ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 120/9094/22
адміністративне провадження № К/990/3143/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/9094/22
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Ю. П. Полотнянко, Т. О. Драчук, Е. С. Смілянець) від 07 липня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач, податковий/контролюючий орган), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) від 15 липня 2021 року №Ф-239946-55-У.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом: зазначення щодо відповідача - ідентифікаційного коду юридичної особи, відомі номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; надання до суду засвідчених копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви в двох примірниках (для суду та для направлення відповідачу); надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. за реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у Він, обл./м. Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд., або інші надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; надання до суду належним чином засвідченої копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
3. 21 листопада 2022 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву, у якій остання на виконання вимог ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2022 року надала відомості з ДФС про доходи станом на 28 червня 2022 року з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року та клопотання про поновлення строку звернення до суду. Решта вимог ухвали, на переконання позивача, не підлягає виконанню за необґрунтованості.
4. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху від 08 листопада 2022 року.
5. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду, яку ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2023 року залишено без руху, та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надіслання до суду апеляційної інстанції оригінал документу про сплату судового збору або належним чином засвідчені докази, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, надати докази підписання апеляційної скарги ОСОБА_1 , або надати докази, які підтверджують повноваження представника позивача, який підписав апеляційну скаргу, належним чином засвідчені.
6. До Сьомого апеляційного адміністративного суду 23 лютого 2023 року надійшла заява позивача, в якій зазначено, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2023 року не може бути виконана, оскільки в останній відсутні чіткі банківські реквізити для перерахунку коштів для сплати судового збору. Вказана обставина, на думку позивача, є підставою для залишення ухвали суду без задоволення.
7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року у справі № 120/9094/22 повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що норми КАС України, якими визначено вимоги до змісту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не містять такої вимоги як обов`язкове зазначення реквізитів для сплати судового збору. Разом з тим, інформація про реквізити для сплати судового збору є загальнодоступною та оприлюднена на офіційних веб-сайтах Сьомого апеляційного адміністративного суду і «Судова влада України». Отже, підстави для задоволення клопотання представника позивача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відсутні. Таким чином станом на 28 лютого 2023 року недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржник не усунув, документ про сплату судового збору не надав. Крім того, позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 04 січня 2023 року в частині ненадання доказів, які підтверджують повноваження представника позивача, який підписав апеляційну скаргу, належним чином засвідчені. Зокрема скаржником до апеляційної скарги, а також до заяви щодо виконання вимог ухвали від 04 січня 2023 року (вх.№7556/23) додано ксерокопію довіреності від 22 грудня 2021 року, якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3 представляти її інтереси та подавати від її імені документи та заяви. Однак надані копії довіреностей не засвідчені у визначеному законом порядку, тому не можуть вважатися тим належним документом, який би підтверджував повноваження представника на підписання апеляційної скарги. Інших документів на представництво матеріали справи не містять. Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що представником апелянта до апеляційної скарги не надано документа на підтвердження повноважень останнього, а, отже, і доказів наявності у нього встановлених законом повноважень щодо підписання апеляційної скарги.
9. 16 березня 2023 року позивач вдруге звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з скрутним матеріальним становищем.
10. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору або належним чином засвідчені докази, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, надати докази підписання апеляційної скарги ОСОБА_1 , або надати докази, які підтверджують повноваження представника позивача, який підписав апеляційну скаргу, належним чином засвідчені. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано у десятиденний строк з дня вручення ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги.
11. 02 травня 2023 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява скаржника, в якій позивач зазначив, що у зв`язку відсутністю банківських реквізитів суду в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, що є перешкодою для повного її виконання, просить вказати в ухвалі банківські реквізити для подальшого та повного виконання ухвали суду та продовжити термін виконання ухвали суду. Вказана обставина, на думку позивача, є підставою для залишення ухвали суду без руху та без задоволення.
12. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року повернуто особі, яка її подала.
13. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху банківських реквізитів суду не є перешкодою для повного її виконання. До того ж, інформація про банківські реквізити для сплати судового збору є загальнодоступною інформацією і окремого уточнення в ухвалі суду не потребує. Отже, підстави для задоволення клопотання представника позивача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відсутні. Відтак, суд дійшов висновку, що станом на 04 травня 2023 року недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржник не усунув, документ про сплату судового збору не надав. Крім того, суд вказав на те, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 03 квітня 2023 року в частині ненадання доказів, які підтверджують повноваження представника позивача, який підписав апеляційну скаргу, належним чином засвідчені. Судом окремо звернуто увагу, що з вказаних підстав в межах даної адміністративної справи Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 лютого 2023 року повертав ОСОБА_1 її апеляційну скаргу.
14. Після повернення апеляційної скарги, позивач 23 травня 2023 року втретє звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року, до якої додала заяву про звільнення від сплати судового збору
15. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного судочинства від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору або належним чином засвідчені докази, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, надати докази підписання апеляційної скарги ОСОБА_1 , або надати докази, які підтверджують повноваження представника позивача, який підписав апеляційну скаргу, належним чином засвідчені.
16. Досліджуючи матеріали справи та залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вона подана особисто від імені позивача, а не через представника. При цьому, колегія суддів зауважила, що підпис ОСОБА_1 , зазначений в довіреності від 22 грудня 2021 року, не відповідає підпису позивача на апеляційній скарзі. Врахувавши невідповідність підпису позивача у позовній заяві та у довіреності від 22 грудня 2021 року, а також той факт, що постійним місцем проживання позивача є Португалія, що фактично унеможливлювало підписання апеляційної скарги безпосередньо позивачем у справі, суд дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху в частині несплати судового збору, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 13 лютого 2023 року, якими ОСОБА_1 обґрунтовує підстави для звільнення від сплати судового збору, не містять інформації про розмір річного доходу позивача за 2022 рік в повному обсязі, оскільки відсутні відомості за 4 квартал 2022 року. Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивачем не обґрунтовано, яким саме чином надані документи, якими ОСОБА_1 обґрунтовує підстави для звільнення від сплати судового збору, свідчать про наявність умов, на підставі яких ОСОБА_1 можливо звільнити від сплати судового збору. При цьому, згідно копії довіреності, яка міститься в матеріалах справи, постійним місцем проживання ОСОБА_1 є країна Португалія, разом з тим, скаржником не надано до апеляційної скарги доказів, які б свідчили про відсутність або наявність доходу за місцем постійного проживання.
17. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України згідно із якою до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
18. Не погодившись із прийнятою ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просила скасувати спірне рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
19. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі № 120/9094/22. Відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву, витребувано матеріали справи.
20. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
21. Станом на час розгляду справи письмового відзиву від відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
22. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що ним надавалась оцінка доказам, які на думку скаржника свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, однак позивачем не усунуто недоліки апеляційної скарги щодо надання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 13 лютого 2023 про розмір річного доходу позивача за 2022 рік в повному обсязі та не надано належним чином засвідчених копії документів, якими позивач обґрунтовує таку заяву.
23. Відтак суд дійшов до висновку, що станом на 07 липня 2023 року недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржник не усунув, документ про сплату судового збору або належним чином засвідчені докази, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору не надав.
24. Крім того, суд вказав на те, що ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 12 червня 2023 року в частині надання належним чином засвідчених доказів, які підтверджують повноваження представника позивача, який підписав апеляційну скаргу.
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
26. Позивач зазначає, що ухвала апеляційного суду, повинна ґрунтуватися не на уявленнях та припущеннях, а на засадах верховенства права, бути законною і обґрунтованою, ухвалена судом із дотриманням норм процесуального права. Проте, на думку скаржника, наведеним вимогам процесуального закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає, а відтак не може залишатися в силі та повинна бути скасована.
27. Скаржник наголошує, що до позовної заяви будь-яка довіреність на представництво його інтересів у цій справі ним не долучалася, серед переліку додатків до позовної заяви та апеляційної скарги копія довіреності, на яку послався суд апеляційної інстанції, відсутня.
28. Доводи стосовно того, що апеляційна скарга підписана не позивачем, а іншою особою, ОСОБА_1 вважає такими, що не ґрунтуються на нормах процесуального права та викладені на хибних міркуваннях та здогадках.
29. Окрім іншого, скаржник наголошує на тому, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою права на судовий захист, гарантоване Конституцією України. Суд апеляційної інстанції, як вказує позивач, не надав, йому можливість захистити своє право в суді, а відтак такий підхід суду є надмірним формалізмом та є розціненим як обмеження права позивача на доступ до суду.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
31. Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
32. Кодекс адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
33. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
34. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
35. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
36. Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
37. За приписами частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
38. Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначені загальні вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
39. Відповідно до частини десятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент повернення апеляційної скарги), якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
40. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
41. Зі змісту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції слідує, що однією з підстав повернення апеляційної скарги слугувала встановлена судом невідповідність підпису скаржника зразку його підпису, наявному в довіреності від 22 грудня 2021 року.
42. Оцінюючи вказані висновки суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає про таке.
43. Так, в матеріалах адміністративної справи міститься копія повернутої позивачу апеляційної скарги, в лівому верхньому куті якої наявний підпис особи, яка її подала - ОСОБА_1 (а.с. 49).
44. При цьому, норми Кодексу адміністративного судочинства не містять положень, які б зобов`язували особу, яка звертається до суду з відповідним процесуальним документом надавати суду доказ автентичності власного підпису, який міститься в такому документі.
45. Посилаючись на наявну в матеріалах справи копію довіреності від 22 грудня 2021 року, у якій міститься підпис ОСОБА_1 (а.с.12, 29), суд апеляційної інстанцій дійшов передчасних висновків, що вказаний документ є належним доказом автентичності підпису скаржника.
46. Суд критично ставиться до доводів позивача стосовно того, що вказана довіреність не додавалася до адміністративного позову, оскільки в матеріалах справи наявний акт від 04 листопада 2022 року (а.с. 5), в якому вказано, що до матеріалів справи долучено копію довіреності № 2-2033 від 22 грудня 2021 року, видану державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н. Ф., на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , яка в переліку документів доданих до позовної заяви не зазначена
47. В той же час, суд апеляційної інстанції перевіряв відповідність підпису в апеляційній скарзі зразку його підпису, наявному в довіреності від 22 грудня 2021 року, неякісна копія якої міститься в матеріалах справи.
48. З огляду на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал довіреності від 22 грудня 2021 року, суд апеляційної інстанції не мав підстав беззаперечно стверджувати, що апеляційна скарга не підписана, особою, що її подала.
49. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції в силу пункту 2 частини першої статті 305 КАС України наділений повноваженням закрити апеляційне провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
50. У рішенні від 08 грудня 2016 року у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України" (заява №24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17.01.2012 у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).
51. Згідно із практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
52. Відтак обґрунтування ухвали про повернення апеляційної скарги в частині того, що апеляційна скарга не підписана, особою, що її подала є недоцільним та передчасним.
53. Разом з тим, підставою для повернення апеляційної скарги слугувало також те, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення скарги без руху в частині сплати судового збору (або надання належних доказів, які б підтверджували підстави для звільнення від сплати судового збору).
54. Оцінюючи ухвалу про повернення апеляційної скарги в цій частині, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
55. Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
57. Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
58. Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що питання, зокрема звільнення від сплати судового збору знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин, які мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами скрутного майнового стану сторони.
59. З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.
60. Суд звертає увагу, що Законом України «Про судовий збір» чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
61. Суд враховує, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
62. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
63. Як вбачається зі змісту ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2022 року, ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору, яке обґрунтовується тим, що позивач немає матеріальної змоги сплатити судовий збір. На підтвердження своїх доводів позивач надав відомості щодо себе з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 13 лютого 2023 року, зі змісту якої встановлено, що за період з 3 кварталу 2021 року по 3 квартал 2022 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня. Крім того, позивачем надано довідку відділу обслуговування громадян № 4 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17 лютого 2023 року № 2044, згідно якої ОСОБА_1 як отримувач субсидії в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області не зареєстрована, виплат не отримує та довідку відділу обслуговування громадян № 4 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16 лютого 2023 року № 603, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та не отримує пенсію згідно Закону України у Вінницькій області «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
64. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд наголосив, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 13 лютого 2023 року не містять інформації про розмір річного доходу позивача за 2022 рік (попередній календарний рік) в повному обсязі, оскільки відсутні відомості за 4 квартал 2022 року.
65. На виконання вимог ухвал про залишення апеляційної скарги без руху, позивач вказав на те, що жодний закон не встановлює чіткий перелік документів, які б підтверджували майновий стан сторони. Відтак позивач дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції вибірково застосовує та трактує законодавства з метою позбавлення позивача права на доступ до правосуддя.
66. З огляду на вказане вбачається, що позивач на виконання вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір» та ухвали суду апеляційної інстанції не надав суду апеляційної інстанції відомості, які свідчать що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік - 2022 рік. Як вже зазначалося вище, у суду були відсутні відомості за 4 квартал 2022 року.
67. Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Але, як наголошено в постанові Верховного Суду у справі від 29 вересня 2021 року № 160/12251/20 (адміністративне провадження № К/9901/19150/21) документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
68. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 120/3505/22.
69. З огляду на наведене, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, не підтверджують факт того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, оскільки у суду була відсутня інформація про доходи позивача за весь попередній (2022) рік.
70. З огляду на наведене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору або ж наданням доказів, які підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору.
71. З урахуванням наведеного, Суд приходить до висновку про часткову неправильність правової оцінки судом апеляційної інстанції підстав для повернення апеляційної скарги. Водночас, оскільки суд апеляційної інстанції фактично дійшов правильного висновку, щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні в її мотивувальній частині, з урахуванням висновків наведених в постанові Верховного Суду щодо повернення касаційної скарги з підстав невідповідності підпису особи, яка підписала апеляційну скаргу. В іншій частині Суд вважає за необхідне залишити рішення ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
72. За змістом частин першої, четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
73. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
74. З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд дійшов висновків про наявність підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 341 345 349 351 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року змінити в мотивувальній частині, з урахуванням висновків наведених в постанові Верховного Суду щодо повернення касаційної скарги з підстав невідповідності підпису особи, яка підписала апеляційну скаргу.
В іншій частині ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі № 120/9094/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов