№ 120/7297/20-а - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 120/7297/20-а

адміністративне провадження № К/9901/42097/21, №К/9901/44154/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року (суддя Воробйова І. А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року (судді: Ватаманюк Р.В., Полотнянко Ю.П., Драчук Т. О.) у справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною надання згоди та визнання протиправним і скасування припису,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

30 листопада 2020 року арбітражний керуючий Цвик Андрій Олегович (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, МЮ України), Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправним надання Міністерством юстиції України згоди на проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , згідно з листом №428/27227-33-20/21.1 від 25 вересня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис винесений Центрально-західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №35 від 16 листопада 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що МЮ України надано згоду територіальному органу на проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого під час виконання ним відповідних повноважень у справі про банкрутство ПП «Нафтотрейдінг» з питань, порушених у скарзі. Підставою для надання такої згоди стала скарга ТОВ «НК-Віфарт» щодо діяльності арбітражного керуючого.

На думку позивача, згода МЮ України на проведення перевірки є протиправною, оскільки надана за результатом розгляду скарги, яка підписана неуповноваженою на те особою, адже на момент її підписання ОСОБА_2 на товаристві була відкрита ліквідаційна процедура, відповідно, керівником та підписантом був ліквідатор. А отже, згода надана МЮ України на проведення перевірки за наслідком розгляду скарги, підписаною неуповноважною на те особою є протиправна, як наслідок, припис винесений за наслідками незаконної перевірки підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис Центрально-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) від 16 листопада 2020 року №35. У решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що Міністерством юстиції України за відсутності на те правових підстав, а саме, за відсутності належним чином оформленої скарги, надало згоду на проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 , відповідно, сама перевірка проведена незаконно. Порушення суб`єктом владних повноважень вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, незаконно призначена перевірка зумовлює протиправність прийнятого за її наслідками рішення. Відтак, прийнятий за результатами незаконної перевірки акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційних скаргах Міністерства юстиції України та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) указують на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачами рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідачі зазначають, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах щодо застосування положень статтей 58, 59 Кодексу України з питань банкрутства та розділу ІІ Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженого наказом МЮ України від 06 грудня 2019 року №3928/5 щодо правомірності надання МЮ України згоди на проведення перевірки по скарзі, яка підписана не ліквідатором або власником підприємства - банкрута.

А також відсутній висновок Верховного Суду щодо порушення прав та законних інтересів арбітражного керуючого приписом за наслідками виявлених порушень.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 жовтня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

09 вересня 2020 року на адресу МЮ України надійшла скарга ТОВ "НК-ВІФАРТ" підписана ОСОБА_2 на дії арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо неналежного виконання обов`язків у справі №902/1255/15.

За наслідками розгляду цієї скарги МЮ України листом №428/27227-33-20/21.1 від 25 вересня 2020 року погодило Центрально-Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України (м.Хмельницький) проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним відповідних повноважень у справі про банкрутство ПП "Нафтотрейдінг".

В період з 28 жовтня 2020 року по 03 листопада 2020 року Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , за наслідком чого складено довідку від 03 листопада 2020 року за №35 в якій зафіксовано, що останнім допущено порушення частини четвертої статті 61, пункту 6 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

12 листопада 2020 року Центрально-західним міжрегіональним управлінням юстиції (м.Хмельницький) складено акт №35, в якому зазначено, що позивачем допущено порушення частини четвертої статті 61, пункт 6 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

За наслідками перевірки та складеного акту винесено припис від 16 листопада 2020 року №35 щодо недопущення ОСОБА_1 у подальшій діяльності аналогічних порушень.

Не погоджуючись із спірним приписом та згодою МЮ України щодо проведення позапланової перевірки, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих (далі - перевірка) визначає Порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2019 року №3928/5 (далі - Порядок №392/8/5).

Згідно пунктів 9 -13 розділу 2 Порядку №392/8/5 визначено, що позапланову перевірку проводить територіальний орган Мін`юсту за наявності згоди Мін`юсту на її проведення, крім випадків проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абзацами п`ятим, шостим пункту 6 цього розділу.

У разі надходження на адресу територіального органу Мін`юсту звернення фізичної чи юридичної особи щодо невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень територіальний орган Мін`юсту надсилає відповідне звернення до Мін`юсту для вирішення питання щодо надання згоди на проведення позапланової перевірки.

Мін`юст аналізує звернення, які надійшли на його адресу, та, якщо з таких звернень вбачається необхідність здійснення додаткового контролю з боку органу контролю, проводить позапланову перевірку або погоджує проведення позапланової перевірки територіальному органу Мін`юсту.

Згода Мін`юсту на проведення позапланової перевірки надається територіальному органу Мін`юсту листом структурного підрозділу Мін`юсту, що забезпечує реалізацію повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ Мін`юсту), за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №392/8/5 встановлено, що арбітражний керуючий під час проведення перевірки зобов`язаний:

- допускати комісію до контори (офісу) арбітражного керуючого;

- забезпечувати у випадках, передбачених цим Порядком, доступ комісії для здійснення заходів контролю на територію боржника - юридичної особи або територію знаходження майна боржників юридичних та фізичних осіб;

- надавати на вимогу комісії потрібні документи та їх копії, засвідчені в установленому порядку, пояснення, довідки, відомості та інші матеріали з питань, що виникають під час перевірки;

- виконувати вимоги органу контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №392/8/5, в останній день перевірки орган контролю складає та підписує довідку про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 7) у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, діяльність якого перевіряється, або його представнику, інший зберігається в органі контролю.

Пунктами 1-3, 9 розділу VI Порядку №392/8/5 передбачено, що арбітражний керуючий має право протягом п`яти робочих днів після складання Довідки надати в письмовій формі свої пояснення, зауваження, заперечення до неї разом з необхідними документами або усунути виявлені під час перевірки порушення та надати інформацію про це комісії.

Орган контролю зобов`язаний протягом двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень до Довідки опрацювати надані арбітражним керуючим пояснення, зауваження, заперечення.

Комісія готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 8) протягом: двох робочих днів з дня підписання Довідки, якщо арбітражний керуючий підписав Довідку без зауважень і заперечень; двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень до Довідки.

У разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі Акта перевірки виносить припис про недопущення повторних порушень (далі - Припис) (додаток 9) - щодо порушень, які не можуть бути усунені арбітражним керуючим, та/або розпорядження про усунення виявлених порушень (далі - Розпорядження) (додаток 10) - щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року та від 20 грудня 2021 року касаційне провадження відкрито у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування положень статтей 58, 59 Кодексу України з питань банкрутства та розділу ІІ Порядку №3928/5 щодо правомірності надання МЮ України згоди на проведення перевірки по скарзі, яка підписана не ліквідатором або власником підприємства - банкрута. А також відсутній висновок Верховного Суду щодо порушення прав та законних інтересів арбітражного керуючого приписом за наслідками виявлених порушень.

Пунктом 6 розділу VI Порядку №3928/5, серед іншого, визначено, що у резолютивній частині Акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.

Пунктом 9 розділу VI Порядку №3928/5 у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі Акта перевірки виносить припис про недопущення повторних порушень (далі - Припис) (додаток 9) - щодо порушень, які не можуть бути усунені арбітражним керуючим, та/або розпорядження про усунення виявлених порушень (далі - Розпорядження) (додаток 10) - щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим.

Припис або Розпорядження виноситься органом контролю не пізніше ніж на третій робочий день з дня підписання Акта перевірки та надається особисто арбітражному керуючому чи його представнику за довіреністю, що посвідчується особистим підписом арбітражного керуючого чи його представника, або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням за рахунок коштів органу контролю на адресу контори (офісу) арбітражного керуючого та електронною поштою.

Припис та/або Розпорядження вважаються належним чином врученими арбітражному керуючому за умови, якщо він особисто чи його представник за довіреністю отримав зазначені Припис та/або Розпорядження або вони були надіслані йому органом контролю у спосіб, визначений абзацом другим цього пункту. Докази надсилання Припису та/або Розпорядження арбітражному керуючому є невід`ємною частиною матеріалів перевірки та зберігаються в органі контролю, який виніс Припис та/або Розпорядження.

Відповідно до пункту 12 розділу VI Порядку №3928/5 у приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути не можна, та зобов`язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень у подальшій діяльності.

У разі якщо арбітражний керуючий протягом року не вчинив аналогічних зазначеним у Приписі порушень, Припис вважається виконаним.

Пунктом 1 розділу VII Порядку №3928/5, зокрема, встановлено, що підставами для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення Припису чи Розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому.

З наведеного слідує, що припис про недопущення повторних порушень приймається уповноваженим органом у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого вимог чинного законодавства, які усунути неможливо, та зобов`язує останнього не допускати аналогічних порушень.

За результатами перевірки винесено припис щодо недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень, оскільки усунення цього порушення було неможливе.

Відповідно до частини другої 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Згідно з Пунктом 5 розділу VI Порядку №3928/5 структурний підрозділ Мін`юсту протягом десяти робочих днів з дня надходження Довідки до Мін`юсту проводить аналіз Довідки та всіх доданих до неї документів, готує Висновок, який підписується керівником структурного підрозділу Мін`юсту або особою, яка виконує його обов`язки, та містить інформацію про відповідність Довідки і доданих до неї документів законодавству та інформацію щодо порушень, які мають бути зазначені в Акті перевірки, та надсилає його територіальному органу Мін`юсту з одночасним поверненням доданих до Довідки документів. Протягом трьох робочих днів з дня отримання Висновку комісія готує Акт перевірки. Орган контролю повідомляє арбітражного керуючого про дату та місце підписання Акта перевірки.

Акт перевірки, у якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, і не є правовим документом, який безпосередньо породжує певні правові наслідки для суб`єктів правових відносин. Висновки, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків.

Акт перевірки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому цей акт не може бути предметом спору.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вибог законодавства про банкрутство арбітражним керуючим, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка викладення висновків перевірки може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення прийнятого на підставі такого акта.

Складання акту перевірки є частиною процесу реалізації суб`єктом владних повноважень наданих йому чинним законодавством повноважень, а результатом реалізації цих повноважень, у разі виявлення порушень, є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для особи.

Отже, у контексті спірних правовідносин таким рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України є припис про недопущення повторних порушень від 16 листопада 2020 року №35 Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), який породжує правові наслідки для арбітражного керуючого і є предметом судового оскарження.

Відповідно до статті 58 Кодексу України з питань банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.

Частиною першою статті 59 Кодексу України з питань банкрутства передбачено, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Розділом ІІ Порядку №3928/5 визначено процедуру організації проведення перевірок.

За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Отже, арбітражний керуючий, призначений господарським судом ліквідатором у справі про банкрутство, виконує повноваження керівника юридичної особи-банкрута та є уповноваженою особою на подання та підписання скарг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 01 липня 2020 року у справі №910/1614/20 визнано ТОВ "НК-Віфарт" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_3., припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 01 липня 2020 року.

Отже, починаючи з 01 липня 2020 року уповноваженим керівником ТОВ "НК-Віфарт" є ліквідатор ОСОБА_3

Скаржниками не наведено доказів, що арбітражний керуючий ОСОБА_3 уповноважував ОСОБА_2 представляти інтереси ТОВ "НК-Віфарт", а саме звертатися із скаргою до МЮ України.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки скарга від імені ТОВ "НК-Віфарт" підписана 09 вересня 2020 року ОСОБА_2, яка не є ліквідатором товариства, тому в силу закону, станом на день підписання скарги не є уповноваженого особою від імені товариства вчиняти будь-які дії, в тому числі підписувати документи, звернення.

Таким чином Міністерство юстиції України за відсутності на те правових підстав, а саме, за відсутності належним чином оформленої скарги, надано згоду на проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1., відповідно, перевірка проведена незаконно.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов