ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа №120/7094/20-а
адміністративне провадження № К/9901/20632/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021р. (судді - Курко О. П., Біла Л.М., Гонтарук В. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.10.2020 №905190131618 про перерахунок його щомісячного довічного утримання судді у відставці та встановлення його у розмірі 62% від розміру суддівської винагороди судді відповідного суду;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити йому з 19.02.2020р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% від розміру суддівської винагороди судді відповідного суду, зазначеної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області №03/36-740 від 19.02.2020р., з урахуванням раніше проведених виплат.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 07.10.2016р. перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та до здійснення перерахунку отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% щомісячного довічного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020р. у справі №120/2839/20-а визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905190131618 від 04.03.2020р. про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 25.02.2020р. та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області №4-35/0337 від 19.02.2020р. з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020р. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №905190131618 від 29.10.2020р., згідно із яким позивачеві з 19.02.2020р. здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці. Однак, при здійсненні такого перерахунку відповідач зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання з 90% суддівської винагороди до 62% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді суді.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо зменшення відсоткового показника з 90% до 62%, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем безпідставно проведено перерахунок на підставі частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та зменшено відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020р. у справі №120/2839/20-а, оскільки норма зазначеної статті розповсюджується на новий розрахунок, а не перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.12.2020р. позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягають у зменшенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 19.02.2020р. перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 90% від розміру суддівської винагороди судді відповідного суду, врахувавши при цьому раніше проведені виплати.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно застосовано положення частини 3 статті 42 Закону №1402-VIII, оскільки відповідні положення підлягають застосуванню лише при призначенні щомісячного довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності. Крім того, правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.12.2020р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням відсоткового показника суддівської винагороди по Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, який втратив чинність та розміру суддівської винагороди по Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який чинний на теперішній час, оскільки такий підхід до перерахунку ставить у нерівне становище суддів які вийшли або вийдуть у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального прав, а також на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанцій, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що процедури призначення щомісячного довічного грошового утримання та його перерахунку є різними за змістом і механізмом їх проведення. Єдиною підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, натомість відповідачем здійснено повторне призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до положень частини 3 статті 42 Закону №1402-VIII.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних. Оскільки, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон №2453-V), за яким призначалося утримання позивачу, встановлювалось відсоткове значення виходячи з інших складових суддівської винагороди, застосування такого значення до суддівської винагороди за діючим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII ( далі - Закон №1402-VIII) прямо суперечить його змісту.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відносини, що виникають у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні врегульовано Законом №1402-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 15.04.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Розглядаючи справу з подібними правовідносинами (справа №620/5437/20 постанова від 24.09.2021р.) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.»
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 280/9587/20.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2019р. у справі №120/1031/19-а (яке набрало законної сили 28.05.2019р.) позивачу встановлено стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 26 років 2 місяці 8 днів, що за правилами частини 3 статті 142 Закону №1402 дає йому право на виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За таких обставин, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
А.А. Єзеров