ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 120/3929/19-а

адміністративне провадження № К/9901/21555/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 (колегія суддів у складі: Совгири Д. І., Франовської К. С., Кузьменко Л. В.),

УСТАНОВИВ:

Обставини справи

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» (далі - позивач, ТОВ «Вінпродтрейд») звернулося до суду з позовом до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду запиту про надання інформації від 13.08.2019 № 226; зобов`язати відповідача повторно розглянути запит про надання інформації від 13.08.2019 № № 226 та надати повну інформацію; стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 5911 грн, що складається із судового збору в розмірі 1921 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3990 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 апеляційну скаргу Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 - без змін.

16.06.2020 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, просив стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4990 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 в задоволенні заяви представника ТОВ «Вінпродтрейд» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При цьому, суд зазначив, що відзив на апеляційну скаргу складається з трьох аркушів, що викликає сумнів у необхідності затрати п`яти годин на етапі апеляційного перегляду справи, тим більше за умови успішного досвіду судового супроводу справи у суді першої інстанції, а тому на переконання суду, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, є необґрунтованим та не співрозмірним з реальними затратами часу. Також, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що за період з 28.11.2019 по 15.05.2020 адвокатом Кравчуком М. О. від імені ТОВ «Вінпродтрейд» до Вінницького окружного адміністративного суду подано приблизно 25 позовних заяв на оскарження рішень, дій чи бездіяльності управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області як розпорядника інформації з аналогічними позовними заявами. З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг визначених в акті неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки відзив на апеляційну скаргу складається з трьох аркушів, що викликає сумнів у необхідності затрати п`яти годин на етапі апеляційного перегляду справи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, позивач 25.08.2020 подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4990 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. На обґрунтування доводів касаційної скарги указує на те, що надані суду документи доводять фактичне понесення позивачем витрат за складання та подання відзиву до Сьомого апеляційного адміністративного суду саме в цій справі на загальну суму 4990,00 грн. Також у касаційній скарзі скаржник зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Проте суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, без будь-яких правових підстав, оцінивши позитивний судовий досвід адвоката в подібних судових спорах, відмовив в ухваленні додаткового рішення. Крім того, наголошує на тому, що зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок неспівмірності. Також скаржник посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом у справах № 644/5503/17, № 910/2170/18, № 755/9215/15-ц.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.01.2021 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, зазначає таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на всебічно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 28.02.2020 № 226-А, акт приймання передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 28.02.2020 № 226-А, платіжне доручення від 24.04.2020 № 2818, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 22.04.2020 адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято наступну правничу допомогу: складання відзиву на апеляційну скаргу Управління освіти Могилів-Подільської міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 по справі № 120/3929/19 - вартістю 4990 грн. Адвокатом було затрачено п`ять годин часу.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, є необґрунтованим та не співрозмірним з реальними затратами часу, оскільки відзив на апеляційну скаргу складається з трьох аркушів, що викликає сумнів у необхідності затрати п`яти годин на етапі апеляційного перегляду справи, тим більше за умови успішного досвіду судового супроводу справи у суді першої інстанції.

Разом з тим, суд посилається на те, що відповідач у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення указує, що позивачем виставляються витрати на правничу професійну допомогу, які є неспіврозмірними з реальними затратами часу, оскільки, на його думку, позивачем використовуються процесуальні документи з інших справ та в них заміняються деякі фактичні данні по кожній справі. Також указує на те, що за період з 28.11.2019 по 15.05.2020 адвокатом Кравчуком М. О. від імені ТОВ «Вінпродтрейд» до Вінницького окружного адміністративного суду подано приблизно 25 позовних заяв на оскарження рішень, дій чи бездіяльності управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області як розпорядника інформації з аналогічними позовними заявами. Крім того, зазначає, що у відзиві представник позивача указує Управлінням освіти Жмеринської міської ради, однак у даній справі позивачем являється Управління освіти Могилів-Подільської міської ради, що також ставить під сумнів кількість витраченого часу, а саме п`ять годин вартістю 998 грн/год.

При цьому, суд апеляційної інстанції не досліджував належність та допустимість наданих позивачем доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а лише зазначив про сумнів у необхідності затрати п`яти годин на етапі апеляційного перегляду справи для складання відзиву на апеляційну скаргу.

Проте перевірка таких доказів та встановлення відповідних обставин, зокрема факту оплати позивачем послуг адвоката та їх обсягу (з чого конкретно складався гонорар адвоката) є основоположним для вирішення питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Верховний Суд зазначає, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 400/478/19, від 22.04.2020 у справі № 440/1757/19, від 05.11.2020 у справі № 1.380.2019.002578.

Встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» задовольнити частково.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк Н.М. Мартинюк