№ 120/5248/20-а - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

справа № 120/5248/20-а

адміністративне провадження № К/9901/22785/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №120/5248/20-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Вінницького апеляційного суду на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року (головуючий суддя - Маслоїд О.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (головуючий суддя - Полотнянка Ю.П., судді - Драчук Т.О. Ватаманюк Р.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Вінницького апеляційного суду, у якій просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47 320 грн відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду позивачеві на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що установлений з 01 січня 2020 року, а саме - 115 610 грн 00 коп., надбавки за вислугу років 70% від посадового окладу - 80 927 грн 00 коп., за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, усього в сумі 345 910 грн 01 коп.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що з моменту набрання чинності, тобто з 18 квітня 2020 року, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким доповнено Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» статтею 29, якою визначено установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, у якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня 2020 року, відбулося порушення її прав на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

3. Позивачка вважала такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її право як професійного судді на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

4. Указувала, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року зі змінами.

5. З огляду на викладене вважала, що наявні всі підстави для нарахування та виплати їй за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року суддівської винагороди без обмеження її 10 розмірами мінімальної заробітної плати.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Вінницького апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47 320 грн згідно з частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язано Вінницький апеляційний суд нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Вінницького апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з утриманням з цих сум, передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року включно без застосування обмеження, установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій зазначили, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу, визначених Конституцією України, гарантій незалежності суддів.

8. Указали, що законодавче регулювання питання суддівської винагороди здійснюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України, згідно з якою розмір суддівської винагороди встановлюється законом про судоустрій.

9. Установили, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», тобто з 18 квітня 2020 року, суддівська винагорода позивачки нараховувалась та виплачувалась з урахуванням обмеження, установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

10. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзац 9 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

11. Суди вирішили, що обмежуючи розмір суддівської винагороди позивача шляхом застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, внесеними на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вчинив дії, що порушують права та гарантії незалежності судді, у зв`язку із чим визнали такі дії відповідача протиправними.

12. З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачеві за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року, із застосуванням обмеження установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» задоволено, відповідно з метою захисту та відновлення порушених прав та інтересів позивачки суди вважали за належне зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачеві на підставі частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з утриманням з цих сум, передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року без застосування обмеження, установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

13. У той же час суди попередніх інстанцій не вбачали достатніх підстав для уточнення у судовому рішенні складових суддівської винагороди позивача у спірний період та їх величини для здійснення вищезазначеного перерахунку, а також визначати конкретну суму, що підлягає виплаті позивачу у зв`язку з таким перерахунком. Указані питання охоплюються процедурою виконання рішення суду, у разі набрання ним законної сили, та належать до дискреційних повноважень відповідача, який уповноважений здійснювати розрахунок та виплату позивачу суддівської винагороди.

14. Констатували, що позовні вимоги у цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. 22 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Вінницького апеляційного суду, у якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, а справу №120/5248/20-а направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

16. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не ураховано висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 та не досліджено зібрані у справі докази.

17. При цьому, відповідач посилається на те, що Верховним Судом 03 березня 2021 року прийнято постанову у справі №340/1916/20, якою касаційну скаргу Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в цій справі скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Предметом розгляду зазначеної справи, зокрема, було питання стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, у якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

18. Указує, що у зазначеній постанові Верховного Суду зазначено, що розмір суддівської винагороди установлено статтею 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та позивач має право на те, щоб йому виплатити недоотримані кошти (заборгованість). Отже, є підстави для стягнення заборгованої суми, що вимагає від суду першої інстанції установити, серед іншого розмір заборгованості, а також установити належного відповідача чи відповідачів за такими вимогами, якщо для цього будуть підстави.

19. Переконує, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та належним чином не досліджено зазначений розмір суми обмеження суддівської винагороди, що належить нарахувати та виплатити судді за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

20. Окрім викладеного звертає увагу на те, що зважаючи на положення статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється у межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік). З огляду на об`єктивність, повноту досліджень усіх обставин справи було б доцільно залучити до справи ДСА України, що не було зроблено судами попередніх інстанцій.

21. Таким чином, на думку відповідача, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою з`ясування питання щодо залучення до участі у справі ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів, а також обсяги виділення коштів на виплату суддівської винагороди протягом спірного періоду) та не з`ясовано її участь у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди, адже рішення у даній справі може вплинути на її права та/або інтереси, як про це йдеться у висновку Верховного Суду, чим порушено норми процесуального права, а саме вимоги статей 48 49 306 КАС України.

Позиція інших учасників справи

22. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу Вінницького апеляційного суду не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

23. 22 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Вінницького апеляційного суду.

24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2021 року для розгляду судової справи №120/5248/20-а визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.

25. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року касаційну скаргу Вінницького апеляційного суду залишено без руху.

26. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Вінницького апеляційного суду на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі №120/5248/20-а на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

27. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі, справу №120/5248/20-а призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

28. Позивачка займає посаду судді Вінницького апеляційного суду та має право на отримання суддівської винагороди, розмір якої визначається відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

29. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на підставі якого розмір суддівської винагороди було обмежено розміром, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня 2020 року.

30. Указане обмеження припинене з 29 серпня 2020 року у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020.

31. Таким чином, у період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачеві з урахуванням обмеження, встановленого Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а не на підставі положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

32. Не погодившись із такими діями відповідача щодо нарахування та виплати в указаний період суддівської винагороди в обмеженому розмірі, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

35. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

36. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

37. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

38. У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

39. За частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

40. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

41. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

42. За частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

43. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

44. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України «Про Державний бюджет на 2020 рік» доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - у редакції, яка діяла до ухвалення рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, установлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, установлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

45. Водночас, рішенням від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Указані положення Законів втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

46. Спірним у цій справі є питання правомірності дій відповідача щодо виплати позивачці суддівської винагороди з обмеженням її розміру на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

47. У касаційній скарзі відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20. У зазначеній справі Верховний Суд висловив правову позицію з приводу застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виплаті суддівської винагороди (у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року), усуваючи таким чином правову колізію, яка виникла у зв`язку із набранням чинності положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було доповнено статтею 29.

48. Колегія суддів приймає доводи касаційної скарги Вінницького апеляційного суду щодо необхідності урахування при вирішенні цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 та зазначає таке.

49. Так, у постанові від 03 березня 2021 року Верховний Суд зазначив, що розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій у значенні частини другої статті 130 Конституції України. Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (з квітня по травень 2020 року) не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було.

50. Щодо Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» колегія суддів [у межах розгляду справи №340/1916/20] зазначила, що цей Закон не може установлювати розмір винагороди судді, оскільки не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (стосовно розміру суддівської винагороди). Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», має вирішуватися на користь Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

51. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які попри те, що у часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

52. Верховний Суд наголосив, що Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).

53. Зважаючи на викладене, колегія суддів констатує, що обмеження виплати ОСОБА_1 , починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») було неправомірним. Тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість доводів позивачки у цій частині.

54. Повертаючись до обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про необхідність зобов`язати Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18 квітня до 28 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням виплачених у цей період сум та з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

55. Такий висновок судів ґрунтується на переконанні, що порушення прав позивача допустив саме Вінницький апеляційний суд.

56. Щодо указаного висновку колегія суддів зазначає таке.

57. Так, у постанові від 03 березня 2020 року у справі №340/1916/20 Верховний Суд не висловлював правової позиції з приводу того, хто має бути відповідачем за позовом (у справі №340/1916/20), водночас цей аспект указаної справи вимагав з`ясування додаткових обставин, у зв`язку з чим справу було направлено на новий розгляд.

58. Аналогічне питання постало і у межах розгляду цієї справи. Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, указане питання не розглядалось судами попередніх інстанцій. Зокрема, поза увагою залишилися обставини щодо обсягу фінансування витрат на виплату суддівської винагороди суддям Вінницького апеляційного суду та безпосередньо ОСОБА_1 у спірному періоді.

59. Разом з тим, зважаючи на мотиви, наведені Верховним Судом у постанові від 03 березня 2020 року у справі №340/1916/20, орієнтуючи суди нижчих інстанцій на те, що має значення для визначення належного відповідача (у подібних правовідносинах), колегія суддів може констатувати те, що висновки судів попередніх інстанцій у цій частині не відповідають тим настановам і вказівкам, які за подібних обставин (у справі №340/1916/20) визначив Верховний Суд для правильного вирішення спору щодо виплати суддівської винагороди.

60. За таких обставин колегія суддів уважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності зобов`язати саме Вінницький апеляційний суд провести позивачу донарахування суддівської винагороди за період з 18 квітня до 28 серпня 2020 року та здійснити її виплату у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових податків та зборів, є передчасним, що, відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України, є підставою для скасування судового рішення в цій частині і направлення справи на новий розгляд.

61. Водночас з метою запобігання неоднозначному розумінню чи двоякому підходу до вирішення цієї справи колегія суддів зазначає таке.

62. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.

63. Відповідно до статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, установленому Бюджетним кодексом України.

64. Колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення цієї справи суди попередніх інстанцій мають з`ясувати правовий, а звідси, і процесуальний статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачці), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

65. Виплата суддівської винагороди відповідачем із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), на думку колегії суддів, могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що свідчить про безпосередню участь ДСА у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди.

66. Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

67. Разом з тим, суб`єктний склад учасників цієї справи залишився таким, яким його визначив позивач. Ураховуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи, суд першої інстанції може самостійно залучити співвідповідача (частина третя статті 48 КАС України) чи залучити другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС України), якщо для цього є підстави. Водночас, указане питання не вирішувалось судами попередніх інстанцій.

68. З огляду на викладене колегія суддів не може беззастережно погодитися (як і категорично його заперечити) із висновком судів про обґрунтованість звернення з цими позовними вимогами виключно до відповідача, адже приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди не з`ясували, чи було ДСА зменшено обсяг асигнувань відповідачу після набрання чинності Законом «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», або ж за наявності виділення коштів в повному обсязі відповідач розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які установлені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

69. Водночас, ці обставини є суттєвими для правильного вирішення спору, оскільки за відсутності їх установлення Суд позбавлений можливості дійти однозначного висновку про те, що обмеження виплати суддівської винагороди стало наслідком дій саме Вінницького апеляційного суду, а не ДСА. Установлення цих обставин матиме вплив на визначення способу захисту порушених прав позивача.

70. Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом при розгляді справ цієї категорії у постановах від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020, від 22 липня 2021 року у справі №200/7840/20-а, від 28 липня 2021 року у справі №340/1901/20, від 11 серпня 2021 року у справі №560/4152/20, від 09 вересня 2021 року у справі №120/5243/20-а, від 07 жовтня 2021 року у справі №260/3641/20, від 12 жовтня 2021 року у справі №160/12075/20 та інших.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

72. Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

73. Оскільки як судом першої, так і судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх установлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, а рішення судів попередніх інстанцій - скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з урахуванням наведеного у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.

IV. Висновки щодо судових витрат

75. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вінницького апеляційного суду задовольнити.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року - скасувати, а справу №120/5248/20-а направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду