ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 120/7981/24
адміністративне провадження № К/990/39753/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 (суддя Томчук А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 (колегія суддів: Боровицький О. А., Шидловський В.Б., Курко О.П.) у справі № 120/7981/24 за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області), Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ:
1. У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XIІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XIІ) за період з 01.01.2015 по 31.12.2020, виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 398739,03 грн, заподіяну прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 відкрито провадження у справі.
3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 позовну заяву залишено без розгляду.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд постовою від 09.10.2024 залишив без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2024.
5. Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Верховний Суд ухвалою від 23.10.2024 відкрив касаційне провадження.
7. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі проти її задоволення заперечували, просили залишити судові рішення без змін.
8. У зв`язку з тим, що предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, справа розглядається в порядку письмового провадження.
9. Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив з того, що позивач пропустив установлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячний строк звернення до суду з вимогами про перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 по 31.12.2020 та не навів поважних причин його пропуску. Про порушення своїх прав позивач мав можливість дізнатись у період, за який просить провести перерахунок, оскільки пенсія є щомісячною виплатою. Суд вважав, що позовна вимога про стягнення з держави Україна матеріальної шкоди у сумі 398739,03 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, заявлена після спливу шестимісячного строку від Рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018.
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що інститут строку звернення до суду не може слугувати меті відмови у захисті порушеного права та меті легалізації триваючого порушення з боку держави.
Зауважує, що позивач у цій справі оскаржує дії відповідача щодо протиправності виплати пенсії за нормою закону, яка визнана неконституційною, як у 2021 році (Рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018), так і в 2024 році (Рішення Конституційного суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024). Тому застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем права на отримання соціальних виплат, в той час, як здоров`я позивача з кожним роком погіршується у зв`язку із захворюваннями, які спричинені ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Посилається на правову позицію Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 420/8355/22 та від 24.01.2024 у справі № 810/820/18 щодо незастосування строків, установлених ст. 122 КАС України до спірних правовідносин.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
13. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
14. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах сформульовано у КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
15. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
16. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
20. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший, визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
21. При цьому поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
22. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
23. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
24. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
25. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
26. Позовними вимогами, які заявлені в цій справі є визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону № 796-XIІ за період з 01.01.2015 по 31.12.2020, виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком, та стягнення з держави Україна на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 398739,03 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунка Державного бюджету.
27. Як на підставу цього позову позивач покликається на Рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018, пунктом 1 якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 54 частину третю Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 частини третьої цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII.
Конституційний Суд України Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною (стаття 54 Закону № 796-ХІІ), а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07.07.2021.
28. При цьому колегія суддів вважає, що покликання позивача на те, що стягнення шкоди має відбуватись без застосування строку звернення до суду є безпідставним, оскільки строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, слід обраховувати з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
Аналогічні правові висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 540/5397/21, від 14.12.2023 у справі № 540/5398/21.
29. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом.
30. Однак, із цим позовом позивач звернувся до суду лише 18.06.2024, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
31. Також Суд не приймає посилання на Рішення Конституційного суду України від 03.04.2024 № 4- р(І)/2024, з огляду на таке.
Так, пунктом 1 Рішення Конституційного суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 вирішено визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ зі змінами.
Водночас пунктом 2 резолютивної частини цього рішення вказано, що частина третя статті 54 Закону № 796-ХІІ зі змінами визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 зі змінами.
З огляду на зазначене, суд зауважує, що припинення застосування норми частини третьої статті 54 Закону № 796-XIІ відтерміновано на строк трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 зі змінами.
Зважаючи, що воєнний стан не закінчився, рішення Конституційного суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 не може бути підставою для звернення до суду з цим позовом, а отже не можна обраховувати строк звернення від його ухвалення.
32. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що звернення до відповідача із заявою від 17.05.2024 про відшкодування матеріальної шкоди та отримання відповіді на неї листом від 04.06.2024 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, право на яке позивач реалізував лише у липні 2024 року.
33. Також суд не приймає посилання позивача в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 420/8355/22 та від 24.01.2024 у справі № 810/820/18 щодо незастосування строків, установлених статтею 122 КАС України, оскільки у зазначених справах спір стосується припинення та поновлення виплат пенсії особам, які виїхали за кордон, що є відмінними від правовідносин у справі, яка розглядається.
34. За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
35. Враховуючи указане, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
36. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. Враховуючи результат касаційного перегляду, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Н.В. Коваленко
А.І. Рибачук