ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 120/7318/21-а

касаційне провадження № К/9901/48183/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області

на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року (головуючий суддя - Шаповалова Т.М.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курко О.П.; судді: Боровицький О.А. Шидловський В.Б.)

у справі № 120/7318/21-а

за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, позивач, податковий орган) звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач, платник) про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року позовну заяву ГУ ДПС у Вінницькій області повернуто особі, яка її подала.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року залишено без змін.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто в повному обсязі недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, в частині надання доказів надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивач дійсно не виконав в повній мірі вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а доводи апеляційної скарги зазначеної обставини не спростовують.

ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції порушено статті 160 161 211 217 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Податковий орган вказує, що ті обставини, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху та подальше її повернення, повинні досліджуватися не на стадії відкриття провадження у справі, а на стадії розгляду справи по суті. Крім того, судами не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 04 травня 2020 року у справі № 826/11455/15.

Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Вінницькій області.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що після надходження до Вінницького окружного адміністративного суду матеріалів позовної заяви ГУ ДПС у Вінницькій області, на виконання частини третьої статті 171 КАС України, 12 липня 2021 року судом надіслано запит до Адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби у Вінницькій області та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача - ОСОБА_1 .

На адресу суду надійшли відповіді на надіслані запити, в яких зазначено, що ОСОБА_1 з 13 липня 2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час, у позовній заяві відповідач зазначає адресою місця проживання відповідача - АДРЕСА_2 .

При цьому, як слідує із матеріалів справи, заявлена до стягнення сума податкового боргу виникла у відповідача на підставі прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень від 05 квітня 2018 року № 0086318-5002-0221, від 02 травня 2019 року № 0108616-5006-0228; від 16 квітня 2020 року № 0048865-5005-0228, які надсилались відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .

Крім того, податкова вимога від 21 січня 2019 року № 1583-50 також надсилалась відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків щодо надання доказів надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .

06 серпня 2021 року позивач подав клопотання про усунення недоліків позовної заяви, де вказав, що відповідачу податкова вимога від 21 січня 2019 року № 1583-50 та податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2018 року № 0086318-5002-0221, від 02 травня 2019 року № 0108616-5006-0228; від 16 квітня 2020 року № 0048865-5005-0228, надсилалися поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_2 .

Також позивач вказав, що відповідно до відомостей із центральної бази даних ДПС Державного реєстру фізичних осіб-платників податків остання відома податковому органу адреса ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , куди і направлялася вся кореспонденція.

Надаючи оцінку правомірності прийнятих судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 та 42.3 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Абзацами першим-третім пункту 45.1 статті 45 ПК України встановлено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься, зокрема інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.4 статті 70 ПК України).

Суд першої інстанції встановив, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , яка відповідала його податковій адресі згідно з даними інформаційної системи «Податковий блок». Ця ж адреса вказана як місце проживання ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби у Вінницькій області та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача з 13 листопада 2017 року останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України критеріями правомірності рішення, дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є, зокрема прийняття владним суб`єктом рішення, вчинення дії (бездіяльності) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано. Повноваження контролюючого органу щодо здійснення адміністрування податків, зборів, обов`язкових платежів спрямовані на забезпечення виконання кожним конституційного обов`язку сплатити податки, збори, обов`язкові платежі в установлених законом розмірах, порядку та строки. Неповідомлення особи про визначене їй за результатами податкового контролю податкове зобов`язання не буде відповідати меті, з якою надано це повноваження.

Проте ці обставини повинні встановлюватися під час розгляду справи по суті, тобто після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановлює ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з матеріалами справи позовна заява ГУ ДПС у Вінницькій області складена відповідно до вимог статтей 160 161 КАС України.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 не повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання та не заявив про іншу податкову адресу повинен бути досліджений, пітверджений чи спростований в судовому процесі, та не може бути встановлений на стадії відкриття провадження.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко