ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 120/5485/21-а

адміністративне провадження № К/990/15771/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/5485/21-а

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року, ухвалене суддею Салом П.І.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суд від 11 січня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Сторчака В.Ю., суддів: Залімського І. Г., Граб Л.С.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_2 ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), де просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення остаточного розрахунку при звільненні її з військової служби, що полягає у ненарахуванні та невиплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як одинокій матері, яка має дитину віком до 15 років, за 2014-2021 роки, виходячи з розміру з грошового забезпечення станом на день звільнення позивачки з військової служби 02 березня 2021 року, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці таку грошову компенсацію;

1.2. визнати протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за вказаний період, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року про роз`єднання позовів вирішено роз`єднати позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 120/5217/21-а, зокрема шляхом виділення в самостійне провадження позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за вказаний період, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.

3. У зв`язку з виділенням вищезазначених позовних вимог в самостійне провадження, новій адміністративній справі присвоєно № 120/5485/21-а, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31 травня 2021 року.

4. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 120/5485/21-а вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

5. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час звільнення зі служби повного розрахунку за усіма видами забезпечення з нею не проведено, зокрема не здійснено виплати індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки, що є порушенням її права на отримання грошового забезпечення на належному рівні.

Установлені судами фактичні обставини справи

6. Позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді механіка відділення телекомунікаційних систем центру радіозв`язку у період з 2014 по 2021 рік, що визнається відповідачем.

7. Наказом начальника Головного інформаційно-телекомунікаційного вузла від 01 березня 2021 року № 9-РС позивачку звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

8. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 березня 2021 року № 42 позивачку виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 02 березня 2021 року.

9. У березні 2021 року позивачка звернулася до відповідача із заявами, в яких просила здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки.

10. Листом від 29 квітня 2021 року за № 665/К-13/8 відповідач відмовив у здійсненні таких виплат, посилаючись відсутність правових підстав для цього.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року. В задоволенні позовних вимог в частині врахування як базового місяця в цілях розрахунку індексації січень 2008 року, суд відмовив.

12.1. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що індексація грошового забезпечення позивачки у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року не нараховувалася та не виплачувалася.

12.2. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність у військової частини НОМЕР_1 належного фінансового забезпечення у спірний період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивачки права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

12.3. Тому, на думку судів попередніх інстанцій, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за вказаний період військової служби є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Відтак підлягають задоволенню й позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачці індексацію за вказаний період.

12.4. Водночас щодо доводів позивачки про необхідність врахування як базового місяця в цілях розрахунку індексації січень 2008 року, судом першої інстанції зазначено про передчасність позовних вимог в цій частині, адже судовому захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому.

12.5. На думку суду, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивачка проходила службу та який виплачував їй грошове забезпечення. І саме на відповідача покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення. Отже, саме в процесі виконання судового рішення, у разі набрання ним законної сили, відповідач в порядку, встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078, буде визначати базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивачки.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

13. 23 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, де відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

13.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій застосовано частини першу та другу статті 5, статтю 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № № 1282-ХІІ) без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21.

13.2. В обґрунтування цієї підстави касатор зазначає, що згідно з пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

13.3. Зокрема, наголошує, що позивачка у справі № 120/5485/21-а не проходила військову службу та не перебувала на грошовому забезпеченні відповідача у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року.

13.4. Також за доводами касаційної скарги судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме положень статей 48 та 211 КАС України.

13.5. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону, та, вирішуючи спір про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, пред`явлений до військової частини НОМЕР_1 , не з`ясовували хто є належним відповідачем у справі.

13.6. Скаржник указує, що військовою частиною НОМЕР_1 у відзиві на позов та апеляційній скарзі зазначалося, що ОСОБА_1 у спірному періоді не проходила військову службу у військові частині НОМЕР_1 та не перебувала на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Натомість суди першої та апеляційної інстанцій оминули увагою вказані доводи військової частини НОМЕР_1 та належним чином не дослідили докази по справі, не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

13.7. Вказане, як зазначає скаржник, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17 щодо застосування статті 48 КАС України.

13.8. Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій взагалі не встановлено факту невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів невиплати позивачу за місцем проходження служби індексації грошового забезпечення за вказаний період та доказів відмови військової частини, в якій позивач проходила службу, у нарахуванні та виплаті такої індексації.

13.9. За твердженнями скаржника позивачка проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у вказаному періоді, за наявною у відповідача інформацією, у військовій частині НОМЕР_2 , до якої і мають бути пред`явлені позовні вимоги у цій справі.

13.10. Натомість, як наголошує скаржник, за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачка отримувала грошове забезпечення, в тому числі індексацію грошового забезпечення, у повному обсязі, жодних порушень прав позивачки з боку військової частини НОМЕР_1 немає.

13.11. Відтак, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій були допущені грубі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішень.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20 вересня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано ОСОБА_1 10 серпня 2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102936887527. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивачка не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

18. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 04 серпня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалено судами першої та апеляційної інстанції без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, а саме застосування частини першої та другої статті 5, статтю 9 Закону № 1282-ХІІ.

19. Зокрема, доводи касаційної скарги ґрунтуються на незгоді скаржника із зверненням позовних вимог саме до військової частини НОМЕР_1 , яка, як зазначає скаржник, не є належним відповідачем у цій справі.

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

21. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

22. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

23. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із нездійсненням відповідачем нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення у в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

24. За твердженнями відповідача позивачка у справі № 120/5485/21-а не проходила військову службу та не перебувала на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , до якої звернуто позовні вимоги у цій справі, у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року.

25. За доводами касаційної скарги суди першої та апеляційної інстанцій оминули увагою вказані доводи військової частини НОМЕР_1 та належним чином не дослідили докази по справі, не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

26. Частина друга статті 9 КАС України визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

27. Згідно статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

28. Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

29. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (частина четверта вказаної статті).

30. Зі змісту наведених положень процесуального законодавства слідує, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

31. У цій справі позивачка відповідачем у справі визначила військову частину НОМЕР_1 , посилаючись в обґрунтування своїх вимог, зокрема на те, що відповідач не здійснив виплату їй індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки.

32. Статтею 9 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

33. Відповідно до пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира.

34. Наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Мінооборони від 14 лютого 2020 року № 44) затверджено Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України (далі - Правила). Ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

35. Відповідно до пункту 4.3. вказаних Правил грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

36. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

37. Установлюючи обставини у цій справі суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді механіка відділення телекомунікаційних систем центру радіозв`язку у період з 2014 по 2021 рік.

38. Натомість у матеріалах справи наявна копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 лютого 2019 року № 31 згідно якого солдата ОСОБА_1 , призначену наказом Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 04 лютого 2019 року № 19-РС механіком відділення телекомунікаційних систем центру радіозв`язку, ВОС-НОМЕР_4, яка прибула з військової частини НОМЕР_2 м.Рівне, з 14 лютого 2019 року зарахувати до списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, з 14 лютого 2019 року у військовій частині НОМЕР_3 м. Калинівка Вінницької області та харчувати гарячими обідами та надати три доби з 14 лютого 2019 року по 16 лютого 2019 року для прийому справ та посади.

39. Із вказаного слідує, що ОСОБА_1 зарахована до списків особового складу та всіх видів забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 на посаді механіка відділення телекомунікаційних систем центру радіозв`язку з лютого 2019 року.

40. На вказаному наголошував відповідач у відзиві на позовну заяву, попри це судом першої інстанції залишено поза увагою вказані обставини та оцінку їм не надано.

41. Суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

42. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

43. Таким чином, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

44. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

45. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, а також за ініціативою суду.

46. Аналіз частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що можливість заміни неналежної сторони у справі передбачена лише у суді першої інстанції.

47. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 460/2903/20, від 23 червня 2020 року у справі № 540/2269/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 140/72/19, від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17.

48. Однак вирішуючи спір у цій справі суди попередніх інстанцій указали, що індексація грошового забезпечення позивачці у період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року не нараховувалася та не виплачувалася.

49. Вказане слугувало підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

50. Разом з тим матеріали справи жодних доказів невиплати позивачці за місцем проходження служби у період з 2016 року по 2018 рік індексації грошового забезпечення за вказаний період та доказів відмови військової частини, в якій позивач проходила службу, у нарахуванні та виплаті індексації у вказаний період.

51. Так, у матеріалах справи наявні лише довідки військової частини НОМЕР_1 від 25 червня 2021 року № 638 про розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14 лютого 2019 року по 02 березня 2021 року та довідка від 25 червня 2021 року № 639 про проходження військової служби, виплати грошового забезпечення за період з 14 лютого 2019 року по 02 березня 2021 року, видана ОСОБА_1 .

52. Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому не дав належної правової оцінки викладеним вище обставинам чим порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості.

53. Водночас суд апеляційної інстанції всупереч статті 308 КАС України не надав оцінку доводам апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи та не перевірив законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення на предмет дотримання норм процесуального права.

54. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

55. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

56. За наведених обставин, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

57. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

59. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

60. Ураховуючи вищевикладене доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі знайшли своє підтвердження під час її касаційного розгляду у суді касаційної інстанції.

61. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

62. За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

63. Згідно з частиною четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

64. З огляду на приписи наведеної вище статті Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, неналежно досліджено зібрані у справі докази та не надано належної оцінки доводам сторін, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржених судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

65. Під час нового розгляду цієї справи суду першої інстанції необхідно правильно визначити коло відповідачів, витребувати у відповідного відповідача та дослідити документи щодо нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення за період з 2016 року по 2018 рік та з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам, що входять до предмета доказування у цій справі, та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

66. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 120/5485/21-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк М.В. Білак