ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 120/4339/20-а

провадження № К/9901/24188/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Рибачука А.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язати вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Франовської К.С., Боровицького О.А., Матохнюка Д.Б. від 03 червня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

Вступ

Відповідачем, на виконання судового рішення у справі № 2-а-152, яке набрало законної сили 28 вересня 2010 року, здійснено перерахунок та виплату пенсії позивача. При розрахунку пенсії відповідачем здійснено нарахування доплати, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 01 квітня 2007 року у сумі 406,00 грн. Уважаючи, що необхідно здійснювати доплату виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік станом на місяць виплати, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення доплати за 2007 - 2020 роки. Відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та доплати пенсії. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Судом апеляційної інстанції закрито провадження у справі, оскільки позовні вимоги, заявлені позивачем у цій справі, спрямовані на виконання постанови суду у справі № 2-а-152, а тому позивач має звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Вирішуючи справу, Суду слід встановити дійсний характер спірних правовідносин.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язати вчинити дії, у якому просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком з урахуванням перерахунку за минулий час, з урахуванням змін прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 132592,50 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію з урахуванням змін прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком у зв`язку із зміною розміру мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у зв`язку із зміною розміру мінімальної пенсії за віком перерахувати ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року пенсію за віком, із урахуванням підвищення її розміру на 150% мінімальної пенсії за віком, та виплачувати перераховану пенсію із урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії не врахував, що залишаючи без змін постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2007 року у справі № 2-а-152, Апеляційний суд Вінницької області в ухвалі від 28 вересня 2010 року зазначив, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

4. Як базову величину для обрахунку присудженого постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2007 року у справі № 2-а-152 підвищення до призначеної позивачу пенсії слід враховувати розмір мінімальної пенсії за віком.

5. Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

6. Тому, за своєю правовою сутністю мінімальна пенсія за віком - це мінімальний соціальний стандарт, розмір якого повинен збільшуватися із урахуванням відповідного розміру прожиткового мінімуму та визначається щорічно законами про державний бюджет України.

7. Таким чином, підвищення пенсії позивачу у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, має встановлюватись на підставі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком та переглядатися у зв`язку із зміною розміру мінімальної пенсії за віком.

8. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року скасовано, а провадження у справі закрито.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

10. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем у цій справі, спрямовані на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2007 року у справі № 2-а-152, а тому позивач має звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

13. Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2007 року у справі № 2-а-152, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2010 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії позивачу, як учаснику бойових дій, підвищивши пенсію на 150% з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» з моменту введення їх в дію, а також виникнення права на відповідне підвищення пенсії, та в подальшому виплачувати перераховану пенсію з підвищенням на 150% мінімальної пенсії за віком з моменту винесення постанови.

14. На виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2007 року у справі № 2-а-152 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з 01 квітня 2007 року в розмірі 406,00 грн.

15. З метою проведення перерахунку пенсії у відповідності до рішення суду, позивач 26 грудня 2019 року звернувся до відповідача із заявою.

16. Головне управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 16 січня 2020 року № 3830/Б-12 повідомило позивача, що на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2007 року у справі № 2-а-152 здійснено перерахунок пенсії, а розмір доплати склав 609,00 грн, оскільки його обраховано виходячи із 150% мінімальної пенсії за віком встановленої у 2007 році (406,00 грн). Також повідомлено, що підстав для перерахунку пенсії у зв`язку із зміною розміру мінімальної пенсії за віком немає.

17. Не погоджуючись із відмовою, викладеною у листі від 16 січня 2020 року № 3830/Б-12, позивач 25 лютого 2020 року звернувся до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України зі скаргою.

18. Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України листом від 14 квітня 2020 року повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії, із посиланням на те, що постановою суду у справі № 2-а-152 не зобов`язано перераховувати підвищення до пенсії учаснику бойових дій у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

19. Уважаючи, що відповідач протиправно не здійснює перерахунок та виплату доплати до пенсії з урахуванням зміни мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), з метою зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення мінімальної пенсії за віком та зобов`язання виплатити недоплаченої суми пенсії, позивач звернувся до суду позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 32 постанови Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 817/48/18 у подібних правовідносинах. Скаржник вважає, що спір у справі № 120/4339/20-а фактично є спором про зобов`язання виконувати рішення, оскільки у даному випадку має місце спір не про право та період, а про розмір належної до виплати позивачу пенсії. Скаржник вказує на виняткове значення справи для нього, оскільки сума, яку він недоотримує щомісяця складає близько 2000,00 грн, тоді як пенсія є його основним доходом.

21. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

23. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

24. В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

25. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

26. Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

27. Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

28. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

29. Верховний Суд звертає увагу на те, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи -позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

30. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

31. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

32. Таким чином, оскаржувані дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зобов`язання виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком з урахуванням перерахунку за минулий час, з урахуванням змін прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 132592,50 грн, на виконання судового рішення у справі № 2-а-152, можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

33. Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

34. Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

35. З огляду на вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

36. За вказаних обставин, Суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

37. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує виникнення підстав для подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.

38. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

39. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

40. Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із неналежним, на переконання позивача, виконанням постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2007 року у справі № 2-а-152, яка набрала законної сили. На виконання рішення у справі № 2-а-152 відповідачем здійснено перерахунок та виплату пенсії позивача, однак позивач вважає, що при розрахунку пенсії застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

41. Тобто якщо позивач вважає, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2007 року у справі № 2-а-152, залишену без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2010 року, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

42. Таким чином, при розгляді даного позову суди мають повторно дослідити і встановити наявність/відсутність протиправності дій відповідача, підстав для перерахунку і виплати позивачу пенсії на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», що вже було здійснено при розгляді справи № 2-а-152.

43. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у цій справі та у справі № 2-а-152 хоч і є відмінними, проте предмет справ є тотожним, оскільки позивач, звертаючись до суду з цим позовом, фактично оскаржує порядок виконання відповідачем судового рішення у справі № 2-а-152, а саме розрахунок відповідачем розміру доплати до пенсії.

44. Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

45. Відтак, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого фактичного предмету спору (про перерахунок пенсії позивачу, як учаснику бойових дій, підвищивши пенсію на 150% з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту») і між тими самим сторонами, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

46. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 липня 2020 року у справі № 501/2172/15-а та від 08 грудня 2020 року у справі № 540/326/20.

47. Щодо посилань у касаційній скарзі на відповідну судову практику Верховного Суду, то колегія суддів звертає увагу на таке.

48. Велика Палата Верховного Суду у своїй судовій практиці виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року справі № 923/682/16.

49. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 та від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

50. У справі на яку посилається позивач, як на приклад неоднакового застосування судом апеляційної інстанції норм права у подібних правовідносинах (№ 817/48/18) Судом установлено, що у справі № 2а-6532/09/1770 за позовом громадянина до центру зайнятості про визнання дій протиправними, визнано протиправними дії центру зайнятості щодо відмови позивачу в наданні статусу безробітного; зобов`язано центр зайнятості надати позивачу статус безробітного у період з 29 липня 2009 року по 13 червня 2012 року та нарахувати і виплатити допомогу по безробіттю за вказаний період. Тобто судом вирішено питання виключно щодо права позивача на отримання допомоги по безробіттю у певний період. Спір же щодо розміру такої допомоги, який має місце у справі № 817/48/18, суди у межах справи № 2а-6532/09/1770 не вирішувався.

51. Натомість у справі № 120/4339/20-а установлено, що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2007 року у справі № 2-а-152, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2010 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії позивачу, як учаснику бойових дій, підвищивши пенсію на 150% з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» з моменту введення їх в дію, а також виникнення права на відповідне підвищення пенсії, та в подальшому виплачувати перераховану пенсію з підвищенням на 150% мінімальної пенсії за віком з моменту винесення постанови. На виконання рішення у справі № 2-а-152 відповідачем здійснено перерахунок та виплату пенсії позивача, однак позивач вважаючи, що при розрахунку пенсії відповідачем не правильно здійснено нарахування доплати, оскільки перерахунок здійснено виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 01 квітня 2007 року у сумі 406,00 грн, а необхідно здійснювати доплату виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичною підставою для звернення до суду із цим позовом стала незгода позивача із діями та бездіяльністю пенсійного органу щодо виконання судового рішення у справі № 2-а-152.

52. Отже, у цій справі та у наведеній у касаційній скарзі справі відмінні як підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, так і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Наведене скаржником рішення Верховного Суду ухвалене за інших фактичних обставин справи, тобто обставини у справі № 817/48/18 та у справі, що розглядається (№120/4339/20-а), не є подібними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин при дотриманні норм процесуального права; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Я.О. Берназюк

А.І. Рибачук