№ 120/35/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 120/35/23

адміністративне провадження № К/990/19063/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №120/35/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення моральної шкоди, інфляційних витрат та трьох процентів річних,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Єрашова Романа Вікторовича

на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року (головуючий суддя: Маслоід О.С.)

і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року (головуючий суддя: Залімський І. Г., судді: Сушко О.О., Мацький Є.М.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі: 20000 грн, інфляційні втрати у розмірі: 14096 грн 18 коп, три проценти річних у розмірі: 2810 грн 65 коп.

Встановивши, зокрема, те, що позовна заява подана після спливу процесуального строку на звернення до суду з адміністративним позовом, Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 9 січня 2023 року залишив позову заяву ОСОБА_1 без руху, і надав позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року, позовну заяву повернуто.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ОСОБА_1 - адвокат Єрашов Р.В. звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 2 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови у відкритті провадження у цій справі.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Єрашов Р.В. подав до Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву у цій справі, направивши її засобами поштового зв`язку (а.с. 10).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд:

Позивач бажає стягнути указані розміри відшкодування моральної шкоди, інфляційних втрат й трьох процентів річних у зв`язку із невиконанням дотепер Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 15 лютого 2007 року у справі №2-а-835-2007.

Розмір суми інфляційних втрат і трьох процентів річних позивач визначив у межах 3-річного строку, який передував зверненню до суду із цим позовом, тобто з 28 грудня 2019 року до 28 грудня 2022 року.

Як зазначає сам ОСОБА_1 у позовній заяві, виконавче провадження на виконання указаного рішення місцевого суду було відкрито 21 березня 2007 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, на основі копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2007 року, що відповідачу було встановлено строк до 27 березня 2007 року для добровільного виконання вищезазначеного рішення суду. Між тим, рішення суду досі відповідачем не виконано.

Тобто, наразі позивач ставить перед судом вимогу про стягнення на свою користь компенсаційних виплат, які виникли у зв`язку із невиконанням протягом 15 років судового рішення боржником у виконавчому провадженні.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу статті 55 Конституції України, статей 5 9 КАС України випливає, що кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає свої права порушеними, і може розпоряджатися своїми вимогами на власний розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлений КАС України (статті 1, 3 цього Кодексу).

За змістом частин першої-третьої, п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Між тим, цю позовну заяву ОСОБА_1 подав на підставі норм Цивільного кодексу України, бажаючи стягнути на свою користь відшкодування моральної шкоди, трьох процентів річних й інфляційні втрати.

До того ж, з покликанням на норми Цивільного кодексу України позивач також обґрунтував своє звернення до суду з цим позовом в аспекті позовної давності, бадаючи стягнути на свою користь грошові кошти за три роки, що передували даті звернення з позовом до суду.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, скаржник вважає, що наявність судового рішення про стягнення боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за прострочення.

Стаття 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 визначив Військову частину НОМЕР_1 у якості відповідача і саме з неї бажає стягнути указані грошові відшкодування.

Верховний Суд зауважує, що з метою визначення суті спірних правовідносин варто здійснити аналіз підстав та предмету цього позову, які викладені у позовній заяві, а також проаналізувати долучені докази до неї.

Так, відповідно до відомостей позовної заяви на виконання первинного рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 15 лютого 2007 року у справі №2-а-835-2007 було відкрито виконавче провадження постановою від 21 березня 2007 року.

До того ж, як стверджує позивач, наразі указане судове рішення, ухвалене на його користь, досі не виконане.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що зважаючи на відкрите виконавче провадження, у контексті спірних правовідносин варто з`ясувати, хто буде належним відповідачем у цій справі, а також дійну правову природу заявленого спору.

В залежності від суті спірних правовідносин та кола учасників справи має бути вирішене і питання про доцільність (можливість) застосування строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України.

Наразі ж, висновки судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим адміністративним позовом вбачаються колегії суддів Верховного Суду передчасними.

До того ж, Верховний Суд вважає за доцільне зауважити про таке.

Частина п`ята статті 21 КАС України імперативно встановлює, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до змісту заявлених у цій справі позовних вимог, позивач не ставить одночасно питання, зокрема, про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а просить адміністративний суд лише вирішити питання про стягнення на свою користь відшкодування моральної шкоди, інфляційних втрат і 3% річних.

В контексті порушеного питання, суди попередніх інстанцій мають також звернути увагу на вказану обставину і надати правову оцінку юрисдикції цього спору.

Тож, Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи та без надання оцінки наявним у справі доказам.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає за належне касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрашова Р.В. задовольнити, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрашова Романа Вікторовича задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року скасувати, а справу №120/35/23 направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду