ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 120/8381/20-а
адміністративне провадження № К/9901/39043/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року (суддя-доповідач - Франовська К.С., судді: Боровицький О.А., Матохнюк Д.Б.),
І. СУТЬ СПОРУ
1. В грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ НП у Вінницькій області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Вінницькій області від 17 листопада 2020 року №1659 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Вінницькій області від 17 листопада 2020 року №193 о/с щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 18 листопада 2020 року;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. На думку позивача, у ГУ НП у Вінницькій області були відсутні підстави для прийняття вищезазначених наказів, службове розслідування щодо нього проведено з порушенням встановленого законом порядку, вказане дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції застосовано неправомірно, за відсутності встановлення жодної об`єктивної обставини порушення, пов`язаного з несенням служби, а також без врахування обставини, що пом`якшують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. ОСОБА_1 з 03 травня 2006 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в ОВС України, а з 07 листопада 2015 року - в органах Національної поліції.
4. З 04 вересня 2018 року ОСОБА_1 перебував на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
5. 16 жовтня 2020 року працівниками центрального апарату ДБР процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора під час реалізації матеріалів кримінального провадження під №62020000000000618, відомості про яке 28 липня 2020 року внесено до ЄРДР за частиною третьою статті 368 КК України, затримано у порядку статті 208 КПК України начальника сектору реагування патрульної поліції 1 Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 , після отримання ним неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США за сприяння у вирішенні питання щодо продовження строку договору оренди земельної ділянки площею 40,9285 га, розташованої на території Чечельницького району Вінницької області.
6. 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
7. 16 жовтня 2020 року до ГУНП у Вінницькій області надійшла з ДБР інформація про можливе порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області. Вказане повідомлення стало підставою для проведення службового розслідування, яке призначено наказом Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області №1475 від 19 жовтня 2020 року за фактом порушення службової дисципліни начальником сектору реагування патрульної поліції 1 Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 .
8. Дисциплінарною комісією ГУНП у Вінницькій області, на підставі наказу ГУНП №1475 від 19 жовтня 2020 року, проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни начальником СРПП 1 Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 .
9. За результатами службового розслідування Дисциплінарною комісією складено висновок від 17 листопада 2020 року, за змістом якого комісія вважає необхідними застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції до начальника сектору реагування патрульної поліції 1 Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, Присяги поліцейського, вимог частини першої, пунктів 1, 3 та 6 частини третьої статті 1, пункту 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 2, 3, 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179.
10. 17 жовтня 2020 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва по справі №757/44635/20-к позивачу обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
11. 17 листопада 2020 року наказом ГУНП у Вінницькій області №1659 позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції за порушення службової дисципліни, Присяги поліцейського, вимог частини першої, пунктів 1, 3, 6, 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 2, 3, 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179.
12. Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 17 листопада 2020 року № 193 о/с відповідно до пункту 6 частини одинадцятої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію», майора поліції ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції 1 Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області звільнено зі служби в поліції.
13. Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
15. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського, дискредитує поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Зазначено, що незважаючи на те, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
16. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про задоволення позовних вимог.
16.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у Вінницькій області від 17 листопада 2020 року №1659 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 ".
16.2. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у Вінницькій області від 17 листопада 2020 року №193 о/с щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
16.3. Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Бершадського відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області з 18 листопада 2020 року.
16.4. Стягнуто з ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2020 року по 22 липня 2021 року в сумі 145 382( сто сорок п`ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 56 коп.
16.5. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та в межах одного місячного грошового забезпечення в сумі 17 586 (сімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн.60 коп.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо протиправності звільнення позивача. Вказав, що вирішення питання про звільнення позивача зі служби в поліції за відсутності ознак вчинення ним дисциплінарного проступку можливе тільки після встановлення обставин причетності його до скоєного злочину по кримінальному провадженню №62020000000000618, однак, вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368, статті 369-2 КК України, на час вирішення спору не доведена.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
18. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ НП у Вінницькій області звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року.
19. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
20. Скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції застосував пункти 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої та другої статті 19, пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", статті 1, 11, 12, 13, 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, абзац перший, другий, шостий пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09 листопада 2016 року без врахування правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі №826/17433/16, від 03 квітня 2019 року у справі №816/1218/16, від 20 березня 2019 року у справі №804/676/18, від 07 серпня 2019 року у справі №540/2057/18, від 16 серпня 2019 року у справі №804/2146/18, від 22 листопада 2019 року у справі №826/6107/18, від 22 січня 2020 року у справі №160/1750/19, від 25 червня 2020 року у справі №2240/2329/18.
21. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві вказано, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
22. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
24. Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
25. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
26. Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
27. Пунктами 1, 2 частини першої, частиною четвертою статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
28. За змістом частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
29. Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
30. Згідно з підпункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
31. Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII).
32. Частинами першою, другою статті 24 Закону № 1700-VII передбачено, що Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів:
1) відмовитися від пропозиції;
2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;
3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;
4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов`язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації.
Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації.
У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов`язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності.
32. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 5 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
33. Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
34. Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема:
- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;
- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.
35. Згідно з частинами першою, третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
36. Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
37. Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
38. Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «;Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
39. Частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
40. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
41. Пунктом 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09 листопада 2016 року (далі - Правила №1179), визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
42. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
43. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
44. Предметом спору у даній справі є накладення дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.
45. Підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало вчинення дисциплінарного проступку, який полягає у невиконані ним вимог нормативно-правових актів з питань дотримання поліцейським службової дисципліни, що суперечить інтересам законності та компрометує звання поліцейського.
46. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Колегія суддів Верховного Суду із вказаним висновком не погоджується з огляду на наступне.
47. Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
48. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в даному випадку, особою було вчинено діяння, несумісне з його посадою. Так, позивачем вчинений проступок, який проявився у порушенні статті 18 Закону № 580-VIII, статті 24 Закону № 1700-VII та Присяги працівника поліції. Тим самим, позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
49. Суд критично ставиться до висновку суду апеляційної інстанції, що під час службового розслідування відповідач фактично оцінював докази в рамках кримінального провадження, подані на підтвердження винуватості позивача у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з тим, рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни. Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.
50. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
51. Висновок суду апеляційної інстанції, стосовно того, що підставою для звільнення з поліції був лише факт повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
52. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження №620200000000000618, а саме: отримання неправомірної вигоди.
53. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.
54. Також, Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
55. Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
56. Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року у справі № 2240/2329/18, від 29 жовтня 2018 року у справі №826/17433/16, від 03 квітня 2019 року у справі №816/1218/16, від 20 березня 2019 року у справі №804/676/18, від 07 серпня 2019 року у справі №540/2057/18, від 16 серпня 2019 року у справі №804/2146/18, від 22 листопада 2019 року у справі №826/6107/18, від 22 січня 2020 року у справі №160/1750/19, від 25 червня 2020 року у справі №2240/2329/18. Вказаний правовий висновок не був застосований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
57. З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.
58. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог.
59. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
60. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, залишивши в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року.
СУДОВІ ВИТРАТИ
61. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у вінницькій області задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, залишивши в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі №120/8381/20-а.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Калашнікова
М.В. Білак
А.В. Жук