№ 120/6486/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 120/6486/23

провадження № К/990/30014/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, Міністерства оборони України про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Вільчинського О.В. від 18 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. від 03 серпня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

Вступ

Позивачка стверджує, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 разом з дітьми проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ОСОБА_3 , захищаючи Батьківщину, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув. З метою доведення свого права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та підтвердження статусу як утриманця загиблого військовослужбовця, позивачка звернулась до суду з вимогам про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік і дружина (подружжя) без реєстрації шлюбу з березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника ОСОБА_3 з 09 грудня 2019 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у відкритті провадження в справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Під час розгляду цієї справи підлягає вирішенню питання, чи можливо встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, Міністерства оборони України, у якому просила:

- встановити факт, що ОСОБА_1 відноситься до членів сім`ї цивільного чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік і дружина (подружжя) без реєстрації шлюбу з березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1;

- встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника ОСОБА_3 з 09 грудня 2019 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, Міністерства оборони України про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні.

3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі № 120/6486/23, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть в розріз із положеннями статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

4. Справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, не мають ознак спору взагалі, а тим більше ознак публічно-правового спору. Саме тому такі справи розглядаються в порядку непозовного цивільного судочинства, але аж ніяк не в порядку адміністративного судочинства.

5. Заявлені у цій справі позовні вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення, не є публічно-правовими вимогами, а тому не можуть бути розглянуті адміністративним судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року, а справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що з 1995 року по 2019 рік позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Хоча 20 лютого 2019 року шлюб було розірвано, позивачка та ОСОБА_3 , як зазначено у позові, знову разом з дітьми почали жити однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спільному будинку. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який став на захист Батьківщини з початку повномасштабної війни в Україні, загинув.

8. З метою доведення свого права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та підтвердження статусу як утриманця загиблого військовослужбовця, позивачка звернулась до суду з вимогами:

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Скаржник зазначає, що при розгляді справи суди не взяли до уваги постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, прийняту щодо аналогічних правовідносин, де вказано, що оскільки вимоги пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за позивачем певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою.

10. Враховуючи, що метою встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, є підтвердження певного соціально-правового статусу, внаслідок смерті військовослужбовця під час участі у бойових діях, тобто за предметом та можливими правовими наслідками ці правовідносини існують у сфері публічно-правових, а не приватно-правових відносин, скаржниця вважає, що заявлені в позові вимоги підлягають вирішенню у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

11. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, Міністерством оборони України не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що вона є членом сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 у розумінні Сімейного кодексу України (незважаючи на відсутність державної реєстрації шлюбу між вказаними особами) та має право на отримання одноразової грошової допомоги, у розмірі визначеному пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

13. Отже, позивачка вважає, що до предмету доказування у цій справі входить встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивача із померлим військовослужбовцем.

14. Відмовляючи у відкритті провадження в цій справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть врозріз із положеннями статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

15. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

16. Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

17. Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

18. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

19. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, не є вичерпним.

20. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

21. Згідно із частиною другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

22. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

23. Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

24. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

26. Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

27. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

28. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

29. Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

30. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

31. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

32. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 5 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

33. У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, і вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

34. Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік і дружина (подружжя) без реєстрації шлюбу з березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника ОСОБА_3 з 09 грудня 2019 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суду, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій