ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 120/709/22-а
адміністративне провадження № К/990/2965/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Білак М. В., Єресько Л. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (колегія суддів у складі: Сушка О. О., Залімського І. Г., Мацького Є. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області (далі також - ТУ ДСА України) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України (далі також - ДСА України) щодо не забезпечення ТУ ДСА України в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн;
- зобов`язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА України бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого становить 2270 грн;
- зобов`язати ТУ ДСА України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року залучено до участі в адміністративній справі співвідповідачем Державну судову адміністрацію України.
3. Позов обґрунтовано протиправністю дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у період з січня по грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2020 року, а саме 2102 грн.
4. На переконання позивача, розмір суддівської винагороди яку він отримує повинен обчислюватися із урахуванням дійсного прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року, а тому застосування відповідачем спеціального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді є неправомірним та суперечить Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про прожитковий мінімум», що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
5. Судами установлено, що згідно Указу Президенту України «Про призначення суддів» № 99/100 від 02 лютого 2010 року позивача призначено на посаду судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, строком на 5 років.
6. Наказом в.о. голови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області № 5-к від 24 лютого 2010 року позивача зараховано до штату Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
7. Указом Президента України «Про призначення суддів» № 157/2017 від 12 червня 2017 року позивача призначено на посаду судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
8. На підставі наказу голови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області № 36-к від 13 червня 2017 року позивач приступив до виконання повноважень судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
9. Цим же наказом встановлено позивачу щомісячну доплату за вислугу років судді в розмірі 30 % посадового окладу.
10. Із розрахункового листа про виплату суддівської винагороди у 2021 році встановлено, що розмір посадового окладу позивача становив 63 060 грн.
11. Нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди здійснює ТУ ДСА.
12. Установлено, що обчислення суддівської винагороди позивачу за період січень-грудень 2021 року проведено відповідно до статей 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ (далі - Закон України № 1082-ІХ), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року (суддя Дончик В. В.) позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн.
Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого становить 2270 грн.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII, а норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Цей висновок, як підкреслив суд першої інстанції, узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон України № 1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.
15. Суд першої інстанції зауважив, що Конституція України у редакції Закону України № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. Так, пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону України № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
16. Суд цієї інстанції також зауважив, що відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон України № 966-XIV). Водночас, цим Законом не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді названим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
17. Поряд із тим, статтею 7 Закону України № 1082-ІХ, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, зокрема, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 грн.
18. Проте, на переконання суду першої інстанції, оскільки зміни до Закону України № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (січень 2021 року - січень 2022 року), а також в Закон України № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.
19. Судом першої інстанції наголошено, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України № 1089-ІХ. Водночас закони України № 1089-ІХ фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що на думку суду першої інстанції, порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України № 1402-VIII.
20. Судом констатовано, що при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону України № 1402-VIII, а положення Закону України № 966-XIV вважати загальними нормами.
21. Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена, була неправомірною.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції
22. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області задоволено повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року скасовано.
Прийнято нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
23. Оскаржене судове рішення мотивовано тим, що станом на час розгляду цієї справи, норма статті 7 Закону № 1082-ІХ на 2021 рік не визнана неконституційною, а тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні. З 01 січня 2021 року Законом № 1089-ІХ розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Таким чином, відповідач як територіальний орган ДСА України, виконуючи функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів в межах бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
24. Судом зауважено, що норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Такі норми доповнюють частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становлять єдину спеціальну норму, якою визначено розмір посадового окладу судді.
25. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону № 1082-ІХ, а отже, за висновком суду апеляційної інстанції з 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн.
26. У підсумку суд апеляційної інстанції зазначив, що дії ДСА України та ТУ ДСА України щодо нарахування та виплати позивачу за спірний період суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року в розмірі 2102 грн відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
27. 24 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року і залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року.
28. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на даний час відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах з приводу застосування норми статті 130 Конституції України, частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в контексті нарахування суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року.
29. Законом 1402-VIII встановлено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки, указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то відповідач 2 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
30. На думку позивача, неможливо розглядати положення статті 7 Закону № 1082-IX щодо запровадження величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивача.
31. Таким чином, на переконання скаржника, вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов`язком відповідача і повинно вирішуватися у встановленому спеціальними Законами та Конституцією порядку, оскільки є невід`ємним елементом гарантій незалежності суддів.
Позиція інших учасників справи
32. Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
33. 24 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у цій адміністративній справі.
34. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Данилевич Н. А., суддів: Мацедонську В. Е., Шевцову Н. В. - для розгляду цієї адміністративної справи.
35. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 120/709/22-а, зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
36. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 120/709/22-а. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 120/709/22-а. Витребувано із Вінницького окружного адміністративного суду справу № 120/709/22-а.
37. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року № 1354 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10 серпня 2023 року № 815/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку із поданням заяви про відставку».
38. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О. - для розгляду цієї адміністративної справи.
39. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
40. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
43. Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
44. Спір у цій справі виник у зв`язку необхідністю оцінки правомірності нарахування і виплати позивачу у спірний період суддівської винагороди на підставі положень статті 7 Закону № 1082-ІХ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
45. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21 вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 7 Закону № 1082-IX при обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22.
46. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
47. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
48. Верховний Суд констатує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
49. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
50. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
51. Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
52. У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
53. Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
54. Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
55. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
56. Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
57. З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про несення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).
58. Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
59. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
60. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
61. Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
62. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
63. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
64. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
65. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
66. Водночас статтею 7 Закону № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189,00 гривень, з 01 липня - 2294,00 гривні, з 01 грудня - 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:
- працездатних осіб: з 01 січня - 2270,00 гривень, з 01 липня - 2379,00 гривень, з 01 грудня - 2481,00 гривня;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 гривні;
67. Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
68. Водночас Закон № 1082-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
69. Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
70. На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
71. Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22).
72. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX та Закону № 1982-IX, була неправомірною.
73. Колегія суддів Верховного Суду підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
74. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності застосування при обчисленні суддівської винагороди положень абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді, доповнюючи таким чином, на думку цього суду, частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становлять єдину спеціальну норму, якою визначено розмір посадового окладу судді.
75. Отже, доводи касаційної скарги в їх сукупності знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
76. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі.
77. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, ухваливши правильне по суті спору судове рішення.
78. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
79. Відповідно до приписів статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
80. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у цій справі підлягає скасуванню, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року - залишенню в силі.
81. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року скасувати, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року залишенню в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судд Ж.М. Мельник-Томенко М.В. Білак Л.О. Єресько