2 КАС України суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для повернення позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведеного правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 120/2322/24 скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко